Виховний захід "Кохання на березі юності"

 

 

 

 

 

 

 

 

Сторінка перша

Класний керівник

Юносте  мила,  спинись на хвилину,

Не поспішай у дорослий політ.

Не обпали незміцнілі ще крила,

Не розгуби  почуттів самоцвіт.

Шановні учні! Цими рядками  я хочу розпочати наш виховний захід, тема якого звучить так: «Кохання на  березі юності». Цю  тему нам підказало саме життя. Так сталося, що у нашій  навчальній групі  кухарів-кондитерів немало учениць, які у досить юному віці стали мамами, поставивши під загрозу подальше навчання, які так і не виявили бажання офіційно оформити свої стосунки, вважаючи це чимось старомодним, чим позбавили своїх дітей права на повноцінну родину.  Давайте поговоримо про те, чому молодь перестала цінувати  щирі людські почуття, чому тривалість  сучасного шлюбу у середньому 2-3 роки і чи можна знайти пару на все життя?

Учень1

В сімнадцять  літ  усе чудово,

Здається райдужним життя,

Душа відкрита для любові,

І серце вірить в чудеса.

 

Класний керівник

Юність – прекрасна пора. Пора  весняних мрій та сподівань. Пора, коди душа рветься назустріч незвіданим почуттям, коли серце відмовляється підкорятися розуму, піддавшись чарам першого  кохання. І саме від вас, мої юні друзі, залежить, чи розквітне це кохання пишним садом, а чи  розвіється по життю дрібним цвітом. Спогади про юність та перше кохання завжди живуть у серці людини. І так важливо, щоб вони були яскраво-незабутніми та хвилюючими, а не обтяжували душу.  То  ж, перш, ніж передчасно проминути  безтурботний берег  юності,все  ж таки зупиніться і замисліться,  адже на  березі дорослого життя, окрім  нестямного кохання, трапляється все: і невиправдані сподівання, і нездійснені мрії, і спокута за необдумані вчинки.

 

 

Учень 2

Мамо, я закохалася. Я не можу без нього жити. Він – сенс мого життя. Я не хочу чекати свого вісімнадцятиріччя. Я хочу за нього заміж. А навчання? Та кому воно зараз потрібне.

Учень 3

Тато, я  вже дорослий.  Ми з Тетяною  кохаємо один одного. Ми хочемо жити разом. Я пам`ятаю, що мені ще два роки навчатися, а втім, навіщо вже те навчання, у мене ж  тепер буде сім`я.

 

 

Учень 3

Мамо, я чекаю дитину. Доведеться залишити училище. А весілля? Та ми його й не планували. Зараз вже це не в моді.

Учень 3

Тато, купи нам квартиру. Ми з дружиною Оленою  не хочемо з вами жити. Мама  і дружина  постійно сваряться через те, що Олена не вміє ні готувати, ні підтримувати порядок.  Її же тільки 17, пізніше навчиться, нам ще треба своє догуляти.А  ваша справа – доглядати онука і не втручатися у наше особисте життя.

 

Класний керівник

У наш час такими фразами  важко когось здивувати. Змінюються часи, змінюється мода, незмінними залишаються одвічні моральні цінності, які, на жаль, в очах сучасного покоління  стали пустими словами, втратили свою значимість. І якщо раніше свою половину   обирали за вірність, надійність, самовіддане кохання, то зараз критеріями є  довжина ніг, епатажність, майновий статус та перспективність.

Де ж те кохання, яким сповнена поезія Л.Костенко: «Спини мене, отямся і отям. Така любов буває раз в ніколи…»

Куди  ж поділися ті щирі почуття, про які писав Володимир  Сосюра: «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання!»

Звучить пісня С.Весни «Перше почуття»

 

Сторінка друга

 

Класний керівник

Скільки  підлітків   у наш час легковажно  створюють родини   у юному віці, приймають  передчасно важливе рішення одружитися, вважаючи себе  самостійними  та  дорослими. Кожен юнак, засліплений першим коханням, щиро вірить, що це і є та єдина, що пристрасні почуття ніколи не згаснуть. Кожна  юна красуня  на заздрість подругам  мріє вдягнути білосніжну сукню і закружляти з коханим у романтичному  вальсі. Чарівні звуки весільного вальсу… І, здається, що ця казка буде тривати вічно.

