1 липня о 18:00Вебінар: Шкільна дошка – ігрове поле вчителя

Виховний захід на тему "Вірус лихослів'я"

Про матеріал
Виховний захід покликаний розширити знання молоді про історичне коріння та наслідки лихослів’я; формувати моральні позиції, естетичний смак, культуру мовлення та поведінки; виховувати негативне ставлення до вад людства; спонукати до морального самовдосконалення.
Перегляд файлу

 

Сценарій відкритого виховного заходу

Тема: «Вірус лихослів’я»

Форма проведення: година спілкування

Мета:  розширення знань молоді про історичне коріння та наслідки лихослів’я;

формування моральних позицій, естетичного смаку, культури мовлення та поведінки;

виховання негативного ставлення до вад людства; спонукати до морального самовдосконалення.

Матеріально-технічне забезпечення: мультимедійна презентація, відеофільм, роздатковий матеріал.

План

1.Вступне слово майстра виробничого навчання.

2.Декламація віршів на фоні мультимедійної презентації.

3.Презентація учнями матеріалу про походження лихослів’я та впливу на людину.

4.Демонстрація  відеоролика.

 

Знав би ти, Тарасе, гине мова!

Суржиком забруднені вуста,

Тільки й чуєш покруч замість слова:

«Класно», «кльово», «супер», «наркота»!

Ти поставив на сторожі Слово!

А воно взяло і утекло!

Нашу мову рідну, калинову

Зберігає ще хіба село!

Та хіба ж так звані депутати

Ту державну мову бережуть?

Їм би лиш кишені всі напхати,

Ну, а мова —  вже якось- небудь!

Наш великій погібаєт! —  чути,

Нада  руській от хахлов спасать!

Ми повинні що? Свою забути?

А чужу від кого рятувать?

Скрізь манкрути, що зреклися роду,

Всюди лайка, всюди мат та «мать!»!

То невже бракує у народу

Сил, щоб мову рідну врятувать?

Знав би ти, Тарасе, гине мова!

Гірко - гірко плаче десь в кутку!

Вже вона не пишна, калинова –

Сирота в терновому вінку.

 

Життя сьогодні вимагає володіти словом. Словом доречним, вагомим, мудрим, переконливим.

Проте, ми стикаємося з таким мовленням, яке пересипане нав’язаними нам з інших мов, часто брутальними, лайливими словами.

 Слушно зауважив поет Віталій Іващенко:

   Які мужчини в нас і дами!

   Манери! Одяг! Все вже вміють!

   А мова — щедра! З матюками!

   А дами — і не червоніють!

 Отож, хочеться звернути увагу на таку негативну річ, яка є досить близькою, на жаль,  для українців, як лихослів’я.

 

 

Українська мова, як і будь-яка інша розвинена жива мова,  крім  корінної лексики, що становить її основу, містить певну кількість слів  чужомовного походження.  Вони в різний час  увійшли до її словникового складу. Окрему групу серед чужомовних запозичень в українській мові  становлять лайливі слова.  Звідки в українській мові узялися матюки?

 

Прийшли вони до нас із російської мови.  До речі, порівняно недавно, внаслідок інтенсивних контактів між обома народами.

Лайливі слова, запозичені з російської мови, укорінилися в результаті багатьох трагічних подій, зокрема воєн, коли нашою землею пройшли мільйони людей, з дитячого віку привчені брутально лаятися і які самі не усвідомлювали значення того, що вони кажуть.

Другою причиною поширення російської лайки було перебування мільйонів українських чоловіків у російських тюрмах і в російській, а потім радянській армії.

 

У Московській державі, де міцно утвердилася влада абсолютного володаря-царя, всі люди: і селяни, й князі — бачилися не особистостями, а «холопами», не «кимось», а «чимось». Відповідною була й лайка, яка мусила максимально принижувати того, кому адресувалася. У суспільстві, в якому дуже цінуються родинні стосунки, можна найболючіше зробити це, принизивши матір адресата.

Російські матюки мають у собі сексоцентричне чи відгенітальне підґрунтя. Українська ж лайлива лексика часто зводиться до асоціацій з багном, гидотою та до… мякого місця.

Так при вирішенні міжсусідського конфлікту «за межу» чи «за курку», достатньо було показати оголені сідниці - і це був ефективний і ефектний хід.

Українська нецензурна лексика надійно ховалась у пісенному фольклорі, народних приказках, примовках. Вона насичена несподіваними виразами, порівняннями і поєднаннями, талановита й вигадлива: «А щоб тебе Морана побила», «дідька тобі лисого дам», «сто чортів тобі в печінку», «відвідаєш макогона», «най би тебе пранці з’їли», «а щоб тобі курка на ногу наступила», «а щоб тебе качка копнула» тощо.

Прокльони віддавна були елементом словесної культури українців: «…Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці та болячки з’їли, та бодай його шашіль поточила…»

 

Турецький мандрівник Ельвія Челебі, що відвідав Україну в 1657 році, визнавав величезне багатство української мови, але лайливих слів нарахував у ній аж... чотири. Це такі слова, як «чорт», «дідько», «свиня» і «собака».

Саме слово «лайка» вказує на ставлення наших далеких пращурів до цього явища — людина, що вживає нецензурщину, уподібнюється до дзявкітливого собаки. А вислів «лаятися по-чорному», пов'язаний з уживанням під час лайки слова «чорт» і похідних від нього — саме це слово для давніх українців було найстрашнішою лайкою.

Російський письменник Максим Горький у своєму оповіданні «Ярмарок у Говтві», даючи стислі влучні характеристики різних народів, про українців писав так: «Усе робиться повільно, але ґрунтовно, вдумливо. Ядреної і крутої лайки росіян, від якої дух у грудях спирає й очі на лоба лізуть, не чути, — її замінює влучний гумор, що щедро прикрашає балачку. Не чути й російського "тикання"!»

 

Коли в одному з ремісничих цехів Європи (в часи Середньовіччя), якийсь із майстрів, розсердившись на цехове товариство, обізвав усіх членів корпорації байстрюками, то змушений був упродовж кількох тижнів перед церковною службою й після неї на порозі церкви (куди йому вхід був заборонений) просити у кожного з ображених пробачення.

Французькі учні у віці до тринадцяти років, які одважилися вилаяти вчителя, відправляються до відповідного закладу для неповнолітніх правопорушників терміном на шість місяців. Повнолітні лайливці сплачують штраф у шість тисяч євро та потрапляють з тим самим терміном, але вже до справжньої в'язниці.

Режисер американської кінострічки «Віднесені вітром» заплатив штраф у п'ять тисяч доларів за вислів, що прозвучав із вуст одного з персонажів і був відстояний самим творцем фільму: «Відверто кажучи, моя люба, мені цілком плювати на це».

Ненормативна лексика загалом, і брудна лайка зокрема, має чіткі культурні особливості для кожного народу, що він її використовує. Для німців і французів найбільшою образою є звинувачення в неохайності, нечепурності, бо особливо високо в цих культурах цінується тілесна чистота, чепуристість. Наприклад у лайці цих народів провідне місце займають вирази, пов'язані з відправою природних потреб.

В ненормативній лексиці американців, англійців і росіян провідне місце займають слова сексуальної тематики й пов'язані зі статевими органами.

Дещо відмінна лайка серед народів Східної Азії. Японці, наприклад, традиційно не вживають огидних слів в лайці, бо ефект образи в японській мові будується шляхом спеціального образливого побудування речень та фраз, що порушують звичайний протокол ввічливості.

В арабських країнах богохульство ще й досі вважається однією з найсильніших образ разом з позастатевими стосунками, гомосексуалізмом та іншими. В деяких арабських країнах навіть згадка жінки, дружини є неввічливим — образою може навіть бути запитання про здоров'я жінки.

 

Сьогодні лайливі слова можна почути всюди: ідучи вулицями, коридорами навчального закладу, в установах, у місцях відпочинку,  на ринку, вдома,  в присутності жінок і дітей,  незважаючи на вік. Нецензурно висловлюються жінки й чоловіки,  молодь і підлітки,  і навіть діти.

Характерно те, що, вживаючи такі слова, молоді люди, зазвичай не лаються, а так розмовляють,  жартують. Вони вважають таке спілкування модним чи сучасним, в той час, коли інша частина молоді, які мають свідомість і гідність, відроджуючи національні та мовленнєві традиції українського народу, стараються спілкуватися чемно, чим викликають симпатію до себе та наслідування.

Право громадянина на повагу до його честі та гідності закріплене 28 статтею Конституції України. Лайка в громадських місцях порушує спокій громадян, тому є дрібним хуліганством. Отже, за матюки у громадських місцях можна отримати штраф на суму від 51 до 199 грн. або виправні роботи.

 

Напевно,  далеко не всім відомо,  якою згубною силою є лайливі слова. Новосибірські біологи ще за радянських часів провели  незвичайне дослідження.  Впродовж декількох років вони спостерігали за двома групами  людей одного віку. Одна група – багаторічні лихослови, а друга – ті, хто обходяться без міцного слівця. Обстеження показало, що в другій групі люди виявилися набагато здоровішими і навіть молодшими за свій паспортний вік. У людей з першої групи картина протилежна:  вони хворіли,  мали знижений інтелект, нерідко долі їх були покалічені, вони раніше старіли,  часто вмирали передчасно.

Негативно впливають матюки і на здоров’я тих людей, які знаходяться поруч.

 

Наукою доведено, що слово має власний енергетичний заряд. Причому так само, як у фізиці, зарядів може бути два:  позитивний і негативний.

 Дослідники випробували вплив нецензурної лайки на воді, яка, що вже доведено наукою, володіє «пам’яттю». У результаті, з тих зерен, що були политі водою з агресивним матом, зійшло тільки 48%, а насіння, политі святою чистою водою, проросли  на 93%. Страшно уявити, що відбувається з людським організмом.

 

 Народний цілитель В’ячеслав Зінов’єв  стверджує, що якщо нецензурна лайка є основним способом спілкування в сім’ї, вона перекриває дорогу для успіху  усім  її членам, створюючи негативне поле навколо людини, внаслідок чого до неї притягується все погане. Тож найкраще лайку порівняти з дірками в  кишені, через які випадає успіх.

 

  Діти, а як ви думаєте, які причини, що спонукають людину лихословити?

Злоба, гнів, ненависть, заздрість, неадекватність, агресія;

пияцтво, егоїзм, вплив друзів, негативний вплив;

за компанію, рогане виховання, приклад батькі;в

прагнення виділитися, бажання бути лідером, показати, який я «крутий»;

для підтримання авторитету в суспільстві, ревнощі, зрада;

біль, образа, важкі ситуації, неповагу до людей;

бажання образити іншого, спрага «гадити» іншим;

без причини, само собою , звичка, просто паразит;

брак словникового запасу , невміння говорити по-іншому.

Основна причина: негативні емоції та невміння їх контролювати.

 

Як негативні емоції впливають на нас?

Ми бачимо на карикатурі X. Бідструпа представлений класичний приклад перенесення гніву. Негативні емоції шкодять не тільки нашому настрою, здоров'ю, а ще й погіршують взаємовідносини з оточуючими і повертаються до нас.

 

Вправа «Чарівний мікрофон»
Гра "Чарівний мікрофон".

Я хочу, щоб кожен, хто тримає "чарівний мікрофон" в руках, подарував комплімент своєму сусідові зліва. 

 

Хочу вам переповісти притчу.

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок цвяхів і звелів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втрачає терпець і з кимось свариться. У перший день він забив 37 цвяхів. Згодом навчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше опановувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це.

Тоді батько звелів синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько відповів: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося... Паркан уже ніколи не буде таким, як колись».

Якщо ви з кимось сваритеся й говорите щось неприємне, то залишаєте після себе такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, незважаючи на те, скільки разів ви потім вибачитеся. Словесні рани заподіюють такий же біль, як і фізичні.

Не залишайте на своєму шляху таких дірок! Не забивайте цвяхів ворожнечі, нерозуміння, жорстокості в душі людей! Будьте толерантними!

 

Учені з'ясували, що лайливість – це хвороба. Наприклад, римський імператор Клавдій у звичайному житті був цілком пристойною людиною, але іноді на нього находили приступи лайливості (він дригався, розмахував руками і ногами, жахаючи підданих). Від таких приступів, за деякими даними, потерпали Петро І, Моцарт, Пушкін, Наполеон.

Як правило, матюкаються ті люди, у яких існує дефект лівої півкулі, а саме мовних зон - їм не вистачає слів! Всі лайливі слова у людини містяться в німій правій півкулі.

У медицині описано багато випадків, коли паралізовані пацієнти не могли вимовити односкладних слів " так" і " ні", але легко проговорювали цілі тиради недрукованої лексики. Були випадки, коли під дією анестезії люди вимовляли такі "перли", від  яких в'янули вуха.

 

Притча «Почни з себе»

Як же нам впоратись з негативом? Відповідаючи на це питання, я хочу розповісти вам притчу: «Жив один чоловік. У дитинстві він хотів переробити світ, в юності - країну, у зрілості - сім'ю, у старості - себе. На смертному одрі родичі почули дивне зізнання: «Якби я в дитинстві почав з себе, то зараз переробив би світ».

Чому вчить нас ця притча?

Ознакою зрілої особистості є вміння керувати собою, замість цього незріла особистість намагається керувати іншими. Не можна виправити все суспільство, але зупинити лихослів'я всередині сім'ї, групи можна. І починати варто з себе, беручи приклад з людей, які не лаються.

 

Вправа  «Дерево доброти».

Пропоную посадити “Дерево доброти”. Щоб воно зростало міцним і здоровим ви повинні удобрити грунт добрими словами

 

 

Перше. Не вживайте погані слова,  не треба боятися бути білою вороною. Скажіть собі: “Усі нехай кажуть, а я - не буду!” Звісно, для цього потрібна мужність. Найімовірніше, над вами сміятимуться, кепкувати, жартувати. О, не п'єш? До цього часу не куриш? Не лаєшся? Спробуйте встояти такій ситуації. Спробуйте не злякатися глузувань, презирства.

Друге. Ми, звісно,  не можемо виправити суспільство загалом, але припинити лихослів'я у ній, групи можна.  Не копіюйте інших, не намагайтеся бути схожими на когось.

Третє. Тренируйте себе  говорити чемно. Важливо навчитися думати й говорити без лайки, пам'ятаючи, що наші слова матеріалізуються.

Робіть щодня якнайбільше компліментів, наприклад: “Ти сьогодні дуже добре виглядаєш”, “Радий тебе бачити”, “Ти вражаюче  відповідав на уроці”. тощо.

 

Сьогодні ми маємо не лише засилля лихослів’я, а й засилля суржику, попсованої мови, стилістичну безграмотність,  порушення культури мовлення, норм,  які усталені віками. Нині,  на превеликий жаль, існує  загроза українській мові з боку її носіїв, які бездушно засмічують її.

У літературі зустрічаються персонажі з обмеженим запасом слів. Наприклад, Еллочка Людоїдка у романі І.Ільфа і Є.Петрова використовувала для спілкування всього 30 слів на кшталт: хо-хо, ого, жуть і т.п. Зразком „просунутості” може бути і Проня Прокопівна. Правда, згадані дами, слава богу, напевно, ще не володіли досконало ненормативною лексикою.

 

Невже ми, українці, цього хочемо? Чи не здатні подолати це? Чи, може, просто легковажимо?

 Пам’ятаймо про  словесний бруд, оберігаймо нашу мову, наші душі від усілякої зловорожої скверни.

 

Вправа «Мій шлях».

Майстер в/н. На дошці розміщена в центрі фотографія групи, від якої в протилежні сторони відходять дві дороги. Одна веде до пізнання свого коріння, відродження культури українського народу, інша – до моральної та емоційної деградації. Пропоную обраюти свій шлях, прикріплюючи на ньому стрілку.

 

На дошці розміщена в центрі фотографія групи, від якої в протилежні сторони відходять дві дороги. Одна веде до зображення неба на світанку, інша – до сірого захмареного неба. Діти по одному підходять, вибирають свій шлях, прикріплюючи на ньому стрілку. Результат демонструється без коментарів.

 

Олександра Захарків "Мови чисте джерело"

Хто воду п’є із джерела, а хто з калюжі,

Ви легко здогадаєтеся, друзі:

Коли поблизу чиста б’є вода,

Калюжу вибере хіба що бевзь-балда.

 Красива мова – що вода джерельна,

 А в суржику отрута є пекельна.

 Від неї задихаються слова,

 Тупіє-туманіє голова.

Та ми вже звикли. Явище типове –

Що друге слово із чужої мови.

Самоповаги, гордості нам брак,

Якщо ми опускаємося так.

 Качелі, садік, шкафчик, Славік, Маша,

 Штанішки, щочкі, умнічька, Наташа,

 Кампотік чи салатікта любе!

Не топай ножкой, бо накажу тебе.

Прівєт! Все пофіг Льоха, Ксюша, Вовка!

Вашє не поняв, вроді остановка,

Коляска,  мусор, кошельок, ковйор, більйо…

Хтось дав цукеркам назву – «Йо-ма-йо»!

 Блін, бляха, йолкі, тьолкі, тіпа, тоже…

 На масове безумство це вже схоже.

 Кароче, на фігсаме головне.

 Все прикре, безнадійне і сумне.

Лікуймо душі кволі та недужі

Від суржику – отруйної калюжі,

Рятуймося, щоб мови чисте джерело

Духовного здоров’я додало.

 

 Наш обов’язок нині — відродити втрачене у спілкуванні людей, узвичаїти призабуте,  відкинути невластиве українській культурі спілкування, бездумно прийняте, чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію у нашого народу склалося власна система мовленнєвого етикету, що є свого роду дзеркалом та відображенням загальної культури українського народу.

Сучасники! Нам кожен день, як битва

за новий смисл, за цінності нові.

Хай буде наша мова, як молитва,

щоб осягнуть духовні острови.

Я би хотіла закінчити нашу виховну годину давньою біблейською мудрістю: «Коли тебе переслідують невдачі, наведи лад в своїй голові». Порядок в думках допоможе навести лад в словах, а добре слово  допоможе бути нам здоровими. А здорові люди – це здоровий народ, квітуча країна.

 

 

 

 

 

docx
Додано
10 червня
Переглядів
36
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку