Cценарій свята "Прощавай Букварику"

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята у 1 класі

«Прощавай букварику!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                           Підготувала:

                                                                             Вчитель початкових класів

                                                                                Юркевич Наталія Віталіївна

Чернівецька ЗОШ I-III ст.№1

 

Вчитель: Шановні учні та батьки! Сьогодні ми зібралися з приводу радісного дня у житті наших любих першокласників, і разом з тим, трішки сумного, адже сьогодні ми прощаємось з нашою найулюбленішою книжкою – Букварем. Ми дуже раді, що вже знаємо всі букви і вміємо читати. Буквар допоміг нам пізнати багато цікавого. Зараз ми тут спробуємо відтворити частинку того, чому навчилися у 1 класі. Давайте послухаємо наших першокласників.

 

1. В небі сонечко сіяє ,

Заглядає в 1 клас.

І воно , напевно,знає,

Що сьогодні свято в нас.

 

2 Є святкових днів багато

На листках календаря.

А між ними й наше свято –

Вшанування букваря!

 

4 Літера перша і перше слово,

З книгою перша серйозна розмова.

Перша сторінка, наступна сторінка,

Успіхи перші, і перші сльозинки.

 

5 А як важко було нам

Палички писати.

Ставити їх по порядку,

Мов солдатів на зарядку.

 

 

6 Ой було мороки з нами

 Вчительці багато.

Як слова ми за хвилину

Вчилися читати.

 

9 Згадайте, люба вчителько,

Матусі, татусі,

Як «бекали » і «мекали»

Спочатку ми усі.

 

10 А нині любо слухати,

Як добре ми читаємо.

Подякуєм Букварику

І разом попрощаємось.

 

Діічинка: У житті найкращий 1 клас, через те, що все тут перший раз. В перший раз – підручник, зошит в перший раз. Вперше тут для нас лунав дзвінок. Вперше він покликав на урок. Іі до дошки вже іти комусь із нас. ( пісня «МАМА двері відчиня…»)

 

Хлопчик: Зовсім,зовсім ще недавно, вересневої пори. Мами в школу нас за руки несміливих повели. А сьогодні ми вже справжні, справжні школярі.

 

Дівчинка: Бо читати і писати ми навчитися змогли. І задачу розв’язати і відняти і додати.

Словом успіхів всіляких ми нарешті досягли.

Потрудились.

 

Хлопчик. Ох ! стомились!

 

Дівчинка. Час настав нам відпочити, посміятись, порадіти.

 

Хлопчик. Ще й розважити гостей і дорослих і дітей.

 

Дівчинка. Ми букварика сьогодні запросили в перший клас. Скажем ми йому спасибі,що навчив читати нас.

 

Пісня

(стук заходить Поштар Пєчкін)

Пєчкін: Це 1- Б клас? А чи у вас сьогодні свято? Тоді отримайте листа. А якщо дозволите, то і я побуду у вас на святі.

 

Учень читає листа:

 

«Дорогі мої друзі, я в полоні. Мене викрав злий чарівник. Я зможу повернутися, якщо ви пройдете всі випробування, які послав вам чарівник через своїх посланців. Покладаю на вас надію З нетерпінням чекаю визволенняВаш Букварик.»

 

Вчитель: Щоб врятувати Букварика, потрібно скласти «Чарівну квітку», а пелюстки цієї квітки у посланців чарівника. Кожна пелюстка – це завдання, яке потрібно неодмінно виконати. То що ж маємо робити? Допоможемо Букварику? Тоді заплющуємо очі і чекаємо до тих пір, доки буде лунати музика.

 

(Лунає «чарівна» музика , а коли діти розплющують очі, перед ними

танцює Циганка).

 

Циганка: А ви хто такі?

 

Учень : Ми першокласники.

 

Циганка: Давайте я погадаю вам, які оцінки будуть у 2 класі.

 

Учень: Не треба нам гадати. Ми і без тебе знаємо, що оцінки у нас будуть тільки високого рівня. Краще скажи, яке завдання нам треба виконати, щоб отримати пелюстку.

 

Циганка: Яку пелюстку .Краще в карти зі мною пограйте.

 

Вчитель: Карти – це не дитяча гра, але ж треба виручати Букварика, то ж доведеться спробувати. А якщо буде важко, то гості нам допоможуть.

 

(Циганка дістає з рукавів карти з прикладами і показує дітям .Діти відповідають).

 

Циганка: вгадали.

 

Учень: А ми не гадаємо, ми так усе знаємо. Віддавай пелюстку.

 

(Циганка віддає дітям пелюстку. Знову звучить музика і з’являється кіт та лисиця). (сценка кота базиліо і лисиці)

 

 

Кіт. я мудрий, вчений, гарний кіт…

Діти. Учитись.

Кіт. навіщо вам учитись…

Діти. Не хочемо лінитись! Ми будемо учитись!

Кіт. Ви читали в букварі..

Діти. Ті, що є у букварі знаєм букви ми усі.

Лисиця : о, малявки! Щоби такого зробити поганого? Не віддати вам пелюстку чи що? Якщо ви правильно будете відповідати, то станете моїми друзями і отримаєте свою пелюстку. Відповідайте: -так або – ні!

 

- Треба гарно вам читати?

 

- Треба менших ображати?

 

- На перервах верещати?

 

- Парти всі розмалювати?

 

- Друзів треба виручати7

 

- Треба слухати матусю?

 

- Тоді дратуйте хоч бабусю!

 

- У класі вибийте шибки!

 

- Вчительці робіть все навпаки!

 

- Чи хочете друзями моїми стати?

 

- Та я ж вас краще вчительки буду навчати!

 

Ти ба які розумні беріть пелюстку. З такими розумненькими і добренькими я й сама не хочу дружити.

 

(З’являється Баба Яга).

 

Баба Яга: А це що за публіка зібралася? Противні першокласники. Пелюсточка потрібна? Ха- ха ха! Спочатку мої завданнячка виконайте, а тоді подивимось. Ну що згода? Відгадайте від кого ці телеграми.(Зачитує телеграми від казкових героїв )

 

1. Ближче, ближче, човнику, до бережка — це моя матінка снідати принесла! (Телесик.)

 

2. Ні, дідусю, не пила й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла. (Коза-дереза.)

 

3. Ну й пісня ж гарна! — каже Лисичка. — От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язичок, щоб чутніше було. (Колобок.)

 

4. Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала, ні боса, ні взута, ні з гостинцем, ні без гостинця. А як цього не зробить, то лихо буде. (Мудра дівчина.)

 

Учень. Той, хто народні казочки читає,

Він, ніби із джерельця, воду п’є.

По вінця серце й розум напуває,

 Бо щира мудрість у казках тих є.

 

Баба яга. Гаразд і ви мене переконали, що потрібно казки читати.

Віддаю вам пелюстку і йду щось почитаю.

 

Пеппі: Я весела дівчинка, безтурботна і безвідповідальна. У мене немає ніяких проблем. Навчання мене цікавить менше за все. Люблю нашкодити, пожартувати над кимось, посміятись. Сподіваюсь, що ви такі самі і школа вам не потрібна. Якщо доведете, що я не права, віддам пелюстку.

 ( сценка «Ну і мама, ну і тато)

 

Учень. Ну і мама! Ну і тато! Наче справжні дошкільнята! Нічогісінько не знають смішно і сказать комусь! Бо щодня мене питають лиш одне

 

«чому» й « чому».

 

Мама. Ти чого образив Віку?

 

Тато. Ти чому отримав двійку!

 

Мама. І чому прийшов так пізно! Та чому в шкарпетках різних?

 

Тато. Ти чому такий непослух?

 

Мама. А чому не стелиш постіль?

 

Тато. Ти чому це вірш не вчиш?

 

Мама. А чому портфель без ручки? І чому такий синець?

 

Учень. Ох! Настане мій кінець! Не поясниш їм ніколи – хоч би й дуже захотів…

треба їх віддать до школи хай питають вчителів!

 

Пеппі: здається ви мене переконали. Пелюстка ваша. А я піду до школи записуватись. Як ви гадаєте, візьмуть?

 

(Виходить Помилка).

 

Помилка: Я Помилка лукава,

Погана в мене слава.

 Букви плутаю, бува,

 Перекручую слова.

 Ну що , розумні первачки?

 Мої знайдете помилки?

 Якщо пелюсточку бажаєте,

 Попрацювати добре маєте.

 

(Показує дітям картки, на яких записані слова з помилками. Діти їх виправляють).

 

 

З’являється Чарівник і звертається до присутніх.

 

 Чарівник: Бачу ви кмітливі, винахідливі , розумні діти. Всі мої завдання виконали. Я навіть подобрішав. Але я злий чарівник і так просто не здамся. У мене є ще одна умова. Якщо вона буде виконана, то вернеться ваш Букварик цілим і неушкодженим, а якщо ні, то пропало ваше свято. Моя умова в цьому конверті. Запам’ятайте: не виконаєте умову не вернеться Букварик!

(Віддає вчителеві конверт і зникає).

Вчитель: Ну й налякав нас цей Чарівник. Але ми теж не здамося. Подивимось, що тут.

 

(У конверті завдання для батьків).

 

Вчитель:  Ваше завдання шановні батьки, для наших першокласників скласти абетку побажань.

 

Батьки:

А - активності творчої.

 Б - безхмарності небесної.

 В - віри розсудливої.

 Г - глузду неміряного.

 Д - достатку життєвого.

 Е - економії розумної.

 Є - єдності сімейної.

 Ж - життя безкінечного.

 З - здоров я безмежного.

 І - імені чистого.

 К - кохання доброго.

 Л - людяності щирої.

 М - мрії здійсненої.

 Н - наснаги професійної.

 О - обрію барвистого.

 П - посмішки чуйної.

 Р - радості всесильної.

 С - спокою літнього.

 Т - теплоти родинної.

 У - успіху великого.

 Ф - фантазії гармонійної.

 Х - хліба цілющого.

 Ц - царини домашньої.

 Ч - чарівності приємної.

 Ш - широти духовної.

 Щ - щастя невичерпного.

 Ю - юності сердечної.

 Я - ясності майбутньої.

 

Вчитель: молодці наші батьки, не підвели. Заробили останню пелюсточку. Наша квіточка ожила, засяяла яскравими барвами.

 

Учень. Ви бачите, які в нас діти?

Уміють все вони робити.

 Багато загадок всі знають,

 Й самі уже казки читають.

 Бо за науку добре брались,

 Учились і не лінувались.

 Тож радості у всіх багато —

 Розумні всі прийшли на свято

 

Учениця.Тепер вже можна й святкувати,

Й веселу пісню заспівати.

 Тож гарна пісня хай лунає,

 А з нами — цілий світ співає!

 

Пісня

 

Учень. То де ж наш Букварик?

 

(Заходить Букварик, ).

 

Учитель. До здачі рапорту Букварику стояти струнко!

 

1. дорогий , букварику, на свято прощання з тобою зібралося 33 учні класу.

 

2. за час навчання в класі вивчено 33 літери українського алфавіту, що допоможе нам вивчити й інші мови світу.

 

3. учнями класу перечитано, недочитано, зачитано до дірок 100 художніх книжок.

 

4. списано, переписано, недописано в зошитах багато десятків сторінок.

 

5. загублено 5 поганих звичок, 17 авторучок, 20 олівців, 3 десятки

гумок, 10 гудзиків, 3 гривні 60 копійок.

 

6. над важкими задачами «поламано» 5 голів, зламано 4 стільці, 2 замки на портфелях.

 

7. на території школи розбито 5 носів і 2 шибки.

 

8. одним словом клас живе цікаво і не збирається зупинятися на досягнутому.

 

ВСІ. Рапорт зданий!

 

Буквар. Ой – ой- ой! Оце навчив! Оце дожився!

 

9. Букварику, ти розгнівався? Не журися – це ми навмисне! Насмішили!

 

 Буквар. як навмисне? І про носи, і про стільці полпмані – для чого?

 

10. ти журишся і сумуєш. А щоб веселіше було….

 

Буквар . так це не правда?

 

Вчитель. Звичайно! А коли й правда, то зовсім трішечки! Головна правда в тому, що ти навчив нас читати й писати . А хіба цього мало? Усміхнись!

 

Букварик: Я мандрую по країнах,

Я з абеткою дружу.

 І малечу як зустріну

 Грамоті одразу вчу.

 Я щасливий дуже,

 І тому радію,

 Що всі діти в вашім класі

 Читати вже вміють.

Всі літери вже вивчені,

Усіх їх тридцять три.

 Вони сьогодні зі мною

 У гості до вас прийшли.

 

Учень: Ми літери відомі,

Ми всякому знайомі,

Але про кожну літеру

Ви знаєте не все.

Ми літери незвичні,

Ще й дуже симпатичні.

Бо кожна жарт, чи віршика,

Чи казочку несе.

А.                 Автобус їде по селі,

Акація цвіте в саду,

А ми, зібравшися під нею,

Абетку вивчимо легку.

Б.                 Будинок білий біля річки,

З балконами на кожен бік:

Будують братик і сестричка,

Бо в них І тато — будівник.  

          В.                  Веселі вишні вкрили віти,

Виблискують з гущавини.

Василько ллє на квіти,

Щоб вищі виросли вони.

 Г.                Гриб у лісі заблудився,

                     Бо гіллячкою накрився.

 Ґ.                 Голубок на ґанок сів,

                     Ґулю гусачок набив.

Д.                  Джерело дзюрчить-іскриться,

                      Дай водиці нам напиться.

Е.                   «Еі — сказала буква Е,

звір мене — не здожене!»

 І, махнувши нам рукою,

Е — зробилося луною.

Є.                 Єноти вивели гуляти

Своє єдине дитинча.

За їх сім 'єю вовк зубатий

Єхидно стежить з-за куща.

Ж.                Жуки дзижчать в садочку літом,

По стежці жабка плиг та плиг!

Жоржини квітнуть жовтим цвітом,

Кружляю:, л бджоли біля них.

