Виховний захід "Хліб - святиня людська"

                         Хліб – святиня людська

                                       Виховний захід для учнів 4 класів

 І. О. Мазур,

                                                           учитель  вищої категорії,

                                                                    Станіславська ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                                             ім. К. Й. Голобородька,

                                                                    Білозерський  р-н, Херсонська обл.

Мета: прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба; поглибити знання про хліб; розвивати пізнавальну активність, логічне мислення; виховувати повагу до людей праці.

ХІД ЗАХОДУ

Учитель

   З давніх часів і у всіх народів найбільшою святістю був хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і віршів, приказок і прислів’їв, продовжувала родовід. І навпаки, коли він зникав, приходило лихо. Все у нас від нього, від хліба. А втім, і ми самі, і кожен з нас – дитина своїх батьків, свого народу й хліба.

   З давніх часів батьки привчали дітей своїх берегти хліб. Ще з молоком матері засвоювались правила бережливого ставлення до святині людської. Хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. Людей, які прийшли з чистим серцем, доброю місією чи хорошою новиною, на нашій землі завжди зустрічали хлібом – сіллю. Короваєм благословляли молодят, без хлібини не можна було зайти в новий дім, народжувалася дитина – теж ішли з хлібом…

  Віддаймо ж пошану тим, хто зростив його, руками, котрі подарували духмяні, схожі на сонце, паляниці. Знімімо перед ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на нашому столі.

Учениця

В народі хліб, мов матір, поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Учень

Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп.

І хай же родить більше з кожним роком

Його величність – годувальник хліб.

Учитель

Хліб – усьому голова. Мабуть, ці слова ви вже чули багать разів, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитися по-буденному. Це святиня людська, і скільки не минає років і тисячоліть, а він залишається святим і величним завжди.

Учениця

Пахне хліб, як тепло пахне хліб!

Любов’ю трударів і радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям наших неповторних діб –

Духмяно пахне хліб!

Учитель

Теплий хліб, виплеканий працьовитими руками, приховує в собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому?

Учень

Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Хліб пахне працею людською.

Учениця

Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне щастям хлібозбору.

Учень

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Хліб пахне соками земними.

Учениця

Чи знаєш ти, чим хліб земний

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Хліб пахне радістю людською.

Виконується пісня про хліб

Учитель

Відомо дуже багато народних повір’їв про хліб, своєрідних законів, порушення яких в народі здавна вважалося великим гріхом. Які  повір’я ви знаєте?

∙  Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Тому що на хлібі та сонці тримається людське життя.

∙  Випікали хліб у суботу. І дивилися – якщо хліб гарно вдається, то буде удача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорілий – чекай новини.

∙  Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин – на позику, бо позичати чиюсь наіменовану хлібину не можна  - відведеш щастя від хати.

∙  Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб не перевівся достаток.

Учитель

    А скільки склав народ прислів’їв про хліб, щоб пам’ятали люди, який він важливий в житті! Які прислів’я ви пам’ятаєте?

Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.

Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

Земля – матінка, а хліб  батечко.

З хлібом пісня миліша і хата тепліша.

Не страшна біда, коли є хліб та вода.
Лежачого хліба ніде нема.
Сій вчасно - вродить рясно.
Посій упору, будеш мати зерна гору.
Не кожух гріє, а хліб.
Яка пшениця, така й паляниця.
Земля-годівниця аж парує та хліб людям дарує.
Поганого хліба немає , погано, як нема хліба.

Учитель

   Існує і чимало загадок про хліб. Давайте відгадаємо!

Маю жовтий вусок,

Запашний колосок.

Буде з мене мука

Й паляниця м’яка. ( Пшениця)

Хоч не солодкий, та дуже смачний.

Хоч і дешевий, проте дорогий.  ( Хліб)

Сядемо обідати  - він на столі.

Люблять його і дорослі, й малі.  ( Хліб)

Хто в поле ходить, жне й молотить

Жито, пшеницю, всяку пашницю? ( Комбайн)

Хвалить його кожен, любить його кожен,

І дня ми прожити без нього не можемо.  (Хліб)

Одне кинув – цілу жменю взяв.  (Зерно)

Виріс в полі дім, є зернятка в нім.

Стіни позолочені, вітерець колише дім

На стовпчику золотім.   (Колосок)

У полі дядько русий зустрівся якось нам.

Стирчать угору вуса, ще довші, ніж він сам.   (Ячмінь)

Учитель

   Хліб! Яке щире й тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини!

