Виховний захід "Доброта - краса людської душі"

Авдіївська загальноосвітня школа
І-ІІ ступенів № 4

Авдіївської міської ради Донецької області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний  захід  на  тему:

«Доброта – краса  людської  душі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Копач Н.П. – вчитель початкових класів

 

Ціннісне  ставлення  до  людей  виявляється  у  моральній  активності  особистості.  Серед  людських  чеснот  доброта  посідає  чи  не  перше  місце.   Даний  виховний  захід  покликаний  розкрити  значення  поняття  «добро»,  значення  добра  в  житті  людини,  формувати  у  молодших  школярів  почуття  доброти, любові  до  людей.  Викликає  бажання   робити  добро.  Виховує  почуття  порядності,  милосердя,  терпимості  у  ставленні  до  близьких  і  чужих  людей,  бажання  жити  в  мирі  і  злагоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

1. Розробка виховного заходу

2. Література

3. Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Мета: розширювати поняття дітей про те, що таке краса людської душі, спираючись на твори Василя Сухомлинського. Розвивати вміння творити добро у повсякденному житті. Виховувати бажання бути добрим, чуйним, відповідальним.

Учитель.

Запам'ятай, моя дитино, з юних літ

На все життя, щоб знала, як прожити.

Людина для добра приходить в світ

Й покликана завжди добро творити.

Нелегко це, хто що б не говорив,

Й не кожному зробити це вдається.

Бо в світі стільки смертних є гріхів,

Що доброта не завжди йде до серця.

Та ти людина і тому учись

Добро творити, людям співчувати.

До цього світу пильно придивись,

Злим помислам навчися лад давати.

Йди з добротою — це собі затям,

Із ласкою, прихильністю, привітно.

Й не розлучайся з добрим почуттям,

Хай доброта в душі суцвіттям квітне.

    - Отже,  сьогодні  ми  з  вами  поведемо  мову  про  таку  гарну  людську  якість  як  доброта.  Ми  ознайомимося  з  творами  Василя  Сухомлинського  і  з’ясуємо,  чи  вірний  його  вислів: «Доброта – це  краса  людської  душі».

-Що   таке доброта?

     - Доброта — це чутливе, дружнє ставлення до людей; привітність, ласка, прихильність.  Доброта — це ще й співчуття, щирість і щедрість людської душі і велика любов. Але добра людина з прихильністю і з любов’ю ставиться не лише до людей, а й до рослин і тварин. Адже всі ми — частинка живої природи. Всім однаково боляче, коли нас ударять, всім однаково образливо, коли нас принижують. Тому добра людина не образить, не принизить і не завдасть нікому болю. Недаремно ми наділені розумом, вміємо мислити, розуміти, говорити, співчувати, любити.

Запам’ятай!

Ти людина. А людина несе відповідальність за те, що відбувається у світі.

Учень:

З чим порівняти нам добру людину?

З небом безмежним в погідную днину,

З сонцем, що сяє і всіх зігріває,

З ніжністю мами, що нас обнімає.

І з джерельцем, що дає до водиці

Спраглим вустам у жару притулиться,

З ніжним теплом і усмішкою тата,

І з вітерцем, що злітає крилато.

З хлібом духмяним, що з печі виймають,

З веснами ще, як сади зацвітають,

З чистими росами, ніжними квітами.

І з вечорами, що йдуть з оксамитами.

З теплим світанням, що ллє промінцями.

З чуйністю, ласкою й казкою мами.

Учитель:

Добра людина схожа на ясне сонечко, тому що всіх вона вміє зігріти своєю любов’ю, турботою, ласкою, щирістю та щедрістю.

В  народі  кажуть, що  добра  людина  надійніше  кам’яного  мосту. Добра  людина  схожа  на  ясне  сонечко,  тому  що  всіх  вона  вміє  зігріти  своєю  любов’ю, турботою, ласкою, щирістю  та  щедрістю.

     -Скажіть, у  чому  виражається  доброта? ( Відповіді  дітей)

      Доброта  виражається  у  твоєму  ставленні  до  людей  і  навколишнього  світу,  до  тварин  і  рослин.  Адже  людина  повинна  вміти  співчувати,  допомагати  ближньому,  по-дружньому  ставитися  до  товаришів  і  до  всіх  людей.

       Скажіть,  а  доброта – це  тільки  людська  риса  характеру?  (Відповіді  дітей)    

Учитель.

Добро творити на Землі

Людині лиш дано.

І навіть діточки малі

Всі знають це давно.

Краса і море доброти

Оточує нас всіх.

Подібним будь до сонця ти,

Щоб зазвучав твій сміх.

