Виховний захід на природничу тематику "Дивосвіт"

СВЯТО ПРИРОДИ

 

          Дивосвіт, дивосвіт

          Хто придумав оцей світ?

          Землю красную таку

          У зеленому вінку.

          Всі ці квіти і ліси,

          І пташині голоси.

          Ліс, і річка, і поля –

          Це ж усе моя земля!

 

Наш дивний світ, такий як казка:

Он в небі хмаронька пливе.

То ж бережи його, будь-ласка,

Все в ньому гарне і живе.

Он квітка полум’ям палає

І ясне сонечко блищить.

Чарівна пташечка співає –

Все в дивосвіт прийшло, щоб жить!

 

          Сьогодні свято наше від душі

          Присвячуємо тобі, природо рідна.

          Відкрий нам двері

          В храм свій чарівний,

          Хай увійде туди, хто цього гідний.

 

Природо рідна, всі ми твої діти.

Про тебе дбати мусимо весь час.

Щоб все жило, щоб все цвіло довкола

Й не соромно тобі було за нас.

 

          Що таке природа? Це пташки і звірі,

          Сонечко веселе, що сміється мило.

          Це річки, озера, це рослини, люди.

          Це все, що ми бачим, ми навколо, всюди.

 

Наша рідна Україна здавна славилася родючою землею, могутніми і швидкими ріками, багатим рослинним і тваринним світом. Сивий Дніпро несе свої води і Чорне море. Озеро Славутич вабить нас прозорою чистою водою. Гора Говерла торкається своїми вершинами-списами кудлатих хмар.

А як не закохатися у красу долини нарцисів та тюльпанів.

        (Пісня)

 

    Діти, подивіться на нашу планету. Вона чарівна! Природа – це життя. Вічне, прекрасне, цікаве, загадкове. Природа – це казка, яку треба щоденно берегти

з любов’ю. І в цій казці живуть Сонце, Вода, Повітря, Земля. А хто з них найголовніший?

     (Виходять діти)

СОНЦЕ   - Я – Сонце! Я найголовніше! Без мене завжди була б темрява, не росли б квіти і було б холодно!

 

ВОДА   - Ні! Я найголовніша! Без мене не можуть жити всі живі істоти. Я наповнюю силою ріки, моря й океани.

 

ЗЕМЛЯ   - А я вважаю, що найголовніша я – родюча Земля. Без мене не можуть існувати всі живі організми. Я всіх годую і дарую свою мудрість.

 

ПОВІТРЯ   - Що за суперечка? Друзі, я – Повітря! Звичайно, найголовніше я у світі природи. Повітрям дихають всі-всі. Навіть хвилину не можуть дихати без мене.

 

• Любі друзі, не сперечайтеся! Всі ви дуже важливі та найголовніші, без вас живі істоти не змогли б існувати, ви створюєте умови для життя.

 

Хочем вам розповісти,

Як природу берегти,

Як проблеми подолати

І природу шанувати.

 

Були у матері Природи

Дві донечки такої вроди,

Хто їх побачить хоч на мить

Не міг забуть і розлюбить.

 

Обидві світ живий любили

Відтак його боготворили.

То ж вирішила мудра мати

На посаг їм дарунок дати.

Мрійливій Флорі – світ рослинний,

А жвавій Фауні – тваринний,

Щоб берегли та доглядали,

Від всього злого захищали.

           (Заходять Флора і Фауна)

 

ФЛОРА       Добрий день, дорослі  малята!

                     Завітали ми на свято.

 

ФАУНА       Ми пануємо в країні чудовій,

                     Незвичайній, кольоровій.

 

ФЛОРА        Мене всі знають, бо я Флора.

                      У мене очі, наче зорі,

                      Завжди замріяна, тендітна,

                      Ласкава, ніжна та привітна.

                      Природа-матінка мені

                      В дарунок дала світ рослинний,

                      Який люблю я й бережу,

                      Як найціннішу із святиней.

                      Радію, коли все гаразд,

                      Усі веселі та щасливі,

                      Коли ж недобре в моїм світі,

                      То пережить мені не сила.

 

ФАУНА     Я- Фауна – швидка, як вітер,        Усі тварини мої діти,

                   За птахом можу полетіти              повинні ви їх теж любити,

                   І за оленями стрибати                   узимку дбати, годувати,

                   Та з білочками пустувати.              Від браконьєрів захищати.

                   Птахів усіх я захищаю,

                   Що чули спів їх серед гаю,

                   Лисичок хитрих і зайців,

                    Малих колючих їжаків.

 Я Фауна – цариця тваринного світу.

 

ФЛОРА     Я – Флора – королева світу рослин.

Ми просимо у вас допомоги (хором). Захистіть нас від браконьєрів та злих людей!

 

ФАУНА     Тихо, хтось до нашого лісу іде!

 

(Заходить браконьєр. Сценка)

 

БРАКОНЄР       От недаром вийшов з дому,

                           Хоч і відчуваю втому.

                           Думав, де це здобич взяти?

                           А тут стільки лебедяток!

                           Зараз стрельну раз чи два,

                           Аж хмеліє голова!

                           Таке щастя і так швидко –

                            Тут і лебідь і лебідка.

(Витягує рушницю. Вибігає Фауна).

 

ФАУНА    Не вбивайте, не чипайте,          

                 Я благаю вас, благаю.

                 З кожним днем все моє царство

                 Гине й просто вимирає.

 

БРАКОНЄР      Звідки та, красуне мила?

                          Чому так заголосила?

 

ФАУНА         Я Фауна – донька природи

                      Тварин і птахів захищаю,

                      Коли їм весело сміюся,

                      А в горі сльози проливаю.

                      Але не зможу захистити,

                      Коли всі будуть так робити.

 

БРАКОНЄР     То що тобі цих птахів шкода?

                         Яка тобі від них вигода?

ФАУНА      Всі мешканці – то мої діти,

                   То ж як мені без них радіти?

                   Подумайте, бо ви ж – людина,

                   Де совість й розум воєдино.

 

БРАКОНЄР    Коли ж ти так красуне просиш,

                        Не можу я відмовить, ні!

                        Нехай живуть ці дивні птахи

                        І тішать нас на всій землі.

 

ФАУНА    Повірте, друзі, птахів цих усіх

                 Повинні захищати і любити.

                 Без них життя немає на землі,

                  Скажіть-бо, люди, як без птахів жити?

 

БРАКОНЄР    Ну що ж лісом я пройду,

                        Квітів гарних я нарву.

                        Ось конвалії, дзвіночки,

                        Сон-трава серед дубочків.

                        На базарі їх продам

                        На цукерки дітлахам.

 

КОНВАЛІЯ     Не рвіть мене, благаю,

                        Хочу жить я серед гаю.

                        Нажаль знаходяться такі,

                        Пакують квіти у мішки.

 

СОН-ТРАВА     А потім нишком, мов злодії,

                          В мішках на торг красу несуть

                          І сон-траву ці лиходії

                          За копійчину продають.

(Вибігає Флора)

ФЛОРА     Шановний, квітів цих не рвіть

                   На базар їх не несіть.

                   Я Флора – мати цих квіток

                   Своїх улюблених діток.

                   В Червону книгу я занесла

                     Світ неповторний та чудесний,

                     Що поступово вимирає,

                     В людей рятунку він благає.

                     Невже ми більше не побачим,

                     Як сон-трава росою плаче?

                     Невже в майбутньому на світі              

                     Не будуть квітнуть дивні квіти:

                     Конвалії й фіалки ніжні

                      І вісник березня підсніжник?

 

БРАКОНЄР       Ну що за лихо, за біда!

                           Прийшов у ліс я задарма.

                           Але цей світ я не зруйную,

                           Природу нашу порятую.

(Виходять діти)

 

       Не рви, дитино, квіточку, не треба.
       Вона радіє сонечку й весні,
       А їй радіє синьооке небо
       Й хмарки біляві, ніжні і ясні.
       Вона прийшла, щоб радість передати,
       Щоб прикрашати поле і ліси.
       Красою любих діток забавляти,
       Збирати ніжні крапельки роси.

 

 

 Довкілля наше неповторне,
Довкілля наше чарівне.
То сонечко тебе пригорне,
То злегка вітерець дихне.

То дощик рясно землю вмиє,
А то веселка зацвіте.
То небо знову заясніє,
З землі зернятко проросте.

 

       Наш світ живий і розмаїтий,
        Довкілля наше чарівне.
       Он на лугах розквітли квіти
       І все це радує мене!

 

       Не втомлююсь природу прославляти,
Її красу одвічну і живу,
Її чудові і барвисті шати.
Захоплююсь і нею я живу.
Вона мене щоденно надихає,
Дає наснагу і новий політ.
Бо світлу і чарівну душу має,
Й несе мене у надзвичайний світ.

 

        Яка природа мудра, дивовижна,
І стільки є краси в ній і чудес.
Червона квітка, поруч білосніжна
І викликає все це інтерес.
Візьмеш зернятко — майже непомітне,
А виростає неймовірне щось.
Спочатку ніжне, крихітне, тендітне…
Так здавна у природі повелось.

 

Поглянь, дитино, на бездонне небо.
А он тополі в небо потяглись.
Для щастя зовсім небагато треба,
Лише навколо себе придивись.
     

             І ти побачиш сонячне проміння,
            Що поміж листям лине до землі.
            І луг зелений росяний в цвітінні,
           Кружляють в синім небі журавлі.

А скільки звуків, щебету і співу!
Навколо все звучить, стрічає день.
Іди і ти по цій землі щасливо,
Радій, всміхайся і співай пісень.
        Бо ти живеш! Ти на Землі — людина!
        Захоплюйся, дивуйся, усміхнись.
        І пізнавай цей світ щодня невпинно,
        І бачити красу навколо вчись.

 

Юні друзі, всі ви любите природу. Вам подобається відпочивати в лісі, насолоджуватися співом птахів, шелестом трав та тихим гомоном дерев. Здавна ліс був людям найкращим другом. Він годував, лікував, зігрівав їх. Але що сталося з ним? Чому він такий став сумним?

            (Заходить ліс)

 

     ЛІС      Все що квітло, буяло, росло,

                 Полягло, почорніло, пов’яло.

                 Ніби стадо слонів тут пройшло –

                 Квіти й трави мої потоптали.

 

Добрий день! Що сталося з вами, шановний! Розкажіть нам про свою неприємність.

 

ЛІС      це не неприємність, це справжнє лихо! Раніше мої тварини, дерева, квіти раділи добрим друзям – людям, а тепер лише потерпають від них. Ось подивіться. Під берізкою назбирав купу сміття, із яєць шкарлупи валяються, а на моїх гілках консервні бляшанки гойдаються, мов намисто. Скрізь бруд, сміття, зруйновані гнізда, зламані дерева. Пожалійте мене, порятуйте! Ось сьогодні в моїх володіннях сталася одна історія, подивіться.

 

(Сценка. Лунає музика, заходять Вітя та Катя)

 

КАТЯ     - Дмитрику, ми вже довго гуляємо в лісі, назбирали багато грибів, час повертатися додому. Ой, в пакеті ручка відірвалася.

 

ДМИТРИК   - Та кинь його на землю! Навіщо він тобі?

 

ЛІС    А цей пакет впав на землю, де жило Сонечко і Жолудь.

 

ПАКЕТ       - Ага, попалися! Не бачити вам блакитного неба! Не пущу я вас до сонечка!

 

СОНЕЧКО     - Пустіть нас, ми хочемо їсти!

 

ЖОЛУДЬ    - А я хочу пити! Я хочу стати могутнім дубом!

 

ЛІС       Тут прилетіла синичка і почула плач.

 

СИНИЧКА     -Гей, хто там плач?

 

ПАКЕТ     - Іди до мене пташко, я тебе теж захоплю в полон.

 

СОНЕЧКО І ЖОЛУДЬ    - Допоможи нам!

 

СОНЕЧКО     -Полети до міста та поклич Катю і Дмитрика.

 

ЖОЛУДЬ      - Скажи їм, нехай вони заберуть свій пакет.

 

ЛІС         Полетіла синичка до міста. А Катя і Дмитрик якраз поверталися зі школи.

 

КАТЯ     - Як гарно ми гуляли в лісі!

 

ДМИТРИК      - І грибів багато назбирали!

 

СИНИЧКА     - Катю, Дмитрику, я прилетіла за вами. Що ви накоїли?

 

ДІТИ      що?

 

СИНИЧКА    - Вам пакет захопив в полон лісових мешканців. Ві справжній злодюга й розбишака. Заберіть його негайно та викиньте в смітник. Поспішайте!

 

ДІТИ    - Ану, пакет, забирайся звідси!

 

ПАКЕТ     - Я нікого не боюся! Йдіть від мене геть! Я хазяїн лісу.

 

ЛІС      І дітям довелося змагатися з ним. Нарешті вони його спіймали.

 

КАТЯ     - А тепер підемо до смітника!

 

ДМИТРИК     - Щоб знав, як ображати лісових мешканців.

 

ПАКЕТ    у-у-у! не хочу до смітника.

 

СИНИЧКА    - Діти, ніколи більше не кидайте на землю сміття!

 

ДІТИ      - Не будемо більше.

 

ЛІС    ось і закінчилась лісова пригода. І ви, діти, теж ніколи не залишайте сміття у лісі.         Якщо хочете до мене прийти,

                                Щоб суниць чи грибів назбирати,

                                То навчиться мене берегти

                                І красу мою шанувати.

 

Ліс не рубай, а вчасно захисти,
Дай дереву ще вище підрости.
Ліс виросте і захистить тебе —
Повітря дасть і небо голубе!

 

          Давайте боротись за чистоту природи.
Планеті не будем наносити шкоди.
Посадимо ліс і гайочки зелені,
Сади і діброви — планети легені!

 

         З природи глум робить не можна-

        Усекараюча вона.

        Тваринка кожна, брунька кожна

        Не зайва, бо не зайвина.

 

Пам’ятай же ти, людино,

Коли будеш воду пить,

Що дерева тоже плачуть,

Що і гілці теж болить.

Помилуйсь на кожну гілку,

Полюби і ліс, і гай,

А сокиру, ножик, пилку

Краще вдома залишай.

 

      Природа нам, як рідний дім,

      Вона усім, як мати.

      Щоб лад завжди був в домі тім,

      Про це нам треба знати.

 

Не рви, не знищуй, не руйнуй,

Це заповідь для тебе.

Красу планети не зіпсуй,

Вона одна під небом.   

 

Діти, я чую якийсь дивовижний шум, ніби тисячі струмків линуть до нашого залу. Неймовірна сила в цьому стрімкому потоці. А чи відчуваєте ви ніжну прохолоду, від якої віє запахом верби, лози, очерету.  Що це?

 

(Забігає річка)

 

РІЧКА        це я, річечка-ріка  швидкоплинна і стрімка.

                  Я швидесенько до вас притекла в святковий час.

                  Хочу вам розповісти як забруднюють усі

                  Мої береги і води. А в них стільки насолоди!

                  Кришталевою водою всіх тваринок напуваю

                  І людей багато тут – всі вони відпочивають.

                  Та папір, пляшки, бляшанки, їжі залишки, цигарки –

                  Все кидають люди в воду, не річка стала, а болото.

 

СОРОКА       Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

                      Чи ви чули про таке?

 

РІЧКА        Що сталося сороко-білобоко?

 

 

 

 

СОРОКА    Із ранкового туману,

                   Що стелився над болотом,

                   Вилізла страшна потвора

                   І вона іде сюди! Розбігайтесь хто-куди!

 

МИША      Ой, мені страшно!

                   Мабуть в нору повернуся,

                   Від потвори схоронюся.

                   Треба всім кудись тікати

                  Добру схованку шукати.

 

ВОВК     Не бійтесь ,друзі! Не тікайте!

               Завдяки моїм зубам

               Вас образити не дам.

 

ПОТВОРА   Хто мене тут не боїться?

 

Разом      Ти хто?

 

ПОТВОРА   Народився я річці я,

                     Що тепер болотом зветься.

                     Із сміття я весь, із бруду

                     У воді я жити буду.

                    Скоро тут таких, як я

                     Буде цілая сім’я!

                     Перетворим берег вмить

                     На чудовенький смітник.

 

СОРОКА    Ой, що діяти-робити?

                   Цього не можна допустити!

                   Треба покликати захисника

                   Усім відомого нам лісника.

 

(Приходить лісник)

 

ЛІСНИК     Я веселий і завзятий! Йду природу захищати.

                   Допоможу я усім: і дорослим, і малим.

    Чув я, чув я! знаю, знаю! Вихід я уже шукаю.

      Позбираємо усі нечистоти-смітники.

   Разом усі до водойми рушаєм,

  Бляшанки, недоїдки – все позбираєм.

  Звільним від бруду, щоб раділа душа,

 Річечку нашу, щоб вода потекла!

 

РІЧКА    Добрі люди! Бережіть природу!

              Не забруднюйте озера і річки!

              Природа – це наш рідний дім!

(Всі разом)

    Хай буде затишно у нім!

 

Зупинись. Людино, озирнись!    

 Подумай, що тебе чекає?

Якщо не можеш до озер,

Як до люстерка нахилитись,

Якщо не можеш ти тепер

З криниці жодної напитись.

Зупинись, людино, озирнись!

І подумай: як нам далі жити?

 

     Все на землі, все треба берегти

     І птаха, й звіра, і оту рослинку.

     Не чванься тим, що цар природи ти,

     Бо врешті ти його частинка.

 

Квіти, тварини зникають з землі,

Їх заносять у книгу Червону.

Тож давайте за розум візьмемося ми,

Чисте повітря і воду живу

Будем завжди берегти!

 

(Заходить Червона книга)

 

ЧЕРВОНА КНИГА   Я Червона книга, я книга природи

                                  На моїх сторінках живуть квіти й трави,

                               Звірі, риби, птахи і метелики жваві.

Мене створили у 1990 році. А назвали «Червоною», бо цей колір попереджає про небезпеку і тривогу за нашу Землю. Мої сторінки різного кольору, тому про тварину чи рослину можна дізнатися за кольором сторінки.

 

Червоний колір сповіщає, що рослини і тварини швидко зникають. Це сон-трава, тетеруки.

 

На чорних сторінках записані назви рослин і тварин, які вже зникли і ми їх ніколи не побачимо. Це кінь тарпан.

 

Білі сторінки розповідають, що тварини і рослини хоч і не зникають, але їх стає все менше. Це анемона блакитна, зубр.

 

Зелена сторінка – то сторінка надії. Тут записані рослини і тварини, яких стає все більше в природу це конвалії, кіт лісовий

 

Всі люди на планеті турбуються про долю нашого довкілля. Отож, пам’ятаймо, що Земля – то матінка, а ми її діти та мудрі господарі. Дерева, квіти, птахи і травиця не завжди можуть захиститися від нас. А якщо будуть знищені вони, не зможемо на планеті жити і ми.

 

У лісі вогнищ не паліть,

Від пожежі бережіть.

Щоб не трапилось біди

Із вогнем не грайся ти.

 

     Не ламай на дереві гілку,

 

    Не вбивай стрибунця і білку,

 

Не брудни джерельну водицю,

 

Не псуй чистої криниці,

 

Не рви квітку – зів’яне,

І трави не топчи, бо не стане.

Хай нам сонце світить, райдуга вітає,

Хай сміється дощик і співа весна.

 

Хай вона розбудить тих. Хто ще не знає,

Що природа-мати, що вона одна.

 

Хай думка ця в серці озветься,

Усе бережіть, що природою зветься!