Виховний захід "Права знай - обов'язки виконуй!"

Права знай – обов’язки виконуй!

(виховний захід)

Мета: формування правової компетентності здобувачів освіти у сфері прав людини.

Завдання:

- розширити знання підлітків про права та обов’язки;

- ознайомити з нормативними документами, в яких закріплені основні права та обов’язки людини;

- формувати розуміння значення важливості прав і обов’язків у житті людини;

- формувати вміння узагальнювати, міркувати, розвивати логічне мислення, працювати в групах;

- формувати активну громадянську позицію;

- виховувати почуття гідності та відповідальності.

Очікувані результати: сформованість правової культури особистості, яка характеризується різнобічними знаннями про права людини; набуття умінь і навичок щодо реалізації прав та виконання обов’язків.

Час проведення: 60 хвилин.

Віковий склад учасників: 15-18 років.

 

План проведення:

1. Привітання, озвучення теми, створення позитивного настрою.

2. Поняття про права людини.

3. Мозковий штурм «Що таке права людини?», «Що таке обов’язки?»

4. Вправа «Я хочу – я можу»

5. Групова дискусія «Що важливіше: права чи обов’язки?»

6. Інформаційне повідомлення «Нормативні документи, в яких закріплені основні права людини»

7. Створення колажу «Я та мої права» і «Порушення прав дітей»

8. Підведення підсумків.

 

Усі люди народжуються вільними

і рівними у своїй гідності і правах.

Загальна Декларація прав людини

Хід проведення

1. Привітання, озвучення теми, створення позитивного настрою.

Доброго дня всім! Рада вас бачити. Сьогодні ми з вами проведемо захід на тему «Права знай – обов’язки виконуй!», яка є завжди актуальною. А перед початком заняття давайте посміхнемося один одному та побажаємо цікаво й корисно провести час.

2. Поняття прав людини.

Кожен з нас – частинка суспільства і наскільки гармонійним буде наше співіснування, залежить переважно від нас як особистості. Людина від народження наділена правами, а з часом, у процесі життя, після досягнення встановленого законом віку, набуває здатності - мати обов’язки й нести відповідальність за свої дії.

Всі люди різні. У кожної людини свій неповторний характер, звички, потреби, переконання. І саме їх вона вважає найбільш правильними, корисними і природними – така вже людська натура. Тому звички і потреби однієї людини легко можуть привести його до конфлікту з іншою людиною, якій вони чомусь не подобаються. Саме тому потрібні чіткі і зрозумілі правила, обов’язкові для всіх громадян держави. Щоб кожна людина ясно знала і розуміла, яка поведінка допустима, а яка – ні, що вона може робити, а що вже є правопорушенням і спричинить адміністративну, а то й кримінальну відповідальність.

Кожен із нас завжди пов'язаний з іншими людьми: друзями, знайомими. У школі ви учень, вдома – дитина та насамперед – Людина. Саме тому ми мусимо зважати на тих, хто нас оточує.

Права людини – це певним чином внормована її свобода.

Права людини – це певні її потреби чи інтереси.

Права людини – це її вимоги про надання певних благ, скеровані суспільству, державі, законодавству.

В основі концепції прав людини лежать дві основні цінності. Перша — це людське достоїнство, а друга — рівність. Права людини можна розуміти як щось, що визначає базові норми, необхідні для того, щоб жити з почуттям гідності, і їх універсальність випливає з того, що, принаймні, в цьому всі люди рівні. Ми не повинні і не можемо тут когось виокремлювати. З цих двох основних цінностей можна вивести й інші, і з їх допомогою визначити, як на практиці повинні співіснувати люди і суспільство.

1. Свобода: оскільки людська воля становить важливу частину людської гідності; примушування робити щось всупереч нашому бажанню принижує людську особистість.

2. Повага до інших: оскільки відсутність поваги до інших не дозволяє оцінити їх індивідуальність і їх людську гідність.

3. Недискримінація: оскільки рівність людей з точки зору людської гідності означає, що ми не можемо судити про людей на підставі фізичних (або інших) ознак, що не мають відношення до людської гідності.

4. Толерантність: оскільки нетерпимість вказує на відсутність поваги до відмінностей, а рівність не означає тотожності або однаковості.

5. Справедливість: оскільки люди, рівні у своїй приналежності до людського роду, заслуговують справедливого ставлення.

6. Відповідальність: оскільки повага прав інших осіб тягне за собою відповідальність за свої дії і надає зусилля для реалізації прав всіх і кожного.

Ознаки прав людини:

Права людини невід’ємні. Це означає, що ви не можете їх втратити, оскільки вони мають відношення до самого факту людського існування. За певних обставин дію деяких з них, хоча і не всіх, може бути призупинено або обмежено. Наприклад, якщо хтось визнаний винним у скоєнні злочину, його або її можуть позбавити волі; або під час громадянських заворушень уряд може ввести комендантську годину, що обмежує свободу пересування.

