Виховний захід "Краса врятує світ"

Родинне свято

Краса врятує світ

Мета: формування в учнів вічних моральних норм: доброти, краси, любові до близьких, терпимості до оточуючих, свідомості самовдосконалення.

1 вед.       Как много в нашем мире красоты,

                 Которой часто мы не замечаем.

                 Все потому,что каждый день встречаем

                 Её давно знакомые черты.

2 вед.Красиве можна побачити (квіти, картину, море, небо, танець ), почути (пісню, музику,  плескіт хвилі, шелест листя ), відчути красу доброго, благородного,  мужнього вчинку. Таким чином, краса - це все те, що нас оточує і дає нам радість, робить наше життя цікавішим, багатшим.

3 вед.З давніх часів людина намагалася створювати красиві речі, будувати будинки і прикрашати їх. Для чого? Від цього світлішає на душі і людина радіє. Сама природа дає нам цю красу.

4Вед.Федір Михайлович Достоєвський колись написав :«Краса врятує світ». Дійсно, це так. Краса навколо нас, вона поряд, але чи кожен здатен помічати її, бачити, а, можливо, створити сам? Тільки справжня людина, людина красива душею здатна на  це.

1Вед.Мета нашого свята багатозначна. Але скажемо дуже просто : Ми хочемо навчити розуміти красу, робити добро, любити своїх близьких. Любити свій рідний край, свою Вітчизну.

2 вед. Можливо хтось із Вас про себе подумав: це ми знаємо. Але з роками всі дорослішають, стають іншими ці ж самі поняття і розуміння. Вчителі сіють в душах дітей, в юних серцях зерна Краси, Добра та Любові. Згодом вони проростуть і перетворяться в молоді паростки. І дуже хочеться, щоб ці паростки з роками стали могутніми деревами, а для цього що потрібно робити ? Звичайно, для цього їх слід поливати, підживлювати.

3 вед. Отож надіємося, що сьогоднішнє свято стане тією життєдайною вологою, яка підживить ті паростки, що вже проросли у Ваших серцях. А зараз послухайте легенду.

Ведучі виходять.

Учень Було у матері Природи три доньки. Одну з них звали Краса, другу –Доброта, третю – Любов. Дружньо вони жили, доньки любили свою матір, обожнювали її, піклувалися про неї, допомагали їй у всьому. Та якось серед них виникла суперечка : “ А хто ж важливіший для нашої матері – Природи, від котрої з нас більше користі ?”

• Я  найважливіша, - сказала краса, - бо я роблю нашу матір Природу прекрасною, неповторною, чарівною.

- А от і ні, це я важливіша, - сказала Доброта,  бо є люди ,які не всі розуміють тебе – Красу Природи, а тому часто шкодять нашій матері. Я ж роблю людей добрими до природи.

- Найважливіша я – Любов, – промовила третя сестра , адже Ваша краса і доброта нічого не варта без мене. Насамперед природу потрібно любити. Лише тоді люди будуть робити для неї добро і будуть розуміти її красу. Мати-Природа посміхнулася і відповіла своїм донькам :

- Ви всі для мене важливі однаково і кожна з Вас по- своєму робить мене щасливою.

Входять 1,2 ведучі

1вед. Отож, перша сторінка нашого свята під назвою “Краса”.

 Сама природа подбала про те, аби все, що є в ній живим, було красивим. Красивий ліс, що вдягнувся в зелені шати, красиве поле соняшників, що повернули свої голівки до сонця — всюди присутня краса, що милує око. Адже це краса рідної землі, що дає нам наснагу, землі наших батьків, які дали нам життя.

2вед. Послухай музику землі,

Люби навколишню природу.

В ній ніжність наших матерів

 В ній сила нашого народу.

        Ведучі виходять.

Пісня про Україну

Входять 3,4 ведучі

3вед.Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.

4вед. Україна – це розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані зорі небесні…

        Ведучі виходять.

Учень 

Входять 1,2 ведучі

1вед. Коли ми говоримо про красу, неможливо не згадати про чарівні квіти, що протягом віків надихали поетів і письменників. Скільки пов’язано з ними різних цікавих легенд, різних історичних оповідей та переказів, яке важливе значення вони мали в домашньому і громадському житті, як окремих осіб, так і цілих народів – навіть уявити собі важко.

2вед. Сьогодні серед міріадів квітів хочеться згадати незвичайну , рідкісну рослину - Неопалиму Купину.

З давніх давен про  Неопалиму Купину наш народ склав ось яку легенду.

Ведучі виходять

Учень В сиву давнику у тихій і затишній долині, де било з-під землі кришталеве джерело, осіли люди. Жили мирно і щасливо, аж поки на рідний край не напали монголо-татарські орди. Не раз налітали люті вороги, але щоразу підіймалося з руїн село.

 Якось зненацька наскочили ординці, спалили хати та повели всіх людей у полон. Нікому було вже відбудовувати село. І тоді сталося диво. На попелищі в долині виросли дивовижні рослини, які не боялися вогню, бо самі спалахували полум’ям і залишалися цілісінькими. Здавалося, в них уселився дух непоборного народу, що його ніякі вороги не могли зломити.

 У народі назвали цю рослину неопалимою купиною. Так розповідає легенда. В українському фольклорі неопалима купина стала символом невмирущості і незнищенності нашої землі.

«Пісня про Україну» (Т. Петриненко)

Учень

Ця диво-квітка схожа на людську душу, з усіма її тривогами і радостями. Вона тягнеться до світла, сонця, тепла. І тому негоді неможливо її зламати.

 Сам образ “неопалимої купини” використовується на Україні досить часто. Зокрема значного поширення здобула ікона, яка називається “Неопалима Купина”. На ній зображення Богородиці з Сином на руках, вписується у восьмикутну зірку, яка складається з двох – червоного і зеленого – чотирикутників з гострими кутами і увігнутими в середину сторонами. Зелений означає колір куща купини, червоний – колір полум’я, яке охопило рослину. Сама композиція такої ікони виникла на основі порівняння Богоматері з незгораючим кущем, побаченим, згідно з Біблією, Мойсеєм на горі Фагор. Ікона “Неопалима Купина” виставляється у храмі чи в хаті, оберігає приміщення від пожежі і блискавки. Є і християнське свято “Неопалима купина”, воно відзначається щорічно 17 вересня. Віруючі моляться Неопалимій купині – Богоматері – прохаючи захистити дім і худобу від блискавки та вогню.

 Пісня «Вечная» (БИ-2)

Входять 3,4 ведучі

3вед. Дитину змалечку привчають бачити й творити красиве, бо потворне не розвиває й не спонукає до злету думки, творчості, прагнень. 

4вед. Красивими є не лише речі чи сама природа. Красивими є люди, особливо красиві своєю душевною красою. Бо такі люди добрі, привітні, вони ніби світяться зсередини. Такі люди тримають нашу землю, на них тримається весь світ, отже, саме така краса врятує світ. Це краса людяності, краса чистих почуттів, краса думок. 

3вед.

Ведучі виходять

Учень

Запитала блискавка у сонця:

• Скажи, чому люди люблять тебе більше, ніж мене, адже я теж дуже яскрава?

Від моїх пожеж, що вирують на Землі, багато тепла, але це їх не влаштовує!

• Вся справа в тому, що добра в твоїй душі вистачає лише на короткий спалах, який приносить дуже багато бід.

Входять 1,2 ведучі

 1вед. Справжня краса зворушує душу людини, яка її побачила, однак про смаки, як відомо не сперечаються. Що красивіше: очі коханої чи озера, що обережно затягуються льодом? Творіння прославленого художника чи листівка, намальована дитиною? Замок з піску чи відома на весь світ Ейфелева вежа?

2вед.Відповідей на ці питання немає - краса живе всюди. Вона неподільна як істина і любов.

Ведучі виходять

Учень

        Я часто думаю: «что значит красота»?

С чем так созвучно это слово?

Веками обсуждает красоту молва,

И каждый раз понятье это ново.

Наверно, красота похожа на восход,

Восход небесного светила,

Ведь только солнце движет день вперед

И восхищает нас величием силы!

А может, красота - это любовь,

Любовь, которая всегда воспета,

Ведь это чувство будоражит кровь

И только с ним красивая планета.

И все-таки, что значит красота,

Которая не меркнет годы?

Свет глаз и сердца чистота,

Души богатство и дыхание природы.

Учень

Насправді ж істинна краса – це добро нашої душі , добрі справи , які залишаються назавжди. Краса невіддільна від доброти. Послухайте притчу.

Притча «Відро яблук»

Купив чоловік собі новий будинок - великий, красивий. Біля будинку ріс сад з гарними фруктовими деревами. Поруч у старенькому будиночку жив заздрісний сусід, який постійно намагався зіпсувати йому настрій: то сміття під ворота підкине, то ще якусь шкоду накоїть.
Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там - відро зі сміттям. Він сміття викинув, відро вичистив до блиску, назбирав в нього великих стиглих і смачних яблук і пішов до сусіда.
Сусід, почувши стукіт у двері, подумав: «Нарешті я дістав його!». Відкриває він двері в надії на лайку, а чоловік простягнув йому відро з яблуками і сказав:
- Хто чим багатий, той тим і ділиться!

 Входять 1,2,3,4 ведучі

1вед.З того часу, як людина стала людиною, з тієї миті, коли вона задивилася на красу вечірньої зорі, вона стала вдивлятися в саму себе. Краса - це глибоко людське. Це радість нашого життя. Людина стала Людиною тому, що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, багряний захід перед вітряним днем, тріпотіння марева над горизонтом, нескінченну далечінь степів, сині тіні в заметах березневого снігу, журавлиний ключ в блакитному небі, відображення сонця в міріадах крапель ранкової роси, сірі нитки дощу в похмурий осінній день, фіолетову хмарку на бузковому кущі, ніжну стеблинку і блакитний дзвіночок проліска - побачила і, здивована, пішла по землі, створюючи нову красу. Зупинись і ти в подиві перед красою - і в твоєму серці розквітне шляхетність.

2вед. У зовнішній людській красі втілені наші уявлення про ідеал прекрасного. Зовнішня краса - це не тільки досконалість тіла, не тільки здоров'я. Це внутрішня одухотвореність - багатий світ думок і почуттів, моральної гідності, поваги до людей і до себе.

3вед.А если так, то что тесть красота?

         И почему ее обожествляют люди?

         Сосуд она, в котором пустота?

         Или огонь, мерцающий в сосуде?

 4вед.Єдність внутрішньої і зовнішньої краси - це естетичне вираження моральної гідності людини. Найяскравіше краса людини проявляється тоді, коли вона зайнята улюбленою діяльністю, яка за своїм характером підкреслює в людині щось хороше, властиве її особистості.

1вед.  Духовна порожнеча робить безликою зовнішність людини. Ніщо так не спотворює, як прислужництво: людина стає не самою собою, вона як би прагне вилізти з власної шкури.

 2вед. Ідеал людської краси - це разом з тим і ідеал моральності. Єдність фізичної, моральної, естетичної досконалості - це і є  гармонія.

3вед. Ти - творець власної духовної краси. Від тебе ж залежить краса людей, які живуть з тобою поруч.

 4вед. А найбільше щастя в нашому житті - це Любов

Любов... Якою вона буває різною. Любов до землі, до Батьківщини. Любов до матері, рідних, близьких. Всепереможне та юне кохання до якоїсь єдиної на світі людини. І все це є любов — цілий всесвіт почуття, мудрості, святості, життя. Любов дарує людині крила, піднімає її на небеса.

Ведучі виходять

 Пісня  «На небі»  С. Вакарчук
Учениця Любов — це те вічне невсихаюче джерело, з якого народилася поезія Ліни Костенко. Любов — це Краса у її чистому розумінні. Поняття краси для поетеси стосується усього духовного й матеріального — сущого в усьому світі. Є краса природи, краса слова, краса почуттів, краса вчинків. Саме на шляху до Краси й народжуються поетичні шедеври, напоєні любов'ю до всього живого.

Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!

Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.

Чи, може, в цім калейдоскопі літ, 
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?
 

Учениця

 Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

Вальс

 Входять 3,4 ведучі

3вед. Що не кажіть, а Україна здавна славилася своїми красунями.

4вед.  Їм у всі віки були притаманні неповторна врода, світлий розум, працьовитість, ввічливість, велика шана і любов до рідного краю

Ведучі виходять

Учениця

Я - жінка, я - життя початки!

Я - пісня світла, радості буття.

Мені поет сонет своїх нотатки

Присвячував усе своє життя !

Я- жінка, я- життя  початок!

Душа моя – пір’їночка  легка.

Любіть мене сильніш від срібла-злата,

Бо я така всесильна і така слабка.

Я – жінка. Природою створена пісня. 

Я - мрія і спогад. Майбутнє й колишнє,

Я – щось незбагненне для чоловіків.

Я – жінка. Я, дійсно, слабка половина.

Нехай переможцям - лаврові вінки!

Історію творять, звичайно, мужчини,

Але лише так, як захочуть жінки.

Учениця

 Галина Гордасевич  «Історія жінки»

Так, жiнка в свiт приходить для любовi!
Любити маму – поки ще мала,
Любити ляльку – трохи пiдросла,
А коли вперше вийшла за порiг,
Любити сонце i м'який морiг,
Дiм батькiвський i квiти чорнобровi,
Бо жінка в свiт приходить для любовi.

Вона росте – росте її любов,
Ростуть її бажання i надїї.
І от приходять роки молодiї,
І по землi вона не йде – несеться,
Тривожно прислухаючись до серця,
Що в гулi мiст чи шелестi дiбров
Пiдкаже їй: – Оце твоя любов!

Це та любов, що перша i остання!
Такої ще на свiтi не було!
Її дiткнутися не смiє зло!
Вона яркiш, нiж сотня сонць сiя!
Вона – твоя ! Вона лише твоя!
Тобi її на сотню рокiв стане!
Це та любов, що перша i остання.

І відшумить весільний водограй,
Та як же знову свiту не радiти,
Коли народжуються в тебе дiти!
І ночi всi недоспанi дарма,
Коли воно лепече вперше: – Ма...
І ти – свята. І в серцi в тебе рай,
Хоч здаленiв весiльний водограй.

І от пливуть лiта, лiта, лiта...
Годуєш всiх, сама, бува , голодна,
Часами все те винести не годна,
Та будеш захищати як в бою,
Оту домашню каторгу свою
Хоч сум торкає очi i уста,
І хоч пливуть лiта, лiта, лiта....

Але якби усе почати знов?
Адже обiд щоденний – це любов!
Сорочка, чисто випрана, – любов!
І ночi, що не спала ти – любов!
І пiсня, що спiвала ти, – любов!
І квiти, що посiяла, – любов!
І очi правнукiв яснi – любов!
І Україна вся – одна любов!
Було б все так, якби почати знов.
Жiноча доля в свiтi – це любов.
Входять 1,2 ведучі

1вед.Яскравою перлиною нашого народу є вишиванки. Та це не лише одяг, це цілий калейдоскоп деталей і кольорів, візерунків, як буденних так і святкових, які використовувалися в одязі для певних урочистих подій. 2вед.Витончена вишивка – наше давнє й завжди сучасне  красиве мистецтво свідчить про невмирущість українських традицій.

Ведучі виходять

Пісня «Моє ім'я – вишиванка» Т. Кароль

 Входять 3,4 ведучі

3 вед.    Мама – найдорожча  і, звичайно ж,найкрасивіша  людина в цілому світі. Кожне її слово, мудрі поради і добрі справи – це книга життя, з якою ви вирушаєте в дорогу.

 4вед.Скільки безсонних ночей провела вона над вашим ліжком, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона, коли ви підростали. Подумайте,як багато зробила для вас ваша мати!

Ведучі виходять

Пісня « Мам» ( Скрябін)

Входять1,2, 3,4 ведучі

1 ведучий. Виростають діти, старішають батьки. Час – невблаганний господар долі. Поки живі батьки, ми здатні відчувати себе дітьми, шукати відради в отчому домі.

2 ведучий. Будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів. "Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти", - говорить народна мудрість. Старість - невідворотна, смерть - не­вблаганна. Перед цими нещастями ми безсилі. А від поганих дітей - дім можна вберегти. І це залежить не тільки від батьків, а й від їхніх нащадків.

3 ведучий. Пам'ятайте, як ви шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас, коли ви станете батьками і матерями.

4 ведучий. Бережіть здоров'я батьків. Пам'ятайте, що рано старіють і хворіють ваші батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних переживань, прикростей, кривд.

Ведучі виходять

Пісня «Помолимся за родителей»

Входять1,2 ведучі

1 ведучий.А. Чехов писав, що у людини все має бути прекрасним : і обличчя, і одяг, і душа, і думки.

 2 ведучий . Можливо, неправильно доповнювати класиків,але ми ризикнемо. Життя людське теж має бути прекрасним і легким як вітер, як повітря , як танець.

Танець «Калейдоскоп життя»

 Фотогалерея

 Пісня «Старі фотографії»

Ведучий зі свічкою

Вірш

Горить свіча. У вирі завірюхи

Все ж віриться: врятують світ Краса,

Добро, Любов і молитовні руки,

Чий голос завжди чують небеса.

Фінальна пісня « «Все буде добре» С. Вакарчук