Виховний захід "Ми - діти твої, Україно!

                         Ми – діти твої, Україно!

               Ведуча  :  Шановні батьки, дорогі  гості!

                                 Ми раді  зустрічі із вами на святі:

                                «Ми – діти твої , Україно!»

 1.   Що то, діти, за країна – неба синього блакить,               

На ланах у серпні жито стиглим золотом блищить?

2.   У якій, скажіть, країні клімат лагідний, м’який?           

Бог відводить буревії, негаразди всіх стихій?

3.   У якій іще країні земля родить так охоче?                     

Наче пісня солов’їна – мова ніжна і співоча?

4.   Гори є і полонини, є моря, річки, ліси…                        

Загалом, то є країна невимовної краси!

5.   Люди мудрі, працьовиті у країні тій живуть                  

На чуже не зазіхають і свого не віддадуть.

6.   Гордо, голосно, дитино, ти назви ім’я країни                 

У якій разом із нами народився і живеш.

Їй дочкою є чи сином і, коли ти підростеш,

Будеш їй творити славу, розбудовувать державу.

7. Отже, зветься ця країна, незалежна і єдина – Наша ненька –  

ДІТИ:   Україна !

Пісня «Україна – це ми!

 Ведучий  :

-  Україна – наша рідна країна, це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Україна! Скільки  глибини у цьому співочому слові... Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес, тихі плеса річок, сині очі озер та ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, карпатські верховини і донецькі простори. Полісся і Крим. І велич міських краєвидів - все це наша Україна!

Учениця: Я живу на Україні,                           

Де річки, озера сині, -

Чиста в них вода, прозора,

В дно глибинне світять зорі.

Найгарніші наші села,

Люди мудрі і веселі,

Хати білі, чепурненькі,

Діти всі такі гарненькі…

Маки в полі червоніють,

І волошки ген синіють,

Всі сади таки плодючі,

Огороди всі родючі.

Наша Україно мила,

Донька я твоя щаслива.

 

Учениця: Я - українка!                      

Горджуся й радію,

Що рідною мовою

Я володію,

Шевченковим словом

Умію писати

Слова мелодійні

І вірші складати.

Я - українка!

Живу в Україні,

На вільній, єдиній

Моїй Батьківщині,

Де все мені в радість:

Ліси і садки.

Озера й річки,

І глибокі ставки,

Лани неосяжні,

І гори, й долини,

Цвіт білосніжний

У лузі калини.

В душі моїй солодко

Грає сопілка,

Бо я з України,

Бо я - українка!

 

  Соло сопілка                              

          

            Ведуча: 

Ми – Українці. Мова наша – українська. Рідна мова – це неоціненний скарб, який потрібно не лише любити, а й берегти, шанувати. 

 

 Мій рідний край, земля моя свята,                 

 Життя мого колиска калинова... 

 Тут синь гаїв і неба чистота,  

 І мила серцю українська мова.

 

 О, мово рідна, ти для нас як мати,                        

 З тобою відкриваєм дивосвіт,

 І українською вчимося розмовляти

 З колиски самої, з маленьких літ.

 

 Сценка про мову

Автор:   Було це давно, ще за старої Австрії, приблизно в 1913 році. В купе першого класу швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири: англієць, німкеня, італієць. Четвертою була відома львівська юристка.

Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, котрій з них належить світове  майбутнє. Першим заговорив англієць:

- Англія – країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світу. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.

- Ні в якому разі, - гордовито заявила німкеня. - Німецька мова – це мова двох великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова  філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому , безперечно, німецька мова має світове значення.

Автор:  Італієць усміхнувся і тихо промовив:

- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова -  це мова сонячної Італії,  мова  музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові  написані кращі твори  епохи Відродження , твори Данте, Бокаччо, Петрарки… Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Автор:  Українка довго думала і нарешті промовила :

- Ви ж посуті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невеличке оповідання , в якому б усі слова починалися з тої самої літери?

- Ні, ні, ні!  Це ж неможливо , - відповіли англієць, німкеня та італієць.

- На ваших мовах неможливо, а нашою – просто. Назвіть якусь літеру, - звернулася вона до німкені.

- Нехай буде П – казала та.

- Добре. Оповідання буде називатися «Перший поцілунок».

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення :

Приїздіть, пане Павле,  - писав поважний правитель повіту  Полікарп  Паскевич , - погостюєте, повеселитесь. Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом.

Підгорецький  палац  Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів…

Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику,погоду.  Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні  полонези Понятковського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали. Прийшла пора пообідати. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричкою підливкою, пироги. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові  полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла поетові. Походили, погуляли.

…Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду.  Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

Автор: В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.

Зазнайкувата німкеня ніяк не могла визнати своєї поразки.

- Ну, а коли б я назвала іншу літеру? – заявила вона. – Ну, наприклад, літеру С?

- Я на своїй мові можу скласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися на С. Якщо ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад.

Сріблом стеляться сніжинки,

Спить самітний сонний сад…

Сипле, стелить сад самітний

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь

Серце слуха скорбний сміх

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить.

- Геніально! Незрівнянно! – вигукнули англієць й італієць.

Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

 

Пісня «Гімн українській мові»

 

Ведучий  :  «З родини йде життя людини»,- говорить народна мудрість. У сім`ї людина навчається любові і добра, вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам`ять свого роду.

 

 Моя сім’я і дорога родина —                   

 Це тато, мама, бабця і дідусь,

 Сестричка, братик і любов єдина,

 І я у них також любити вчусь.

 Мені тут тепло, затишно і тихо,

 Надійно, світло, радісно завжди.

 Мене в родині оминає лихо,

 З усім на світі я біжу сюди.

 

 Чи радість світла в серденьку буяє,                       

 Чи сльози гіркі ллються із очей.

 Я йду в родину, я ж бо добре знаю,

 Як люблять у моїй сім’ї дітей.

 Пригорне ніжно матінка дитину,

 Положить тато руку на плече…

 

 З чим мамину любов нам порівняти?                   

 Із сонечком, що світло шле й тепло...

 Готова мама все для нас віддати,

Щоб дітям добре й сонячно було.

 

 

  Любов її не має меж — безкрая                      

  І безкорисна, світла й чарівна.

 Любові більшої у світі не буває,

 Любити може так лише вона.

 

  Словечко хочу мовити за тата,                     

  Бо він мені порадник, захисник.

  Він так мені розказує багато,

  І я до бесід щирих дуже звик.

 

 Він вчить мене у цьому світі жити,

 До праці залучає кожен раз.

 Вчить бути вірним, відданим, дружити

 І не підводити ніколи друзів, клас.

 

            Два слова чарівних — лиш мама і тато,               

 А скільки любові у них і тепла!

 Вони для дітей означають багато,

 Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.

 Два слова крилатих — і серце радіє!

 Й летить наче пташка в ясне майбуття.

 Вони нам дали і натхнення, й надію,

 Й найбільше у світі — це наше життя!

 

 Пісня «Батькам»

 

  А моя бабуся вміє все робити,                             

 В неї все до ладу, в домі чистота.

 Хоче і онуків теж вона навчити,

 І у цьому, мабуть, істина проста.

 Тож до праці змалку нас вона привчає,

 Щоб росли в роботі й дружніми були,

 Бо життя бабуся наша добре знає,

 Хоче, щоб і ми всі добрими зросли.

 

            Сидить дідусь, а біля нього диво –                

 Малий онук, точнісінько, як він.

 Можливо, той дідусь тому онуку

 Змайструє дерев'яного млина.

 Малий візьме ту іграшку у руки,

 А в ній любові щирої сповна.

 

  А у мене є сестричка,                                               

  Зовсім-зовсім невеличка.

  Гратись я її навчаю І без неї так скучаю.

  Радий я, що невеличкий

  В мене є моя сестричка.

  Бо з’явилася дитина

  І побільшала родина.

 

  А в мене старший братик є.                                

  Я хочу з нього приклад брати,

  Бо в нього вже заняття є своє – 

  Він військовим  мріє стати.

 

Пісня «Додому»

 

Ведучий  :              Охопило полум’я країну,
                                   Мальовничу нашу Україну
                                   Піднялись на бій наші солдати,
                                   Утирає сльози бідна мати.

 

Ведуча :                  Чекає мати, молиться, не спить

                         Душа за сина рідного болить.

                         Він зараз батьківщину захищає!

 

Ведучий  :            А в дома дівчина кохана дожидає

                       І донечка свого татуся жде

                       І вірять всі  (разом)

                       Він з перемогою прийде!

Гра пісні «Червона калина»

 

Ведуча : На жаль, не всі герої повертаються до нас живими, але вони житимуть  вічно, якщо ми пам’ятатимемо про них. Давайте хвилиною мовчання згадаємо всіх, хто загинув , захищаючи нас, нашу Україну.

Хвилина мовчання

   

Ведучий   : Пам’ятаймо завжди тих, хто віддав за нас своє життя,  хто зараз на передовій – вони потребують нашої допомоги.

 

Пісня «В небі чистому..»

 

„Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!” –             

Говорять сьогодні дорослі й малі,

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас – єдина,

Немає другої такої землі!

 

Пісня «Ні війні!»

 

 

Діти (на фоні музики):

· Я – україночка!                                                                   

· Це – моя рідна земля.                                                     

· Тут мої любі мама і тато.                                                 

· Тут я зростаю щасливим.                                                

· Нехай у кожної дитини буде любляча сім’я.             

· Хай небо буде завжди чисте.                                        

· Хай золотом колосяться наші поля.                            

· Хай серця повняться добром.                                      

· Хай лихо оминає наш край.                                           

· Хай злагода й добро увійде в кожен дім.                 

· Я безмежно люблю свою країну.                                 

· Я гордий тим, що я українець.                                     

· Ми твоє майбутнє, Україно.                                         

 

 

Ведучий  : Любіть свою країну,

пам’ятайте її минуле,

творіть щасливе сьогодні

і вірте в краще майбутнє!

 

Ведуча : Ось і добігає кінця наше свято.

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Шануй, люби, оберігай

Усе, що зветься…

Діти: Україна!

Пісня « Доброго ранку, ми з України!»