"Виховний захід"Невидимий батальйон"

«Затверджую»

Директор школи

_________Сиротенко М.Г

«__»________ 2017

НЕВИДИМИЙ БАТАЛЬЙОН

Мета: удосконалення в учнів  вміння логічно й критично мислити,аргументовано  висловлювати  свою  думку; вироблення в учнів навиків формувати  власні погляди та переконання; виховання патріота своєї держави, який усвідомлює свою приналежність до українського народу; формування національної свідомості та людської гідності, любові до свого народу; культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, індивідуальної свободи, толерантності, поваги до жінки, любові до рідної української землі;

Оформлення: повітряні кульки, святкові плакати, прапорці жовто-блакитного кольору, музичні композиції, презентації.

Технічні засоби: комп’ютер, мікрофони, акустична система.

Цільова аудиторія: 1-11 класи, жителі села, Харківська спілка ветеранів АТО,головний спеціаліст Східного міжрегіонального відділу Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Місце проведення: Мельниківська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Час проведення: 14.00

ХІД ЗАХОДУ

Ведучий Події Постмайданівської України увійдуть в історію нашої Держави як боротьба українського народу проти зовнішньої агресії, за волю, за честь і славу, за народ, за Незалежність Батьківщини.

Ведучий В черговий раз за свою багатовікову історію українці довели, що готові стояти до останнього за волю свого народу. Довели, що готові віддати життя за свободу. Довели, що Честь, Слава, Гідність - це не просто слова, а принципи, заради яких варто жити і заради яких можна померти.

Ведучий Українці з перших днів проведення антитерористичної операції відстоюють свободу і незалежність Батьківщини, борються за її квітуче майбутнє. Нам є ким пишатися. Ми звикли говорити про захисників України у чоловічому роді, проте ми маємо ще й захисниць, рятівниць і жінок-бійців.

Ведучий Сьогодні українська жінка перестала бути просто тилом для свого чоловіка, який воює в АТО. Залишаючи вдома дітей, вона теж їде на війну - теж захищати країну і рятувати своїх побратимів

Презентація жінки - військовослужбовці

Ведучий І, героїням Слава! не здивуюсь, якщо саме так будемо вітати наших бійців. Бо часи змінюються і армію вже штурмує ніби то «слабка стать»

Ведучий І не тільки в нас, в армії Америки жінки скоро зможуть керувати танками, сміло стріляти з мінометів та вести в бій піхотинців

Ведучий У Норвегії ухвалили закон, що баришні яким виповнилось 18 років мають обов’язково пройти службу

Ведучий Що вже говорити про Ізраїль, де армію створили з моменту заснування країни і жінка в ній практично рівноправний боєць. За так от ставлення в Україні жінкам доводиться воювати.

Ведучий Вони воюють на рівні з чоловіками, зазнають поранень, гинуть, але водночас на фронті їх не має. Бо на папері в Україні не має ні розвідниць, ні снайперш, ні операторів безпілотників.

Ведучий Проблем не має хіба, що з медсестрами, більшість записані, як кухарки, банщиці та діловоди. Хоча на справді вони снайпери, розвідниці і навіть командири БТР-ів

Ведучий От тільки перелік штатних посад забороняє виконувати їм цю роботу. Доходить до банального жінка у війську не може бути перекладачем та навіть військовим оператором

Ведучий Все це дуже схоже на психологічну невидимість, суспільство сприймає жінок, як обслуговуючий персонал і через те залишається недооціненим їх реальний внесок у оборонну кампанію

Ведучий Становище жінок у Збройних силах України довгий час залишалось поза увагою командування та громадськості. Жінки повинні мати право на визнання. Ми говоримо про пільги на які вони заслуговують, як учасниці АТО

Ведучий Про визнання публічне, медійне, щоб про них теж почули, про те що вони не просто допомагають здобути перемогу, а роблять це на рівні з чоловіками

відеоролик Аміна Дудаєва

Ведучий За офіційною статистикою участь в АТО взяло більше тисячі жінок, але з бійцями добровольчих батальйонів та волонтерів, ця цифра більша в рази

Ведучий За своєю природою жінка зовсім не воїн. Жінка це любляча дружина, друг та порадник для чоловіка, та лагідна, турботлива мама для дітей. Майже кожна жінка, яка воює на Сході України, йдучи захищати спокій своєї родини чула болючі два слова «Не йди…»

Пісня «Не йди»

Ведучий Жінка в Українській армії не рідкість. У наших збройних силах служить понад 15 тис. жінок, та майже тисяча воює на Сході. Та на керівних посадах з цих тисяч лише 35

Ведучий Фактично ¾ посад, які є за штатним розписом в військово обліковій спеціальності, для жінок не доступні Невидимий батальйон – невидимий, бо для українського війська жінок фактично не існує.

Ведучий Україна. Жінка. Мати... Як багато зна­чать ці слова для кожного з нас. Як глибоко запада­ють у душу. Як гордо ми промовляємо їх. «Війна — справа чоловіча». Однак участь жінок у війні, зі зброєю в руках, стала реальністю у наш час.   Постать жінки в умовах війни завжди була трагічною.

Жінка на війні

Ведучий

Учениця читає вірш « Моя Україна» (Ігор Бірча.)

 Я хочу сказати простими словами, Про те, що турбує мене вечорами, Про те , як в думках я малюю картину, Якою я бачу свою Україну! В моїй Україні ніхто не стріляє, Ніхто не калічить, ніхто не вбиває! В моїй Україні ніхто не воює! Своє і чуже життя кожен цінує! В моєї країни чудові сусіди, Запрошують в гості і я до них їду. Сусіди і самі в нас часто бувають. Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають! В моїй Україні є чесная влада, Про неї в народі складають балади. Працює й працює, з ранку до ночі, Щоб людям відкрито дивитись у очі. В моїй Україні не плюють на підлогу, Отримують і надають допомогу, І молодь моя не п'є і не курить, Займається спортом, співати так любить! В моїй Україні чемні дівчата! А хлопці вміють їх щиро кохати! Навчаються жити, читають книжки, І горді від того наші батьки! В моїй Україні немає кордонів! І море, і сонце, Дніпро, терикони, Карпати зимою в засніжених шапках,- Моя Україна! Люблю її! Крапка!
 

Війна і мир, жіноче й чоловіче, А треба – навпаки, бо не жінки розв’язують війну. Немає у війни жіночого обличчя, Війна вкрашає жінку в чорне й сивину. 

Так, не жіноча справа – воювати, На слух різнити наших і чужих. Дітей в бронежилети одягати, Ділить тіла на мертвих і живих. 

Хіба жіноча справа – буть вдовою? Дітей ховати, доглядать калік? Або чекати, жити думкою одною: Коли ж подзвонить син чи чоловік? 

А ті, жінки, що ждуть своїх з неволі, -Надію майте, вогник ще не згас. Як пережить страшне випробування долі? Молімося, і Бог почує вас. 

Війна і жінка – речі несумісні, Бо та, кого крилом ударила ударила війна, Не заспіває більше радісної пісні, В душі. Її печаль, мов чорная стіна.