Виховний захід + презентація на тему "Дубно від А до Я"

                           Мандрівка «Дубно від «А до Я».

Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про рідне місто, збагачувати свої знання історичним та духовним спадком минулих поколінь, вчити точно та образно висловлювати свої думки та почуття, розвивати мислення, духовність дітей, пізнавальний інтерес; виховувати національну свідомість, патріотичні почуття, повагу до людей, рідної землі; спонукати до творчої, дослідницької та пошукової діяльності.

Обладнання: ілюстрації міста, символи міста, букви-намистинки, книги про місто, малюнки дітей, музичні твори, карта України.

Форма проведення:  урок-мандрівка

 

                                         Звучить  повільна мелодія

Ведуча. Велика наша земля... А чи можемо ми її побачити всю відразу? Можемо, якщо піднімемося високо-високо в небо, вище від лету птахів, нам відкриються усі українські простори, високі Карпати, безкрайні степи, великий могутній Дніпро…

А коли це все намалювати на великому аркуші паперу, то ми будемо мати карту України (показує). І ось на такій великій землі живемо і ми з вами. Адже серед такого розмаїття знаходиться і наше невеличке, але таке славне місто Дубно (показує на карті). (слайд 1)

1 учень.    Дубно – місто історичне, йому уже багато літ.

                  А воно красиве, вічне,  серед зелені і квіт.

2 учень.    Місто людям до вподоби, а для мене – дім, житло.

                  Я не знаю, що було би, якби Дубна не було.

3 учень.  Приїжджають звідусюди –  з-за кордону, з-за морів.

                Оглядають місто люди –  всім подобається Дубно.

4 учень.  Моє місто, рідне місто, бачу в сяйві тебе яснім.

                 В життя ти ідеш урочисто, ти завжди у серці моїм.

5 учень.  Тут дитинство, тут і юність –  у щасті, у праці пройдуть.

                 Моє Дубно, рідне місто, ніколи тебе не забудь.

6 учень.  Молодій, красуйся променисто,  височій, зростай під небеса.

                 Дубно – славне наше місто, Рівненщини гордість і краса!

7 учень. Горджуся Дубно і росту для нього.  Не знаю міста іншого такого.

                І де б не був я, серцем полум’яним скажу по праву: «Я є дубенчанин!»

Вчитель. – Діти, а чи знаєте ви своє місто? А чи хочете дізнатися про нього більше? То ж давайте увійдемо в широко відчинені ворота нашого міста і розпочнемо свою подорож, яка називається «Дубно від «А» до «Я».(слайд 2) Чому така назва? Готуючись до свята, ми провели велику пошукову роботу: їздили по місту, перегорнули багато літератури. Навіть користувалися послугами Інтернету. І всю зібрану інформацію ми вирішили представити в алфавітному порядку.

Перед вами розташовані найцікавіші букви-перлинки нашого міста, під кожною  з яких заховане слово та інформація про нього.

І так, перша літера-перлинка:

 

А – архітектура  (слайд 3)

 

Вчитель. Дубно споконвіку було містом християнських традицій. Немає у ньому такого куточка, який не був би увінчаний храмом.

Які ви знаєте пам’ятки архітектури, що знаходяться у нашому місті?  

(Діти називають, а ми доповнюємо)

До таких пам’яток відносяться:       

                                      Замок князів Острозьких (слайд 4,5,6)

 

 1 учень.   Засновником замку вважається князь Василь Острозький. А його онук – Костянтин Іванович – перебудував замок, перетворивши у неприступну фортецю із каменю. Цей замок був одним із найсильніших, найбільш укріплених замків на Волині.

Князь   Острозький у Дубенському замку  зберігав коштовні прикраси, зброю, та предмети побуту. Зберігалися скарби у спеціальних скринях у підземеллі замку.

 

 2 учень.    У підземеллях замку, окрім озброєння, на випадок облоги зберігалися й запаси їжі. Продукти у спеціально обладнаних коморах не псувалися роками. А ще в замку зберігалися і чималі запаси тканин, хутра і, звичайно, коштовності: діадеми, персні з діамантами та рубінами, золоті та срібні ланцюжки. Всього багатств налічувалося 49 скринь.

 

   3 учень. Саме багатства Дубенського замку, вважають історики, і були справжньою причиною десятків ворожих нападів на Дубно. Так лише у 1577 році татари двічі намагалися взяти замок. Однак безуспішно.

    До початку ХХ століття ніхто і ніколи не міг взяти замок. І тільки в роки Першої світової війни його сильно зруйнувала австрійська артилерія. Руїни простояли до 1934 року, аж доки польська влада не відбудувала замок заново. До 1939 року там розташовувались польські державні установи. Після приходу Червоної армії у замку розмістилися органи радянської влади. На початку 1950-х років сюди перевезли військову частину, яка проіснувала до 1986 року.

    Із 1993 року Дубенський замок входить до складу Державного історико-культурного заповідника Дубна. І залишається найдавнішою спорудою міста.

 

                                           2.  Луцька брама ( слайд 7)

 

    Учень. Дубно розташоване над річкою Іквою. Нападу ворогів чекали завжди із західного боку. І в’їзд у Дубно був через Луцьку браму. Вона відігравала роль в'їзних воріт і оборонної  вежі. Спочатку була зв'язана земляним валом, який захищав місто із західного боку. Брама являє собою споруду невеликого овалу з довгим прямокутником, зверненим у бік міста. До брами колись вів міст, перекинутий через рів з водою. Брама з'єднувалась підземним ходом із Замком, відстань між якими майже тисячу метрів. Ця Луцька брама дала назву колишньому передмістю Дубна – Забрама.                                              

                                           3. Костел Бернардинів (слайд 8, 9, 10)

Учень. По сусідству з Луцькою брамою розташована ще одна архітектурна пам'ятка Дубна — комплекс будівель бернардинського монастиря. З півночі  був розташований дерев’яний дім «Бровар», який служив пивоварнею. З південного боку, від вулиці, яка вела до центру міста, костелу належав дім, який був шпиталем для жебраків. Східну частину території монастиря було відведено під великий сад, де росли плодові дерева і овочеві культури.

Монастир бернардинів проіснував у Дубні майже два з половиною століття. В радянські часи храм було закрито, а в його будівлі розмістилась фабрика художньої галантереї. Зараз споруда належить православним, які перетворили її на церкву святого Миколая.

Зараз – це Свято-Миколаївський собор.

 

                                      4. Спасо-Преображенська церква (слайд 11, 12, 13)

Учень. Спустившись звідси на кілька сотень метрів на південь, ми побачимо на колишньому острові Кемпа Спасо-Преображенську церкву 1643 року. Муровану церкву, що збереглася й донині, збудував 1643 року архімандрит Прокопій Хмелевський, пізніше добудували дзвіницю. У 1970-х роках радянська влада закрила храм. У 1990-х роках в церкві відновились богослужіння. З давніх часів тут залишилося багато речей - хрестів, чаш, книг і дзвін, вилитий у 1572 році.

 І сьогодні над Дубном у дні великих свят розносять свої голоси дзвони цієї церкви.

 

                                        5. Свято-Юріївська церква (14, 15, 16)

 Учень.  В колишньому передмісті Сурмичі 1700 року було збудовано Юріївську церкву - на кам'яному фундаменті, дерев'яну,  з надзвичайно оригінальними пропорціями, аналогів якій немає більше в Україні.  Поряд побудована дзвіниця, де 5 давніх дзвонів, з яких 3 - діючі. У храмі є великої цінності іконостас, де знаходиться й ікона роботи видатного українського художника  XVIII століття Йова Кондзелевича.

 

                                                      6. Синагога (17, 18, 19)

     Учень. В центрі міста, з південного боку вулиці Кирила і Мефодія, височить синагога XVIст. Вона  була центром осередку єврейської общини у Дубні. Під час Першої світової війни її було зруйновано та в 30-х роках 20 ст. знову відбудовано. Під час Великої Вітчизняної війни гітлерівці зробили у ній гетто і розстріляли багато євреїв. Фактично після війни єврейської общини у Дубні не стало і приміщення використовувалося як склад. А  зараз споруда стоїть пусткою, хоч і входить до складу Державного історико-культурного заповіднику міста Дубно.

