Виховний захід на тему: "Довкілля — неповторна казка"

Довкілля — неповторна казка

Мета: поглибити знання дітей про неповторність довкілля. Розвивати бережне ставлення до нього. Виховувати любов і бажання захищати і примножувати багатство природи.

 Казкові персонажі у відповідному вбранні: Сонце — в помаранчевому, спереду і ззаду два великих кола з промінцями; Повітря — в прозорій накидці і прозорій хустці; Вода — в блакитному довгому платті з блакитним віночком і блакитними стрічками на голові; Земля — в зеленому вбранні з нашитими листочками та квітами і з барвистим віночком та кольоровими стрічками, а Вихователь . Сьогодні ми поговоримо про те довкілля, той куточок природи, у якому живуть люди, тварини і рослини. Усі ми живі творіння природи на планеті, її біологічні мешканці і нам необхідно берегти свою Землю, бо вона така одна, і ніхто не знає, чи є ще якась планета, де процвітає життя, подібне на наше. А людина — розумна істота, наділена великими можливостями, тому на неї покладаються великі надії у збереженні свого довкілля.

Дівчинка 1. Добий день всім хто  присутній в нас на святі!

Який сьогодні чудовий день! Так гарно, тепло і сонячно! Що то весна! Відразу стало тепліше і цікавіше!

Хлопчик 1. Твоя правда! Весна прийшла, принесла на землю радість, тепло і чарівний спів пташок.

Дівчинка 2. Прокидаються дерева і квіти, оживає земля. І ми потрапляємо у справжню чарівну казку. Як на мене, ми всі і так щодня живемо у казці.

Хлопчик 2. Таке скажеш! Де ти казку бачиш?

Дівчинка 1. А ти хіба не бачиш її? Поглянь навколо себе — скрізь казка — жива, чарівна, неповторна!

Дівчинка 2. Справді, придивися до навколишнього світу, адже він казковий і незвичайний. Глянь, он квіточка цвіте, а онде метелик літає, а в небі пташечка співає. Усе прийшло у цей казковий світ, щоб жити.

Хлопчик 1. Я гадаю, що сама Земля — це і є казка. Ти коли-небудь вночі дивився на небо?

Хлопчик 2. Ну, дивився. А що?

Хлопчик 1. А бачив там зірки?

Хлопчик 2. Бачив, то й що? Це просто зорі, планети, комети, астероїди...

Хлопчик 1. А ти знаєш серед них хоч одну планету, на якій є таке саме життя, як на нашій планеті?

Хлопчик 2. Ні, але це ще нічого не означає. Причім тут казка?

Дівчинка 1. Казка вже те, що ми з тобою з’явилися на цей світ, щоб жити. Казкою є те, що поблизу в цілому Космосі немає такого життя, як на Землі. Казкою є й те, що світ наш такий розмаїтий і цікавий. Десь там, у далекому Космосі, може, і є ще «розумне» життя...

Дівчинка 2. Але ті розумні істоти у найкращих своїх казках, мабуть, ніколи не вигадають нічого подібного, як є на нашій планеті!

 УЧЕНЬ

Є у Космосі зорі великі й малі,

Є холодні й гарячі планети.

Я — Людина! Живу на казковій Землі

І пізнати всі мрію секрети.

З чого зроблена наша планета жива?

Таємниці я хочу відкрити.

І чому є повітря, вода і трава —

Всі умови для того, щоб жити?

 Пісня на мотив “Маленькая страна  «  У Всесвіті є така планета:»

Хлопчик 1. Поглянь на наше довкілля. Яке це диво! Тут усе росте, цвіте, співає, розмовляє своєю мовою, відчуває... Це і є казка. Просто, вчися прислухатися, придивлятися...

Дівчинка 1. І вчися на все дивитися з цікавістю, не будь байдужим, і тоді перед тобою відкриється справжня казка...

Хлопчик 2. Поясніть, у чому ви бачите казку.

Дівчинка 1. Добре. На Землі є чотири  велетні-чарівники. Чи відомо тобі щось про них?

Хлопчик 2. Нема ніяких велетнів та ще й чарівників. Вигадали шось і голову мені морочите!