Щоб ти освітлював всім шлях,

Як сонце з висоти.

Хай сяє усмішка в очах.

Будь завжди добрим ти.

Запам’ятай!

Будь завжди добрим, носи у своїй душі світле сонечко любові до всього світу, адже ти — Людина!

    Читання  прислів’їв  про  доброту.

« Доброму  завжди  добре».

« Робиш  добро – не  кайся, а  робиш  зло – на  зло  й  сподівайся».

« Все  добре  переймай, а  зла  уникай».

« Не  одежа  красить  людину, а  добрі  діла».

« З  ким  поведешся,  того  й  наберешся».

Таким був Василь Сухомлинський — великий педагог, мудрий учитель, чудова людина. Він віддавав дітям красу і тепло своєї душі, він ніс на долоні своє щире серце, бо був насправді доброю і щирою людиною. В його палкому серці жила велика доброта і любов до всього світу. Василь Сухомлинський не лише навчав дітей, він прищеплював кожному з них найкращі людські якості, виховував у них доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі. Мудрий учитель писав для дітей чудові твори: коротенькі повчальні і дуже змістовні. Його любов до дітей була такою великою, як сонце.

Василь Сухомлинський народився у 1918 році в селі Василівка на Херсонщині (нині Кіровоградська область) у бідній селянській сім’ї. Ріс він звичайною дитиною. Та серце у нього було чутливе і щире, переповнене ніжністю і любов’ю до людей та навколишнього світу. Він вирішив присвятити своє життя навчанню і вихованню дітей. Тому і обрав освітянську ниву. Подолавши всі житейські труднощі, пройшовши через страшну війну і біду, через нестачі і голод, він ще більше переконався у тому, що його покликання — діти, що їм він прагнув віддати своє серце і сповнену світлою любов’ю сонячну душу.

З 1935 року починає свою педагогічну діяльність, а з 1948 року і до останнього подиху свого життя (1970 р.) Василь Сухомлинський — незмінний директор Павлиської школи. Тут, у мальовничому селі, він працював, творив, навчав і виховував дітей. Сотні його вихованців пішли у світ зі світлою і щирою душею. Такі люди роблять наш світ радісним, добрим і сонячним. Для цього варто жити.

Сьогодні ми з вами прочитаємо і послухаємо його оповідання і казки, сповнені тепла і сонця. З багатьма його творами ви вже знайомі. Вони допоможуть зрозуміти вам найбільшу мудрість — людина приходить у цей сонячний світ для добра. Творити повсякчас добро для інших — це велике покликання людини.

- Доброта  до  нас  на  свято  сьогодні  прийшла  не  одна.  З  Добротою  прийшли  її  добрі  і  милі  друзі.

-Які  слова  у  вас  асоціюються  зі  словом  доброта? (Метод   «Асоціативний  кущ».)

Дитина 1. Чуйність.

- Я  впевнена,  якщо  переважає  чуйність, то  немає  кривди  і  болю.

Дитина 2. Любов.

- Якщо  у  світі  є  любов,  то  нема  війни.  А  діти  ростуть  щасливі  і  радісні.

Дитина 3. Щедрість.

- Якщо  у  світі  переважає  щедрість, то  всі  ситі  і  немає  голоду, бо  щедрий  поділиться  з  усіма.

Дитина 4. Щирість.

- А  якщо  переважає  щирість,  то  немає  брехні, є  правда, і  всі  серця  відкриті   і чесні.

Дитина 5. Прихильність.

- Якщо  є  прихильність, то  немає  задавак  і  забіяк, а  всі  люди  один  до  одного  ставляться  по-дружньому,  прихильно,  поважають  одне  одного.

Дитина 6. Співчуття.

- Якщо  переважає  співчуття,  то  біда  відходить  геть,  бо  люди  допомагають  одне  одному  словом  і  ділом,  кажуть  щирі  і  добрі  слова,  а  горе  відступає.

Дитина 7. Ласка.

- А  якщо  переважає  ласка, то  не  буде  жодного  черствого  серця, не  буде  в  душах  людських  кришталиків  льоду, а  буде  тепло  і  затишно.

Без  усіх  цих  якостей  людини  не  можна  уявити  людську  Доброту.

Читання  творів  Василя  Сухомлинського.

- А  тепер  ми  звернемося  до  творів  Василя  Сухомлинського  і  послухаємо,  які  життєві  уроки  він  нам  дає. Ви  послухаєте  ці  оповідання,  а  потім  розкажете,  що  ви  дізналися  з  цього  оповідання,  відповівши  на  такі  запитання:

- Як  називається  оповідання? Чому,  на  вашу  демку,  саме  така  назва?

- Який  сюжет  оповідання?