 

                                            7. Костел Яна Непомука (слайд 20, 21, 22)

  Учень. Костел Яна Непомука, побудований у 1612 році,  спочатку був дерев’яним. Простояв він 150 років. З часом костел став небезпечним для проведення богослужіння, тому постало питання про будівництво нового приміщення для храму. Та через те, що не було коштів, звели лише фундамент, а богослужіння проводили у новозбудованій каплиці.  У 1811 році в Дубні була пожежа, вона знищила каплицю разом з архівом і князь Любомирський зводить новий храм.  Його освячують на честь святого Яна Непомука.  В  1959 році радянська влада

костел закрила, а будівлю використовувала спортивна школа. Лише в 1994 році святиня була повернута римо-католицькій громаді.  Нині тут знову діючий костел.

.                                         8.  Монастир кармеліток

Учень. Монастир належав католицькому чернечому жіночому ордену кармеліток. Черниці цього монастиря жили за суворими правилами. Вони ходили босими, їли стоячи, спали в трунах. Черниць, які виховували дівчат, дубенчани називали панянками. І це дало назву вулиці, що вела до монастиря, Панєнська (тепер Шевченка ).    Монастир мав свій сад, город, пасовисько.  1939 року монастир було ліквідовано. Довгий час у монастирському комплексі був онкодиспансер.. Сьогодні тут діє хоспіс і  православний Свято-Варваринський жіночий монастир.

 

                                               9. Будинок Грінберга (слайд 23)

  Учень. В центрі міста на майдані Незалежності знаходиться двоповерховий міський Будинок дітей та молоді.(Контрактовий дім 19 ст.) Цю споруду побудував бідний єврей-водовоз Грінберг. Старожили розповідають, що 1905 року, перебуваючи на російсько-японській війні, він знайшов скарб, який згодом використав для будівництва цієї архітектурно довершеної споруди з високими круглими колонами, де у 1920-1930-х роках перший поверх займали крамниці, а на другому знаходився кінотеатр. Деякий час, вже після війни, тут був районний Будинок культури.

                                   10. Свято-Іллінський собор (слайд 24, 25, 26)

    Учень. По центру вулиці Данила Галицького (навпроти пам'ятника Тарасові Шевченку) знаходиться Свято -  Іллінський собор, побудований 1908 року на власні кошти дубенчан.

     Є кілька входів до церкви - з півночі, сходу і заходу, головний - з півночі, з центральної вулиці Дубна. Деякий час колись у цій церкві знаходилась благодатна ікона Божої Матері, пожертвувана Дубну ще князем Костянтином Острозьким, але через кілька десятків років ця ікона, оздоблена перлами, кимось звідси була викрадена, і нині у храмі є лише її невдала копія.

                                             Пісня « Україна, краю!»

 

В – вулиці міста (слайд 27)

 

Вчитель. Наше місто щороку оновлюється, стає все більш привабливішим і чарівнішим. А окрасою нашого міста є його вулиці. Їх є дуже багато (200 вулиць з провулками)

- Які знаєте ви вулиці? (Діти називають)

 - А чи задумувались ви, чому вони мають ту чи іншу назву?

 Про деякі назви і походження вулиць ми вам розкажемо.

1 учень.   Вулиця, що сьогодні носить ім’я Данила Галицького, найстаріша у нашому місті. Не раз проїжджали цією дорогою і князь Данило, і його брат Василько, і його батько Роман, котрий княжив у Володимирі, а згодом і в Галичі.

(слайд 28)

 2 учень.   Ось – доволі цікавий будинок – дитяча школа мистецтв. Сюди, мов бджоли до меду, збираються юні художники і музиканти. Вони не помиляться, чиє ім’я носить ця вулиця: Миколи Лисенка, видатного композитора, основоположника української класичної музики. (слайд 29)

 

   3 учень. У місті Дубні є вулиця Богдана Хмельницького, хоча сам гетьман,прямуючи з полками на Берестечко, звернув туди поблизу с. Варковичі.

 

  4 учень.  Місто гордиться і тим, що його відвідував перший президент України, історик і письменник Михайло Грушевський. (слайд 30)

 

   5 учень. До центру міста збігаються річки вулиць, і кожна з них має звучну і гарну назву. Одна з них носить ім’я Тараса Бульби, а інша – Миколи Гоголя, який у своїй спадщині не залишив жодного слова про своє перебування в м. Дубні ,але описав його на диво майстерно і точно.

 

   6 учень. Центральною вулицею в районі цукрового заводу є вулиця Заводська, яка названа на честь цукрового заводу, що став до дії  в 1960 році.    А найбільше славить вулицю Заводську один з найславніших соборів -  собор Святої Покрови, який відвідують не тільки місцеві жителі, а й гості нашого міста. (слайд 31, 32, 33, 34)

   Вчитель.  Вулиці, вулиці, вулиці…Ще не одну історію розкажуть вони тому, хто загляне у минувшину, щоб зрозуміти себе. Тисячі історій і легенд переплелися воєдино, щоб стати подихом цього старовинного, але й такого молодого, міста, яке свої крислаті гілля простерло у віки. І зеленіти йому -  вічно.

 

1. Йду я вулицями Дубна,  ними я милуюся.

    Звідки в нього краса тая? Я й сама дивуюся.

               2. Йду я вулицями Дубна й посміхаюсь до людей.

                   Я щаслива, й пісня щира  виринає із грудей.

3. Йду я вулицями Дубна, а назустріч сонце ясне.

    Я горджусь, що рідне місто таке гарне і прекрасне.

                                                Пісня «Моє рідне місто»

 

З – знаменитості  (слайд 35)

 

- Кажуть, що Бог створив світ, а люди – міста.

- Що є обличчям міста? (споруди, вулиці). А ще обличчям міста є його люди.

Дубно надихало творчістю не одну людину. Тут жили і творили музиканти й архітектори, ченці, співаки й композитори. А скільки із них просто приїздило, щоб познайомитися з містом, поспілкуватися з людьми, ковтнути його свободи і впевненості, його фольклору і мови!

    Славетних імен -  тисячі! Бо Дубно цього варте! Які ж відомі знаменитості побували у Дубні? Пригадаймо їх!

1 учень. ХVI ст.. Северин Наливайко – керівник козацько-селянського повстання. Деякий час служив у Дубенському замку. (слайд 36)

2 учень. Іван Федоров – російський першодрукар. Деякий час жив у Германському монастирі Дубенського повіту. (слайд 37)

3 учень. Іов Залізо – визначний духовний діяч, був настоятелем  монастиря у Дубні, опісля очолив Почаївський монастир. Після смерті православна церква оголосила його святим. І зараз його мощі зберігаються в Почаївській лаврі.

4 учень. Максим Кривоніс, соратник Б. Хмельницького, у серпні 1648 р. штурмував Дубно.(слайд 38)

5 учень. Януш Острозький, князь, побудував у Дубні костел бернардинів. 

6 учень. І. Мазепа – гетьман України. У 1705 р. перебував у Дубні на чолі шеститисячного закону козаків.

7 учень.  Петро І, московський цар, ворог українського народу. Дубно відвідав у  1707 р. (слайд 39)

Вчитель. Діти, кожен з названих людей – це зірочка нашого міста, котра тут засвітилася. А чи згаснуть ці зірки? Звичайно, ні. Тому що нащадки їх не забувають і будуть пам’ятати завжди.

                                         Пісня « Моя Україна зі мною»

 

І – історія міста (слайд 40, 41, 42, 43, 44)

 

- Діти, а чи знаєте ви, як утворилося наше місто, чому його так назвали, скільки йому років?

Ведуча. За народними переказами, у давнину серед дубового лісу, над широкими просторами річки Ікви наші предки заснували поселення під назвою Дубенка, яке з часом перетворилося у місто-фортецю та отримало назву Дубен-град. Відоме Дубно з 1100 р. Воно – одне з найдревніших міст Волині, яке у всі історичні часи було на перехрестях важливих історичних подій, торгових шляхів, центром духовного життя краю.

Засноване й розбудоване місто князями Острозькими. У їх володінні Дубно було найкоштовнішою перлиною. Особливо була розвинена торгівля: торгували предметами ливарництва, ковальства, ювелірними виробами. У Дубенському замку князі зберігали свої багаті скарби, також у майстерні виготовляли гармати, предмети побуту.

 Князям Острозьких неодноразово доводилось боронитись від нападів татар. Історики підрахували, що татари нападали на Волинь 100 разів.    Замкові мури витримали неодноразові напади кримських татар у ХVІ ст., козацьких загонів Максима Кривоноса та російського війська у ХVІІ ст., залишались неушкодженими під час Північної війни 1700-1721 років, повстання Тадеуша Костюшко наприкінці ХVІІІ ст., французько-російської війни 1812 року. Саме воєнні події ХVІІІ й початку ХІХ ст. стали причиною перебування в Дубні гетьмана Івана Мазепи, шведського короля Карла ХІІ, царя Петра І, полководців Суворова й Кутузова. Не одну війну пережило наше місто, але кожен раз воно відстоювало напади ворогів і заново відновлювалось.

 Зараз ми живемо у красивому мальовничому місті і хочемо, щоб ніколи більше його не торкалися війни і загарбання.

 

 Н- навчальні заклади (слайд 45)

 

Вчитель.  Якісна освіта визначає майбутнє. У місті оновилися старі освітні заклади. У липні 1992 року у Дубні відроджено гімназію, реорганізувавши СШ  №2, від 2005 року вона стала називатися Дубенський НВК « школа-гімназія». Рішенням Дубенської міської ради 2 вересня 1999 року СШ №8 було реорганізовано у Дубенську гімназію №2, в 2004 році ЗОШ №5 – в спеціалізовану загальноосвітню школу №5 з поглибленим вивченням іноземних мов. Також в місті працюють загальноосвітні школи І – ІІІ ст. №1, №3, №6, №7, НВК «школа – дитячий садок»та 6 дошкільних закладів: «Малятко», Дзвіночок», «Сонечко», «Дюймовочка», «Золотий півник», «Золотий ключик». (Слайд 46, 47)

    Із неабияким задоволенням юні таланти нашого міста відвідують Будинок дітей та молоді, дитячу школу мистецтв, станцію юних техніків. (Слайд 48, 49, 50)

    Багато наших випускників після закінчення школи продовжують навчання в рідному місті. До їх послуг педагогічний коледж Рівненського державного гуманітарного університету, училище культури Рівненського державного гуманітарного університету, медичне училище, професійний ліцей. А ще в нашому місті знаходиться відділення Рівненської філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». (Слайд 51, 52, 5, 54, 55)

 

                                                Пісня  «Рідна Україна».

 

П – письменники (слайд 56)

 

 Вчитель. Дубенщина багата талантами. (Виставка книг) Магнетична її земля притягувала сюди видатних людей, народжувала творчих геніїв, давала поштовх новим ідеям.

 Яких ви знаєте поетів і письменників рідного краю?

 Микола і Лювов Пшеничні, Геннадій Олійник, Сергій Рачинець, Микола Тимчак, Вадим Галета, Ярослава Савчук, Анатолій Грель, Микола Оттов, Ростислав Солоневський. (слайд 57, 58,59, 60,61, 62, 63)

                                             ( Діти читають вірші поетів)

 

Р – річка (слайд 64, 65, 66, 67,68, 69)  

 

       З півдня на північ Дубенським та Млинівським районами тече річка Іква і впадає в річку Стир. Її довжина – 155 км. Колись це була повноводна річка. В ній водилось багато риби, навіть щуки і соми. Були гарні пляжі. Кругом росла трава і співали птахи.

                                               Легенда « Чому річка Іква?»

Було це давно – давно. Може,  тисячу,  може, й більше років тому.

В одному селі на межі Волині й Галичини жила проста селянська донька, яку звали Іква. Вона, як і всі діти, любила гратися, допомагала мамі, стрибала, танцювала. Дивлячись на неї, батьки раділи:

- Нова зміна росте, хороша наша помічниця…

Та недовго була та радість. Якоїсь весни страшна повінь затопила село. Всі люди загинули. Лише Іква, що саме плавала у човнику, врятувалась. Вода занесла її далеко – далеко, аж до великого міста. Там велетенські хвилі теж звалювали будинки, затоплювали кожен клаптик живої землі, вселяли тривогу і відчай у серце юної Ікви.

Так вона пливла і пливла. Раптом вдалині побачила щось велике, червоне, гаряче. Це був вогонь, який швидко наближався. Пожежа! Враз дівчинка разом із човником хвилею були занесені в гогітливе полум’я. страх і жах охопив Ікву.

Якоїсь миті вона подумала: «Це – кінець». Але холодна чиста вода нагадала про себе. Свіжість відчула дівчинка і від землі, хоч та була десь далеко внизу. Вітер обвівав її коси. А лагідне сонце старалося зігріти, попестити ніжними променями.

З розпачу, з жалю Іква розплакалась. Та враз – почула звідусіль шепотіння:

- Не бійся, Іквонько…

- Ми врятуємо тебе!

- Віднині ти будеш донькою Води, Вогню, Вітру, Сонця й Землі…

І чарівна сила була дана Ікві: вона могла оживляти птахів, звірів, людей, дерева, квіти, відновлювати землю. Але – тільки до заходу сонця.

Іква йшла і йшла лугом, поміж пагорбами, рівниною, воскрешаючи все навкруги своїм поглядом. Невдовзі дісталась й свого села, яке вже зустріло її веселим, багатоголосим. Щасливою стала дівчинка. Але радість була недовгою. Бо коли дійшла Іква до рідної оселі, до своїх батьків, чарівна сила зникла.

І не встали мертві батьки, не підвелася з руїн рідна хата. Бо сонце щойно сховалося за обрієм. Із відчаю Іква заридала.

З її сліз утворився струмочок,потім – річка, яку люди назвали Іквою. В ній – така невтішна, тиха, сумна, гірко – солона вода, вода України…

А Іква плаче й досі.

Сонце гладить її посивілі коси, вітер пестить кожну хвильку, наче передчасну зморшку, вода джерел освіжає її думки і спомини, земля дає силу незбориму, а вогонь вселяє свій дух неопалимий у її серце, щоб ніколи Іква не зійшла з правильного шляху.

 

С – символи (слайд 70)

 

 Вчитель. Ми знаємо, що кожна держава світу  має свої символи, які відображають її історію.

- Які?  (Герб, прапор, гімн)

- Наше місто теж має свої символи ( демонструю)

        Герб міста затверджений 4 жовтня 1995 р. У синьому полі шестипроменева зірка, під нею півмісяць ріжками вгору, над ними півкільце з загостреним виступом; всі фігури – золоті.

Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний срібною міською короною. В основі теперішнього герба – герб князів Острозьких.

        Прапор міста затверджений 19 червня 1998 року.

        Гімн міста: Автор слів – М. Тимчак,

                             Музика – О. Матвійчук.

                                                     

Вчитель. Ось і підійшла до кінця наша подорож.

- Чи вдалося вам сьогодні відчути серцем своє місто? Чи можете ви сказати, що воно для вас стало ще ріднішим?

- Діти, кожен з вас є не лише часточкою нашого міста, ви є частиною нашої держави. Існує золота істина – щоб бути справжнім дубенчанином, справжнім українцем, і просто справжньою людиною, потрібно виховувати у першу чергу себе.

- Тож давайте назвемо на кожну букву ті хороші якості, котрі ви після сьогоднішнього уроку будете у собі розвивати: (слайд 71)

 

А – аристократичність

В – вихованість, ввічливість, вірність

З – здоров’я

І – інтелігентність

Н – наполегливість

П – працьовитість, повага, привітність

Р – розум, рішучість.

С – сила волі, сміливість, старанність

 

- Сьогодні ми зібрали перлинки, пройшли дорогою пізнання нашого міста. Але скільки букв таїть у собі ще нових відкриттів!

       Не зупиняйтесь на досягнутому, пізнавайте красу та багатогранну душу нашого міста, бо тільки так кожен з нас може стати активним творцем своєї нації.

 

                                             Пісня «Три поради»