 3.                 Зіна в зарослі пішла,

                     Зіна зайчика знайшла.

 Й.                й — великої немає,

                     й — слова на починає.

 І.                  —Іваночку, Іваночку,

                     Іди посидь на ґаночку.

 Ї.                  Їхав кіт на коні,

                      їв перепічки смачні.

Й.                 Йод в аптеці ми купили,

                     Його пляшечку відкрили.

                     «Ой! — Івасик наш ридає, —

                     Йод кусається, щипає/»

К.                   Куй, ковалику, підкову.

                      Коник мій поскаче знову.

Л.                  Лелека ластівку питає:

—Хто вище всіх птахів літає?

— Літають люди вище всіх,

На літаках своїх легких!

М.                 Мишко клишоногий в барлозі,

                       Мале мишеня у підлозі.

Н.                   Ніна, Нонна і Наталка

                       Не сварилися і змалку.

О.                   Осел по вулиці гаса —

                       Осла ужалила оса.

П.                   Похмуро плещуть хвилі в морі.

  Пливе на північ пароплав.

  І в хугу, й в шторм в морськім просторі

  Він путь до пристані проклав.

Р.                    Рік у рік біля воріт

                       Риє нірку чорний кріт.

С.                   Спить старий сердитий сом,

                       Сому сниться сьомий сон.

Т.                    Тигреня ричати вчиться,

                        Тигра всякий звір боїться.

 У.                   Уродила груша рясно,

                        Урожай зібрали вчасно.

 Ф.                   Фурчить, блищить на різні фарби

  Фонтан веселий у садку.

  В нім водить флот, легкий та гарний,

  Федорко в білім фартушку.

X.                   Ховрахи хотіли хліба,

                       Ховрахам давали рибу.

 Ц.                 Цап до цапа в  гості йшов,

                      Цап дороги не знайшов.

Ч.                    Через річку, через брід

Ходить чапля на обід,

Для маленьких чапленят

Носить чапля жабенят.

 Ш.               Шишка впала — не розбилась,

Шишка в трави закотилась.

Наша Шура в ліс пішла,

Але шишки не знайшла.

Щ.              Ще дощ іде, періщить злива,

Щенятко вимокло, як хлющ,

А щиглик,- щебетун щасливий.

Щебече, пурхнувши на кущ.

 Ь.               — Я не шість, я -— м 'який знак,

Це повинен знати всяк.

Я не літера проста,

Я пом 'якшую слова.

Ю.               Юля юшку вранці їла.

Юля юшки не хотіла.

Мама просить: «Ще наллю».

Юля каже: «Не люблю!».

Я.                 Яструб ящірку несе,

                     Я — остання буква. Все!

 

 

Буквар: У мене для вас є ще один сюрприз. Це підручники нові для

навчання дітворі.

 

(Виходять Читанка, Рідна мова, Математика)

 

Читанка: Я ваша перша читанка,

Красива в мене свитонька.

 Цікаві сторінки, є вірші і казки.

Покажу вам сто земель

І космічний корабель.

Даруватиму щодня

І забави, і знання.

 

Рідна мова:Як найчарівніша колискова

Плекає вас з дитинства рідна мова.

То піснею злине, то гарною казкою,

То словом догани, то доброю ласкою.

Під мамине слово ви виросли нишком.

 Шануйте, друзі, цю гарну книжку.

 

Математика: Один, два, три, чотири, п’ять!

Вміють діти рахувать.

Дуже точна я наука

 І мене всі люди вчать.

 Я потрібна всім – це знайте,

Математику вивчайте!

 

Учень. Сюди,  на наше свято

 Прийшло уже книжок багато.

Ми будемо науки вчити,

Щоб мудро в цьому світі жити.

 

 

Учениця:Добрий , Букварику,

Перша книжко!

Хочеться навіть плакати трішки.

Жаль розлучатися, хоч і треба.

Ми не забудем ніколи про тебе.

 

Учень. Спасибі тобі за добру науку.

За паличку першу і першу букву.

Ми пам’ятатимем довгі роки

Добрі і мудрі твої уроки.

Прощавай, Букварику,

Наш найперший друже!

 

Всі: Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже!

 

Пісня

 

Вчитель . Прощання – це, мабуть завжди сумно. Залишається щось знайоме, рідне, миле, легке для розуміння. А попереду – невідоме, незнайоме, нові відкриття, нові знання, нові друзі . от і наше прощання з Букварем не буде сумним, бо святкування перших досягнень у навчанні, а попереду ще багато шкільних років. Але в життя кожної людини найкращим і найпамятніниш буде 1 клас!

 

Вже час закінчувати свято

І хочу я всім побажати:

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб всі були здорові і щасливі

На многії і благії літа.