Права людини неподільні, взаємозалежні і взаємопов’язані. Це означає, що різні права людини по суті пов’язані між собою і не можуть розглядатися окремо. Здійснення одного права залежить від здійснення багатьох інших прав, і немає жодного права, яке було б важливіше за інші.

Права людини універсальні. Означає, що вони так само стосуються всіх людей в усьому світі, причому без обмежень за часом. Кожен має право користуватися  правами  людини  без якої б то не було різниці, як-то щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Існує кілька підходів до класифікації прав людини. Усі вони умовні: оскільки права людини взаємозалежні й взаємопов’язані, їх не можна розглядати окремо одне від одного. Але ми з вами розглянемо основну. Ця класифікація виділяє такі основні групи прав і свобод людини й громадянина:

Особисті (громадянські) права й свободи включають право на життя, на повагу до гідності, свободу й особисту недоторканність, свободу думки та віросповідання, свободу пересування тощо. На відміну від фундаментальних прав, громадянські права й свободи не надані людині природою; люди виборюють, здобувають ці права, висуваючи відповідні вимоги до влади й домагаючись законодавчого закріплення їх у конституціях і законах.

Політичні права й свободи — це забезпечена законом і публічною владою можливість участі в суспільно-політичному житті держави та здійсненні державної влади. Це, зокрема, права на свободу слова, зборів, мітингів; на участь в управлінні державними й громадськими справами; на інформацію; право об’єднуватись у політичні партії тощо.

Економічні права забезпечують людині вільне користування основними чинниками господарської діяльності. До економічних прав належать право на працю, право на вільний вибір професії, право на приватну власність тощо. Ці права мають забезпечити незалежність людини, її економічну свободу. Надання цих прав характеризує державу як соціальну, тобто таку, що забезпечує досить високий рівень життя своїх громадян.

Соціальні права покликані забезпечити достатній рівень життя та соціальну захищеність. До них належить право на соціальне забезпечення, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування та ін.

Екологічні права належать до соціальних прав і становлять окрему групу прав людини і громадянина. Вони пов’язані з охороною, використанням і відтворенням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки і включають право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, право на відшкодування збитків від природних і техногенних катаклізмів тощо.

Культурні права гарантують духовний розвиток кожної особи, допомагають їй стати учасником культурного процесу. Вони гарантують можливість доступу до духовних здобутків свого народу й усього людства, свободу художньої, наукової й технічної творчості, участі в культурному житті. Особливе місце серед цих прав посідає право на освіту. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права визначає, що освіта має бути спрямована на повний розвиток людської особистості, усвідомлення її гідності, надання можливості кожному бути корисним учасником вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню й терпимості.

Від народження всі люди мають певні права, які гарантовані і захищаються державою. Їх потрібно знати й реалізовувати. Але важливо запам’ятати: поводитись слід так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини. Незнання закону не звільняє від відповідальності за вчинки, дії або бездіяльність.

З наведеного вище розуміння прав людини стає очевидним, що центральним, стрижневим їх елементом є певні можливості людини – можливості діяти певним чином чи утримуватися від певних дій задля задоволення її потреб та інтересів.

Однак запам’ятайте: поряд з вами живуть люди, які також мають права. Тому реалізовувати свої права, не порушуючи при цьому прав та інтересів інших – це своєрідне мистецтво. Досягти такого балансу можливо не тільки завдяки своїй високій правовій свідомості, грамотності чи через страх перед відповідальністю, а перш за все тоді, коли ти в своїх діях керуєшся совістю, порядністю, людяністю, добрими намірами, чесністю, повагою до оточуючих.

Вправа «Народна мудрість».

Завдання учням «Давайте пригадаємо прислів’я, які мають відношення до сьогоднішньої теми».

Очікувані відповіді: «Якого ставлення бажаєш до себе – так стався і до інших», «Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько», «Що посієш – те й пожнеш», «Людина – коваль свого щастя», «Життя прожити – не поле перейти», «Ученому світ, а невченому – тьма», «Людина без права, як риба без води», «Де закон – там і захист».

Ці вислови не потребують доказів, оскільки перевірені віками.

Тому сьогодні ми з вами детальніше ознайомимося з правами людини та її обов’язками, бо не існує прав без обов’язків.

3. Мозковий штурм «Що таке права людини?», «Що таке обов’язки?»

Ви почули інформацію і вже маєте поняття про права людини. Тому пропонує вам відповісти на питання що таке «права людини», і що таке «обов’язки».

За допомогою методу «мозкового штурму» педагог вислуховує думки учнів, як вони розуміють , що таке «права людини», а що таке «обов’язки», потім зачитує визначення цих термінів.

Права людини – це можливості людини мати певні матеріальні, культурні і духовні блага, необхідні їй для нормального життя та розвитку.

Права людини – це  комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві.

Обов’язки – це сукупність моральних зобов'язань людини перед іншими. Він виступає як нормативна категорія, що регламентує соціальні обов'язки, котрі повинен виконувати індивід у силу суспільної необхідності.

 

4. Вправа «Я хочу – я можу».

Учасникам пропонується скласти список своїх бажань і можливостей. Візьміть аркуш паперу, розділіть його на 2 частини, на одній запишіть свої бажання, а на іншій – можливості. Далі проводиться обговорення на тему «Чи всі бажання можна виконати, і що необхідно щоб їх здійснити?».

Педагог ставить питання «Чи можуть виконувані вами дії для досягнення мети зіпсувати життя іншим людям, спричинити за собою нанесення якої-небудь шкоди?». В обговоренні акцентується увага на тому, що тільки позитивні дії призводять до позитивних результатів. Лише поважаючи права інших людей, можна відчути повне задоволення від своїх дій, а порушивши їх, вона навпаки буде мати неприємності із законом.

(Якщо учні напишуть які-небудь бажання, що суперечать встановленим моральним нормам, відчитувати їх за це не слід. Але в обговоренні необхідно загострити увагу на тому, що у випадку виконання такого роду бажань порушуються права інших людей).

5. Групова дискусія «Що важливіше: права чи обов’язки?».

Підліткам пропонується відповісти на запитання «Як ви вважаєте, що важливіше: права чи обов’язки?». Учні діляться на 2 групи: завдання для першої групи – аргументувати важливість прав людини, для другої – важливість обов’язків. Обговорення.

6. Інформаційне повідомлення «Нормативні документи, в яких закріплені основні права людини».

Найважливішим міжнародним документом з прав людини є Загальна декларація прав людини, яка була затверджена і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Ця дата сьогодні відзначається в країнах світу як День прав людини. Загальна декларація прав людини складається з преамбули і 30 статей. Вона містить широкий перелік як громадянських і політичних, так і соціально-економічних і культурних прав. Визнаючи природний характер прав людини, вже у першій статті декларації було проголошено, що «всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах». У другій статті цього документа констатувалося те, що «кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища».

Конвенція ООН про права дитини — міжнародний правовий документ, що визначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим документом обов'язкового характеру, що присвячений широкому спектру прав дитини. Документ складається з 54 статей, що деталізують індивідуальні права осіб віком від народження до 18 років (якщо згідно застосовним законам повноліття не настає раніше) на повний розвиток можливостей в умовах, вільних від голоду і нужди, жорстокості, експлуатації та інших форм зловживань.

Права дітей згідно Конвенції ООН:

Дитиною є «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку», якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Кожна дитина має невід’ємне право на життя.

Дитина має право на ім’я і набуття громадянства, а також право знати своїх Дитина має право на збереження своєї індивідуальності і громадянства.

Дитина має право не розлучатися з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду.

Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

Дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Дитина має право на освіту. Держава вводить обов’язкову, доступну і безплатну початкову освіту, сприяє розвиткові різних форм середньої освіти, забезпечує її доступність для всіх дітей. Освіта має бути спрямована на: розвиток особи, талантів, здібностей дитини, на виховання поваги до прав людини та основних свобод, на підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі миру, дружби, розуміння, толерантності і рівноправності, на виховання поваги до навколишньої природи.

Дитина має право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.

Дитина має право на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може завдати шкоди її життю та розвитку.

Дитина повинна бути захищена від незаконного зловживання наркотичними засобами.

Держава зобов’язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень; від використання дитини з метою експлуатації у проституції або в іншій незаконній сексуальній практиці, у порнографії та порнографічних матеріалах.

Держава зобов’язана вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними.

Учасниками Конвенції з прав дитини є всі країни-члени ООН, крім США, Південного Судану і Сомалі.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод – прийнята відповідно до Загальної декларації прав людини з метою додержання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини. Конвенція була відкрита для підписання 4 листопада 1950 року, набула чинності 3 вересня 1953. Вона запровадила судовий механізм захисту визнаних міжнародним правом загальних стандартів політичних, економічних, соціальних і культурних прав та свобод людини в країнах-членах Ради Європи. В листопаді 1998 року Європейський суд з прав людини та Європейська комісія з прав людини були об'єднані в новий постійно діючий орган — Європейський суд. Витрати на роботу суду фінансуються з внесків країн-членів Ради Європи. До його складу увійшов представник України, який бере участь у засіданнях вищої палати суду при розгляді справ за позовами українських громадян. Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Головним документом, в якому закріплені права та обов’язки громадян у нашій державі є Конституція України.

Права людини не є абсолютними і безмежними. Межею реалізації особою власних прав і свобод є права і свободи інших осіб. Ця межа схарактеризована в статті 68 Конституції України як обов’язок кожного не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Його дотримання є запорукою того, що люди зможуть користуватися своїми правами і таким чином задовольняти власні потреби та інтереси. Однак уявлення про те, де починаються права інших, у різних людей часто не збігаються, адже поряд з однаковими в усіх членів суспільства інтересами є інтереси групові та індивідуальні, а розуміння того, як їх задовольнити, нерідко суттєво відрізняється.

Кожна людина має не тільки певні права, а й обов'язки, одне без другого просто неможливе. Наприклад, тільки при дотриманні прав людини ці права можуть бути реалізовані, тому кожна людина зобов'язана дотримуватися цих прав щодо інших людей.

Важливим елементом взаємодії держави, права і особи є конституційні обов’язки. Конституційні обов'язки людини і громадянина - це визначена нормами Конституції та законів України міра обов'язкової, належної поведінки та діяльності у політичній, економічній, соціальній, культурній (духовній) сферах суспільного життя. В обов’язках виражено як особисті, так і загальнозначимі інтереси. Під конституційними обов’язками розуміють такий тип поведінки людини, здійснення якого забезпечує нормальне життя суспільства і держави. Їх небагато, але кожен обов’язок має величезне значення. Залежно від змісту деякі обов’язки є обов’язками кожної людини, яка живе в Україні, інші – тільки громадянина України (наприклад, захист вітчизни). Головний обов’язок кожного – поважати права інших. У документі, зокрема, зазначено, що кожен громадянин повинен захищати Батьківщину та її незалежність, шанувати державні символи, не чинити шкоди природі, культурній спадщині українського народу, сплачувати необхідні податки, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не зазіхати на права й свободи, честь і гідність інших людей.

Обов'язки, як і права та свободи людини і громадянина, є досить різноманітними за своїми юридичними властивостями. За змістом вони поділяються на політичні, економічні та культурні (духовні) обов'язки; за суб'єктами - на обов'язки людини та обов'язки громадян України; за соціальними групами можна виділяти обов'язки батьків, обов'язки дітей тощо.

Чи замислювалися ви над тим, що життя ґрунтується на виконанні обов'язку? Бувають різні обов'язки - легкі й обтяжливі, проте всі їх слід виконувати. Є професійні обов'язки, які треба виконувати, обіймаючи певну посаду. Більшість людей виконують сімейні обов'язки, обов'язки щодо своїх родичів і друзів тощо. Нерідко трапляється, що людина сама бере на себе відповідальність за певну справу, тобто добровільний обов'язок щось робити.

7. Створення колажу.

Ми мали можливість ознайомитися з нормативними документами, в яких закріплені права людини та визначені обов’язки, тому пропоную вам створити колаж «Я та мої права» і «Порушення прав дітей». Учні діляться на 2 групи.

Із запропонованого матеріалу (картинки, журнали, газети, ватман, кольорові олівці, маркери, ножиці, клей) вам потрібно створити колаж:

1) «Я та мої права».

2) «Порушення прав дітей».

Очікувані результати (додаток 1,2).

В обговоренні акцентується увага на тому, що до 18-ти років існують певні права та обов’язки, а з настанням повноліття - набуваються й інші. У разі порушення прав   винна особа повинна бути покарана згідно з чинного законодавства і нести юридичну відповідальність.

8. Підсумки заняття – рефлексія.

Ось і добігає до кінця наше заняття. На завершення пропоную вам відповісти на наступні запитання:

- що сподобалося сьогодні, було цікавим та корисним?

- що не сподобалося, було важким, незрозумілим, нудним?

Учні відповідають на запитання.

Висновок.

Права людини як броня — вони захищають нас. Вони як правила — говорять нам, як себе поводити. Вони як арбітри — ми можемо до них звертатися. Вони абстрактні — як емоції, і як емоції вони належать всім й існують, що б навколо не відбувалося. Вони подібні до природи, тому що їх можна зневажити; та до духу, тому що їх неможливо зруйнувати. Подібно до часу, вони  однаково  ставляться  до  всіх нас: багатих і бідних, старих і молодих, білих і чорних, високих і низьких. Вони пропонують нам повагу, і вимагають від нас ставитися з повагою до інших. Вони подібні до доброти, правди і справедливості: ми можемо розходитися в думках стосовно їхнього визначення, але ми впізнаємо їх, коли бачимо, що їх порушують.

Запам’ятайте магічну формулу та користуйтеся нею в повсякденному житті: «У мене є права. Держава мені їх гарантує. Я знаю свої права. Я вмію ними користуватися. Я поважаю права інших».

Дякую!