Виховний захід на тему "Тарас Шевченко - геніальний син українського народу"

Тема. Тарас Шевченко – геніальний син українського народу

Мета:формувати ціннісне ставлення до творчості великого сина ук­раїнського народу Т.Г. Шевченка; вміння ос­мислити і зрозуміти тяжку долю поета, прищепити пова­гу і любов до Кобзаря, України, її чудової природи, до співучої солов’їної мови; розвивати мовлення, мислення, увагу, спостережливість та кмітливість; виховувати почуття гідності і любові за свій народ, прагнення зберігати в пам’яті історію свого народу, любов до книги, бажання читати твори Т.Г.Шевченка.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, «Кобзар», виставка творів поета, репродукції картин поета, мультимедійна презентація, костюми (вишита сорочка, шаровари), мікрофон, звукозаписи, відеоролик «Шевченко-художник», завдання для учнів.

Форма проведення: усний журнал.

Хід заходу

І. Вступна частина

1.         Вступне слово вчителя
   В добрий день і в добрий час
   Ми зібралися із вами.
   Тихо надворі, ні вітру, ні хмар,
   Ані шелесне верба височенька.
   Наш клас має «Кобзар»,
   І вголос читає Шевченка.
2.         Робота з акровіршем

Хто акровірш прочитає.

   Про що піде мова – взнає.

Ти мусиш нам слівце назвати,

Адже умів він один

Рабів німих захищати,

А хто так оспівав, як він,

Садок вишневий коло хати?
Вчитель. Нашу виховну годину ми присвячуємо видатному українському поету і художнику Т.Г.Шевченку. Ознайомимося з його біографією, вклонімося світлій пам’яті поета. Ім’я Т.Г.Шевченка невіддільно пов’язане з Україною. В ньому наша історія, наша мрія, наша надія.

ІІ. Основна частина
1. Інсенізація твору «Розмова матері з Тарасом»

Колись, давним-давно, на такій само землі й не за безкраїми морями, не за дрімучими лісами, не за високими кам’яними горами, був веселий, багатий, мальовничий край. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі люди. І називали той край – Україна.

(Звучить запис «Колискової» у виконанні Ніни Матвієнко. Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, звучить “Колискова”- запис у виконанні Ніни Матвієнко)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясне її світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.    

(Мати виходить, хлопчик сідає поруч з учнями)

Учитель. Так одного разу навесні на небі спалахнула ще одна яскрава зірочка, зірочка Тараса Шевченка.

2. Подорож усним журналом

1. Перша сторінка журналу «Дитячі роки Тараса»

І ось у такому краї, в Україні, в с. Моринці Київської губернії, в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина.

 Учень-презентатор (Шах Олександр)

9 березня 1814 року в селі Моринцях у сім’ї селянина-кріпака народився хлопчик Тарас. Він ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном, за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».

Коли минав  йому другий рік, переселились Шевченки з усією сім'єю до села Кирилівка. Велика була сім'я: батько Григорій, мати Катерина, три сестрички, два братики і дідусь. Всіх дев'ятеро.

Гарно було в Кирилівці. Коло хати розкішний квітник, стара крислата верба, за хатою садок, а там левада, засіяна квітами, а через леваду в'ється річечка. Серед цієї краси зростав малий Тарас.

Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку».За найменшу провину він карав своїх учнів різками. Та недовго тривала Тарасова «наука».

У 9 років малий Тарас залишився без матері. В 11 років він став круглим сиротою.

Після батькової смерті почалися поневіряння хлопця по чужих людях.

Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати. Незабаром помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Вчитель. Немало мандрував Тарас по селах у пошуках людей “щоб добру навчили”. Багато знущань і кривди зазнав він від дяків, до яких попадав у науку.

Тарас наймитував у школі, а потім пас громадську череду. Через 20 років він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало»

2. Декламування вірша «Мені тринадцятий минало»

(Томилович Дмитро декламує  вірш «Мені тринадцятий минало»)

3. Складання асоціативного куща «Яким був малий Тарас?»

Тарас
допитливий наполегливий

злий
байдужий уважний

мрійливий розумний

4. Друга сторінка журналу

 «Шевченко – художник»

Учитель. Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї, і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

Зустрівся на цьому шляху сільський маляр, що впізнав талант Тараса і готовий вчити, якщо той принесе дозвіл від пана. Не отримав хлопчина дозволу. А натомість став козачком у пана Енгельгарда.

(Розгляд  картин художника на дошці)

5. Перегляд відеоролика «Шевченко – художник»

До вашої уваги відеоролик, з усіма картинами художника».

(Перегляд відеоролика «Шевченко-художник»)

Для Тараса Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу. До нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем.

6. Робота в групах

Гра «Склади картину»  

Репродукції Шевченківських творів розрізані на рівні квадрати.

Вам потрібно скласти картину і визначити її назву. На це завдання у вас є лише 2 хвилини.

7. Третя сторінка журналу – «Т.Г.Шевченко – борець за волю народу»

Учень-презентатор(Савич Ігор)

Через два роки після визволення з кріпацтва вперше виступив у літературі з маленькою книжкою віршів, що мала таку знамениту потім назву – «Кобзар».

Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 під назвою «Кобзар». До неї ввійшло 8 поезій: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844).

(Перегляд виставки творів Шевченка на дошці)

8. Розповідь з елементами бесіди

 Вчитель. Діти, а чому Шевченка називають Кобзарем?

     Хто такі кобзарі?

     Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди. Часто вони були сліпі. Співали про тяжке життя народу, про героїчні подвиги козаків. Співаючи, вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі. Шевченко не грав на кобзі, не співав сумних пісень по дорогах України. Але коли ми читаємо його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу.

За любов до України і за вірші цар відправив Шевченка солдатом у далеку Орську фортецю. Там він пробув 10 довгих років. Йому забороняли писати і малювати. У цих казахських пісках Шевченко згадував мальовничу природу України, тужив за нею і свою тугу вилив у віршах.

Коли  Т. Г. Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Де б не був поет, він завжди пам’ятав про милу українську землю, замріяні верби, тихі ставки, зелені левади. Адже туга за Батьківщиною нерозривна зі згадкою про рідну природу.

9. Четверта сторінка журналу – « Т.Г.Шевченко – співець мальовничої природи»

Учитель. Туга за рідною природою, рідним краєм звучить у кожному його вірші. Він також закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю.

Доля України завжди хвилювала великого Кобзаря. Він вірив у краще майбутнє свого народу. Віра у краще майбутнє звучить у таких рядках:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Ось послухайте, як ніжно й тужливо звучать його вірші.

(Учні читають вірші, демонструють власні ілюстрації до них.)

І досі сниться:  під горою

Між вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя,

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить…

***

Тече вода із – за гаю

та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

помеж осокою

А качечка випливає

з качуром за ними

ловить ряску, розмовляє

з дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати.

***

Садок вишневий коло хати ,

Хрущі над вишнями гудуть

Плугатарі з плугами йдуть,

Співаючи ідуть дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

  10) П’ята сторінка журналу  - «Ми тебе не забудемо, Тарасе»

В 44 роки поет повертається із заслання в Петербург. Здоров'я було підірване. Три роки боровся він з недугою. Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року.

Показ презентації «Заповіт». Читання хором.

Учитель. 9 березня 1861 року Тарасу Шевченку минуло 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітали поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Із 47 прожитих років йому довелось бути: 24 роки кріпаком, 10 років у неволі, три з половиною років під наглядом поліції. І тільки 9 років – вільною людиною.

Похований він був на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі.

Учитель. Цілий світ, не тільки Україна, вшановує пам’ять великого Кобзаря. Пам’ять про нього житиме вічно.

Учень. Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті засяє веселка,

повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Учениця. Слава його не вмре, не загине,

Наш Тарас Шевченко – сонце України.

Поки буде Дніпро сивий

Нести в море воду,

Живий буде Тарас в серці

Вільного народу.

