«Кращої, ніж рідна, мови не буває…»

(сценарій виховного заходу до Міжнародного дня рідної мови)

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш національний скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу й  багатство української мови; виховувати любов до рідного слова, рідного краю, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Ведуча   1          

 Коли розпочинаємо щось гоже,

Говоримо: «Допоможи нам, Боже!»

Щоб шлях пройти з колиски до могили,

Пошли нам, Господи, здоров’я й сили.

Щоб те здійснить, на що зродила неня,

Пошли нам, Господи, благословення.

Нехай Господь відкриє нам добру скарбницю свою, нехай небо дає дощ землі в потрібний час, і щоб благословенні були всі справи рук наших.

 Ведуча  2   

Кожному у дар Божий дана мова. Усі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні - мовою жестів, інші - мовою звуків.

(Декламують вірші учні молодших класів)                  

Учень1

На білому світі,

На чорній землі

Є мова у квітів,

Є мова в зорі.

 

Учень2

Є мова у бджілки,

В метелика й клена,

В бузкової гілки,

В любистка зеленого.

 

Учень3

Є мова в калини,

В дрімучого лісу,

У річки й стежини,

В осіннього листу.

 

Учень4

Та тільки тому,

Хто цурається рідної мови,

Не промовлять вони ані слова. (Анатолій Каменчук)

Ведуча   1          

  І лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, було даровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, висловити почуття.

Учень5

Дощик невеликий

Розмовляв з травою.

Розмовляв з травою –

Донькою весни:

- Люди кажуть «мова».

Що воно за слово?

Ти ж мені, муравочко,

Поясни.

 

Учень6

 - Мова – це травичка,

Мова – синя річка,

Мова – це Зоряночка

Золота.

Як її плекатимеш –

Лиха не питатимеш,

Бо без мови рідної

Пташка не літа.

 

Учень7

А як забуватимеш

І не шануватимеш –

Будете із мовою

Вороги.

Хату забуваючись,

Матінки цураючись,

Усихають річеньки

Береги.                          

 

Ведуча   1          

Маємо безцінний дар: одну з наймилозвучніших, найбагатших і найкрасивіших мов світу,  щедро напоєну  теплими сонячними променями, срібними жайворонковими переливами  та солов’їними трелями, калиновим голосом сопілки. Мову -   зігріту душею, оспівану й озвучену серцем.

 

Ведуча   2          

Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна,  прекрасна й барвиста, неначе веселка, гомінлива й дзвінкотюча, немов весняний струмочок.

Учень8

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я

Учень9

І найдорожче — рідна мова,

Наснагу й силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є.

 

Звучить пісня «Батьківська мова»

 

Ведуча   1          

Сьогодні ми з вами ми у  Міжнародний день рідної мови  на білому рушникові історії золотими нитками вишиємо найкращі слова любові до рідної мови.

 

 Учень10

О, рідна мова, світанкове диво!
В тобі чарівність, щастя, шум лісів,
Ти ніжна, світла, трепетна, красива,
Найбільше диво в світі серед див.
Учень11

Бо ж мовою все можна розказати,
Минувшину і пройдені путі,
І почуття найвищі передати,
І радощі, й жалі усі в житті.
Учень12

На всі події, є слова у мові,
На всі предмети, дії і думки.
І ці слова чарівні, пречудові
Душі ліричній, мабуть, завдяки
Тих українців, що її творили,
Що захищали дім свій і поля.
Учень13

Що мріяли, кохали і любили
І їх почула матінка-земля.
Тому і мова стала промениста,
Чарівна, ніжна, світла і ясна.
І трепетна, співоча, чиста-чиста,
Казкова, мила, як сама весна.

 

Ведуча   1          

Прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо вас звучить мова. Удома тебе лагідно будить мама чи тато, щось лепече малесенька сестричка чи братик,  у школі про щось розповідають друзі,  і ти сам у відповідь промовляєш рідною мовою слова. Ти так звик до цього, що майже не помічаєш звучання мови й  чуєш її лише тоді, коли вона звернена до тебе безпосередньо. А це ж так природно – розмовляти рідною мовою. Це те ж саме, що й дихати.

 

Учні молодших класів

Я – сонце…

Сонце світить на добрих і злих.

Я – лелека…

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Я – слово…

Слово до слова – зложиться мова.

Я-  калина …

Без верби й калини нема України.

 

Учениця 11

Несе лелека в дзьобі сонце-немовлятко –

день починає…

А на гілочках калини у кожній гілочці-ґроні,

у кожній ягідці – слово достигає…

Посаджу я гілочки вербові

на пустирищі коло двору –

Хай Шевченкова Україна виростає.

 

 

Ведуча   1          

Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною великого, гордого, нескореного  народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови. Це свято об’єднує українців у одну велику дружну сім’ю.

 

 

 

 

Учениця 11

Я родом із величної землі,

 Чиє імення вимовляю дзвінко,

Моя Вкраїно, ти весь час в мені,

Бо я твоя дочка, я – українка.

Учениця 12

Зазнала ти немало у віках,

Не раз топтали твою мову й пісню,

Я  не зречусь квітучого вінка,

В якому майорить душа вкраїнська.

Учениця 13

Тобі вклоняюсь, матінко моя,

За те, що ти мене благословила,

Найкраща в світі батьківська земля,

Вона мені подарувала крила. 

 

Ведуча   1          

Рідна мова! Всім світом ти визнана за одну з наймилозвучніших мов. Ти тому така мелодійна і неповторна, бо увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої України. Ти переткана й вишита калиною, барвінком і вишневим цвітом.

Ведуча   2          

 У тобі дзвенить слава запорожців. Тобою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Карпенка-Карого, Лесі Українки і Коцюбинського, Гончара і Загребельного. Ти живеш у прекрасних піснях свого народу.

 

Звучить пісня «Україна-мати»

 

Ведуча 1.

 Ми живемо у вільній незалежній Україні. Ми вчимо красиву, багату  та щиру, як душа українського народу, мову. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років.

Ведуча   2          

З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах, передавав від роду до роду, щоб не загинути.

 

Учениця 14

Чому люблю я українське слово,

 Співучіше за пісню солов’я?

Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця – моя!

Де є іще такі слова привіту,

Такі красиві, сонячні пісні?

Вкраїнська серед мов усього світу

Здається найбагатшою мені.

 

Учениця 15

І зайвих слів для вислову не треба –

Є речення короткі  і ясні.

Вона подібна зорепаду з неба,

Польоту птаха у височині.

…Уста виводять ніжну колискову,

А за віконцем зіронька сія…

  Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця - моя!  (Наталія Жовнір)

Ведуча   1          

Дорогі друзі! Маймо сміливість серцем і душею впевнено сказати «Ми – українці!»

Ведуча   2          

Хай усіх нас єднає належність до великого народу. Плекаймо всі разом ту мову, яка дісталася нам у спадок від наших пращурів.

 

Учениці  виконують танок зі снопами

 

Звучить пісня «Гімн українській мові»