  Хліб на столі – велика радість людям! Свіжий, духмяний, він увібрав у себе тепло сонця, всю щедрість матінки-землі, всю наснагу й невтомність людської праці.

   З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут, - українці, є великими працелюбами, вміють гарно обробляти землю і вирощувати на ній хороші, щедрі врожаї.

   В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості. Він єднає людей.

Учень

Візьму я в руки хліб духмяний.

Він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Це хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

Учениця

Хліб! У пошані до нього

Схилимо низько чоло!

Хліб! Це святіше святого –

Сонце, життя і тепло.

Учень

Багата і щедра вкраїнська земля.

Є гори й моря в ній, ліси та поля,

А на полях тих, ланах неокраїх

Хліб колоситься, мов золото, сяє.

Руки робочі плекають його,

Щоб колос був повним, високим зело.

Учениця

Ми кажем: хліб. У слові цім – усе:

Життя, котре виблискує червоно,

Весна, що цвіт калиновий несе,

І осені хмільне достигле гроно.

В путі не впав, з дороги не зійшов

Ніхто, якщо у жилах його сила,

Ми кажем: хліб. І знов живе любов,

А в хлібороба виростають крила.

Учень

Шануй же руки в мозолях,

Вклонися мудрим і землистим,

Які щороку на полях

Пшеницю сіють золотисту.

Учениця

Горджуся родом хліборобів,

Майстрами хліба і землі.

Шаную скромний їх доробок,

Діла великі і малі.

І дар священний їх – хлібина

Лежить у мене на столі,

Неначе пісня голубина,

Неначе сонце на крилі.

Учень

Чи є ще більше щастя на землі,

Як сіять хліб, виплекувать достаток?

У хлібі тім життя бере початок,

В нім нездоланна сила трударів.

Нехай же з року в рік, із роду в рід

Не буде хліборобам переводу!

Хай слава їхня вічно не заходить,

Аж доки сонце ллє на землю світ!

Виконується пісня

Учитель

  Хліб – частина історії та її майбутнє. Він – дивний початок і окреме щастя життя. Перед вами лежать пам’ятки про хліб. Давайте їх прочитаємо. Я впевнена, що ці слова залишаться не тільки у вашій пам’яті, а й у серці, у вашому ставленні до хліба назавжди.

Пам’ятка 

∙ Друже! Може, ти поет, а, може, збираєшся ним стати. Може, ти станеш трактористом чи шахтарем. Але ким би ти не став, ти ніколи не зможеш обійтися без хліба.

∙  Живи так, щоб хліб твій був завжди справедливий і чесний. Стався до нього так, щоб і для твоїх дітей, і внуків він завжди лишився прекрасним дивом, витвором рук людських.

∙  Запам’ятай і скажи всім: у хлібі душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця.

∙ Не топчи хліба, не кидай недоїденим, не грайся ним. Пам’ятай: за хліб платять життям. А шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями.           Головним твоїм годувальником завжди був народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на яке тільки здатен.

∙ Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб: тільки сильний духом удячний за хліб. Будьмо ж вдячними, друже!

Учитель

  Хліб – совість наша, хай буде в кожній хаті на столі, прикритий вишитим рушником і освячений молитвою нашою. І ніколи не говоріть, що хліб черствий, несмачний. Хліб не буває таким.

  Тож вклонімося цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів, не глевків. Бо в народі кажуть: « Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми ».

Шануйте хліб, бо в кожному шматочку

Краплина поту, праці, доброти,

І знайте, щоб дійти до столу,

Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.

Щоб ви сьогодні ласували хлібом,

Не знали горя і великої біди,

Зернятко проросло, набралось сили

І золотою паляницею прийшло сюди.

Не дайте ж впасти жодній крихті хліба,

Не допустіть, щоби стоптали люди злі її.

Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим

І завжди буде хліб на вашому столі!

                 Література

1. Світлиця народознавства – К.: МДП «Витоки», 1992
2. Хромлива-Щур Л. Українські народні звичаї в сучасному побуті – Львів: Фенікс, 1990
3. Народні прислів’я та приказки / Упорядн., передм. М.Дмитренка.-.К.: Ред.часопису « Народознавство», 1999
4. Українські народні загадки – К.: Вид.Академії Наук УРСР, 1963
5. Початкове навчання та виховання – 2009 - № 28 – с. 2-14