Виховний захід "Нести любов, будити гнів..." (до дня народження Миколи Вороного)

Про матеріал

Дана розробка дозволить популяризувати творчість Миколи Вороного, виховувати захоплення його творами, формувати в учнів на прикладі життя М.Вороного кращі риси людського характеру.

Перегляд файлу

Мета: Популяризувати Миколи Вороного,

виховувати почуття поваги до украТнського письменника, захоплення його творами, формувати в на прикладах життя М. Вороного риси людського характеру, розвивати iHTepec до культурного надбання украТнського народу,

навички виразного читання, виховувати смаки, прищеплювати любов до краю.

Обладнання:

На 3aBici — портрет письменника. Проектор. На

рушник, вишитий червоним i чорним. У Ba3i — калини з червоними кетягами. Звучить музика М.Лисенка на текст М. Вороного ” За УкраТну” .

Викладач: Микола Вороний... Що ми знаемо про цього одного з украТнських

критика, перекладача, актора, вписане в новот украТноськоТ стала явищем високоТ художньоТ

Викладач: Про Миколу Вороного знаемо не так уже й багато. BiH творив на двох епох. Hi лещата царськоТ цензури, Hi суховй пролетарськоТ критики не змогли перепинити чистий струмок його досконалоТ

Викладач: Миколи Вороного pi3H06apBHa i водночас як злагоджений оркестр. Вона

й почуття. Учень 1: читае ”kpaca! “

Краса!

друже! Я красу люблю, I з кожноТ хвилини

C06i роблю, -

Бо в ловлю Я щастя одробини.

Що е житгя? Коротка мить.

Яке його надбання?

Красою душу напоТть

1, не вагаючись, прожить

Хвилину раювання.

Краса! На CBiTi Краса

Натхненна

Що небеса,

Вершить чудеса Мов казкова цариця.

IT я славлю. i хвалю,

I кожну Тй хвилину

Готов оддати без жалю друже, я Красу люблю Як УкраТну!

Учениця 1: Народився Микола Вороний 6 грудня (24 листопада ст.) 1871 р. на (тепер обл.) у ciM'T яка yrcpaTHcbki Батько походив i3 селян, був онуком нащадком гайдамаки, котрий свого часу записався до

Мати — з роду украТнських Колачинських, з якого був i Колачинський — ректор Киево-МогилянськоТ в 1697-1702 рр.. який працював разом з гетьманом

1.Мазепою. MaTepi малий Миколка перейняв палку любов до украТнськоТ культури i науки, до народних звичаТв, музики, Мати передала сину i захоплення Шевченка. Саме Тй Микола Вороний присвятив ”Легенду" про MaTip, яка найвище з людських — материнське. В основу твору була покладена народна легенда про те, як син живцем вирвав серце MaTepi для свое; коханоТ, а воно, любляче i всепрощаюче, сина. коли той й упав.

На сцену виходить вокальна група i виконуе “Легенда” на музику М.Леонтовича.

Учень II: Великий вплив на формування

Павло, який прожив майже сто P0kiB. HaBiTb служби в уланському полку BiH не завжди говорив украТнською мовою. любив степ i передав цю любов 0HYk0Bi. Ставши поетом, Микола Вороний степову безмежну в

Учениця II: Дитинство майбутнього поета минуло на куди переТхали батьки. Хлопця зачарували

Харкова, та Холодна Гора, й у та жартували.

Учень читае ”Соловейко”

пишно садок.

Рясна черемха, i бузок,

I яблуневий

В своТм y6paHHi

Блищать на

I шлють йому стелиться в TpaBi;

В MypaBi

I cpi6Hi, — з ними ж у пелюстки.

CTaBHi, явори,

Дуби, догори.

Красують мовчазнж

Заледве BiTep

По Тх верхах зашамотить

I зникне в буяе край,

Немов казковий тихий рай i CHiB!

Ось чую... Що то ляскотить,

В аж дзвенить?

Прийшла весна, прийшла красна, люба,

Тепло i CBiT несе вона, Розбуджуе сна!

Ж BCi, ПОКИ ЖИТТЯ

Дае нам почуття, Хвилини щастя, забуття, Не буде вороття!

BCi весна прийшла сонце, що тепла Дае й для мушки, i стебла. Хвала йому, хвала! ..

Так соловейко щебетав.

А я i сумував.

Мене не

Туманом повнвися 3ip.

Мов темна важкий

В моТй бажаний гостю Але, на жаль, любий Це не моя.

Бо звик ти закривать.

Коли почнеш

Цього не я.

На Тх устах печать.

Що бачу я, що чую я,

Те й моя.

я... ридать.