Хлопчик 1. Є ці велетні-чарівники, і ти без них жодної миті не обходишся, але не знаєш, хто вони! Чи, може, я помиляюся?

Хлопчик 2. Дай подумати... Може, знаю...

Дівчинка 1. Думай, думай! Можливо, і пригадаєш. Але вже тепліше, тепліше... Адже ти погодився, що вони є? Це вже прогрес!

Дівчинка 2. Допомогти тобі? Це ті велетні-чарівники, без яких ніхто і ніщо у світі не може обійтися. Подумав? Хочеш загадку? Куди ступиш — всюди маєш, хоч не бачиш, а вживаєш.

Хлопчик 2. Це, мабуть, повітря... Точно — це повітря. Не знаю тільки я, де ви бачите велетнів. Я їх не бачу. Ще без тепла ніхто не може жити, та це ж ніякий не велетень і не чарівник.

Хлопчик 1. Молодець, ти дуже розумний, усе знаєш. Але дивишся на світ якось по-дорослому. А поглянь на довкілля з цікавістю, з уявою і зрозумієш, у якій ми казці живемо.

Дівчинка 1. А які ще є велетні-чарівники? Відгадай загадку. Усі його люблять, всі його чекають. А хто подивиться, кожен скривиться!

Хлопчик 2. Відчепіться від мене! Це сонце! Але ж це не велетні і не чарівники. Я знаю, що ще без води жити не можна і без сонця, але це не велетні і не чарівники. Це, це...

Хлопчик 1. Правильно! Без сонця, без води і без повітря не може ніхто і ніщо жити. І це справді — велетні і чарівники, чи не так? Ти і сам знаєш, яке велике Сонце і яка велика Земля. А Повітря також велетень, бо воно обіймає усю Землю, заходить у кожну шпаринку, в кожну клітинку.

Дівчинка 2. І Вода — велетень, бо займає дві третини поверхні планети.

Дівчинка 1. Отже, ти назвав чотирьох велетнів-чарівників

Дівчинка 2. Помовч хвилинку, поміркуй. Наука наукою, ніхто ж не заперечує, але в усьому цьому стільки казки, стільки дива... От уяви хоч на секундочку, що один із цих чарівників раптом зник, що б сталося з нами і нашим довкіллям?

Хлопчик 1. Чи б зарадила наука, якби зникли Сонце, Вода, Повітря чи сама Земля? Тому і треба часом думати, що це чарівна казка, де все можливе.

Дівчинка 1. От якби ці велетні-чарівники стали звичайними людьми, то вони б тебе переконали, що наше довкілля — це казка, у якій є місце для всього: і для науки, і для фантазії, і для любові, і для казки...

Хлопчик 2. То нехай вони стануть людьми і переконають мене, що життя на Землі — це казка. Ви ж у це вірите? Якщо це казка, то нехай так і буде! Нехай усе стане казкою!

Грає музика і на сцену виходять чарівники: Сонце, Земля, Вода, Повітря . Вони кружляють у танці. Музика закінчується і казкові герої звертаються до дітей і називають кожен себе: «Я — Сонце! Я — Земля! Я — Повітря! Я — Вода!»

Дівчинка 1. Ну, що? От і казка до нас завітала. Бачиш? Мрії збуваються. Вони тепер доведуть, що живемо ми в казці. І життя наше — це найпрекрасніша казка з усіх казок

Дівчинка 2 І казку нашу всім покажем,

Бо зараз головне питання

Екологічне виховання.

Сприяти здійсненню мети –

Планету Землю зберегти! .

Сонце  Я — Сонце, велетень, зоря, світило!

Тримаю всі планети — ось в чім річ.

Я Землю всю проміннячком зігріло,

Й коли свічу — є день, як ні — то ніч.

Без світла і тепла життя б не стало,

Без Сонця — холод, пустка і пітьма.

Хіба, мій хлопчику, тобі замало?

Без Сонечка — цього всього нема!

Усе життя — це казка безкінечна,

Де, як у казці, є добро і зло,

Довкілля чарівне, любов сердечна,

Хіба б без Сонечка це все було?

Хлопчик 2. І справді, не було б нічого, я про це читав. Сонце дає тепло, світло, життя рослинам і тваринам. Може, й справді наше життя — це казка?

Дівчинка 6.Ось сонечко з’явилося над світом,

І стало видно, тепло — скрізь краса!

Все заквітчалось зеленню та цвітом,

На травах срібно виграє роса.

З’явилось сонечко, і все живе радіє,

Земля співає і радіють люди,

Рослини, звірі і пташки малі.

Як Сонце є, тепло і світло буде.

Життя цвістиме на усій Землі.

Тепло і світло. Як без цього жити?

Без світла і тепла життя нема.

І доки буде Сонечко світити,

Мине нас холод і страшна пітьма.

Виходять діти на луг, а там багато квітів. Шафран, підсніжники, синя проліска… Діти розглядають квіти, а Петрусь біжить, але раптом запиняється, щось побачив. Оглядається до дівчат.

Учень Ви не бачили, як хтось

З неба опустився?

Мені боязко чогось,

Чи то сон приснився?

Діти розглядаються навколо. А до них раптом підходить весна-чарівниця, гарно вбрана жінка, фея, у вишиванці, у вінку, а вся спідниця, що аж по землі шлейфом, у квітах, травах… Вона звертається до дітей.

Весна  Я, справді, діточки, весна,

Спустилася з небес.

Я гарна, світла, запашна,

Несу мільйон чудес —

Як вітерцем легким війну,

То оживуть поля.

А теплим дощиком лину —

Розквітне вся земля.

Сьогодні я до вас ввійду

У казку чарівну.

І покажу, і віднайду

Усю красу земну.

Щоб ви хорошими росли,

Із сонечком в серцях

Щоб в мирі й злагоді жили

У селах і в містах.

Пісня про весну

Лине спокійна гарна музика. На лужок вилітають метелики: білий, жовтий, голубий і різнокольоровий. Вони то літають, то сідають на квіточки, потім беруться за руки і говорять між собою.

Білий метелик

Ой, теплесенько як стало,

Квіти чарівні.

Сонце промінцем заграло —

Весело мені!

Жовтий метелик

Розцвіли найперші квіти

І нектар в них є!

Є що їсти, є що пити —

Щастячко моє!

Голубий метелик

Летимо ми всі на квіти,

Он вони цвітуть!

Будемо тепер радіти —

Дні весняні йдуть

Будем пурхати-літати,

Скрізь квітковий рай.

Ми й самі, неначе квіти!

Весно! Нас стрічай!

Метелики танцюють під веселу музику, а потім, виконують пісню.

Пісня метеликів  « Ми метелики красиві»

Пісня стихає і метелики розсаджуються на квіти-стільчики.

Весна Тепер ви в казці, любі діти,

Чарівна музика пливе.

В природі все уміє говорити,

Все дихає, співає і живе.

Ви чули, як метелики співали?

Вони такі, як квіти, чарівні.

Про що вони усім нам розказали?

Про що були чарівні їх пісні?

Хлопчик Вони усіх просили,

Щоб ми їх не ловили.

Вони всі квіти запиляють,

Рослинам помагають…

Дівчинка То ж не лови метеликів ніколи,

Вони такі, як квіти чарівні.

Нехай же прикрашають, ліс і доли,

Нехай собі літають день при дні.

Весна А ось притихніть на єдину мить,

Хто на шафран жовтесенький летить?

Діти.  Бджілка! Бджілка! І ще одна бджілка!

Вилітають дві бджілки, облітають квіточки і танцюють навколо них під швиденьку музику.

Хлопчик1.  Народ наш мудрий знає,

бо завжди так було.

Як бджілка вилітає,

То буде вже тепло!

1 бджілка  А я не тільки квітку запиляю,

Пилок жовтесенький збираю,

Ношу його у вулик я,

Робота це моя!

2 бджілка Медок із нього буде солоденький,

Смачний-смачний, духмяний і жовтенький.

Ми трудимося зранку і до ночі,

Бо бджоли ми — робочі.

Обидві бджілки

Та не ловіть нас, любі діти.

Себе ми вмієм захистити,

Бо маєм гостре жало,

Гостріше за кинджали.

Грає музика, Бджоли, Метелики і діти танцюють, з ними танцює Весна. Музика закінчується і на сцену вилітає Муха. Вона оббігає всіх і всі квіти, а потім починає співати або читає слова під музику.

Цвіркунчик. На землю вже прилинула весна,

Все пахне дуже, зацвітає.

Погода гарна, сонячна, ясна,

Весь комашиний рід літає.

І я уже прокинувся  від сну,

Лечу на квіти, щоб нектар попити.

Я теж стрічаю радісно весну,

І землю цю нам берегти потрібно,

Про неї турбуватися щодня.

Земля А я — Земля! Чому ж я не казкова?

Усе життя — це казка чарівна!

Дивись, дитя, ось квіточка чудова,

А тут є інша, ось іще одна.

А ось жучок заліз собі на зілля,

У небі пташка пісеньку співа.

Навколо тебе чарівне довкілля,

Бо ж я планета гарна і жива.

Це я — Земля! А як без мене жити?

Усе б живе пропало назавжди.

У космосі вам добре всім летіти.

І поки є Земля — нема біди.

виходять хлопці

 Василь: Богдан, ти глянь яке містечко.

Богдан: Ну що ж зупинимося тут. Ти глянь, а он і річка, і джерело, і дуб. Багаття розведемо ми тут / починає розбирати речі/.

Василь: Ні тут, під деревом

Богдан: Ну добре, хай, твоя взяла, я тут зірву траву, а ти швиденько по дрова.

Василь: Ні, я нікуди не піду /потягується/ .

Богдан: Чому?

Василь: А дуб навіщо. Ти з нього гілочки зломи, а я до джерела.

Богдан: Добре, йди, водички принеси. А я багаття розкладу./ розбирає речі,

Василь: А ось мурашки, що прийшли вже на обід?

Богдан : Василь, задай їм жару, передай від нас привіт./один із хлопців знищує

Петро: Ну що, на обід довго ще чекати?

Василь: Готово, йди сюди, пора вже трапезу почати.

Земля : Боже! Подивіться, що після себе залишили хлопці   Жила спокійно я у своїм царстві,

Усе навколо так цвіло, манило.

Раділа сонцю, щебетанню птахів,

І кожен день давав все нові сили.

Була веселою я у житті своєму.

І з кожним днем добрішою ставала

Я щедро дарувала всім дарунки,

Всю свою душу людям віддавала.

Та десь щось загуло, загуркотіло,

І хтось порушив мирне існування

Заметушились птахи, звірі, квіти:

Чи доживемо ми ще до світання?

Живуть вони, але життя згасає

Благаю  люди, нас ви захистіть.

Бо ми всі гинем, чуєте, ми гинем!

Чому? За що? Хоч ви мені скажіть.

Браконьєр:

Ну а це що за природа?

Серед лісу, серед льоду?

Зима ще не встигла піти –

А вони взялися цвісти.

Квітів я нарву в пакети,

Дома пороблю букети,

Віднесу їх на базар

І отримаю навар!

Принесуть ці квіточки

Грошенят мені таки.

Ой, розумний я купець,

Ой, хлопчина молодець!

Ану, квіточко  маленька,

Йди мені до рук швиденько!

Не вагайся, йди хутчіш

У пакет великий мій.

Земля Постривай лишень, чекай!

Жодну квітку не чіпай! І звірят ти не стріляй

Як посмів, тебе питаю, Рвати цвіт, що розцвітає?

Не для тебе тут у лісі

Квітнуть проліски взялися.

Та яке ж ти право маєш,

Що красу таку зриваєш?

Я – Природи Королева,

І тварину, і людину Покараю за провину.

Щоб надалі ти не смів Нищити красу лісів.

Браконьєр:Ти прости мене,Богине,

Я від нині неупинно

Берегтиму пильно ліс,

Щоб він квітами заріс.

І допоки жити буду,

Берегтиму квіти всюди

Хлопчик 2. Земля — це наш космічний дім, планета, на якій ми живемо Дівчинка .Земля — планета голуба й красива,

І для усіх землян — великий дім,

В якому стільки казки, стільки дива,

І ми повинні мирно жити в нім.

Земля — космічна чарівна перлина,

Де є життя, це диво-дивина!

Де є рослини, звірі і людина,

Й така планета в Космосі одна.

А на Землі весна! Летить лелека...

І стільки звуків радісних, живих!

А тут краса і стільки казки всюди,

А на Землі усе цвіте, бурлить...

Тут розум є, живуть розумні люди,

А вся планета в Космосі летить.

Земля . Правильно міркуєте, діти. А я знаю, що ви любите Землю і співаєте про це у своїх піснях. Діти виконують пісню про Землю «Рідна моя земле»

Під музику виходить Повітря.

Повітря  А я — Повітря! Землю обіймаю.

Усю планету! Я повсюди є!

Усе живе я киснем напуваю,

А кисень всім-усім життя дає.

Без мене і хвилинки не прожити

Ні в небі, ні на суші, ні в воді.

Не міг би і комарик полетіти,

Живе все опинилося б в біді.

Хоч я невидиме, та всім потрібне.

Даю життя, тому я чарівне.

Я велетенське і газоподібне.

Рукою ж не відчуєш ти мене.

Хлопчик 5. І якби раптом зникло повітря, то сталася б катастрофа: через кілька секунд вода на Землі закипіла б і випарувалася, а Сонце спалило б усе живе. Повітря дає життя всьому та ще й захищає нашу планету від палючих і шкідливих променів Сонця.

Дівчинка 9. Повітря і не видно, і не чути,

Але без нього нам не обійтись,

Не можна ні хвилиночки пробути.

Ось ти навколо себе подивись.

Все дихає: листочок і травичка,

Метелик, що над квіткою летить.

І дише рибка й рак, і дише річка...

Повітря треба кожному, щоб жить.

А он у небо пташка полетіла,

А без повітря як вона злетить?

Повітря — це велике диво, діти.

І все життя — це казка чарівна.

І кожній миті треба нам радіти,

Земля казкова і у нас одна

Хлопчик 6. Без повітря ми не можемо прожити і кількох хвилин, а від забрудненого повітря хворіють в першу чергу діти. Тому за чистотою повітря треба постійно стежити. Насаджувати дерева і квіти, бо ж давно відомо, що ліс — це легені планети. Тому давайте насаджувати щовесни молоді деревця, прикрашати землю квітами, щоб було чисте і здорове повітря.

Вода А я — Вода! Я на планеті всюди!

Життя буяє, доки є вода.

Живуть рослини і тварини, й люди.

А зникну я — прийде до всіх біда.

Засохне ліс, загинуть море й річка.

Пустеля стане всюди й суховій.

Без кольору і без смаку водичка,

А сила велетня в воді святій.

Як є вода, то й казка оживає.

Зелена вся планета і жива.

Росте травичка, квітка зацвітає.

Це справжній чарівник, а не слова.

Дівчинка 5. Так, без води немає життя. Це великий чарівник. Адже вона становить дві третини від усієї поверхні планети, а решта — суша. Вся вода на планеті складає Світовий океан  вода здійснює кругообіг у природі

Дівчинка 1. Вода потрібна всім людям, тваринам і рослинам. Без неї не можна довго прожити. Але треба, щоб вода була чистою, придатною для пиття. Адже у воді розчиняються всі солі, тверді речовини і навіть газ. Тому воду в довкіллі треба берегти. А як?

Хлопчик 1. Треба садити на берегах річок і озер дерева: вербу, тополю, горобину. Дерева своїм корінням очищають воду, роблять придатною для вживання.

Дівчинка 3  І вода — це справжнє диво!

Як прожити без води?

З нею ми завжди щасливі,

З нею в нас нема біди.

Є вода — ростуть рослини:

Ліс, сади, рясні поля.

Це чудово для людини,

І радіє вся Земля.

Плавають в водичці діти,

Риби у воді живуть.

Розцвітають в лузі квіти,

Вода. Ви молодці, знаєте, що воду треба берегти від забруднення, а чиста вода врятує довкілля від вимирання. А насадження дерев — це велика і добра справа. Тому треба всім взятися за цю справу і щовесни насаджувати деревця і квіти.  А тепер і пісню час послухати.   Діти виконують пісню « Веселка»

Виходять Сонце, Земля, Повітря, Вода і беруться за руки.

