Виховний захід "Ой роде наш красний"

Про матеріал
МЕТА: Вчити дітей розуміти історію свого роду, сім’ї; розширювати знання учнів про сім’ю та її значення у житті людей; навчити дітей бути вдячними своїм батькам за їхню турботу. Розвивати активність мислення, творчу думку дітей. Виховувати бережливе ставлення до речей сім’ї, бажання піклуватися про членів родини.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН – КОНСПЕКТ

ПРОВЕДЕННЯ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

                  вчитель початкових класів

     Чудейського НВК

               Сторожинецького району

         Чернівецької області

                        Александрюк Світлана Василівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТА: Вчити дітей розуміти історію свого роду, сім’ї; розширювати знання учнів про сім’ю та її значення у житті людей; навчити дітей бути вдячними своїм батькам за їхню турботу. Розвивати активність мислення, творчу думку дітей. Виховувати бережливе ставлення до речей сімї, бажання піклуватися про членів родини.

 

ОБЛАДНАННЯ: Вишиті рушники, колоски, калина, глиняний посуд, хліб, коровай, тин, на якому є віночки цибулі, часнику, качани кукурудзи, барвінок, декілька ляльок в українських національних костюмах, портрет Т.Г.Шевченка, грамзапис українських пісень, символи України.

 

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: Усний журнал

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Журнал „Розкажи онуку” №34, 2003р.,

2. Журнал „Розкажи онуку” №10 – 11, 2004р.,

3. М.І.Майхрук Н.Б.Митохір С.В.Янусь Я і Україна. Навколишній світ. 2 клас: Посібник для вчителя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 200с.

 

 

ПЛАН ЗАХОДУ

 

1. Організація класу до проведення свята.

1.1. Перевірка готовності учнів до свята.

1.2. Привітання з гостями.

2. Розкриття теми свята

2.1.Вступне слово вчителя.

2.2. Створення проблемної ситуації.

2.3. Оголошення теми і мети.

2.5. Інструктаж до проведення свята.

3. Сторінками усного журналу.

3.1. Перша сторінка „Рідна земле моя”.

3.2. Друга сторінка „Берегиня”.

3.3. Третя сторінка „Рушники, рушники – то матусі моєї роки”.

3.4. Четверта сторінка „Пісня – душа народу”.

3.5. Пята сторінка „При долині кущ калини”.

3.6. Шоста сторінка „Хліб – усьому голова”.

4. Підсумок свята.

4.1. Підсумкова бесіда.

4.2. Частування українськими стравами.

4.3. Заключна бесіда.

 

ХІД ЗАХОДУ

 

1. Організація класу до проведення свята.

1.1 Перевірка готовності учнів до свята.

Вч. Стали дітки всі рівненько,

       Усміхнулися гарненько,

       Настрій на свято узяли

       І наш захід почали!

1.2 Привітання з гостями.

1 – й учень.

       Добрий день вам, рідні,

       В нашій світлій хаті.

       Як гостей найкращих

       Раді зустрічати.

2-й учень.

       Гостей дорогих

       Ми вітаєм щиро,

       Стрічаємо хлібом,

       Любовю і миром.

1-й учень.

       Для людей відкрита

       Хата наша біла,

       Тільки б жодна кривда

       В неї не забігла.

2-й учень.

       Хліб ясниться в хаті,

       Сяють очі щирі,

       Щоб жилось по правді,

       Щоб жилось у мирі.

2. Розкриття теми свята.

2.1 Вступне слово вчителя.

     Шановна наша велика родино!

     Запрошуємо вас взяти участь у нашій щирій розмові на святі нашого роду. Всі ми з вами – народ України, який складається з родин великих і малих, працьовитих та дружних.

     Як велика ріка бере початок і силу з малого джерела, так і наша держава починається з родини. А родина до родини – народ.

(Виконується пісня «Веселкова»)

2.2 Створення проблемної ситуації.

Вч.

  • А що таке родина?

Учениця (в руках якої малюнок родового дерева).

     Коріння – це наші прародичи,

     Стовбур – бабусі й дідусі,

     Гілочки – наші батьки,

     А ми – листочки родового дерева.

2.3 Оголошення теми і мети.

Вч.

          Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, незамулена криниця – все це родовідна память, наші символи, історія.

