Виховний захід " Ми - нація єдина, ми - діти твої Україно!"

Ми – нація єдина,

Ми – діти твої, Україно!

 Мета. Актуалізувати знання про державні та національні символи України, Конституцію України; формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси;   виховувати патріотів рідної держави, повагу до її символів, любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасного.

 Методи. Репродуктивний, інтерактивний, створення ситуації зацікавленості.

Обладнання. Презентація, аудіозапис пісень «Рушнички», «Червона калина», «Україно, краю»,  вірша Л. Костенко «Усе моє, все зветься Україна», «Звуки лісу», макет карти України, квіти, прапорець, лампадки, Конституція України.

 

Учень. Добрий день, вам, добрі люди!
             Хай вам щастя, доля буде,
             Не на день і не на рік,
             А на довгий-довгий вік.

Учениця. Ми раді вас вітати у нашій світлиці

                  І дарувати хліб із золота-пшениці,

                  Щоб хліб святий був на столі,

                  Щасливі були люди в місті й селі.

                  Серця в нас сповнені любов'ю, миром,

                   Бажаємо, щоб зустріч наша була щира.

Учитель. Сьогодні ми у нашій світлиці поведемо мову про миле серцю кожної людини. А про що, вам підкажуть рядки вірша Ліни Костенко. (Аудіозапис вірша)

Учитель.

-То про що ми будемо говорити?

- Що спадає вам на думку, коли ви чуєте слова «Батьківщина», «Україна»? Запишіть їх на квіточках і заквітчайте ними нашу землю? (Діти прикріплюють квіти на макет карти Укріїни)

Учитель. Ось ми прикрасили нашу землю, на якій народилися і живемо.

А що ви знаєте про неї? Щоб це з’ясувати, дайте відповіді на запитання.

Вікторина

•         Яке свято відзначаємо 24 серпня?
•         Хто композитор Гімну України?
•         Які моря омивають нашу Батьківщину?
•         Назвіть прізвище першого космонавта України?
•         Які гори знаходяться на території України?
•         Яка площа України?
•         Назвіть столицю нашої країни.
•         Які держави є сусідами нашої Батьківщини?
•         Яка ріка протікає через усю Україну?
•         Який найбільший звір проживає на території України?

Учитель. Ви багато вже знаєте про свою Батьківщину. Україна — це наша земля, наша країна з багатовіковою історією,   мальовничою  природою,  чарівною  піснею  і мудрими співучими людьми

                     Народитись українцем — це велика честь і слава,

                  рідний край свій полюбити — найважніша з усіх справа!

Пісня «Україна, краю»

Там, де лине пісня ця,

Верби і тополі,

Заслухавшись солов'я

Сплять річки та гори.

 

Приспів:

Україно-краю,

Цвіт краси розмаю.

В світі наймиліша

І рідніша ти.

 

Тут стежки мої, поля,

Сонце променисте,

Друзі милі, вся сім'я –

Чарівне намисто.

 

Приспів.

 

Запитати хочу я

У цілого світу:

Де ще є така краса,

Зеленії квіти?..

 

Приспів.

 

Учитель. Прислухайться до свого серця і скажіть заповітні і щирі слова про Україну. Якою ви собі її уявляєте?

Щоб це з’ясувати пограємо в гру «Опиши Україну»

У мене в руці прапорець, зараз ми будемо його передавати і описувати Україну, говорити гарні слова, відповідаючи на питання «Яка Україна»?

Учитель.  Кожна держава світу має свій герб, прапор та гімн. Це символ держави. (Учитель демонструє Конституцію України) В Конституції України у ст. 20 говориться: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України».

•          Що ви знаєте про державні символи України?

Учениця.  Національний прапор України – синьо-жовтий стяг. Синій колір – колір чистого мирного неба. Жовтий – це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна. Кольори ще мають інше значення – «мир» і «багатство»,бо народ наш є мирний та працьовитий. Працею здобував він славу рідній землі.

 

 

Учень.

Прапорець, що я тримаю,
Для мене – єдиний.
Прапорець цей, що я маю, -
Символ України.
Нема в світі більш святого
Й не буде ніколи
Від крайнеба голубого
Над пшеничним полем.

Учень. Герб – це офіційна емблема держави, символ влади. Золотий тризуб на блакитному тлі – дуже давній знак. Він використовувався ще за часів Київської Русі. Отже, нашому гербу – більше тисячі літ. Придивившись до герба можна прочитати слово «воля», до якої завжди прагнула Україна.

Учениця.

Наш герб – тризуб. У ньому сила

Отця Небесного і Сина.

Уважно придивись до нього –

На Духа схожий він Святого.

Що голубом злетів з небес

І у людських серцях воскрес.

Тризуб – немов сім’я єдина,

Де тато, мама і дитина

Живуть у мирі і любові

На Україні вольній, новій.

 

Учень. Гімн – це найголовніша пісня країни. Її автор – український поет Павло Чубинський. До тексту підібрана ніжна і одночасно горда, непокірна мелодія Михайла Вербицького. Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого Гімну.

 

Учень.

Державний Гімн

Слова палкі,

Мелодія врочиста, -

Державний Гімн

Ми знаємо усі.

Для кожного села,

Містечка, міста –

Це клич один

З мільйонів голосів.

Це наша клятва,

Заповідь священна,

Хай чують

Друзі й вороги,

Що Україна вічна,

Незнищенна,

Від неї  лине

Світло навкруги.

 

 

Учитель. А ще народ України має свої споконвічні народні символи. Відгадайте загадки, щоб дізнатися що це за символи.

 

На портреті висить, красується,

 Всі в світлиці ним милуються.

 (Рушник)

 

Стоїть гася надулася,

Полу одкрила,

Людей впустила (будинок)

 

Хто ж ті ягоди не знає,

Від застуди їх приймає,

На кущах вони висять,

І, як маків цвіт, горять,

Тільки це не є малина.

Що за ягода? –  (Калина)

 

Проливала дрібні сльози

Молода дівиця.

Полоскала довгі коси

У чистій водиці. (Верба)

 

Цвіте синьо, лист зелений
Квітник прикрашає
Хоч мороз усе побив – 
Його не займає. (Барвінок)

 

 

Учитель. Ми не можемо уявити собі нашу славну Україну без національного одягу, без вишитого українського рушника, калини, верби, рідної хати, образів.

•         Що ви можете розповісти про народні символи?

    Діти.     

          Ось калина над рікою,

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою,

Їй намистечко надів.

           Червонясте, променисте,

Розквітає, як вогні,

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько, і мені...

 

Пісня «Червона калина».

1.Матуся навчила нас пісню співати,

У полі ранкову стрічати зорю.

Матуся навчила людей шанувати |

І вірно любити Вкраїну свою!  | (2)

Приспів: 

Там червона калина,

Мов святий оберіг,

Споришева стежина

Приведе на поріг.

Там матуся співала

Колискові пісні,

На добро дарувала

Вишиванку мені.

 

2.  Матуся навчила добро пам'ятати,

Стежину топтати у ріднім краю.

Матуся навчила утоми не знати |

І вірно любити Вкраїну свою!  | (2)

Приспів. (2)

 

Учень. Верба застосовувалася для лікування, для того, щоб очищати воду у водоймах, через те її садили по берегах ставків, річок, а також біля криниць. Для чого тільки не використовував вербу наш талановитий народ! Навіть з вербовою гілочкою шукав воду і дуже успішно. А ще сопілку – народний наш інструмент – також робили з верби

                     Верба – одвічний символ України,

                     Всім нам відома культова рослина.

                     Символізує вірність, рідний край

                     Любов безмежну, ніби небокрай.

 

Учитель.  Щоб рід існував багато літ, щоб продовжувалося життя, його треба берегти. Найкращими оберегами є рушники й сорочки, оселя, домівка, образи.

    

Учениця. Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть все життя.

Нам любов'ю серця зігрівають –

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають,

Захищають від лиха й біди.

Й образи, що на стінах у хаті,

Наставляють на істину путь.

Українці - душею багаті

Крізь віки у майбутнє ідуть.

( пісня «Рушнички»)

Рушники

Рушники моя бабуся вправно вишиває,
На чудові візерунки доля надихає.
То барвінок зацвітає - душу огортає,
То калина білопінна віти простягає.
            

Приспів: 
Рушники, рушники,
Вишиті нитками,
Розцвіли, мов весна,
Буйними квітками.
Рушники, рушники -
Бабусева казка,
Татусеві сильні руки,
Материнська ласка

Цвіт за вікнами кружляє, засипає очі,
Рушники нам серце гріють, як пісні дівочі.
Рушники сімейні наші - обереги в хаті.
Хай всі будуть в Україні вільні та багаті.
Приспів.

Учитель. А чи може існувати держава без мови? Мова кожного народу неповторна. Ми також любимо свою українську мову і називаємо її калиновою, солов'їною, барвінковою. Вона є державною мовою України. Усьому світові відомі талановиті українські письменники Шевченко, Франко, Українка, Коцюбинський та інші. Були часи, коли за право говорити українською мовою людей відправляли на заслання. Так сталося з рідною тіткою Лесі Українки.

Інсценівка «Дивна дівчинка»

Звучить фонограма "Звуки лісу". Стежинкою біжить дівчинка Леся. Зупиняється біля старенької бабусі, яка сидить під хатою.

 

Бабуся. А куди це ти, дитино, йдеш?

Леся. До лісу, бабусю.

Бабуся. До лісу? А хіба ти лісо­вика чи русалки не боїшся?

Леся. А чого мені боятися? От я читала в книжечці про русалочку, то вона зовсім не страшна.

Бабуся. У книжечці? А хіба ти читати вмієш?

Леся. Вмію. Всі ж уміють.

Бабуся. Дивна ти, дівчинко! Убрана, як усі люди, і говориш по- нашому, а от читати вмієш. Хто тебе навчив?

Леся. Матуся.

Бабуся. То й мати вміє читати? А чия ж ти? Щось я тебе ніде не ба­чила.

Леся. Бо я недавно зі Звягеля приїхала. Я Косачівна, а звуть мене Леся.

Бабуся. То ти панова донечка? Я не знала, що з панночкою розмов­ляю. Пани ж усе по-московському говорять.

Леся. Чого ж нам мови своєї со­ромитись? Усі наші родичі так роз­мовляють. І Лисенки, і Старицькі, й дядько Драгоманов, і тітонька... (Плаче).

Бабуся. Чого так засмутилася, моя пташко?

Леся. Бо тітоньку в Сибір ви­везли за те, що українською гово­рила.

    Бабуся. І з Сибіру люди верта­ються, не плач, моя пташко. А от

коли тіточку засудили, то чи не страшно тобі по-українському го­ворити і одягатися?

Леся. Ой ні, бабуню, нізащо в світі своєї мови не відцураюся!

Бабуся. Що ж, бачу, ти завзята. Рости велика!

Леся. До побачення, бабуню! (Іде стежкою, замислившись. Ба­буся встає і йде, зігнувшись).

 

Учитель. Рідна земля, рідний народ, рідна мова – це найсвітліше, що є в кожного з нас. Наша Батьківщина має велику історію, зазнала і гноблення і розквіту, довгі часи стогнала під ворожим тиском, але знову і знову боролась за своє визволення і продовжує боротьбу за свою єдність та територіальну цілісність і нині.

Учитель: - Що ж для кожного з нас означає Україна?

 

Вправа «Закінчіть речення:»

«Для мене Батьківщина – це…»

Учитель. Любіть нашу Батьківщину, пишайтеся нею: її багатою історією і мальовничою красою, калиновою мовою, милозвучною піснею. Пишайтеся тим, що ви належите до великого та славетного роду українців.

 

(троє дітей беруть лампадки)

 

Учениця. 

Хай молитва до неба полине,

За всіх нас, як спокута, летить.

Та найперше за рідну країну

Буду щиро я Бога просить.

 

Учень.

Боже, змилуйся, прошу, над нами

Нагадай нам, що всі ми – брати,

Хай синів не втрачатиме мама.

Дім від ворога нам захисти.

 

Учениця.

Боже, дай нам і спокою, й миру,

Колоситься хай хліб золотий.

За Вкраїну молюся я щиро:

Разом:

Бережи, Боже, край наш святий!