Виховний захід "Пам"ять про героїв Небесної Сотні"

                                            Пам’ять про Небесну Сотню

   Під сумну мелодію заходять

   Перша ведуча: І знову, в котрий це вже раз

                                Зійшлися ми в одній родині,

                                Щоб пом’янути славний час,

                                Коли в офіру Батьківщині

                                Себе принесли кращі з нас.

   Ведуча друга: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

   Ведуча перша: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

Ведуча 2: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки  своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 роках на Майдані. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Ученниця                Прийшла в нашу хату тривожна година.

                                 Хай кожен збагне собі в безлічі справ:

                                 Все треба зробить, щоб жила Україна,

                                 Щоб ворог підступний її не здолав.

Учениця                 І хай доведеться колись недоїсти,

                                Чи буде в кімнатах поменше тепла,

                                Але не дамо ми лихим терористам

                                Чіплять в нашім небі чужого орла.

Учень                     В ці дні хай єднає нас думка єдина,

                                Ми зло в нашім домі долали не раз.

                                Все треба зробить, щоб жила Україна –

                                Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!

 

                         Пісня «Не спи моя рідна Земля»

Ведуча 1: Юні та сивочолі. Багатодітні батьки та одинаки. Заробітчани та кандидати наук. Схід та Захід. Абсолютно різні і такі схожі. Кожен герой повстав проти насилля, несправедливості до своєї країни… Кожен здійснив особистий подвиг – віддав своє життя заради нової України. Герої своїм подвигом показали силу та незламність українського духу. «Душу й тіло ми положим за нашу свободу», - ці рядки гімну у дні Єврореволюції стали пророчими. З ними вистоювали морозяні ночі. З ними ішли голіруч на озброєних силовиків.

Ведуча 2: Ранок 18 лютого, У Верховній Раді мали розглянути питання змін до Конституції України щодо обмеження повноважень президента, майданівці запланували акцію «мирного наступу». Учасники ходи з майдану Незалежності  - кияни, які перед роботою долучилися до акції. Вони йшли без касок, окулярів та будь-якого захисту, дехто взяв із собою дітей. Йшли співали Гімн, читали спільно молитву, співали патріотичні пісні. Та мирна хода швидко перетворилася на криваві сутички та для декого стала останньою в житті…

Вірш в

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій."
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій."

 

Ведуча 1: Був ранок 20-го лютого 2014 року. Після трьох місяців протестів країна завмерла в очікуванні і непевності. Майдан був відрізаний від цілого світу: метро зупинилося, під’їзди до Києва блоковані. Саме 20 лютого влада оголосила перемир’я. Протестувальники відтіснили силовиків від монументу Незалежності, звільнили Жовтневий палац та Український дім. Раптом по майданівцях відкрили прицільний вогонь на ураження, снайпери розташувалися на дахах готелів »Козацький» та «Україна. Серед протестувальників були і зниклі безвісти. Так з’явилася Небесна Сотня.

ВІРШ

 

- Жінко,чого Ви плачете?
....Ваш син-герой.....
Ви, що не бачите....
Ще цей хлопчина і он той...-
Героєм ....був мені завжди....
з тих пір коли почав ..і ти...
з тих пір...коли сказав він мама....
.я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала.....
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов....за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу :"Сину,іди додому..бо там гинуть....
"А він:"Неправда...тут все мирно...
"Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині....
виходжу я...дивлюсь ..моє дитя у домовині...
"як справи синку?ну кажи як справи?....
чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати? 
втомився, певно...вирішив поспати....
Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..
живіт запав..напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила....
Ходи ,тебе чекає вся родина."
...А люди кажуть ,що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

 

Пісня « Небесну Сотню господи прийми»

 

Вірш       Небесна сотня вас навічно

до себе в рай Господь забрав.

Але назавжди залишились

в серцях народу, що повстав.

 

Борись, Вкраїно, за свободу,

бо кров і сльози пролились.

І пам’ятай своїх героїв,

Їх шанувати поклянись.

 

Залишиться кривавий лютий

в серцях вкраїнських громадян.

Не панувати злу в країні!

Хоч стогне вся земля від ран.....

 

Вшануй хвилиною мовчання,

Вкраїнцю,   тих, що полягли.

Вони за тим злетіли в небо,

щоб в мирі й щасті ми жили.....

 

2 Ведучий:   Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

   Перша дитина: А сотню вже зустріли небеса…

                                 Летіли легко, хоч майдан ридав.

                                 І з кров’ю перемішана сльоза

                                 А батько сина ще не відпускав!

    Друга дитина:  Й заплакав Бог, побачивши загін:

                                Спереду – сотник, молодий, вродливий

                                І юний хлопчик в касці голубій,

                                І вчитель літній – сивий-сивий.

   Третя дитина:  І рани їхні вже не їм болять.

                                 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

                                 Як крила ангела, злітаючи назад,

                                 Небесна Сотня в вирій полетіла…

   Звучить пісня «Пливе кача», а на її фоні говорять ведучі.

Ставлять свічки

   Ведуча перша: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

   Ведуча друга: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

Інсценізація вірша « Розмова мами й сина»

1 Мати:  Синочку, вже тебе нема, закрилися навіки очі твої,

Душа у вічність відійшла,

Ти так хотів добра й свободи

Й за це поклав своє життя.

А ти не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим

Я вірю – ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім.

 (Голос сина із-за напівпрозорої ширми)

 1 Син:   Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

2 Син:   -Як віднині з тим болем я житиму, мамо?

Як змиритися з тим, що у мене вже брата нема?

Він з  простріленим серцем упав на Майдані,

На устах запеклось –

( З-за ширми голос батька)

Глушко    -Україна в нас, брате, одна.

Андріана Він пішов на Майдан і поліг за свободу.

                 Він цей вибір зробив, бо інакше не міг.

                Розридався Дніпро і бурлить тихі води,

               І червоною кров’ю розплакався сніг.

2 Син:   -Де ви, нелюди, де заховались по ночі?

             Як вас носить земля, де вам місце лишив Ахілес?

             Брат мій йшов уперед, він дивився вам в очі,

            І цей погляд навічно злетів до небес.

(Виходить 1друг загиблого, ставить квіти і свічку)

 Друг:  Ти ненавидів, любив, збивав долоні,

             Щоб країна не лишилася самотня,

             І тебе, прийняла до лав своїх- Небесна Сотня,

            І ти став хрещеним сином того неба –

           Неба чистого, без гумового диму.

           І нікому тут доводити не треба –

           Ти віддав своє життя за Україну.

Андріана:  Чи чуєш,сину , Україна плаче?

Увесь Майдан співає “Пливе кача”…

 (Голос з-за ширми)

Глушко: – Та так, матусю, вони нас не бачать,

Тому-то плачуть, от тому-то й плачуть.

 Андріана: Сусіде, брате, і синочку,: й тату,

Разом: Чому на небо вас пішло багато?

 (Голос з-за ширми)

Глушко: – Тепер небесна сотня ми крилата,

                  Щоб зберігати, вас оберігати!..

Виконання пісні

Ведуча. Герої не вмирають! А живуть в наших душах, торкаються струн нашого серця.

Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

 

Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Вони  були  звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя.. Аби ми жили.

Учень

Майдан… з Героями іде прощання…
Тисячі людей зібралися в цю мить.
Для когось на землі вона передостання,
А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…
Живого сина в світі більше вже нема…
Прийшли у путь останню проводжати
Своїх Героїв… честь їм і хвала…

Учень

Небесна Сотня –
То в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная,
Свою дитину.

Учень

Їх всіх і били й катували,

Й погрозами лякали.

Та цього владі було мало

Найкращих повбивали.

Вони у битві чесно полягли,

А іншого ні вибору, ні змоги.

Вони загинули, але перемогли,

Бо віддали життя для перемоги.

Небесній Сотні шана й молитви,
За чисті душі, що злетіли в небо.
Їм шлях високий  Боже, освяти.
І в мирі, Господи, прийми до себе.

Учениця

Забути кров святу не маєм права! –

Лишила слід безсмертний і терпкий…

Героям України – Слава! Слава! Слава!!!

І наша пам'ять – на усі віки

Ведуча

Виконують Гімн України

  Ведуча:

Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

  Ведуча:

Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи. Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

Перша дитина:   Україно! Ти – моя молитва,

                                 Ти моя розпуко вікова.

                                 Гримотить над світом люта битва

                                 За твоє життя, твої права.

   Друга дитина: Україно! Ти для мене диво!

                               І нехай пливе за роком рік,

                               Буду, ненько, горда і вродлива,

                               З тебе дивуватися повік.

   Третя дитина: Живи, Україно, живи для краси,

                                Для сили. для правди, для волі!

                                Шуми, Україно, як рідні ліси,

                                Як вітер в широкому полі!

  Четверта дитина: Вставай, Україно, вставай!

                                 Виходь на дорогу свободи,

                                 Де грає широкий Дунай,

                                 Де ждуть європейські народи.

Білінська  ( під мелодію)                              

                                                        Молюся за Тебе моя Україно,

                                         за кожного батька, за кожного сина,

                                         за кожною матір, за кожну дитину

                                         я Бога прошу – збережи Україну!

                                         Страшною порою не дай їм загинуть!

                                         Хай наші молитви до Бога полинуть!

                                         Нехай Він злобу у серцях наших спинить!

                                         Молюсь, щоб людина почула людина,

                                         щоб син пожалів батька іншого сина,

                                         щоб мирною знову стала країна –

                                         я Бога прошу – збережи Україну!

Ведуча: