Виховний захід "Пісня - душа народу"

Пісня - душа народу

Мета. Розширити знання учнів про українську народну пісню;

розвивати інтерес до духовної та культурної спадщини рідного народу; виховувати любов до української народної пісні.

 

Обладнання. Презентація проекту «Пісні мого краю»; плакат: «Пісня – душа народу»; тематична виставка дитячих робіт (малюнків, кросвордів, ребусів, тощо)

 

Ведучий.     Вклоняюсь вам, люди, доземно,

 Як батьківській хаті з далеких доріг,

 Як хлібу, що матінка чемно

 Й гостинно кладуть на вкраїнський рушник.

  Бо ж нашому роду нема переводу.

  Хай пісня єднає коріння святі.

  Дай, Боже, нам віру і братню згоду

  На довгії роки, на вічні віки!

 

Ведуча.  Пісня, як свята молитва, сповіщає і прощає. Народна пісня цілюща, як материнське молоко. Бо живе в ній наш родовід, в ній живе наша багатостраждальна і прекрасна Україна з її зорями.

 

Звучить українська народна пісня.

1. Україно! Мій духмяний дивоцвіт,

Голубінь над чистим золотом колосся,

Через терни йшла до волі стільки літ,

І настав той світлий день,

Коли все омріяне збулося.

 2. Є край, де найкращі у світі пісні,

 І цвітом чарує калина,

 Де сонечко вперше всміхнулось мені,

 Де дім мій — моя Україна!

3. Під рідним небом жайворон співа,

Я рада б знати тих пісень слова.

Я слухала: співала та пташина

Одне святеє слово: «Україна».

 4. На ріднім полі шепчуть колоски,

 Я рад би знати тихі їх думки.

 Я слухав, чув, як кожна колосина

 Шептала тихо слово «Україна!»

 

Ведуча.  Пісня! Як багато вона важить у житті людини!

Ведуча.  Пісня! Як багато вона важить у житті людини!

Пісня - це голос народу, це поетичний вияв його працелюбної вдачі, мрій і прагнень. Про це гарне писав Михайло Стельмах: «Народна пісня землі української - це, насамперед, історія землі української та невмирущість духу народного, це світ надій - сподівань, які не залишають людину в найтяжчі лихоліття».

Ведучий.  Зароджувалася вона в праці і забавах, у календарних обрядах наших предків.

Як же до людей прийшла пісня? Існує легенда про пісню.

Легенда про пісню

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці - любов до господарю­вання, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.

- Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

- Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.

Узяла дівчина - Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Пісня «У полі береза, у полі кудрява»

Ведучий.  Пісні - це наші друзі. У них є якась дивна добра сила. Сила, яка допомагає вистояти слабким і здобути впевненість розгубленим. На пісню можна опертися, як на плече друга.

Ведуча.  Пісня -— це трепетне серце народу, його душа і його крила. Вона пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими теплими долонями.

Пісня «На калині мене мати колихала»

Ведучий.  Така вже наша вдача... Не може душа наша без пісні: народжуємося — співаємо, закохуємося — співаєм, одружуємось — співаємо, і на смерть ідем — співаємо.

Ведуча.  Без пісні, як і без любові, нема життя. Українці — співучий народ. Кажуть, де три українці —  там цілий хор.

Українська пісня – рай,

Хоч ти слухай, хоч співай.

Пісня «Чорна хмара»

Ведучий.  Пісня з нами і сьогодні, коли ми будуємо незалежну Україну. У вільного народу будуть інші пісні. У них буде менше смутку й болю, а більшесвітлої радості й надії. Серед нашого покоління вже ростуть нові поети-піснярі, яким із генами, з молоком матері передалася й найсвятіша наша традиція - розкривати душу свою в пісні.

Пісня - це маленька криничка живої води. Не поспішайте її переступити. Зупиніться і розважливо вдивіться в її глибінь, може, побачите благородний лицарський образ свого предка, красу свого сучасника й духовну вроду нащадків.

Ведуча.  І хай широка світова слава рідної пісні, отой її дорогий вогник, зігрівши всю землю, повертається до тебе  її спадкоємця.

Ведучий.  А зараз ми з вами проведемо конкурс - вінок українських пісень «Словограй».

Я показую малюнок із зображенням на ньому певного предмета, а ви називаєте пісню. Наприклад, на малюнку зображені дубки, назва пісні «Ой на горі два дубки».

 Вишня «Ой у вишневому саду».

 Коза, «За городом козу пасла».

 Верба «На горі верби рясно».

 Калина «Ой у лузі калина».

 Зозуля «Летіла зозуля».

 Місяць «Ой ти місяцю».

 Вода «Тече вода каламутна».

 

Читець.     Коли співають - пісня ще жива,

 Співуче серце грати розрива,

 Не вб'ють громи зловісні

 Життя правічну пісню.

Читець.     Громи не вб'ють!

 Співайте, люди, нелюдам на зло,

 Співайте хором, щоб там не було!

 Хай спів стрясає груди.

 Співайте хором, люди!

 Співайте хором, люди!

 Співайте хором, люди!

 Співайте, співайте,

 Ведучий.      Коли пісні мого краю

 Пливуть у рідних голосах,

 Мені здається, що збираю

 Цілющі трави я в лугах.

 

Ведуча.        Відомо вже здавен:

 Лиш пісню розпочни -

 її підхоплять, аж у полі тісно...

 Вкраїнський хліб тому такий смачний,

 Що він завжди замішаний на пісні.

 

Гра «Визнач пісню за уривком»

1) Єсть у мене жінка

 Десь на Україні,

 Рветься моє серце

 На дві половини.

(«Ой піду в садочок»)

 

2) Десь взявся стрілець із-за крутих гір

 Розбив, розлучив пару голубів.

(«Ой там на горі»)

 

3) Поки діжку замісила,

 Свиня двері прокусила,

 Поки двері залатала,

 Свиня тісто розкидала.

(«Хоч я гарна, та ледащо»)

4) Вийти заміж треба знати,

 Пізно лягти, рано встати.

 Я пізно лягала, рано вставала,

 Свекрусі не догоджала.

(«Ой піду я на долину»)

 

5) Не пущу тебе мила,

 До броду по воду,

 Бо розкажеш роду,

 Про свою незгоду.

(«Дума за думою»)

 

Ведучий.  Шановні учні! Ми почули, що ви знаєте багато гарних народних пісень, подарували нам манливу подорож у країну українських співів.

Ведуча.  Ніхто з нас не залишився байдужим, бо кожна пісня, наче пір'ячко жар-птиці, виграє веселковими барвами, вабить зір, бентежить душу.

 Співає моя Україна

 І славить радісно життя.

 У сонячнім світлі-промінні

 Шевченкова скресла земля.

  Вічно живи, Україно,

  Вільна і повна краси

  І пісню рідного народу

  В серці своєму неси.