Учитель. У кожній хаті, у кожній школі нехай живе, а не стоїть почесно на полиці мудре, ніжне, гнівне, пророче слово нашого Кобзаря. Адже його твори – це історико-культурні пам’ятки, що житимут              ‘ь віки, як живуть у народі перекази про народних героїв.

11.  Скласти і прочитати прислів’я

Шевченко Тарас — наче...  сонце для нас.

Шевченкові твори сяють, мов...    зорі.

Ми Шевченка славить будем, і ніколи...  не забудем.

12. Читання прислів’їв(учні заздалегідь підбирають прислів’я)

Учень 1. Шевченкове перо панів по серцю шкребло.

Учень 2. Пани Шевченка карали, але мудрості не відібрали.

Учень 3. Тарасові слова – то правда жива.

Учень 4. Хто з Шевченком знається, той розуму набирається.

Учень 5. Хто Шевченка почитав, той багатий серцем став.

13.  Відновіть вірш Кобзаря.

    Уч…тес…, бр…т… м…ї,

    д…м…йт…,   ч…т…йт…,

    і ч…ж…г…   н…уч…йт..сь 

    і  св…г…  не  ц…р..йт..сь.

14.  Розшифруйте рядки з вірша Т.Г.Шевченка

15.  Із слів складіть назви творів   Т.Г. Шевченка

     «з-під, вода, тече, явора»;

     «край, палає, світає, неба»;

     «моя, зоре, вечірняя»;

     «калина, у, лузі, зацвіла, червона»;

     «землю, встала, сонну, весна, чорну,  розбудила».

16.  Вікторина  « Чи знаю я твори Т. Шевченка?»

• У якому творі?

· … соловейко в темнім гаї сонце зустрічає…

                                        («Світає, край неба палає ») ; 

·… защебетав соловейко – пішла луна гаєм...

                                        ( « Вранці»);

·… пташечка зраділа і защебетала...

                                        ( « Зацвіла у лузі червона калина...»);

·… у Дніпра веселочка воду позичає...

                                         ( « Зоре моя вечірняя…»;

·… хлюпочуться качаточка поміж осокою…

                                          ( « Тече вода із-за гаю»)...

· … пливе човен по Дунаю

 один за водою...

                                            ( « Вітер з гаєм розмовляє…»);

·… сім'я вечеря коло хати,

вечірня зіронька встає...

                                            ( « Садок вишневий коло хати»);

·… ще треті півні не співали,

 ніхто ніде не гомонів...

                                             ( « Реве та стогне Дніпр широкий...»).   

17.  Роз'єднайте слова, прочитайте уривок з вірша Тараса Шевченка. Робота в парах

•      Тихесеньковітервіє, степи, ланимріють,Міжяраминадставамивербизеленіють.
•      Защебетавжайворонок, угорулетючи; закувалазозуленька, надубісидячи.
•      Зацвілаулузічервонакалина, нібизасміяласьдівчина-дитина.
•      Розкажи,якзагороюсонечкосідає, якуДніправеселочкаводупозичає.

III. Заключна частина

1. Експрес – опитування. Технологія «Незакінчене речення».

• Тарас Шевченко народився у ...
• Дитинство провів у …
• Батьки Шевченка були ...
• Подругу дитинства Тараса звали …
• Сестру Тараса звали ...
• У поміщика Енгельгарда Тарас служив …
• Шевченка викуплено з кріпацтва та звільнено за гроші   ...
• Книга Тараса Шевченка,  в  якій було зібрано поетичні твори,         називалася ...
• 10 років поет перебував на ...
• Помер Т.Шевченко 10 березня 1861 року, його було поховано ...

2. Заключне слово вчителя. Подяка учням за активну роботу

  Пам’ять про поета вічна. Народ пам’ятає про свого Кобзаря, вшановує його пам’ять: його ім’ям названо парки, театри, вулиці. У 1939 році його ім’я присвоєно Київському державному університету. На майданах міст і сіл споруджено пам’ятники поету. Не лише в Україні вшановують його пам’ять. В багатьох країнах світу: Канаді, Угорщині, США, Парагваї, Франції, Аргентині стоять пам’ятники Шевченку.

Пам'ятайте його слова:
                                                          Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.