- Які  людські  риси  засуджує  або  возвеличує  автор?

- Чому  вас  навчило  це  оповідання?

Дитина 1. « В  кого  радість, а  в  кого  горе».

Дитина 2. « Дідусева  заповідь».

Дитина 3. « Кошеня  за  пазухою».

Дитина 4. «Майже  чарівна  розмова».

Дитина 5. « Скажи  людині: « Здрастуйте!»

Дитина 6. « Найгарніше  і  найпотворніше».

Обговорення  прочитаних  творів.

Учитель. Василь Сухомлинський хотів, щоб усі діти виростали добрими, чуйними, дружніми, товариськими, щедрими і щирими. Я вірю, що так воно і буде. Хай у кожному серденьку живе доброта, любов до людей і навколишнього світу.

Доброта, як промінь сонця,

Що з’явився у імлі,

Пригорнувся до віконця

І розлився по землі.

Доброта, як ласка мами,

Віддає любов свою.

Ніжить серденько так само.

Як і пісенька в гаю.

Доброта, як щедрість літа, —

Радість, щастя і краса!

Як волошка серед жита.

Ще, як дощик і роса.

Пам’ятайте, любі діти,

Істина така проста!

Найцінніше в цілім світі —

Це любов і доброта.

А тепер давайте разом з вами складемо вірш про те, яким треба бути в житті. Останнє слово кожного другого рядка ви добиратимете в риму самостійно.

Щедро ллє проміння сонце

У твоє й моє ... (віконце),

Щоб в теплі ми виростали

Й світло людям ... (дарували).

Й де б ми в світі не були,

Щоб завжди любов ... (несли).

Щастя, радість і тепло,

Щоб чудово всім ... (було).

В світ прийшли ми: я і ти

Для любові й ... (доброти)!

Будь привітним і прихильним,

Добрим, лагідним і... (сильним).

Вчися правдою прожити.

Теплим словом вмій ... (зігріти).

Вчись завжди допомагати

І людині... (співчувати).

І старайся так прожити,

Щоб, як сонечко, ... (світити)!

І в душі завжди нести

Теплий промінь ... (доброти)!

Підсумок.

- Василь  Сухомлинський  хотів, щоб  усі  виростали  добрими, чуйними, дружніми, товариськими, щедрими  і  щирими. Я  вірю, що  так  воно  і  буде. Хай  у  кожному  серденьку  живе  доброта, любов  до  людей  і  навколишнього  світу.

                                         ЛІТЕРАТУРА:

 

1.                           Виховні  бесіди  5-8  класи. Шелестова Л., Царенко  Ю. Київ.2004.
2.                           Людина  починається  з  добра.  Початкова  школа.- 2004- №34.
3.                           Савченко Л.  Бал  Ввічливості.  Початкова  освіта,-2004- №27-28.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

 

Дитина 1.

В кого радість, а в кого горе.

П’ятикласники зібрались їхати на екскурсію до Канева. Раділи діти: багато побачать нового, цікавого. Побувають на могилі Тараса Шевченка.

Збиралася їхати й Галя. Та ось у неї тяжко захворіла мама. Приходить Галя до школи заплакана.

— Чого це ти така сумна? — питають товариші.

— Мама дуже хвора. Не можу я поїхати на екскурсію.

Тяжко стало на душі в дітей. Як же можна радіти, веселитися, коли в товариша горе? І вирішили діти: почекаємо, поки в Галі одужає мама, тоді й поїдемо на екскурсію.

Минуло три тижні. Галина мама одужала — і весь клас поїхав на екскурсію. Поїхала й Галя.

Коли в тебе радість, у другої людини може бути горе.

Розуміти чуже горе — велика людська краса.

 

 

 

Дитина 2.

Дідусева заповідь.

Я навчаюсь у четвертому класі. На почесному місці в нас портрет мого дідуся Павла. Під портретом напис: «Він віддав своє життя за Батьківщину».

Із розповідей мами, бабусі я знаю, що дідусь мій був розвідник. Він поліг смертю героя далеко на Заході, в Карпатських горах.

Наближався день пам’яті мого дідуся. Щороку в цей день бабуся приносить до дідусевого портрета букет квітів. А цієї весни і я виплекав білі квіточки абрикоси й поніс їх раненько в школу. У школі ще нікого не було. Я поставив квіти біля портрета. Сів за парту. Коли це бачу: дідусь усміхнувся.

 

— Дідусю, — попросив я, — скажіть, будь ласка, ким мені бути? Мені й льотчиком хочеться стати, й агрономом, і лікарем. Ким мені бути?

— Будь патріотом, — почув я голос дідуся. — Це найголовніше.

 

 

 

Дитина 3.

Кошеня за пазухою.

У класі тихо... Третьокласники самостійно розв’язують задачу.

Марія Миколаївна підійшла до Зіни. Дивним здалося їй, чому це дівчина заглядає собі за пазуху, щось ніби перекладає там з місця на місце. Учителька аж зворушилася, як на неї глянуло маленьке-маленьке кошеня. Визирнуло, побачило вчительку й заховалося.

Марія Миколаївна лагідно торкнулася Зіниного плеча й по-змовницькому підморгнула. Дівчина зрозуміла: вчителька знає про її таємницю. Вона почервоніла, засоромилася, глянула вчительці у вічі. Марія Миколаївна приклала палець до вуст і похитала головою. Мовляв, мовчи. Зіна зраділа...

Наступного дня Марія Миколаївна відкликала Зіну в куток коридору й питає:

— Навіщо ти його вчора приносила до школи?

— Ой, пробачте... Не було нікого дома... А воно боїться саме залишатись...

 

 

 

 

Дитина 4.

Майже чарівна розмова.

Це було теплого сонячного дня. Все навкруги раділо весні. Квітнули сади, щебетали пташки. У блакитному небі летів журавлиний ключ. Десь весело дзюрчав весняний струмок. А під високою тополею на вулиці стояв маленький хлопчик і плакав. Він не бачив, як квітнуть сади. Він не чув, як щебечуть пташки. Небо здавалось йому не блакитним, а чорним. Журавлиний ключ здавався хлопчикові разком сльозин.

Люди йшли повз маленького хлопчика й не помічали, що він плаче.

Один дідусь побачив хлопчика, підійшов до нього, поклав йому руку на голову. Він довго щось хлопчикові говорив, щось його розпитував. Хлопчик крізь сльози щось розповідав дідусеві.

Так вони розмовляли з годину. І от хлопчик усміхнувся. Він побачив, як навкруги квітнуть сади. Він почув, як весело щебечуть пташки. У блакитному небі перед ним затремтів журавлиний ключ, і хлопчик подумав: а зараз весна!

 

Як то мило та гарно, коли хто осушить сльози на очах іншої людини й пробудить у неї усмішку.

 

 

 

Дитина 5.

Скажи людині: «Здрастуйте!»

Лісовою стежечкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко стукає дятел та лісовий струмочок дзюрчить у лісовій гущині.

Аж тут син побачив: назустріч їм іде бабуся з ціпком.

— Тату, куди вона йде? — питає син.

— Зустрічати або проводжати, — каже батько й усміхається. Ось як ми зустрінемося з нею, ти скажи їй одне-однісіньке слово: «Здрастуйте!»

— Навіщо ж їй казати це слово? — дивується син. — Вона ж зовсім нам незнайома.

— А ось зустрінемось, скажемо їй це слово, тоді й побачиш навіщо. Побачиш, що станеться.

Ось і бабуся.

— Здрастуйте! — каже син.

— Здрастуйте! — каже батько.

— Здрастуйте! — каже бабуся й усміхається.

І хлопчик тоді здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттями дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. В кущах заспівали пташки — раніше їх і не чути було.

На душі в хлопчика легко-легко стало.

— Чому це воно так? — питається син.

— Бо ми сказали людині: «Здрастуйте!»

 

 

 

Дитина 6.

Найгарніше і найпотворніше.

Марія Іванівна сказала нам:

— Діти, подумайте, що вам здається найгарнішим у світі й що — найпотворнішим. Подумайте й напишіть про це твір.

Довго я думала, що ж найгарніше.

Найгарніше — це тендітні квіточки конвалії. Вони такі ніжні й ласкаві. Вони радіють, що на небі сонце. Коли дивишся на ці квітки, стає радісно. Хочеться зробити щось добре. І ще хочеться, щоб люди говорили про тебе, що ти гарна, слухняна дівчина, добра материна й батькова дочка.

Найгарніше — це коли люди роблять одне одному добро.

Раз було таке. Біля високого дерева на лавочці сидів старий дідусь. Він їхав автобусом і йому стало погано. Вийшов дідусь із автобуса та й сидить на лавочці. Мама запросила його додому, дала ліків, нагодувала. Дідусь відпочив, а наступного дня поїхав додому. Він їхав од сина.

А найпотворніше було ось що. В одного хлопчика померла бабуся. Стара-престара, їй дев’яносто років. І він не пішов на похорон. Та й коли хворіла — він її не провідував. Невже йому ото не боліло? Найпотворніше, коли людина стає зла, безсердечна.

на душі: ми не злякали пташки. Вона сидить у гнізді й дякує нам.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2