Виховний захід на тему "Осінь"

Виховний захід на тему: «Осінь»

Вчитель:

Шановні гості!

Шановні дідусі й бабусі,

Рідненькі татусі й мамусі!

Сьогодні свято в нас,

Тому зібравсь весь перший клас.

 

Давно вже літо відлетіло

Отак, неначе й не було,

Одразу листя пожовтіло

І десь поділося тепло.

 

Настала осінь фантастична

Й по небу синьому пливе.

Чарівна, дивна, поетична…

Тепер в ній казочка живе.

 

Фантазій є у ній багато –

Он в небі диво-кораблі.

Вона до нас прийшла на свято,

Побути в затишку й теплі.

 

Вона приваблива й красива,

Дарунки людям роздала.

Чарівна, мила і вродлива –

В життя фантазії внесла.

 

В зеленім саду побував

Якийсь художник – і поволі

Дерева перефарбував

У золотисто-жовтий колір.

Ти хто такий, - я здивувавсь, -

Чому тебе не бачив досі?

То придивися, - хтось озвавсь, -

І ти тоді побачиш осінь.

 

Осінь на узліссі фарби розбавляла,

Пензликом легенько листя малювала.

Вже руда ліщина, пожовтіли клени,

У красі осінній тільки дуб зелений.

Утішає ясен: не сумуй за літом!

Глянь: усі дерева в золото одіті.

 

Тихо осінь ходить гаєм,

Ліс довкола аж горить,

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком

Стала, наче молода.

Вітер, мовби ненароком,

Їй косиці розпліта.

 

Всі діти (разом): Осінь, де ти? Просимо тебе!

Осінь. Стихло все. І степ, і ліс, і гори,

            Убрались клени в шовкове вбрання.

            Це я іду. Це я – шовкова Осінь.

            І на мені моє багряне вбрання.

            Я вже усе навкруг позолотила,

            Допомогла злетіти в вирій я птахам

            І людям в допомозі добрій стала,

            Бо їм зібрать врожай допомогла.

            Прибрала їм сади я і городи,

            Подарувала лісу ягоди й гриби,

            Допомогла зібрати у комори

            Важкої праці стиглії плоди

            То ж і ви часу не гайте,

             Гарну пісню заспівайте! (пісня)

Тихо осінь ходить гаєм,

Ліс довкола аж горить,

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

 

І берізка над потоком

Стала, наче молода.

Вітер мовби ненароком

Їй косиці розпліта.

 

Осінь щедра, осінь мила,

Ти усе позолотила,

Вбрала в золото дерева,

Помогла ти, кому треба.

Чудова пора – осінь,

На городі урожай,

Що захочеш – те й збирай.

Огірки і помідори,

Морковицю і салат,

Цибульки і перчики,

І капусти цілий ряд.

Осінь.

Рада, діти, бачити вас!

Не сама до Вас прийшла,

Я синочків привела.

(входять три учні: Вересень, Жовтень, Листопад)

 

Вересень

Вересневе небо чисте,

І сади ще пахнуть літом.

Дивовижнії жоржини

Розігрілись дивоцвітом.

 

Назва першого місяця пов’язана з вересом – рослиною дуже поширеною на Поліссі. Верес, як і липові гаї, дуже цінний медонос. У середині вересня відлітають у вирій птахи. Колись люди, побачивши в небі ключ журавлів, промовляючи: «З чужої сторононьки вертайтесь додомоньку». При цьому годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту грудочку одразу ж закопували у полі чи городі. Це робили для того, щоб весна була щедрою і буйною.

 

Хлопчик-Жовтень

Ми вересневі вдячні за старанність:

Врожай добротний зібрано без втрат!

І ось прийшов сьогодні на світанні

У гості жовтень – вересня я брат.

В садах те листя, що було зелене,

Зробилося одразу золоте.

Принишкли і дерева, і кущі.

Уже осінні перші йдуть дощі.

Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодяглися в яскравий, привабливий, жовтогарячий колір з усіма його відтінками. Назва «жовтень» відома ще з давніх часів. В Україні були й інші назви: грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Однак найточнішою можна вважати народну назву – весільник. Бо починаючи від Покрови , тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казала: жовтень – на весілля багатий.

 

Хлопчик-Листопад

Більше й більше листя з кленів

Облітає з кожним днем.

По траві іще зеленій

Листопад по парку йде.

Назва останнього місяця теж не потребує особливих роз’яснень. У цю пору з дерев опадає останнє листя, листя стає незатишним, непривітним. Досить цікавими є давні назви листопада – напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист.

 

Звозить вересень в комори кавуни і помідори.

Спілих яблук, груш і слив цілі гори натрусив.

І вантажить гарбузи на машини і вози…

Йде до гаю, де гриби виростають щодоби.

На чолі іскриться піт – сто турбот і сто робіт.

 

Тихо жовтень ходить гаєм, ліс довкола аж горить.

Ясен листя обсипає, дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком стала наче золота.

Вітер мовби ненароком їй косиці розпліта.

 

Осінь, осінь, листопад – жовте листя стеле сад,

За моря, в краї далекі, відлетіли вже лелеки.

Хмари небо затягли, вітер віє з-за гори.

Осінь, осінь, листопад – жовте листя стеле сад.

Більше, більше листя з кленів облітає з кожним днем.

По траві іще зеленій листопад по парку йде.

 

Осінь

А чи знаєте, малята,

Що я принесла вам на свято

Із полів, садів, грядок

Повний кошик загадок.

 

Загадки

Мене частенько просять, ждуть,

А тільки покажусь – ховатися почнуть (Дощ)

 

Що літає, крил не має, але крила підіймає? (Вітер)

 

Летіла птиця по синьому небу,

Розпустила крила і сонце закрила (Хмара)

 

На сонечко я схожий

І сонечко люблю.

За сонцем повертаю

Голівоньку свою ( Соняшник)

 

Увага! Увага! Господарі й гості, дивіться, не минайте. Тут щедрі дарунки із саду й городу.

 

Картопля

Купуйте, куштуйте усі бараболю.

Варіте і смажте із сіллю й без солі,

Сто страв господиня з картоплі зготує,

Картопля, як хліб – усіх нагодує.

Помідор

Купуйте, вирощуйте всі помідори,

Вони пречудові.

До вашого столу хоч зараз готові.

Морква

Я під сонечком щедрим зростала,

Земелька водою мене напувала,

Тому-то й така соковита,

Морквяного соку вам треба попити.

Бурячки

Ми червоні бурячки,

В нас червона гичка,

Зварить з нас чудовий борщ

Дівчина Марічка

Капуста

Я капуста біла, кругловита, спіла,

Качаниста, головиста,

Маю платтячок аж триста.

Дитина

Гарбузова вся родина

Тут постала перед вами

Стиглі всі, на смак чудові, казку розпочать готові.

 

Казка «Весілля Морквинки»

Ведуча. У Гарбузовому королівстві сьогоднішній день незвичайний. Король Гарбуз надумав видати заміж молодшу доньку – красуню Морквинку. А щоб мала вона доброго чоловіка, скликав з усіх усюд своєї Городньої держави женихів – нехай улюблениця сама вибере собі нареченого. Ану ж бо послухаємо прибульців. (Женихи вітаються з Морквиною , і кожен вихваляється перед нею)

Огірок

Я найзеленіший,

Щойно з городу,

І я не простого –

Шляхетного роду,

А ви, королівно,

Чарівна і гожа,

На жодну панянку

Знайому не схожа.

Я вам подарую

Свій власний портрет.

Я мовби картинка

І навіть поет.

Гарбуз (звертається до Морквинки) То як? Подобається тобі Огірок?

Морквинка

Ет, хвалько та й годі!

Помідор

Хоч я не стрункий

І на зріст невисокий,

Та маю червоні

Й гладесенькі щоки.

Я круглий, блискучий,

Геть чисто сеньйор,

То й кличуть мене

«Сеньйор Помідор».

Буряк

Я, знайте, звичайний

Червоний Буряк

До різної страви

Бере мене всяк.

Вам, люба Морквинко,

Так буде за мною,

Немов за стіною,

Ще й за кам’яною.

Кавун

Зелений, смугастий,

Гладун, балакун, -

Дарує вам квіти

Солодкий Кавун (Кланяється Гарбузові, стає на одне коліно й кладе квіти Морквині до ніг. Звучить тривожна музика – до зали стрімко вбігає Будяк).

Будяк

І я жених вдатний,

Бо також зелений.

І замок, і варта

Колюча у мене.

Кажу вам без жартів

Я теж вас кохаю

І хоч би там що,

Я за вас позмагаюсь!

(Настрашена Морквинка ховається за батька Гарбуза і матір Моркву)

Будяк

Е ні, моя люба,

Не треба лякатись,

За тату і маму

Відразу ж ховатись!

(Морквинка тремтить, от-от зомліє. Панночка Квасолина метушиться біля неї, обмахує віялом. Всі гукають приблуді: «Геть, геть»)

Будяк (іде)

Нічого, я ще повернуся!

 

Ведуча

А в сусідів – у сонячній країні – свій клопіт. Зараз ми про все від них же довідаємось.

Кукурудза

Я жовта, як сонце,

І з цього пишаюсь.

Від наших мешканців

Вам низько вклоняюсь! (Озирається довкіл)

А де ж наш юний князенко Соняшник? Бачу, він знову сумує за своєю коханою Морквинкою.

Соняшник

Живу я далеко, -

У сонця країні,

Сидищ край віконця

І мрієш, я знаю,

І журишся, мила,

Бо сонце сідає.

Вже сонце заходить

За ліс і за гору,

А вітер колише

Пшениченьки море (виходить Соняшників батько – старший Соняшник)

Сонях, годі вже тобі сумувати. Збираймося, поїдемо сватати твою журбу – красуню Морквинку.

Соняшник

Нехай поведе нас

Із рідного дому

До іншого краю

Дорога знайома (під музичний супровід вирушають до Гарбузового Королівства).

Кукурудза

Онде в долині вже Городня країна видніє. Незчулися, як дісталися.

Ведуча

Гостей зустрічають Гарбуз і дружина

Гарбуз

Ви здалеку?

Певне, із Сонця країни?

Просімо в господу

До нас на гостину.

А що ж то за красень

Такий тут із вами?

Колоски

Це Сонях, князенко,

Узяв нас сватами,

З Морквинкою хоче

Давно він побратись.

Гарбуз

Гаразд. Нехай завтра

Приходить змагатись.

Умова така в нас:

Коли переможе,-

З моєю донькою

Він шлюб взяти зможе.

Будяк

Забули про мене?

Ану ж начувайтесь!

Бо я - наречений

І буду змагатись! (навпереймі Будякові вибігає Соняшник)

Соняшник

Ти хочеш змагатись?

Змагайся зі мною!

Дуель буде справжня, -

Готуйся до бою!

(Обоє вихоплюють шаблі, б’ються. Звучить музика – спочатку швидка, енергійна, потім спокійна. Переможений Будяк втікає геть.)

Гарбуз

Чого ж тут зволікати?

Зараз і весілля зіграємо! (звучить українська народна пісня).

 

Хліборобів славили завжди

Щирими словами і піснями.

Тож покличем дружньо коровай,

Щоб у залі святкував він з нами.

Всі разом: «Короваю, короваю, ми тебе чекаєм» (вносять коровай).

Ой, рум’яний він який!

І пшеничний, і пухкий!

Честь і слава хліборобам,

Що живуть в кожнім селі!

Хлібороби хліб нам роблять,

Знайти й ви про це, малі.

 

На руках у них буває

Пил, земля – та це дарма!

Кожен скаже, кожен знає:

Кращих рук, як ці – нема!

 

Даємо старшим слово – я і ти –

Про хліборобський рід не забувати.

І кожну хлібну крихту берегти!

І кожну скибку хліба шанувати!

Всі разом: «Спасибі осені за всі її щедроти»!