(Звучить весільний вальс)

Учень 3

Дата весілля – особлива і незабутня подія  у житті кожного  подружжя.

Вітань і побажань в цей день багато.

Від друзів, родичів, батьків.

Весілля –це кохання свято,

Що поєднало долі дві.

 

Класний керівник

Ти ,Наречена, вірність лебедину

Завжди охороняй своїм крилом,

 І щоб у радісну й сумну хвилину

Була розрадою для лебедя свого.

 

 Ти ,Наречений, пам`ятай віднині:

Цю ранню квітку треба берегти.

Щоб твої вчинки й плечі сильні

Завжди  підтримати  могли.

 

Учень 4

 І хай малі, кумедні лебедята

Веселим сміхом хату звеселять.

Хай завжди з Вами буде Божа Мати.

Ідіть вперед, не дивлячись назад.

До зрілого і вірного кохання,

 Яке ніхто не зможе розлучити,

І хай усе життя, як зірка рання,

Для  Вас  воно бажатиме світити!

Звучить пісня  «Ой, любове!»                                      

 

Учень 3

Моє кохання – радості політ,
Срібнозіркове, місячнодоріжне…
Зупинить вітер і розтопить лід.

Палке, нестримне, а чи буде вічним?

 

Класний керівник

Пишне весілля, білосніжна сукня, кохання з першого погляду і нестримне бажання бути поруч – а  чи достатньо цих причин, щоб прожити довге і щасливе подружнє життя? Адже, весілля – це не тільки казкова церемонія, це дана перед Богом обіцянка  поважати, підтримувати і любити свою половинку.

На жаль,  у наші дні    вірність  вважається чимось старомодним, зрада -свободою, а відповідальність - міфом. 

Учень 1

Сьогодні  церковні канцелярії зіткнулися з несподівано величезною кількістю людей, що звертаються за «розвінчанням», тобто розірванням церковного шлюбу. Вони були повінчані на хвилі «моди», але шлюб розпався, і на питання священнослужителів  щодо даної обітниці  перед Богом, молодята  часом дивуються: «А яка обіцянка? Ми нічого не говорили ».  

Учень 2

Отже, закоханій парі, яка вирішила  скріпити свій шлюб  Божим благословенням, все ж таки варто знати, що у момент церковного вінчання вони приймають перед Богом і один перед одним обітницю, порушення якої є гріхом.

Класний керівник

На наш захід запрошений отець Володимир. Скажіть, будь ласка, декілька слів про ставлення церкви до вінчання та громадянського шлюбу.

(виступ отця Володимира)

Класний керівник

Сучасна статистика свідчить, що Україна лідирує за кількістю розлучень серед європейських країн. Кожен шостий шлюб  розпадається.  50-60 % всіх розлучень припадає на молоді сім'ї, які   розривають  свої стосунки вже через  2-3 роки. Головними причинами є юний вік, небажання поважати один одного, зрада, шкідливі звички та відсутність моральних цінностей.

Найболючішим моментом є те, що страждають малолітні діти. Більшість з них не мають можливості відчути  надійне батьківське плече, промовити  рідне слово «тато»; інші опиняються  у притулку( адже, малолітня мати не завжди в змозі виховувати дитя, а часто й немає такого бажання); ще інші є постійними глядачами  безупинних сварок своїх  юних батьків, які виявилися не готовими до подружнього життя, а палке кохання чомусь швидко згасло.

Отже, виявляється, що самих почуттів та бажання одружитися  замало. І, перш, ніж стати на весільний рушник, необхідно навчитися поважати  свого обранця чи обраницю, шанобливо ставитися до  батьків з обох сторін, щоб  у майбутньому передати ці одвічні родинні  цінності своїм  дітям.

Чи зможете ви прищепити своїм дітям повагу до старших, якщо зневажливо говоритимете зі свекрухою? Чи навчите синів та дочок  любити  себе, коли  дозволятимете грубощі по відношенню до батьків чоловіка?Чи шануватимуть вас ваші діти, якщо ви не шануватимете своїх батьків?

 

Учень 4

Моя родина!  Затишок від шторму

В бурхливому, тривожному  житті.

Лиш тут знайду підтримку і опору,

Відчую спокій  й щастя у душі.

Панують  тут любов  і розуміння,

Немов на крилах,лину я сюди.

Завжди зігріє вогнище родинне,

Які б на серці не мели сніги.

 

Класний керівник

Я бажаю  вам саме такої родини, де б на вас чекали підтримка та любов, куди б ви завжди радісно поверталися і де б почували себе найщасливішим у світі.

 

 Звучить українська народна  пісня «Невісточка» 

Сторінка третя

 Класний керівник

Говорять, що  у юності кохання  мінливе, бурхливе, нестримне, а  в зрілості – ніжне, осмислене, виплекане.

Людина, яка, проживши вік , так і не зустріла  справжнього кохання — не зазнає щастя. «У житті є лише одне щастя - кохати і бути коханою.» -  ці слова у свій час сказала письменниця   Жорж Санд.

М. Стельмах писав: « Небагато  свят  має  людське  серце,  і  найбільше  з  них  -  кохання ». І дійсно,тільки кохання здатне окрилити, піднести до незбагненних висот. Саме кохання було тією магічною  силою, що надихнула поетів, художників, композиторів  створити свої  найпрекрасніші, найчуттєвіші  шедеври. І велике щастя, що у наш час є лебедині пари, які зуміли зберегти  та пронести  свої почуття крізь роки, долаючи разом незгоди, розділивши навпіл і радість, і смуток,  які  є взірцем для нашого сучасного покоління.

Вам доля простелила рушничок,

На нім любов, повага  і довіра.

Вже стільки літ по нім йдете удвох

Душа із кожним роком молодіє.

Чого, на вашу думку,  не вистачає нашому сучасному поколінню, щоб створити  міцну люблячу родину?

( Cлово надається гостям виховного заходу)

Учень 6

 

Минуло вже  багато з того часу,

Як перший погляд душу полонив.

І скільки прожито і пережито  разом,

Але в душі весна у вас завжди.

А в двері стукає ласкава осінь -
багата, щедра, справді золота!
Як нагорода за любов і мудрість,
за ваші  в парі прожиті  літа.
За те,що зберегли свою родину
на хвилях часу в радості й біді,
за те, що долю порівну ділили
і стали гідним прикладом в житті.
Тож будьте завжди ви  щасливі!
Хай спільний шлях ваш довго ще цвіте.
Для вас в дарунок  хай лунає пісня
про  вічно молоде  весілля золоте!

                                               (Звучить пісня  «А липи цвітуть»)

 

 

Учень 7

Жодне весілля не обходиться без запашного короваю. Його  випікають  у формі кола, що  начебто  схоже  на  сонце, яке дає тепло і життя всім на землі. Це  суто слов`янська традиція, адже пошані до хліборобської праці  наші пращури  були навчені  з  дитинства. Існує повір`я, що коровай  мають  випікати тільки ті люди, які  щасливі у коханні, адже  вони передають молодятам свою долю.

                                              (Учні вручають гостям коровай)

 

Класний керівник

З давніх-давен в українців утвердився погляд на сім`ю, як на святиню. Поважати старших, батьків своїх, не забувати рідної  оселі, шанувати мову, усім серцем любити  свій край – ось якими завжди були традиції нашого народу. І кому, як не вам, молоде покоління, продовжувати їх, відроджувати родинні цінності.

Міцна родина – це цвіт нації, щасливе майбутнє народу.

Це надійна опора в житті кожної людини.  То ж не забувайте про це, приймаючи рішення стати на весільний рушник.  «Скільки років кохаю,
а закохуюсь в тебе щодня» - ці рядки з інтимної лірики  Л. Костенко. Я бажаю вам, мої шановні учні, щоб і ви через  сорок, п`ятдесят років промовляли  ці слова, а головне – хотіли промовляти, своїм коханим чоловікам чи дружинам.

Цінуйте і бережіть своє кохання.  На все добре!
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.