Сонце  Я — Сонце! Я освітлюю і грію,

Я в Сонячній системі — головне.

Даю життя, а людям ще й надію.

Всі люблять і чекають всі мене!

Земля А я — Земля! Я для землян — колиска.

Несу усіх в космічне майбуття.

І хоч планет круг сонця ціла низка,

Та я одна, що всім дала життя!

Повітря Я — чарівник, Повітря! Як без мене?

Я є в усьому і живу для всіх!

Людина, звір і листячко зелене...

Хто без повітря обійтися б зміг?

Вода А я — Вода! Таке велике диво!

І в цьому світі також головне!

Бо ж без водички жити неможливо...

Тому цінуйте й бережіть мене.

Усі разом

Ми — диво, велетні-чарівники.

Ми казка, у якій живете ви всі!

І саме життя — це чарівна казка.

Учень. А справді, гарно, як у казці. Оце поки нас тут не було, то все оживало, співало, танцювало. Природа — це невичерпне джерело краси, натхнення, радості, щастя. У природі є все, щоб людина була не тільки ситою, здоровою, задоволеною, але й могла відпочити душею, творити, радіти і бути щасливою

Дитина 1.Дерев посадимо багато, і буде ліс рости.

І квітка в вранішню годину захоче зацвісти.

Повітря стане дуже чисте, для тебе і для всіх,

Пісні лунатимуть пташині, і задзвенить там сміх.

Дитина2 Планета истане в нас зелена, пустелі пропадуть.

В лісах пташки, звірята різні пристанище знайдуть.

Бо ліс — це диво, ліс — це казка, зелена й росяна.

Красивий в кожну пору року, найкращий, як — весна!

Дитина 3. Справді. Довкілля вражає своєю красою.

Прокинулись берізки білі,

Дерева скоро зацвітуть.

Весна кружляє у довкіллі,

А в небі хмароньки пливуть.

Дитина 4. Пташки вертаються додому.

І знову зазвучать пісні.

Долають всі зимову втому,

А дні теплесенькі, ясні!

Дитина 5. Прокинулись берізки білі,

Щоб в зелен-листя одягтись.

Весна — господарка в довкіллі.

Дитина 6. І — це моя земля! Це Україна!

Любов до неї в серденьку несу.

Люблю цю землю, матінку єдину.

Я бачу, слухаю її дзвінку красу.

Дитина7 . Прислухайся — Земля співає!

І линуть звуки чарівні.

Усе в природі голос має

Й свої наспівує пісні.

Дитина 8. Від сну травичка потяглася,

А мак голівку розігнув.

Роса дзвеніти узялася,

Тихенько вітерець зітхнув.

Дитина 9. Заграло листя на тополі,

І очерет зашелестів.

Чарівні звуки линуть в полі,

Звучать мелодії без слів.

Дитина 10. Лунають звуки у довкіллі...

Усе співає, все звучить!

Якби краса душі людини

Могла природи досягти,

Тоді б ніколи ми не знали

Ні сліз, ні горя, ні біди .Діти виконують пісню «Це моя Україна»

Вихователь . Ось ми і познайомилися з чотирма  велетнями-чарівниками у нашому довкіллі. Це — Сонце, Земля, Повітря, Вода . І коли кожен з вас буде знати про них ще більше, берегтиме і турбуватиметься про них, то наше довкілля стане чистим і гарним, придатним для життя, а наша планета буде справді затишною і чистою, найкращим місцем для людей. Тож скажіть, чи не казка наше життя? І все це чарівне довкілля, і всіх людей нам треба любити і берегти, щоб жити у гарній казці.  Людина може зберегти свою Землю, якщо з дитинства буде любити чарівне довкілля, берегти кожну квіточку, кожне деревце, кожну билинку в полі. Коли вона перестане кривдити братів наших менших, боротиметься з браконьєрами. Коли людина усвідомить, що вона залежить від природи і буде турбуватися про довкілля, щоб воно було чистим, гарним, зеленим і таким самим казковим та дивовижним, яке надихає людину на творчість, дарує радість, щастя і життя