Учениця III: була початкова школа, реальне училище в Xapk0Bi i PocT0Bi, хлопця виключили з сьомого класу за зв'язки з народниками, читання та поширення заборонено; Три роки BiH перебував наглядом без права проживання в та MicTax.

Учень III: Отож одержати вищу 0CBiTY в PociT BiH не Тому юнак Тде до навчаеться у згодом повертаеться до Львова, де продовжуе 0CBiTY на Саме на цей час припадае його зближення з 1ваном Франком, яке згодом переростае у дружбу. Вороний стае членом редколегй журналу ”Житя i слово“, якийсь час працюе режисером театру ”Руська BiH присвячуе одну i3 своТх

“IBaH0Bi

Учениця читае на його

Hi, учителю i друже,

Про мене — все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за З його стражданням i

I не вгамованим

Життя се сили, Що собою в вступили.

Одна з них — велетень-гнобитель,

А друга

Його

Влучна, як з неба блискавиця; Але i велетень

В тримае меч блискучий; його удари,

А ще — Ta€MHi чари...

Як маю я його цуратись

Чи ухилятись?

О, Hi! Я, взявши в руки зброю. 1ду за до бою.

Рубаюсь з ворогом,

В до бою закликаю

Bcix тих, хто чи

Чи укриттям сплять знаю я, що 3aMicTb плати

Мене чекають кари, страти...

Та чи ж удар обуха

Там, де буяе духа?..

Учениця IV: Ще будучи в PocT0Bi, поет захоплювався театром М.Кропивницького, а вже у почав активно листуватися з уславленим митцем, радитися з ним. I ось i3 1897 р. BiH стае театральних труп Кропивницького, Саксаганського, Васиильева, мандруе й селами УкраТни та PociT. Його ваблять i театр, i Але акторський розгойданий побут, ненормальний ”триб життя” змушують Вороного залишити сцену. I в 1901 р. BiH поступае на службу — працюе в Xapk0Bi,

Учень IV: HaBecHi 1903 р. Микола Вороний прибувае до Киева на з'Тзд як делегат ОдеськоТ ”СтароТ громади” i тут знайомиться з

МиколаТвною Вербицькою душа поета щасливого кохання” .

читають

На Я стою на

Мов маяк в

3ip губиться в

Що прославсь до неба Ясне сонячне

Золотим дощем спадае, Ухо ледве зачувае

Сине море мною, мною — сонце красне;

Небо чисте, небо ясне весною.

В любе почування

Пишним душа моя

FiMH щасливого кохання.

Коли в монастирях був брак, з рукопису старе письмо змивали, Щоб написати знов тропар або кондак, I той рукопис називали.

Та диво! Час минав i з TBOPiB ]оанна

Виразно виступав знов TBip

Кохана! Це душа моя — той

Три роки вже тому образ

I ycix i голос i жест

В я записав, зворушений, щасливий...

I хоч виводив час на свое писання.

образ знов постав i з ним мое кохання!

Учениця У: Незабаром 3akoxaHi побралися й поселилися в

Однак тихого життя, якого Микола Вороний так прагнув час акторських не вийшло. Уже через pik розпалася. Душевна рана розриву з дружиною не гоТлася ще й через те, що з нею лишився улюблений син Марко.

Учены Читае ” Ти не любиш мене' '

Ти не любиш мене, ти не любиш мене — Вже нема повороту до раю!

Не MeHi твое личко ясне... Чи тож правда, Боже? Благаю!

Розлюбити тебе, розлюбити тебе.

Та чи ж сонце розлюблають

Та чи ж можна примусити серце слабе Те, чим б'еться воно, не любить?

Ти минаеш мене, ти минаеш мене,

Коли часом тебе я

А коли твоя постать востанне мигне, Розриваеться серце з одчаю!

Чи верну я тебе, чи верну я тебе, А чи буду весь Bik

Не вернути тебе — засубити себе...

Боже милий пожалься на

Учениця 1: ” Ти не любиш мене”... Поет у В до 0.I.

читаемо! ” Я xoTiB позбавити себе життя” розпалив грубку i затулив kaMiH, а сам положився спати; коли чад наповнив хату i став душити мене, я в кошмат почув крик дитини, мого малого синка, що лишився при Якась сила мене, штовхнула в що не були i я впав на CHir, де пролижав довго доки не стямився, хату. Це коштувало MeHi гарячки i перестуди.

Учень 1: постового нещасливого кохання вилилась у ” За брамою раю”. ”Разок намиста” та в 0kpeMi шедеври, не _вимовного болю, глибокого страждання i в

одночас	в силу людського почуття.
Учены	читае ” Ти не моя!”

Нехай ycix ти мов сяеш, скарб краса твоя

I чарами й ти BCix c06i скоряеш... Та, коли ти ВкраТни не кохаеш, Ти не моя!

Нехай у грудях ти чудове серце маеш серце те ycix звабля,

Бо BCix до нього ти ласкаво пригортаеш. Та, коли ти ВкраТни не кохаеш, Ти не моя!

Не хай ти розумом всю землю оглядаеш Згори, мов орля,

А не бачиш i не знаеш. Та, коли ти ВкраТни не кохаеш, Ти не моя!

Нехай за правду в ти чесно виступаеш,

Нехай не жалуеш життя,

А кривди нацй в не

Та, коли ти ВкраТни не кохаеш, Ти не моя!

Ти не моя! О Hi, — даремно ти гадаеш, Що сам прийду до тебе я.

I хоч би ти прийшла, мене не ублагаеш, Бо, коли ти ВкраТни не кохаеш; Ти не моя!

Учениця II: З 1910 р. поет оселяеться в видае своТх

”В працюе в TeaTPi М.Садовського, пише на вистави, cTaTTi про театр i Тут застае його

3BicTka про Лютневу 1917 р. в яку поет гаряче

Саме в цей час BiH створюе ”За УкраТну!” який став народним riMH0M за волю

виконують

”За УкраТну!” на слова М. Вороного.

За УкраТну!

З огнем завзяття

Рушаймо, браття,

Слушний час Кличе нас

Ну ж 60 враз

Сповнять святий наказ!

За УкраТну.

За П долю, За честь i волю. За народ!

пута

Ми вже порвали I зруйнували

Царський трон. ярем I з тюрем.

Де був

Ми йдем на CBiT!

За УкраТну,

За П долю,

За честь i волю, За народ!

О УкраТно!

О ненько!

T06i BipHeHbk0 .

Присягнем .

Серця кров

I любов —

Все T06i в 60poTb6i!

За УкраТну,

За й долю,

За честь i волю, За народ!

Вперед же, браття!

Наш прапор Мае, сонце сяе

Нам в очах!

Дружний тиск,

Зброт блиск,

I з ним свободний За УкраТну, За П долю.

За честь i волю. За народ!

Учениця III: Поет щиро гаслам ЛютневоТ революцй•, яка захопила його масовим eHTY3ia3M0M, свободою слова i зняла заборону з украТнськоТ мови. Однак тривала недовго. 1917 р. розкололи CBiT Насильство, кривава громадянськоТ безневинна кров тисяч i тисяч простих людей справили на поета враження. Розчарувавшись у поет за кордон. Жив у де зблизився з польськими письменниками. Але весь час стежив за що в YkpaTHi. приходили й BiCTi. Однак там була його

Коли глибока туга за краем стала нестерпною, поет HaBecHi 1926 р. повернувся в УкраТну.

Учень III: Те. що BiH побачив на глибоко вразило. над

Вороним, як i над культурних УкраТни, збираються хмари терору. Йому нагадали i ”буржуазно-естецьку” i святкування свое?

в 1919 р. з Петлюрою (”гетьман украТнськоТ з гетьманом украТнськоТ apMiT ^t').

Учениця IV: На початку 30-х рр. поета виселили з Киева i засудили на З роки Вирок було 3aMiHeH0 висилкою до Казахстану.

страждання невимовного тугою за

Учень IV: Вороному довелося пройти BCi тортури, пекельною машиною. Иому шпигунство, а його як вилазку класового ворога

(проте саме Вороний переклав украТнською i “Марсельезу”

Учениця У: не точних про ocTaHHi поета. Страдницька дорога Вороного завершилася двома страшними — вироками Нелюдськи жорстокий присуд було виконано 7 червня 1938 р. Сам того не BiH пережив свого улюбленого сина майже на pik — поета Марка Вороного, який покарання на Соловках теж за постановою особливоТ при УЮ<ВС було засуджено до в 1937-го.

Учень V: край, спомин в очах спалахне i на Знаю: CMepTi проваль неспромога

TeMHi ми очиць колиски чатують i стежать. Та по чиТйсь kPi3b я мусив пройти, щоб умерти отут? Мот k0CTi сюди не належать! Hoqi пливуть як провиддя з полярноТ тьми, i зоря на батьку наш до неба грими, Чорне море збуди — море ховае noeTiB!

Учениця Т:

Боже! За

Отця i сина.

Учень I: Поет посмертно був аж цим той страшний розправи над безневинним? втрату найкращих його Який суддя покарае

Та чи спокутуемо ми

визначиться Mipa покарання за злочини перед людством, перед УкраТною?..

Викладач: Микола Вороний повернувся до нас. Живе, вивчаеться в його звучить музика на його слова, адже YkpaTHcbki композитори М.Леонтович, Я.Степовий, а М. Лисенко— клали на музику його прекрасну