Виховний захід "Осінній бал"

ОСІННІЙ БАЛ

Дихає прозора прохолода,
Верболіз закутався в туман.
З лісу, з поля, з сивого болота
Тихо підкрадається зима.
Краснобоке літечко зів’яло,
Яблуком скотилось за поріг.
Листя золоте нечутно впало
Килимом пухким до наших ніг.
На ромашках відцвіли росини,
Відсюрчали коні-стрибунці.
Перелітний птах у небі синім –
Мов сльозинка тепла на щоці.
На ланах із ранку і до ночі
Крають землю гострі лемеші.
Не зів’яло літечко, бо хоче
Залишитись у моїй душі.

Ведучий 1: Добрий вечір, шановні гості!!!

Ведуча 2 : Ми раді вас бачити в цьому святковому залі.

Ведучий 1: За вікном уже відлітають у вирій останні журавлині ключі, в прощальному танку кружляє багряне листя, облітаючи з дерев.Надворі осінь. Прекрасна чудова пора.

Ведуча 2: Красива, багряна, золотокоса осінь розмалювала чарівним пензлем все навкруги: ліс , поля, став, садок.

Ведучий.1 Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: - Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

Ведуча 2:  Іще не сніг і навіть ще не іній,
ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць — ліс такий осінній,
куди не ступиш, все щось шарудить!
Чи, може, це спинається грибочок?
Чи, може, це скрадається хижак?
То пролетить березовий листочок,
То пробіжить невидимий їжак…
 

(Лунає музика).

Ведучий 1: На початку ми познайомимо усіх присутніх з правилами нашого вечора.

Ведуча 2: Просимо вимкнути звук ваших мобільних телефонів. Ви повинні почути : шелест осіннього листя, пісню вітру, курликання журавлів.

Ведучий 1: Ви повинні підтримати учасників, ваших однокласників.

Ведуча 2 : Ви повинні дарувати один одному усмішки.

Ведучий1 : Бути активними учасниками нашого вечора

Ведуча 2: Танцювати, веселитись, співати.. Адже ми розпочинаємо наш

Разом: Осінній бал !

 

Вед. 1 Чарівна і неповторна осіння палітра. Невимовні пахощі наповнюють прохолодне повітря. Догорають яскравим полум’ям останні квіти. Спокій і тиша наповнює все навколо. І лише зрідка дихне легкий вітерець і пограється опалим листям та й знову кине на землю золото осені. А в бездонному небі – чиста просинь! І хочеться знятися у високе безмежне небо, і летіти, летіти, летіти… Бо в тобі звучить неповторна музика любові до всього світу, звучить глибоко, на струнах серця і робить тебе ліриком, поетом…

 

Вед. 2 Тебе захоплює ця музика душі і несе ввись. І хочеться обняти ввесь білий світ, пригорнути до себе, зігріти своїм великим почуттям. Бо твоє серце наповнюється по самі вінця любов’ю, добротою, коханням, ніжністю… а ще тихим сумом. Бо невдовзі пройде ця первозданна краса чарівної осені. І заспівають небеса свої сумні пісні. Це ще буде, але потім, пізніше. А зараз в повітрі летять павутинки бабиного літа, сміється осіннє сонечко, небо манить увись. .. природа справляє казковий осінній бал, загорнута в дивні і незбагненні кольори. Тож нехай кожна душа тішиться і насолоджується неповторною красою золотої осені. Сьогодні ми прийшли на цей осінній бал!

 

Сьогодні,  цієї чудової пори ми з вами зібралися для того , щоб  відкрити таємниці золотої осені, поринути у світ поезії та музики, у світ чарівного і прекрасного, таємного і несподіваного…

 Бо осінь – це час мрій і різнокольорових снів

Осінь- це час парасольок, що давно забуті по кутках

Це час віршів про різні таємниці і примхи природи, з обов’язковою наявністю фраз про пасмурні дні та холодні осінні тумани

Осінь – це час змін та радикальних рішень…пора освідчень і  …

…І бажання кружляти у вальсі, не дивлячись на примхи природи. Кружляти так, наче осіннє листя, поволі розчиняючися в осені.

 

Краса глибоко в душу проникає
І заворожує, і обпікає нас.
Це осінь щиро в гості закликає
Пройтись в природу в дивовижний час.

 Душа від ніжності чарівної радіє,
Віта поезію осінньої пори.
Все золотиться ніжно, багряніє,
Сміється сонце радісно згори.

 І стільки чарів в осені, і рими,
І стільки звуків. Шелестів в ній є,
Що в кожне серце проника незримо
І збайдужіти людям не дає.

Усіх гостей запрошуємо в зал,-

Я оголошую відкритим наш осінній бал

 

Пісня__________________

  Вед 1  Яка чудова на землі обнова!
А в синім небі музика пливе.
Відкрийте душу для пісень і слова,
І хай вона від цього оживе.

Вед. 2 Хай полетить високо, заспіває
У цей прекрасний, неповторний час.
Хай лине музика і хай Земля співає
В осіннім золоті чарівний, ніжний вальс…

 

Вальс 

 

Ведучий 1. Вже згасло літо і перший багрянець торкнувся листя. Ранками віє прохолодою. Пахне ранньою осінню.  Осінь, уже не щедра на квіти.

 

 

 

Осінній цвіт осінньої пори –

Червоні квіти, мовби на останок,

Жаркі пелюстки звівши до гори.

Нескорені стоять, як ветерани.

В них відсвіти минулої весни,

Різних вітрів сухий гарячий повів,

Жорстокий досвід тіні давнини.

І спалахи минулої любові.

 

Пісня  _______________

Ведучий 1. Осінь… Золота пора… Скільки приємного, таємничого  цікавого вона несе з собою. Мабуть немає такого художника, який би не оспівав осінь на полотні. . Недарма про неї так багато написано пісень, оповідань , віршів.

 

Вірш «Осінь йде по землі»

Осінь йде по землі…

Губить стиглі каштани.

На високих підборах,

Із промінням в очах.

Осінь вже не співа…

Десь за обрієм тануть

Теплі літні пісні

І летять по світах.

Осінь йде по землі…

В золотому серпанку…

Пишні коси її

Розвівають вітри.

Осінь знає свій шлях.

Усміхається ранку.

Жовту ніжність їй сиплють

Дерева згори.

Осінь йде по землі…

Ще не згас поцілунок,

Той, що літо лишило

Теплом на вустах.

Осінь йде поміж нас…

Їй в цю мить трохи сумно,

Бо вже став на крило

Її мрій білий птах.

 

Вальс 

 

 Вед. 2 Вже у природі чари осінні-
В золоті листячко.
Скрізь натяглися струни чарівні – 
Бабине літечко.

Вед. 1 Струн тих торкнувся вітер-маестро.
Наче до струн душі.
І заспівали в лісі оркестри
Найпотаємніші.

Вед. 2 Все стрепенулось і заспівало
В цей неповторний час.
Листя опале всюди кружляло
Жовтий осінній вальс.

 

Вальс

Ведучий 1. Осінь увійшла в свої права,  повелася спочатку суворо, все чогось хмурилася. Сльозилася, а потім пом’якшала.  Очистилось неба від хмар. Вийшло гуляти золоте сонце. 

Ведуча 2 Воно не гріє по літньому, але  золотить дерева,  вкриваючи кожен листочок таким витонченим мереживом, що навряд чи й художник зміг би намалювати їх на папері.

 

Учениця

Закружляв у танку листопад

Дивак неспокійної вдачі.

Поглянув журливо на сад -

І яблуня золотом плаче.

Постукав у шибку дощем.

Туманом закутав долину

І погляд жагучих очей

На вроду упав тополину.

В кларнети він дув весняні

Під звуки мінорної пісні.

Він айстрі – холодній княжні –

В коханні освідчився пізнім.

 

Пісня   _______________

 

Ведучий 1. Жовкне опадає листя, ідеш по вулиці, а під ногами відчуваєш шепіт кленових, дубових, березових, каштанових листочків. Здається, що кожен з них розповідає  свою коротку історію.

Учениця

Осінь сонце гріє тихо й лагідно –

Такий прозорий незвичайний день!

На вітті глоду червоніють ягоди

І ронить листя ясно – жовтий клен

В  задумі ліс, в німім чеканні

Промайнули гомінливі дні.

Відлетіли солов’ї останні,

Ліс замовкнув і осиротів.

Тільки небо усміхалось чисте,-

Гралось сонце у рудій траві.

Облетіло пожовтіле листя…

Побіднішав ліс у самоті

Марить, жде, що знов зазеленіє,
А холодний вітер гілля гне.
Жити менше, як живе надія,-
Ліс осінній цього вчить мене.

Ведучий 1.   Осінь нам дарує радість й спокій,

І чарівних квітів розмаїть

Ведуча 2 Осінь – це пора прекрасних років

Коли в повну силу треба жить!

Вальс

А я в гостях у осені була.

Вона мене гостинно пригощала.

Букет листочків жовтих подала,

А ще красу мені подарувала.

А скільки кольорів у ній живе,

А скільки сонця, радості ясної!

То хмарка, мов кораблик, пропливе,

То впав листок з берізки осяйної.

А то каштан із дерева впаде,

Метелик приземлиться серед цвіту.

Останній джміль в травичці загуде —

Осінню оду проспіває світу.

Ще коники танцюють у траві,

Ще тепло-тепло сонце пригріває.

А квіти кольорові і живі.

Лиш восени така краса буває.

Я по красі, по осені іду,

Фотографую ці казкові миті.

В красі чарівній душу відведу,

Бо це найкраще, що буває в світі

Ведучий 2. Ось проміння сонця сягають уже коріння дерев, а згодом сонце починає сідати – настає надвечір’я. Із дерев помаленьку опадає листя, танцюючи в повітрі свій останній осінній танок. І це листя, злітаючи з дерев, перетворюється в нескінченний жовтогарячий дощ.

Танець

 

Погасло різнобарв’я соковите,

А замість нього, скільки зір сягне,

Червоні й жовті кольори розлито,-

Скрізь золото, лиш золото одне.

Поволі, ніби знехотя, з гілля

Спадає листя в теплому повітрі,

Мов у танку ще довго кружеля,

Тремтить яскраве, осяйне, на вітрі…

І серце мимоволі жаль пройма,

Бо скоро вся ця розкіш стане тлінням,

Яке під снігом похова зима.

 

Пора осіння тиха й чарівна.
Земля вночі туманами сповита.
Вдень лине тихо музика сумна
На павутинні бабиного літа.
Й пливе між листям кольоровий сум,
Осіннім сонцем ледве вже зігрітий.
В сухому листячку сховавсь од вітру шум,
І холодок проймає гордовитий.
Палітра осені яскрава ще й жива.
Жоржини кольорові серце гріють.
Та вранці паморозь травичку покрива,
І від морозу квіточки сивіють.
Рослинний світ потроху завмира,
Тускніє барв рясне палахкотіння.
Тому й тужлива осені пора,
Бо світ піде зимі у володіння...

__________________

А літа теплого
Вже як і не було.
Зросилася трава
І вся пожовкла.

І зранку
Крізь прозоре своє скло.
Я чую холоду
Осінні недомовки.

Я помічаю
Осені сліди
Вона ховається.
Та все ж занадто видно,

Що колір неба
Все частіше
Вже блідий,
А під ногами
Колір жовтий, трохи мідний.

Осіннє.
Листопаднє.
Не тепло.
То лиш миттєва,
Хоч така приємна радість.
А осені
Вже як і не було.
І тільки в спогадах  вона у нас зосталась

 

Вражаюча пора переходу осені в зиму. Ще наче вчора небо похмуро сіялось дощем на розмоклу землю, а вже сьогодні калюжі затягнені візерунчасто першим морозцем. Цілий день він потріскує гіллям яблунь і чіпляється до подорожніх. Природа тиха, спокійна і велична, ніби чекає чогось. Небо обважніле опускається над самі дахи.
І ось надвечір чекання справджується, не витримавши ваги хмари розриваються першим пухнастим снігом. Він лапато лягає на землю, вкриваючи рани осені.
А на ранок все невпізнанно змінюється. Все довкруг біле-біле. Дерева статечно стоять, тримаючи свої нові убори, а коли якась пташка сідає на обтяжену гілку, з неї сиплеться срібний дощ. Весь світ переходить у різкий контраст білого і чорного, зникають сірі тони осені. Сніг виблискує під холодним сонцем і небо стає блідим і високим.
Тоді розумієш: зима вже прийшла і все довкруг заснуло до весни. Хай воно спить, дбайливо вкрите святовою ковдрою, сон буде спокійним і довгим.

 

 

 

 Ведуча. Ми  дякуємо  осені,  що  вона  зібрала  нас  цього осіннього  вечора. Попереду  зима,  весна,  літо…  А  потім  знову  осінь.  Скільки  їх  ще  буде  у  нашому  житті!

Ведучий  Ми сподіваємося,  що  ще  не  один раз  засяє  для  всіх  нас  у  школі  золотий  вогонь  Осіннього  балу.  До  нових  зустрічей!