Виховний захід "Герої не вмирають..."

                     Виховний захід «Герої не вмирають…»

Мета: донести до свідомості учасників заходу історичні факти про події, що відбувалися на Майдані з листопада 2013 року по лютий 2014 року; сформувати особистісні якості громадянина – патріота України, виховувати у підростаючого покоління шанобливе ставлення до Героїв Небесної Сотні, воїнів АТО, загиблих у боротьбі за свободу та цілісність України. Вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини; розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Декламація вірша на фоні відео «Небесна сотня»

   Горить свіча і пам’яті сльоза
   додолу з неї краплями стікає.
   Земля ридає, плачуть небеса –
   Майдан героїв з почестю ховає.

    Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
    В його садах довічно проживати.
    Вони завжди залишаться у строю,
    Про них народ пісні буде співати.

    Небесна сотня білих журавлів,
    душа яких летить під небесами.
    Ніхто із вас вмирати не хотів,
    Хай вічна пам’ять лишиться за вами.

    Сьогодні туга душу розпина
    Багато з вас в коханні не признались.
    Надворі скоро втішиться весна.
    Чому ж її ви, хлопці, не діждались?

    Горить свіча і пам’яті сльоза
    додолу з неї краплями стікає.
    Земля ридає, плачуть небеса –
    Героїв Україна пам’ятає.

    Герої такі не вмирають,

    Вони будуть вічно живі.

    Героїв завжди пам’ятають

    На небі й на рідній землі!

 

 

  Реквієм за Небесною Сотнею.  (відео)

 

  Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

   Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

   Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

 

Цілу Вкраїну затуляли ви собою,

           Самі беззахисні на площі у вогні.

           Ридало небо, рвалося надвоє,

           Бо ще не бачило подібної борні.

           Так дорого за волю заплатили,

           Такий тернистий до свободи шлях,

           Небесну сотню зорі освітили,

           Щоби безсмертною лишилась у віках.

 

І буде мир, і буде спокій,

Свободи дух підкорить Небеса.

Розпустить коси пава ясноока,

То Україна - то твоя земля!!!

Навіки стихне бій гармат і градів,

І стихне біль поранених сердець.

Лише відлунням київських парадів,

Одягне пава свій вінець...

І буде мир, і буде спокій!!!

У кожнім домі і родині.

Лунатиме хвала у небеса високі:

Навіки мир і слава Україні!!!

 

Як же все відбувалося?

 

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані ще у 1991 році, коли міністр закордонних справ Нідерландів від імені ЄС визнав незалежність України.

Від того часу і до сьогодення співпраця України і ЄС значно розширилася, особливо в період президентства Віктора Ющенка.

Саме він вперше задекларував, що стратегічною метою нашої держави є повноцінне членство в Європейському Союзі.

19 грудня 2011 року в Києві лідери України та ЄС офіційно заявили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

21 листопада 2013року  Кабінет Міністрів України на своєму засіданні прийняв розпорядження, згідно з яким процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС було призупинено.

У відповідь на це студенти, громадські активісти і просто небайдужі люди, вийшли на головні площі і вулиці своїх міст, аби висловити протест зрадницьким діям влади.

Саме студентська молодь стала каталізатором пробудження української нації. Студенти почали змінювати інших, ніби закликаючи пересічних громадян не бути байдужими до долі своєї країни, до своїх дітей. І відгукнулися мільйони.

Менталітет і світогляд змінювалися на вулицях, площах під час масових революційних виступів проти злочинної влади.  Принцип «моя хата з краю»  почав зникати із підсвідомості українців. Люди почали розуміти, що захищати потрібно не свою хату, а наш спільний дім – Україну – як від зовнішнього ворога, так і від внутрішнього.

У ніч проти 30 листопада було віддано наказ на силовий розгін майдану. О 4 годині ранку, коли на Майдані Незалежності перебувало близько 100 протестувальників, площу оточили 300 озброєних бійців ”Беркуту”.

Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників. Частина знайшла притулок в Михайлівському Золотоверхому монастирі. Приводом для розгону стало нібито встановлення Новорічної ялинки.

У відповідь на побиття студентів, на Михайлівську площу, де перебувала частина побитих з Майдану Незалежності, зібрались тисячі киян та гостей столиці, виник стихійний мітинг. Так виник Євромайда́н.

 

У неділю, 1 грудня Євромайдан отримав друге дихання, після того, як в ніч на суботу “Беркут” брутально розігнав Майдан. Незважаючи на зачистку, українці через добу все одно повернулися на Майдан Незалежності в ще більшій кількості.

22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського з’явилися перші загиблі, які були вбиті вогнепальною зброєю.

Хто побував у жахливому котлі Майдану під час збройного протистояння, очевидно, ще довго не позбудеться у душі неспокою і тривоги.

Під час цих подій загинуло більше 100 людей. Тисячі отримали різноманітні травми. Майдан був, є і буде символом волевиявлення українського народу.

 

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ - Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Ті, для кого "справедливість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.

Так на Майдані з'явилась ще одна сотня - Небесна. Для України це найголовніша, найвпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя.

І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам'ятали - хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили. Указом № 82/2014 від 19.02.2014р У зв'язку з людськими жертвами внаслідок масових заворушень в Україні постановлено: Оголосити  20 лютого 2014 року днем жалоби за загиблими на Майдані.

 

Вшануймо пам'ять героїв Небесної сотні, борців за свободу людей під час революції гідності, героїв, що полягли у боротьбі, захищаючи суверенітет, незалежність та територіальну цілісність нашої України. Вічна пам'ять героям, Вічна слава!

 

Хвилина мовчання….

«Небесна Сотня»…Юнаки, батьки

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

 

Їх всіх і били й катували,

Й погрозами лякали.

Та цього владі було мало -

Найкращих повбивали.

Їх пам’ятники квітами покриті,

Про них всі завжди будуть пам’ятати.

Вони для нас добро зробили,

За що їм довелося помирати.

 

На тебе, Україно, боляче дивитись,

Нам залишається молитись.

Молитися за волю, за народ,

Щоб вже кінець-кінцем

Добитися свобод.

О, Боже наш, ти нас спаси!

Врятуй нам неньку Україну,

І не зроби з неї руїну.

Ми миру хочемо, добра,

Щоб Україна вільною була́.

Всевишній, нам допоможи,

І Батьківщину збережи!

 

 

Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи

там на межі-передовій,

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати..

Там у шоломі зі щитом,

стоїть з Франківщини хлопчина,

з червоним на грудях хрестом,

поранених несе дівчина.

 

Тримати крепко треба щит,

бо там позаду наші діти,

батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити.

Лунає вибух поруч десь,

то світло-шумова граната

По ліву сторону, під щит,

знову граната залітає,

і мій колега «екстреміст»,

на неї стрімко так, лягає!

Та, що ж ти робиш брате мій?!

Знімаю з нього «балаклаву»,

лице криваве, очі, біль…

Дівочі коси розгортаю…

Та, що ж це люди за війна?

Де бій приймають ненависний,

ті хто міцний бронежилет,

вибрав сьогодні, ніж намисто.

Хто замість плаття, мов на бал,

вже надіває «балаклави»

і так хоробро за щитом,

стоїть під натиском навали?

 

 

На завершення хочеться сказати : «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!». Хочемо подякувати всім присутнім, що разом з нами згадали наших Героїв, Героїв України.

 

ГЕРОЯМ СЛАВА!!! СЛАВА УКРАЇНІ!!!