Виховний захід "Книга - вікно у світ"
Виховний захід «Книга – вікно у світ»
Навчальна мета:
- прищеплювати дітям любов до книги, до читання;
- актуалізувати знання дітей про прочитані казки, вірші;
- вчити виразно читати вірші напам'ять, інсценізувати казки;
- ознайомити з правилами зберігання книжок.
Розвивальна мета:
- розвивати пам'ять, увагу, уміння визначати головне;
- розвивати творчість дітей.
- виховувати бажання читати багато, постійно;
- виховувати бережливе ставлення до книжок.
Обладнання: плакати – вислови про книгу «Книга – вікно у світ», «Книгу читати – усе знати», «Читання – самостійне плавання в морі знань» (В.О.Сухомлинський); «Книги необхідні, як хліб насущний» (Т.Шевченко); «Книги – це ліки, що напувають світ» (І.Франко); «Книги – морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хочі труду мав досить, дивнії перли виносить (І.Франко); «Не бійтесь заглядати у словник: це пишний сад, а не сумне провалля (М. Рильський); стенди з книжками.
Учитель.
Книгу у нас шанують усі. Вона була й залишається вірним супутником людини. Книга дасть слушну пораду, розповість про незвичайні пригоди і подорожі. Це – наш добрий друг і порадник.
Учень 1. Дорогі учні, шановні гості.
В нас сьогодні книжки свято!
Разом будем відзначати,
Книгу – друга шанувати.
Учень 2. В кожнім домі, в кожній хаті –
У містах і на селі,
Хто навчився вже читати,
Має книжку на столі.
Учень 3. Дружба з книгою – це свято,
Не було б його у нас,
Ми б не знали так багато
Про новий і давній час.
Учень 4. Книги дружать з дітворою
Полюби їх у житті –
І улюблені герої
Будуть друзями в путі.
«ПІСНЯ ПРО КНИГИ»
Вчитель: Із давніх –давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід свого покоління, свої думки і зберегли все це для нащадків.
(Входить Мудрець)
Мудрець. Добрий день! Дозвольте мені бути присутнім на вашому святі.
Я – Мудрець, багато знаю і хочу вам розповісти про цікавий світ книжок.
Друзі! Сьогодні разом зі мною до вас завітали ваші друзі – книги. Зустрічайте їх. Запрошую їх до зали.
(Під оплески в костюмах заходять книги: Підручник, Художня книга, Словник, Енциклопедія, Довідник.)
Підручник. Я – Підручник, ваш перший помічник і порадник. Молодший мій братик Буквар, навчив вас читати і передав мені естафету. А підручники, друзі, різні бувають, тож всього на світі вони вас навчають.
Художня Книжка. Я – Художня Книжка. Така красуня! Вся в малюнках і така цікава. Влаштовую зустрічі з казковими героями, подорожі в світ прекрасного.
Словник. Я – Словник, збірник слів в алфавітному порядку з поясненням, тлумаченням, перекладом іншою мовою.
Енциклопедія. Я – Енциклопедія. Коли ви шукатимете відомості про історію виникнення предмета, на допомогу до вас можу прийти тільки я. Мені так хочеться бути з вами, коли ви готуєте уроки. Станьте моїми вірними друзями.
Довідник. Я – Довідник, для вас чудовий помічник. Я дам вам короткі відомості з певних питань. Подружимось, чи як?
Діти. Любі книги! Вас вітаєм із святковим днем,
Свято книги, обіцяєм, радісно ми проведем!
(Під музику заходить Королева Книг)
Королева Книг. Добрий день, дорогі мої читачі!
Безмежна моя сила, я відкриваю перед вами світ.
Розпочнемо мандрівку з королівства «Як виникла книга».
1 учень. Давним – давно на Землі взагалі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. «Сторінками» найдавніших книг були камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому, бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців.
2 учень. Згодом люди додумались писати на глині, яку потім сушили і випалювали на вогні. Та хіба на глиняних сторінках – цеглинках багато напишеш? А щоб взяти в дорогу дві – три такі книги, потрібен був віз. З часом люди навчилися робити книги з тонкої козячої або телячої шкіри. Але ці книги були дуже дорогі. На виготовлення однієї книжки потрібні були шкури з цілої череди телят.
3 учень. У далекій Африці, на берегах повноводних річок протяглися нескінченні
зарості болотяної рослини папірусу. Писали на сухих стеблах папірусу. Писати було зручно, але такі книги швидко ламалися і розсипалися.
Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Тоді книги писали вручну. А це було дуже довго і важко. Одну книжку переписували іноді кілька років.
4 учень. Минуло ще багато часу, поки з’явилися друковані книжки, такі, до яких ми звикли. Тепер книга поруч з нами. Вона наш друг і порадник. А ще, книга – джерело знань.
ПІСНЯ «А ми читали…»
Мудрець. Читаючи книжки, ви стаєте розумнішими, добрішими, кмітливішими. Готуючись до зустрічі вами, Читайлик запросив на наше свято героїв казок. Вони не змогли приїхати, лише надіслали повідомлення. Сподіваюся, що ви відгадаєте, від кого вони надійшли.
(Читайлик зачитує повідомлення)
Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та несіть до батечка.
А в батечка їсти й пити,
І хороше походити. (Івасик-Телесик)
Мій котику, мій братику!
Несе мене лиска
За кленові ліси,
За круті гори,
За бистрі води.
Порятуй мене. (Котик і Півник)
Я ...
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету.
Тут тобі й смерть. (Коза-Дереза)
Не полечу я з вами:
Як була я на лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули.
Мене покинули! (Кривенька качечка)
Я по коробу метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік,
Я від діда втік,
І від тебе втечу. (Колобок)
Надсилаю телеграму і дуже вас благаю: заспокойте діда й бабу, нехай вони не плачуть. Знесу я їм інше яєчко. (Курочка Ряба)
Росте синок — підростає і такий гарний став, що ні в казці сказати, ні пером описати. От підріс він та й каже: «Зроби мені, тату, золотий човник і срібне весельце, буду я рибку ловити і вас на старості годувати». (Івасик -Телесик.)
Підкрався ведмідь і цап його за бочок! І давай смолу віддирати. Обдирав, обдирав і зубами зав’яз так, що ніяк не вирветься. Смикав, смикав і затягнув його бог знає куди... (Солом’яний бичок.)
Читайлик. А давайте відгадаємо казку за кількома словами. Я називатиму слова, а ви кажіть назву казки.
- Троянди, санки, сніг, олень, дівчинка, хлопчик («Снігова королева»).
- Город, баба, гичка, собачка («Ріпка»).
- Квітка, фея, дюйм, жаба, жук («Дюймовочка»).
- Бідний чоловік, пан, дівчина, горобець, кобила («Мудра дівчина»).
- Вовк, бабуся, дівчинка, пиріжки (Червона шапочка)
- Дід, баба, качечка, гніздечко (Кривенька качечка)
Читайлик. Молодці, діти! Я бачу, ви добре знаєте українські казки та їхніх героїв.
Входить Нечитайло
Нечитайло: А, я не люблю книжок. Нащо вони? А то «Читай! Читай! Пиши! Вчи! Читай! Читай!» Аж вуха болять за цілий день. А як я не хочу… Не хочу і не буду! Отак. Нечитайло я.
Входить Чарівниця
Чарівниця: Ну чому ти так налаштований проти книжки? Адже народна мудрість каже «Вчення – це світло, а невчення – пітьма». Це свята правда. Хіба ж не так? Добрий день, діти. Я – Чарівниця. Вибачте… З Нечитайлом морока, не любить читати книжки.
Нечитайло: Ну, нащо мені так багато знати? Для чого? Хіба людина може все на світі знати?
Чарівниця: Я знаю, як з цим лихом впоратись. Сказати? Можна Нечитайла на кілька днів у минулий час самого відправити, коли люди ще не письменними були, а своїм потом, щоденною важкою працею з ранку до ночі здобували собі їжу, одяг, шукали захисток над головою, щоб їх вночі не роздерли звірі. Ну що, Нечитайло, хочеш туди, де немає книжок?
Нечитайло: Звісно, з радістю!
Чарівниця: Тоді відправляйся.
Ведуча: Не знаю я, що станеться з Нечитайлом, але вірю, що Чарівниця допоможе йому. Ми продовжуємо наше свято. Бо книжка – це завжди свято. Недарма ж народ каже, що у Землі супутник Місяць, а у людини – книжка. Та і ми полюбляємо читати книги, та малювати ілюстрації до прочитаного. Але чи всі добре ставляться до книжок?
Інсценівка «Книжкова лікарня» (за сценою – стогін, заходить, шкутильгаючи, «книжка»).
Книга. Ой-ой-ой! Не маю сили бо на мене наступили…..
Королева Книг. Що трапилось, Книжечко? Хто тебе образив?
Книга. Ой, я втекла від дівчинки, яка мене била і зовсім не берегла.
(забігає дівчинка).
Дівчинка. Ось де ти! Книжечко, моя дорогоцінна! Я тебе шукаю скрізь, а ти тут. Я тобі нічого поганого не зробила, тільки вдарила кілька разів свого сусіда по парті та вчора забула тебе у дворі. А вночі пішов дощ. Ранком я пішла тебе шукати, а ти ось де!
Книжка. Королево, я не хочу повертатись до цього дівчиська. Заберіть мене до себе у бібліотеку.
Королева Книг. Добре, ми тебе вилікуємо у книжковій лікарні і читатимуть
тебе добрі дітки, які не залишатимуть тебе під дощем.
Дівчинка. А я залишатимусь без книжки? Я ж її дуже, дуже люблю!
Королева Книг. Ну, якщо любиш, то перш за все вилікуєш її.
(на сцену виходить Книжковий лікар)
Книжковий лікар. В книжковій лікарні, у новім будинку
Я щодня працюю не одну годинку,
Хто навчитись хоче книжку лікувати,
Приходьте, будь ласка, буду вас навчати.
Королева Книг. Забирайте, лікарю, книжку до лікарні, а дівчинка нехай прочитає і запам’ятає правила поводження з книгою (вручає правила).
Дівчинка.
- Беріть книги чистими руками (А я їх ніколи не мию).
- Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки (А ви також перегинаєте книжки, як і я?).
- Не кладіть до книжки олівців та інших предметів, від цього вона рветься. (Ніколи б і не подумала).
- Не загинайте сторінки, користуйтесь закладками (А в мене їх немає).
- Не читайте книги під час вживання їжі. (А коли ж?).
- Щоб книга або підручник довше служили вам, обгорніть їх. (У мене жодна книга не обгорнута).
Королева Книг. Чи запам’ятали ці правила, діти? А ти, дівчинко?
Дівчинка. Я все зрозуміла, обов’язково виправлюсь.
Книжка всім знання дає, в кожній щось цікаве є
То ж на книжці не малюй, та не рви її, не псуй.
ПІСНЯ «ПРО КНИЖКУ»
(Слова: Наталя Свойкіна, музика: Наталія Антоник).
Я взяла з полиці книжку
І сторінки погортала.
Забруднилась – киця й мишка
Уночі її читали.
Плаче книжка, мишко,
Плаче, кицю, нишком,
Розлетілись сторінки
І обшарпались боки.
Я покличу в гості мишку
І покличу з нею кицю,
В бруді лапки брати книжку
Замазурам не годиться!
Не журися, книжко,
Миє лапки мишка,
Киця клеїть сторінки
І обшарпані боки.
Вийшло, як годиться:
Вміють мишка й киця
І читати залюбки,
І підклеювать боки!
Чарівниця: Я рада, діти, що ви знаєте багато казок, шануєте книги. Та що робити з нашим Нечитайлом? Де то він зараз пропадає, може вже нагулявся? То, може, заберемо його додому?
Діти: Давай, заберемо.
Чарівниця: Будь по-вашому. Тари-бари, розтабари, розступіться чорні хмари, сонечко сюди впустіть. Нечитайла принесіть.
1 хмара: Ось ваш хлопець непутящий, Нечитайло ваш ледачий.
Думав вік без книг прожити, довелось його провчити.
2 хмара: У минуле завели, де ще книги не знайшли.
Жив в печері кам’яній і ховався він у ній.
1 хмара: Тож не все було так тихо, там зазнав він горя й лиха.
Сам свій голод тамував, корінці в землі шукав.
2 хмара: Був голодний більш, як ситий. Звірами не раз побитий.
Його страх такий скував, що хлопчина не гуляв.
1 хмара: А від звірів все ховався, дуже хлопець налякався.
Ще й від холоду дрижав. Сам додому забажав.
2 хмара: А від страху неземного, зрозумів, книжки для чого.
Він тепер усім поклявся, що уже за розум взявся.
Нечитайло: Ой, нічого не питайте, краще книжку, книжку дайте!
Був я дуже необачний, я не знав, що там так лячно.
Люди ті ще зовсім темні, зовсім, зовсім неписьменні.
У страху живуть, страждають, нічогісінько не знають.
Нічогісінько не вміють про добробут тільки мріють.
Ні, не хочу я так жити, краще буду вчитись, вчити
І писати, і читати, розум буду розвивати.
Чарівниця: Тепер ти зрозумів, для чого книжки людям?
Нечитайло: Так. З них люди дізнаються про все на світі, книжки розвивають людей, допомагають їм поліпшити своє життя. Я зрозумів, що люди йшли до книжки тисячі років, щоб зібрати і записати в них усі свої досягнення, винаходи, традиції. Я зрозумів, яку силу має книга! Я тепер буду читати, вчитися, бо вчення – це світло. А книга – це ключ до знань.
Королева книг. Вчіться, діти! І мудра книжка скаже вам дуже багато
З того, що колись іншими і посіяно, і пожато.
Читайлик. Дорогі друзі, я хочу побажати вам, щоб ви пам’ятали прості
правила, які допоможуть вам у житті
- Якщо хочеш поговорити з кимось – розгорни книгу.
- Якщо ти занудьгував – візьми книгу.
- Якщо хочеш одержати пораду – відшукай її у книзі.
- Якщо прагнеш знайти друга – подружись із книгою.
- Якщо мрієш стати справжньою людиною – читай книги.
- Якщо хочеш відчути безмежні можливості людського розуму – працюй із книгою.
Мудрець. У наших книжок є свій дім, звідки вони прийшли до нас – це бібліотека. Отже, надаємо слово бібліотекарю школи.
(Виступ бібліотекаря, нагородження активних читачів)
ПІСНЯ «Нас чекає бібліотека»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку