Тема. МАЛЕНЬКІ  ПАТРІОТИ  ВЕЛИКОЇ  КРАЇНИ

Мета. Поглибити знання учнів про нашу державу – Україну; надати дітям перші    поняття про захисників нашої Вітчизни: сприяти формуванню національної свідомості школярів, їх патріотизму, вшанування пам’яті людей, що загинули за свободу свого народу; прищеплювати почуття любові до рідного краю; розвивати особисте ставлення до подій, що відбуваються в нашій країні,пізнавальні інтереси, творчі здібності, виразність та інтонаційність читання віршів; виховувати патріотів рідної держави, любов до Батьківщини, гордість за її історію.

 

Перебіг заходу

     Учитель.    Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Україна для нас – найрідніша, найдорожча, найкраща у світі, бо це наша рідна земля, це чарівний світ дитинства.

 Учень. Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку,бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

                                    Ми живемо в Україні

   (Інсценівка оповідання)

Учитель  Кожна людина любить той край, у якому народилася і живе, завжди говорить про нього найкраще.

• Чи доводилося вам бути на Полтавщині? Чи бачили ви її квітучі весняні сади? – захоплено запитують полтавчани.
• А чи знаєте ви, що в нашому краю добувають найбільше кам’яного вугілля? – гордо хваляться діти з Донбасу.
• А хто не бачив наших гір, високих полонин, не ласував нашим солодким виноградом, то приїздіть до нас, - запрошують діти з Закарпаття.
• А хто з вас уже купався в теплому Чорному морі? – запитують діти з Криму.
• Але наше квітуче поле льону також схоже на синє море, -  кажуть діти з Полісся.

                                                                          За С. Воробкевичем

Учень.У кожному з нас, хочемо ми того чи ні, закладена частинка Батьківщини. Не любити Батьківщину так само неприродно, як не любити себе.

Наша Батьківщина – Україна, а ми, діти, маленькі українці та україночки.

 Отже всі ми - «Маленькі патріоти великої держави».

            Будем козаками

Слова і музика Анатолія Загрудного

1. Ми, веселі і завзяті діти України,

Дуже любимо співати пісню солов’їну.

Приспів:

Гей, хто любить наш козацький край,

З нами пісню дзвінко заспівай!

2. Ми кохаємося гідно в українській мові.

Розцвітай, наш краю рідний, квітами любові!

3. Не сумуйте, гори й ріки, не журіться, мами:

Коли виростем великі – будем козаками.

 

Звучить українська мелодія…

         

1. Хто ти? Квітуча, прекрасна, чарівна.

Очі, мов небо, - ясні голубі.

 

2. Хто ти? Немов веселкова царівна.

Хто дарував ці прикраси тобі?

 

Мати – Україна

Я – Україна, твоя Батьківщина!

Сонце твоє, твої ріки й поля.

Я – Україна, завше, і нині –

Небо твоє, твоя рідна земля!

 

3. Зорі яскраві і небо блакитне,

Ріки безкраї, вишневі сади…

 

Мати – Україна

Я – твоя мати, дбайлива і ніжна,

Берег любові і твій оберіг.

Горем не знищена, величчю зміцнена, -

Волю мою не зламає батіг!

 

4. Зір мій чаруєш, як тільки розквітнеш,

Щедро даруєш природи плоди.

 

Мати Україна

Я і любов, і надія, і віра.

Твій отчий дім і колиска твоя.

Всі твої мрії, у серці ранимі,

Виведу гордо на праведний шлях!

 

5. Я – твоя маленька дівчинка,

Я – твоя чарівна квіточка.

Бережи мене, матінко рідна,

Моя зіронько ясна, завітна.

 

6. Я – твій майбутній захисник,

Тому до лінощів не звик.

Любов до тебе зберігаю,

Від ледарів оберігаю!

 

7. Маленьке серденько моє

Для тебе, ненько, б’ється,

Для тебе, серденько моє,

Радіє і сміється!

 

8. Можливо, я ще замала,

Але книжки читаю.

Вивчаю мудрості слова,

Бо рідну мову знаю.

 

9. Я – українка ! живу в Україні,

У вільній, єдиній

Моїй Батьківщині.

Де все мені в радість: ліси і садки,

Озера й річки, і глибокі ставки.

Лани неосяжні і гори, й долини,

Цвіт білосніжний у лузі калини.

В душі моїй солодко грає сопілка,

Бо я з України. Бо я  - Українка!

 

10. Я – не просто українець!

Я – великий патріот!

Я люблю, як тата й маму,

Український весь народ.

 

11. Буду сонечку радіти,

Землю скривдити не дам.

Буду світ увесь любити,

І рости на радість вам.

 

12. Ми  - українці!

Гордо несемо Вітчизни ім’я.

Разом могутні, разом ми сильні.

Велика родина і дружна сім’я!

 

13. Будь, Україно, сильна, могуча,

           Будь нам по вічні часи.

           В мирі ласкава, в бою як туча,

           Всім нам добро принеси.

 

14. Живи, Україно, міцній, розвивайся,

Козацького роду не втрать булави.

Живи, Україно, з колін піднімайся,

На щастя народу, на славу живи.

 

15. Ніхто вже не зборе твій дух всенародний,

Щоб вільно жити – це право твоє.

Тож будьмо щасливі й веселі сьогодні, -

Дорогу до волі Сам Бог нам дає.

 

Всі разом

Ми - патріоти -  дочки і сини
Для твого блага все в житті здолаєм!
Бо ти  найкращий, краю мій ясний,
Вітчизну й матір ми не вибираєм!

 

     Пісня

Я УКРАЇНЕЦЬ, Я КОЗАК

1. Кохана матінко моя, ти осідлай мені коня

Нехай наввипередки з вітром я помчуся

Де Запорізька славна Січ веде з Дніпром премудру річ

У своїх предків я звитяги наберуся.

Приспів

Я – українець, я – козак і буде так, і буде так

Я своє серце віддаю для України.

Я – українець – молодець настане правда на кінець

Я посаджу садок зелений на руїнах.

 

2. Нехай розквітне зелен - сад, нехай достигне виноград.

Нехай моя Вкраїна у вінок вбереться

Нехай і згода і любов, між нами розцвітають знов

Так споконвіку на землі моїй ведеться.

Приспів

 

Учень. Колись давно Бог створив народи і кожного наділив землею.  Одним народам дісталась земля біля моря, іншим – земля покрита горами, а ще іншим – широкі простори. Нашим предкам Бог запропонував землю де є все – моря, широкі степи, зелені гори. (Слайди)

 

Учитель. Роботящі люди засіяли землю хлібом, побудували міста і села, проклали дороги, народили дітей і почали ростити їх у мирі та злагоді. Та чорним крилом торкнулася нашої землі людська злоба. Як в давні часи брат Каїн вбив брата Авеля, так і до нас прийшло горе братовбивства.

Учениця. Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ.

Учитель. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності. Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси - нотами потужного гімну волі.

 

Учень: Героям Небесної Сотні

Як журавлі, що ринули у небо,

Покинувши цей грішний світ

Лишили по собі кривавий,

Та героїчний слід…

Вони не думали, що буде

Не думали про щастя чи добро.

Вони ішли…Ішли назустріч смерті,

І страху зовсім не було.

Небесна Сотня – герої незборені,

Найкращі, найвідважніші сини,

Яскравим сяйвом в небі засвітились,

Щоб інші мріяли, любили і жили.

 

Учитель. Кожен з вас, діти, чув про події на Сході України. На цілісність і єдність нашої держави зазіхнули вороги. Захищаючи рідну землю, гинуть  у цій війні кращі сини і дочки нашого народу. Війна забирає життя і невинних дітей. У нашому класі навчаються два братики Курочка Саша і Вася, які, втікаючи від куль, з мамою та сестричкою приїхали до мирного краю, де живемо ми з вами. Послухаємо розповідь братиків про пережиті важкі дні в місті Золоте, Луганської області.

 

1.  Летять, зриваються гранати,

      Земля горить, ридає мати.

      На сході української землі

      Ще й досі йдуть грізні бої.

 

2. І кожен день, і кожну мить

     Чекаєм з фронту добру вість.

     Що більше вже нема війни

     І мир панує на землі.

 

Учитель. Суверенітет нашої держави поряд з чоловіками, захищають і жінки.

Вони підписують контракт  і йдуть воювати, передають дітей бабусям і дідусям і виїжджають на кілька місяців на схід нашої країни у складі груп медиків.  Вони їдуть в зону бойових дій, тому що впевнені – на фронті від них користі буде більше.

  Пісня  «Ти підбори змінила на берці» (Відеокліп)

 

  Учитель. У час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, мешканці Коропщини не стоять осторонь. З перших днів проведення антитерористичної операції наші мужні земляки відстоюють свободу власної держави. Вони гідно несуть службу у лавах Збройних Сил та Національної гвардії України, у прикордонних військах, батальйоні спецпризначення «Чернігів», добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися.

    Нам є ким пишатися та, на жаль, є за ким і сумувати...

Подивіться на портрети цих людей. Це маленька частинка всіх тих воїнів, які загинули на Сході, захищаючи нас. Війна страшна не тільки тим, що сіє розбрат і розруху, а й тим що забирає життя, причому життя кращих людей світу цього. Такого висновку доходиш, аналізуючи біографії воїнів, котрі «душу й тіло» поклали за свободу і цілісність рідної неньки України.

 А зараз ми з вами познайомимося з їх подвигами, які вони здійснили для того, щоб ми жили під мирним небом. (Кліп про присягу)

Учень1

Ковтун Станіслав Григорович

 

   Фатального 31 липня 2014 року під Шахтарськом українські війська потрапили у засідку терористів. Танк, командиром якого був Станіслав, прикривав відхід своєї колони від зливного обстрілу «Градів». Та через вистріл снайпера-сепаратиста заклинило стрічку з патронами, і наші танкісти більше не мали змоги захищати своїх. Станіслав, не довго думаючи, виліз по пояс із танку, щоб поміняти короб на СВТ. Довго щосили збивав стрічку, навіть шкіра на руці злізла, та таки вдалося здійснити задумане, перезарядив. Але снайпер тільки цього й чекав… Куля потрапила солдатові прямісінько в шию. Солдат відразу помер.

   Навесні екіпаж танка демобілізували, повернулися додому всі солдати живі і здорові, навіть бойова машина до цих пір у робочому стані. Не вернувся до рідного дому лише Станіслав.

  За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 14.11.2014 року Ковтуна Станіслава Григоровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Учень 2

Мальцев Юрій Петрович

 

 

 

 

 

    5 березня 2016 року Коропщина прощалася з  героєм, учасником АТО - старшим солдатом, кулеметником другого відділення,  першого взводу, першої мотопіхотної роти 16 окремого мотопіхотного батальйону Юрієм Петровичем Мальцевим із Радичева. 49-річний воїн загинув під час мінометного обстрілу під Авдіївкою, що на Донеччині.

   Згідно Указу Президента України від 8 квітня 2016 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Ю.Мальцева було нагороджено орденом "За мужність " ІІІ ступеня (посмертно).

Самусь Геннадій Васильович                                      

                                        

 22-річний сержант Геннадій Васильович САМУСЬ з Краснопілля загинув, підірвавшись на розтяжці в зоні АТО. Зовсім молодому воїну довелося пройти не одне коло справжнісінького пекла.  Провів дві ротації під Донецьким аеропортом, третю - на Луганщині. У пам’яті тих, хто його знав, він назавжди залишиться чудовим хлопцем, вірним другом, надійним товаришем, відважним воїном. Справжнім героєм…

  Згідно Указу Президента України від 8 квітня 2016 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Г.Самуся було нагороджено орденом "За мужність " ІІІ ступеня (посмертно).

Учень 3

                  Шкляр Ігор Володимирович родом з смт Короп

   Служив  Ігор спочатку при штабі у Борові на Харківщині, потім під Артемівськом. Коли Ігореві давали 10-денну відпустку, солдат додому не поїхав, казав матері: «Я як у Короп приїду, то тільки раз, щоб більше на війну не повертатися!» Ті дні невикористаної відпустки Ігор вирішив провести з користю. У них там була дуже стара техніка, БТР рухався з такою швидкістю, що швидше було пішки дійти, Ігор вже давно хотів його оглянути, пошукати причину несправності, але все часу не вистачало. Та якось він сам підігнав кран, підняв бойову машину, витяг з неї мотор, перебрав. І після цього бронетранспортер став їздити краще. Хотів і Ігор спробувати себе у роботі водія БТР, бо до цього часу був помічником гранатометника, та вже не судилося…

В кінці серпня вояки перебралися на іншу позицію, та не встигли закріпитися, як розпочався мінометний обстріл. Солдати кинулися шукати укриття. Ігор скочив у траншею, але його рішення стало фатальним. У цей час рів накрило вогнем…

Витягли Ігоря звідти ще живим. Лікували його у військових госпіталях Харкова і Києва, лікарі навіть давали шанс на одужання. Але … людина мислить, а Бог рядить. Врятувати солдата так і не змогли. 25 серпня 2014 року, не виходячи з коми, Ігор Шкляр помер від тяжких ран. 4 червня 2015 року Указом Президента України №311/2015 Ігор Шкляр був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Учень 4

 Потієнко Анатолій Юрійович  народився в селі Придеснянське.

    Наш захисник ніс варту на взводно-опорному пункті у лісосмузі поблизу села Новогнатівка Волноваського району. Та під час нападу на «секретку» ворожої диверсійної групи Анатолій Потієнко загинув.

   Куля снайпера влучила солдатові прямісінько в скроню, обірвавши в розквіті сил життя Анатолія, поховавши навічно його плани, мрії, надії

   Указом Президента України № 76/2016 від 1 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Учень5

Хурдепа Сергій Анатолійович

Народився 7 січня 1993 року у с. Придеснянське. Згодом його сім’я переїхала жити до села Вишеньки Коропського району. Тут він у 2007 році закінчив 9 класів Вишеньківської ЗОШ І-ІІ ст. Навчався добре, активно займався спортом, брав участь у змаганнях з тенісу та легкої атлетики.

Солдатського досвіду набував у 72-й окремій механізованій бригаді м. Біла Церква.

28 березня 2013 року підписав контракт зі Збройними Силами України.

Коли розпочалися бойові дії на сході країни, Сергій Хурдепа добровольцем пішов захищати рідну землю, боронити її від агресора. Служив під Волновахою (Донецька обл.), працював водієм у складі розвідувальної роти, отримав звання сержанта.

Друзі і знайомі характеризують Сергія Хурдепу як веселого, доброзичливого хлопця з легким, позитивним характером. З усіма завжди був усміхненим і привітним, нікому не відмовляв у допомозі. 6 вересня 2015 року Сергій Хурдепа загинув внаслідок отримання численних смертельних поранень зі стрілецької зброї в районі розміщення розвідувальної роти у Волновасі. Через травми несумісні з життям солдат помер на місці.

Учень 6

Шик Олександр Геннадійович народився в місті Чернігів

Його шкільні роки пройшли в нашій Черешенській школі-інтернаті. Він є випускником нашої школи.                                                    

 Загинув 4 вересня 2014р. під час обстрілу із РСЗВ «Смерч» у селі Дмитрівка в Луганській області.

   Указом президента України №270/2015 від 15 травня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом  «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).                              

  Свічка Пам’яті

Учень.

Запалимо свічечку Пам’яті.

Вічна пам'ять

Про них повинна жити,

Бо край свій рідний вміли боронити,

Бо Батьківщину віддано любили –

За неї юні голови зложили,

Щоб ми щасливими зростали,

У мирі жили, всі свободу мали

 

Учитель. Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Ушануймо їх хвилиною мовчання.

Пісня  «Заплакало небо» (Відеокліп)

Чому цей світ такий жорстокий?

Навіщо нам ота війна?

Страждають діти, гинуть люди,

А скільки знищено майна!

 

( У виконанні хлопців звучить пісня)

 Пісня «Я ненавиджу війну»

1. Я в дитинстві грався у війну

     Бігав з іграшковим автоматом

     Виграв я битву не одну

     Мріяв стати воїном-солдатом.

     То була лиш казкою війна

     Ми живі верталися із бою

     І не знав тоді я, що вона

     Справжні смерті принесе з собою.

Приспів:

Я тебе не навиджу війна,

Я давно всі знищив автомати.

Проклинаю я тебе війна…

Я не хочу у людей стріляти.

Я прошу, не грайтесь у війну

Я не хочу бачити могили.

Хто поверне посмішку ясну,

Мамі тій, що сина її вбили 2р.

2. Я пишаюсь воїнством своїм

Українським хлопцем з під Полтави,

Що життя поклав за рідний дім

Зупинив ворожу цю навалу.

Це для мене він зберіг весну,

Щоб ходив я з друзями до школи

І його цю посмішку ясну,

Не забуду я уже ніколи.

        Приспів :

А знаєте, війна колись закінчиться…

Учень   А знаєте, війна колись закінчиться

               І з часом відбудуються міста,

              Але ніколи більше не повернуться

              Всі ті, кого забрали небеса.

 

Учень          Їх вже немає, безліч їх загинуло,

     Але за що? Чому така ціна?

     Вони на небі, мабуть, поруч з ангелами,

     Їм там спокійніше, бо на землі війна,

     Це все так боляче, що серце розривається,

     Де правда і в чиїх руках життя?

 

Учень    Знову до неба я з молитвою звертаюся,

                 Благаю, Боже, спокою пошли,

                 Щоб моя рідна серцю Україна

                 Не знала більше пострілів війни.

 

Учень А знаєте, війна колись закінчиться

        І тільки спогади залишаться в серцях,

          Благаю, Боже, збережи мою країну,

            Молюсь до Тебе, збережи усім життя…

                                               (Марія Скочиліс)

       Пісня  «В той день, коли закінчиться війна» (Відеокліп)                                              

Учень  Є поміж нас багаті й бідні,

         Кому що треба, доля не пита,

         Та є дві речі, всім нам необхідні:

          У світі -  МИР, у душах – ДОБРОТА,

Учень              Мир на Землі – це затишок і тиша,

   Це сміх дитячий і душі політ,

   Коли поет чарівні вірші пише

   Про незвичайний, дивовижний світ.

Учень   Мир на Землі – це росяні світанки,

            Краса і творчість, пісня у гаях.

            Мир на Землі – це вечори і ранки

            Із радістю і щастям у серцях.

Учень       Мир на Землі – це дім, і мама, й тато,

 Й любові стільки – просто через край.

 Це та земля, де щастя є багато

І в кожній хаті – хліба коровай.

  Учитель. Мир – це шкільний дзвоник, це школа, у вікнах якої – сонце. Добре прокидатися і знати, що в тебе попереду прекрасний день, що тобі нічого не загрожує і всі твої мрії здійсняться. Добре бути щасливим.

  Учень. Ми – українці, ідемо у світ , і несемо всім світло миру і добра. Любові і злагоди. Ми раді з того, що маємо свою державу, волю, рідну українську мову, свій голос поміж усіма народами. І кожен з нас пов’язує свою долю з Україною, для неї ми живемо, для її процвітання і блага.

Учень За мир в усьому світі –

             Це значить за життя,

             За колоски налиті,

             За матір і дитя.

Учень Хай живуть спокійно люди,

            Сонце лагідно сія,

            Хай лунає всюди-всюди

            Пісня радісна моя

Я малюю

Учень Я малюю синє небо, річку і вербу.

Я малюю рідну землю на якій живу.

Намалюю рідне місто, села і поля,

Щоб такою Україна завжди в нас була.

Приспів

Будеш ти веселою, вродливою

Виткана із сонця і тепла,

Намалюю я тебе щасливою,

Щоб завжди такою ти була.

1. Намалюю теж весну стежку, рідний дім.

Намалюю світлий ранок – де там добре всім.

Посміхнеться щиро сонце в небі золотім,

Заспіває Україна дітям всім своїм.

Учитель. Ось і добіг кінця наш захід. Завжди пам’ятайте і гордо несіть усвідомлення того, що ви – маленькі патріоти своєї держави України. Нехай у вашому серці панує добро і радість, живіть у мирі і злагоді один з одним.

Учні:  Хай буде небо голубе,

            Хай буде сонечко ясне,

            Хай буде спокій у родині,

            Хай буде мир на Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Уроки мужності в початковій школі:навч.-метод. Посібник.  Текст  / уклад. Д.В.Родфорд – Х.:ВГ «Основа»,2016 -96с. : табл..
2. Надія Красоткіна «Виховні заходи 1- 4 класи». Тернопіль, 2006. – 142с.
3. Година спілкування. 1-4 кл – Х. : Видавнича група «Основа, 2013.
4. Україна. 101 старовинна легенда / Автор-укладач Лагунова Т.І. –Х.: Веста, 2009.
5. Інтернет-ресурси.