Виховний захід "Не йдіть війною проти закону, прийміть закони проти війни"

Н.Д. Миронюк,

вчитель української мови та літератури

Неполоковецького ЗЗСО І-ІІІ ступенів

Виховний захід, присвячений Дню Миру

Тема: Не йдіть війною проти закону, прийміть закони проти війни

Мета: ввести учнів в історичний екскурс відзначення Дня Миру; поглибити їх знання з рідної мови та літератури; наштовхнути на роздуми щодо глибинності значень понять «війна – мир», «життя - смерть», «добро – зло»; розвивати почуття патріотизму та національної гідності; привити любов і шану до рідної землі, до її відважних синів-захисників, котрі щодня віддають життя за мир і спокій на українській землі; виховати шанобливе ставлення до памʼяті загиблих воїнів; допомогти усвідомити значення Божих Заповідей та молитви у житті кожного свідомого громадянина.

Обладнання: мультимедійна дошка, декорації, малюнки учнів.

Гості: учасники бойових дій у зоні АТО.

Звучить притишено мотив пісні «Ой у лузі червона калина»

Легенда про Непокоренців

Голос за кулісами: Було це багато століть тому. За далекими морями, за високими горами, за густими лісами жив Правитель. І могутній він був, і боялися його. І бажанням його не було меж. Ненаситним був: бажав мати більше, ніж може мати людина. І через велику лють не мав жодного друга. І навіть вороги боялися сили його. І підкорив собі великі та малі народи, і забрав собі їх землі та худобу. І розвагу собі нову учинив – власноруч карав непокірних йому. І силою всього досягав. Багато смертей і крові, сліз і прокльонів було на совісті його. Та байдужим був до всього.

І прийшли до нього його піддані та й кажуть:

• Багато, ти, царю, маєш у владі своїй: і землями орудуєш, і людьми, і всім, чого забажаєш. Та чи знаєш, що лишився єдиний народ, який тобі не служить?

Здивувався Правитель, бо думав, що підкорив увесь світ.

• Чи може бути таке? - промовив він.
• Не гнівайся, Правителю, але ця земля так близько від нас, що ми й гадки не мали, що вона не твоя. 
• А що це за народ? – поцікався він.
• Непокоренці,  –  відповіли піддані з острахом.
•   Ха-ха-ха,  Непокоренці?! – зареготав правитель. – Я тільки тупону ногою – підкоряться!
• Але, Правителю… Це дуже відважний і мудрий народ, чи подужаємо його? Правитель ще голосніше розсміявся.
• Беріть найкращих воїнів і підкоріть моїй волі!

І послухали піддані свого Правителя,  і пішли підкоряти той народ. І не вдалося їм це зробити з першої спроби, і з другої теж, бо Непокоренці відважно захищали свою землю. А ще мали славних воїнів. І були ті воїни дужі та витривалі.

На третій раз прийшли піддані та й кажуть: «Правителю, що маєм діяти? Не можемо здолати той народ». І розсердився Правитель, і сам пішов підкоряти Непокоренців.

І побачили Непокоренці, що велике військо суне на них на чолі зі своїм Правителем. І згуртувалися вони, і зібрали всі сили і волю свою. І повстали проти Правителя. І важким був бій.

І бився тато й син, брат і сусід. І жінки допомагали своїм мужам. І один з воїнів, що звався Карателем, поранив тяжко Правителя. І впав Правитель на землю, і голосно застогнав. І підійшов до нього Каратель, і став ногою на рану його, промовляючи: «Чи хочеш далі битися, чи даруєш нам мир і спокій? Як пристанеш на це, то житимеш до старості, а як ні – то вмреш у страшних муках, і багатству своєму не рад будеш». Злякався Правитель і промовив: «Я дарую вам мир і спокій. Піднесіть «Грамоту Миру». І піднесли грамоту, і підписав її Правитель. І думав він, що житиме вічно. Та Каратель знав хитру натуру Правителя і не повірив йому. І вже Правитель хотів було тікати, як Каратель наздогнав його і завдав смертельного удару. І повалився Правитель, а разом з ним – і його володіння.

І вітали сусідні народи Непокоренців. І зажили всі у любові та злагоді, а головне – в спокої та мирі  (авторський твір Миронюк Н.Д)

Перегляд відеокліпу «Пісня про мир в Україні»

На сцену виходять ведучі

Ведучий 1: Доброго дня, шановні вчителі, батьки, учні. Ми раді вітати вас на нашому святі. Так, це воістину наше свято, свято всього українського народу – День Миру. Ми щиро віримо в те, що настане той день, коли  під чистим небом та ясним сонцем стоятиме на своїх ногах він, Захисник України. Йому з гордістю потисне руку тато, і з щемом в душі обійме мама. Тоді онук витре сльози бабусі; сестра відчує міцне плече брата; дівчина поцілує коханого…

Ведучий 2: Цей світ став настільки жорстоким, що хочеться хоча б один день – оті кілька хвилин чи секунд – відчути себе у безпеці; усвідомити, наскільки важливо, коли ніхто не вбиває, ніхто не тікає, ніхто не плаче… З цією метою Генеральна Асамблея ООН 30 листопада 1982 року ухвалила резолюцію про відзначення Дня Миру кожний 3-й вівторок вересня, згодом прийняла рішення: з 2002 року Міжнародний День Миру буде щорічно відзначатися 21 вересня.

У виконанні вокальної групи «Гроно»

звучить пісня «Ми за волю, ми за мир»

Ведучий 1: Світ настільки став дивним, що ми усвідомлюємо значення слова «мир» лише тоді, коли переживаємо страх, розруху, смерть. Цікаво, а що зʼявилося раніше – мир чи війна? Напевно, все-таки – мир, бо Господь, створюючи світ, бажав бачити його в повній гармонії і єдності. І лише людина, бажаючи більшого, могла зробити його таким жорстоким.

Виступ

Ведучий 2: Проблема протистояння цих двох сил – давня. Існує думка, що без війни нема миру, і – навпаки. Невже не може людська істота жити спокійно і злагоджено зі світом і у світі? Темі миру присвячено чимало прозових творів, поезій, сказано влучних висловлювань. 

На сцену виходять члени пошукової  групи «Єдність». Учні, котрі  читають вислови  про війну, одягнені  у чорному одязі;  ті, що читають про мир – у білому (у формі антонімічних пар).

Висловлювання про війну                      Висловлювання про мир

            Учень 1                                                       Учень 2

Війна приємна тільки тим, хто            Мир необхідно здобувати. 

не зазнавав її.

            Учень 3                                                        Учень 4                                 

Війна буде повторюватися до тих        Поганий мир кращий за   

пір, поки питання про неї буде             добрий конфлікт.

вирішуватися не тими, хто помирає

на полі бою.

            Учень 5                                                         Учень 6   

Війна однаковою мірою обкладає     Хто сіє мир – пожне щастя.

даниною чоловіків і жінок, але

з одних стягає кров, з інших –

сльози.

Ведучий 1: Чи могли ми думати про те, що на початку третього тисячоліття наша щедра, гостинна та мирна, так її називали у світі, Україна стане на шлях війни з окупантом: на шлях смерті і розрухи, на шлях горя і сліз.

Ведучий 2: Ми, українці, хочемо жити у мирі та спокою, щоб наші батьки, брати, кохані, сусіди, земляки не йшли  знову у огненне пекло. Щоб матері  голосно не ридали, виряджаючи сина у далеку дорогу, а батьки не схиляли голови від жалю та скорботи. Напевно, цього прагнув і кожен солдат, тримаючи у руках зброю. Своїми спогадами запрошуємо поділитися наших шановних гостей.

Виступ учасника (учасників) АТО

Перегляд відеокліпу «Я не хочу війни»

Ведучий 1: Найважче «переносять» війну діти. Вони відчувають  і переживають її по-своєму: хтось покинув своїх друзів і сумує за ними; хтось загубив улюблену іграшку – і це проблема; хтось затуляє вушка рученятами, щоб не чути голосних звуків, що так схожі на вибухи снарядів; а хтось мовчки плаче, бо втратив батька і сумує за ним.

Ведучий 2: Чи заслужили наші маленькі громадяни на життя у війні? Звичайно, ні! Багато з них покинули домівки і мріють про швидше повернення  у мирне життя, у свої рідні міста та села. Війна зробила їх дорослішими.

Учасники пошукової групи «Символ» зачитують найкращі листи учнів школи воїнам АТО

Ведучий 1: Звичайно, кожна людина, кожен українець живе надією. Ми віримо в те, що війна скінчиться. Ми мусимо вірити!

Ведучий 2: Ми кожного ранку й вечора молимося за мир і спокій в Україні та світі. Ми віримо, що ми не самотні, що нам допоможуть. Ми мусимо вірити!

Виходить учениця зі свічечкою в руках і читає молитву

Молитва

Молимо Тебе, Боже, серцем скрушені і духом упокорені: віддай же ж і нині в руки воїнів наших усіх ворогів наших, в руки христолюбивих людей Твоїх, і хай будуть засоромлені воїни ворожі. Зішли на ворогів наших страх і боязнь, і розтопи кріпость сил їхніх, і хай вони похитнуться і будуть стерті. І кинь їх, і знищ їх зброєю тих, що люблять Тебе. І восхвалять Тебе піснею всіх, що знають Тебе і відають про силу Твою.

Боже, Боже наш, Ти єдиний твориш чудеса. Ти даєш здолати ворогів і перемогти їх не тим, що сильні зброєю, а так як буде Тобі вгодно. Так як колись Ти, Владико, послав Ангела Свого, в часи Езекії, царя Юдейського, і вигубив він воїнів Сенахирибових сто вісімдесят п’ять тисяч, так і нині, Владико Небесний, пішли Ангела Твого благого перед воїнами нашими, а з ним страх і трепет величі Твоєї сили, щоб налякані були і знищені вороги наші, що йдуть на нас, людей Твоїх.

І нехай втікають вороги наші. Прожени же їх і нехай під ноги вірним твоїм вони покорені будуть. Ти бо єси кріпості утвердження, і перемога вірних, що на Тебе надіються, і Тобі славу віддаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Ведучий 1: Ми хочемо ще раз подякувати тим, хто захищав і захищає нашу країну, хто будує її майбутнє, хто повертає нам мир і спокій. Солдати, волонтери, лікарі, і ми, звичайні українці, здобуваємо мир на своїй землі.

Ведучий 2: Памʼятайте, що мир – це не війна. Мир – це любов і повага одне до одного, це взаєморозуміння і підтримка, це віра і надія, це вміння бути вдячними. Ісус Христос говорив: «Мир Вам». Він вірив в те, що людина цінуватиме цей безцінний скарб. Цінуймо мир, бо війна дорого для нас обходиться.

Після урочистої частини учні всіх класів, маючи картонні заготовки у вигляді голубів, оформляють композицію «Діти України за Мир»