     Сьогодні ми ближче торкаємося цієї історії, в ній корінь роду українського. І де б не були ми, скрізь відчуваємо поклик рідної України, хвилюємося аж до сліз, коли згадуємо рідну мову, рідну пісню.

     Наш український народ має свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть.

          Сьогодні ми поговоримо про них на сторінках нашого журналу, а ілюстраціями до сторінок журналу будуть старовинні легенди, народні пісні, вірші.

3. Сторінками усного журналу.

3.1 Перша сторінка „Рідна земле моя”.

1-й учень.

     Благословен той день і час,

     Коли прослалась килимами

     Земля, яку сходив Тарас

     Малими, босими ногами.

                     (М.Рильський)

2-й учень.

     МІЙ КРАЙ

Україна — край мій рідний

Від Кавказу по Карпати,

І веселий, і свобідний,

І великий, і багатий.

 Де є в світі кращі ріки,

Як Дністер, Дніпро-Славута?

Хто покине їх навіки,

Тому в серці вічна смута.

Де є в світі кращі гори,

Де таке повітря свіже?

Де шумлять так гарно бори

І хвилює спіле збіжжя?

Де ясніше сонце світить,

Де гарніше зорі сяють?

Де ж солодше пахнуть квіти —

Як у нашім любім краї!              (Р. Купчинський)

(Учениця з бандурою виконує пісню «Ми діти українські»)

3-й учень.

ПРО НАШУ УКРАЇНУ

Ми дуже любим весь наш край,

І любим Україну.

Її лани, зелений гай,

В саду – рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками:

Та й ми співаємо пісні –

Змагається він з нами!

        (М.Познанська

4-й учень.

Село! І серце одпочине:

Село на нашій Україні —

Неначе писанка, село.

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати,

А на горі стоять палати,

Неначе диво. А кругом

Широколистії тополі,

А там і ліс, і ліс, і поле,

І сині гори за Дніпром.

Сам Бог витає над селом.

        (Т.Г.Шевченко)

 

5-й учень.

ЦЕ МОЯ УКРАЇНА

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна,

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, одна.          

               (А. Камінчук)

6-й учень.

     Любіть Україну у сні й наяву,

     Вишневу свою Україну,

     Красу її вічно живу і нову

     І мову її соловїну.

     Любіть Україну, як сонце любіть,

     Як вітер, як трави і води,

     В годину щасливу і в радості мить,

     Любіть і вгодину негоди.

             (Володимир Сосюра)

 (Виконується пісня «Рідний край»

 

3.2 Друга сторінка „Наші берегині”.

Вч. Щоб рід існував багато літ, щоб продовжувалось життя, його треба берегти.

     Найкращими берегинями є мати, оселя, домівка, Україна, Божа мати.

7-й учень.

     У нашім раї на землі

     Нічого кращого немає,

     Як тая мати молодая

     З своїм дитяточком малим.

(Т.Шевченко)

8-й учень.

     Мати – то сонечко рідне,

     Сонечко ясне, земне,

     Слово її заповітне

     Гріє і живить мене.

(І.Гнатюк)

9-й учень.

     Пам’ятаймо, милі діти.

     Пам’ятаймо завжди з вами,

     Що для нас в усьому світі

     Найдорожчі наші мами.

(С.Олійник)

10-й учень.

     Є у кожної дитини,

     Навіть сиротини,

     Наша Мати соловїна –

     Рідна Україна.

11-й учень.

     І у кожному серденьку

     Є і буде жити

     Божа Мати – наша Ненька,

     Мати всього світу.

(Л.Полтава)

Учениця.

     Знаю, бо казала

     Мені моя ненька,

     Що я українка

     Правдива, маленька.

     Знаю, Україна

     Серцю мому мила,

     Я по-українські

     Молитися вчила.

     А моя опора –

     То Божая Мати,

     Мати Україна,

     Повна благодати.

     Ось мою молитву

     Прийми, Отче Боже,

     Нехай Україні

     Вона допоможе.

                     (Олена Пчілка)

 

 (У виконанні батьків звучить пісня „Чорнобривці»)

3.3 Третя сторінка „Рушники, рушники – то матусі моєї роки”.

Вч.

     З давніх-давен у родинному житті українців рушник відігравав першорядну роль.

     Майже на всіх рушниках можна помітити два кольори: червоний і чорний. У кожного кольору своя історія.

     Червоний – то колір калини, щастя, ясного сонечка.

     Чорний – це колір землі нашої родючої, а інколи і смутку.

     Рушники берегли. Їх передавали з роду в рід.

     Хліб і рушник – одвічні людські символи.

     Рушник на стіні – давній наш звичай. Не було жодної в Україні оселі, котру не прикрашали б рушниками. Бідна оселя чи багата, всюди палахкотіли багатством кольорів рушники.

     Вишиті рушники створювали настрій.

     Згадаймо його призначення: з рушником ушановували появу немовляти у родині, з ним виряджали у далеку дорогу батька-сина, одружували дітей, зустрічали гостей, проводжали в останню путь.

12-й учень.

     Моя бабуся гарно вишиває,

     Цвітуть на полотні троянди й виноград,

     Розмай калиновий там грає,

     І дивні птахи щебетять.

 

     Навік зєдналось чорне і червоне –

     Мойого краю гордість і краса.

     Душа народу – малинові дзвони,

     Його веселка і його сльоза.

(Н.Маринченко)

 

13-й учень.

     Рушникове обличчя веселе

     Облітав коровай на столі,

     Закликає гостей до оселі,

     Випромінює щедрість землі.

 

     Рушничок на столі – давній звичай,

     Ним шлюбують дітей матері,

     Він додому із далечі кличе,

     Де в калині живуть соловї.

 

     Він простелений тим, в кого серце

     Не черствіє й дарує тепло.

     Хай цей символ сусідить ся вічно,

     В нашій хаті на мир, на добро.

(І.Михайлевська)

(Дівчатка виконують танець «Рушничок»

3.4 Четверта сторінка „Пісня – душа народу”.

Вч.

     Яке це диво – українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Українська пісня – то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення.

14-й учень.

     Тут мамина пісня лунає і нині,     

     Її підхопили поля і гаї,

     Її вечорами по всій Україні

     Співають в садах соловї.

     І я припадаю до неї устами,

     І серцем вбираю, мов спраглий води.

     Без рідної мови, без пісні, без мами

     Збідніє, зблідніє земля назавжди.

(О.Московенко)

15-й учень.

     Існує легенда про нашу українську пісню. Колись Господь роздавав кожному народу певні скарби. Коли черга дійшла до українського народу, то нічого вже не лишилось. Бог, щоб не засмутити цей народ, дав йому пісню.

    Пісенним символом українців здавна вважається соловейко. Образ соловя невіддільний від іншого символу України – калини. І це не випадково. Калина – символ чистоти. Таким же чистим був і спів соловя. Такою ж пісенною і чистою є душа українського народу.

16-й учень.

     Українська пісня, вимита сльозами,

     Висушена вітром у краю чужім,

     Українська пісне, ти пройшла шляхами

     До мойого серця і живеш у нім.

     Українська пісне, чарівна, всесильна,

     Ти такою будеш через сотні літ.

     Українська пісня вчить тебе, дитино,

     Щоби памятати свій козацький рід.

 

Вчитель.

     Здавна існував гарний звичай влаштовувати переспіви між хлопцями і дівчатами. Ось і ми зараз влаштуємо конкурс на краще виконання українських народних пісень.А наші гості будуть суддями

 (Виконуються українські народні пісні:

  1. „Грицю, Грицю, до роботи»..
  2. „Два дубки”.
  3. „Ти ж мене підманула”.)

3.5 Пята сторінка „При долині кущ калини”.

Вч.

     Калина – найулюбленіша в Україні рослина. Про походження куща калини розповідає легенда

Учениця (розповідає легенду)

     Колись на Україну нападали турки і татари. Усе вони нищили на своєму шляху, а дівчат і хлопців забирали у полон. І одного разу, хотіли забрати в полон першу красуню села. Але дівчина почала тікати. І була б утекла, та на лихо зачепилась за дерево своїм червоним намистом. Намисто розірвалось і посипались на землю червоні намистинки.

     Забрали вороги красуню і вона там загинула. А червоні намистинки зійшли, з них виросли прекрасні кущі з червоними ягідками.

     Назвали їх люди калиною. З того часу і росте на землі цей кущ.

Вч.

     Калина – це один із символів України.

     Прислівя говорить: „Без верби і калини нема України”

     Росте калина по тінистих лісах, в гаях, дібровах, на лісових галявинах. Садять калину і біля хати. Вона весною білим цвітом милує, а взимку від застуди лікує.

     Калина любить у лузі рости, біля верби.

     Весною калина розквітає і стає гарною, мов дівчина в білому вбранні.

     Ягоди калини люблять і люди, і птахи.

     Коли в домі свято, то на стіл поряд з хлібом кладуть калину.

     У народі калина символізує дівочу чістоту, красу, силу життя, людську долю.

17-й учень.

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.

18-й учень.

     Посадіть калину коло школи,

     Щоб на цілий білий світ

     Усміхнулась щира доля,

     Материнський ніжний цвіт.

 

     Посадіть калину на городі,

     Щоб розквітнула земля!

     Із роси – пречиста врода,

     З неба – почерк журавля.

 

     Посадіть калину коло хати,

     Щоб на всеньке, на життя,

     Став би кожен ранок святом,

     Дітям буде вороття.

 

     Посадіть калину в чистім полі,

     Хай вона освятить час,

     Рід наш дуже любить волю,

     Хай же й Воля любить нас!

 

     А щоб цвіт її не стерся,

     Не зівяв у спориші,

     Посадіть калину коло серця,

     Щоб вона цвіла в душі.

   (Антоніна Листопад)

3.6 Шоста сторінка „Хліб – усьому голова”.

Вч.

     Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців.

     Він символізує гостинність, доброзичливість, щирість нашого народу. Хлібом і сіллю зустрічають дорогих гостей.

     З хлібом проводжають молодих до шлюбу, хліб приносять у дім новонародженого.

     В новозбудовану хату неодмінно приходять з хлібом.

 

19-й учень.

     Хліб священий лежить на столі –

     Запашний і румяний, високий.

     Знають добре старі і малі,

     Що то рук хліборобських неспокій.

     Хліб священий лежить на столі,

     В нього запах жнивяного літа.

     Хай завжди буде хліб на столі 

     І, як сонце, сіяє над світом.

 

4. Підсумок свята.

4.1 Підсумкова бесіда.

Вч.

     Наша свята земля, рідна оселя, соловїна мова, невмируща пісня, червона калина і все, про що ми говорили, - є нашою Батьківщиною, яка зветься Україною.

 

Учениця.

     Що таке Батьківщина?

     За віконцем калина,

     Тиха казка бабусі,

     Ніжна пісня матусі,

     Дужі руки у тата,

     Під тополями хата.

     Під вербою криниця,

     Серед лугу лелека,

     І діброва далека.

     І веселка над лісом,

     І стрімкий обеліск...

     Ким в житті ти не станеш:

     Шахтарем, хліборобом,

     Зореплавцем хоробрим,

     Будівничим, солдатом –

     Слід завжди памятати:

     Коли любиш ти все це

     І приймаєш у серце,

     Як готовий щомиті

     Від біди боронити

     Кожну в лузі травинку,

     Кожну в гаї пташинку,

     Значить – це Батьківщина

     Має доброго сина.

             (П.Бондарчук)

(Учениця виконує пісню «Я – маленька україночка»)

4.2 Частування українськими стравами.

Мати.

     Сьогодні ми вас почастуємо українськими стравами: варениками та узваром.

     Вареники – улюблена страва українців. Їх готують з тіста, в яке вкладають начинку. Як начинку використовували сир, смажену капусту, мак, малину, вишні, гречану кашу.

     Вареники були окрасою недільного і святкового столу.

Мати.    

     Традиційний узвар –  це компот із висушених фруктів та ягід – добре настояний з додаванням меду. Вперше його почали готувати понад кількох століть назад. Батьківщиною узвару є Західна Україна. Це дуже смачний і корисний напій.

 (Матері пригощають дітей і гостей варениками з сиром, вишнями і капустою, узваром, короваєм).

4.3 Заключна бесіда.

 

Вч.

     На цьому наше свято закінчується.

     Нехай воно продовжується в вашій класній сімї, в кожній вашій родині, в Україні. В нас є одна Україна. Ми в цій країні єдині, Боже, храни Україну! Мирного неба вам!

(Учні виконують пісню „Ми за мир»)

 

 

docx
Додано
19 вересня 2019
Переглядів
413
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку