Виховний захід, присвячений річниці Революції Гідності і Свободи"За честь,за славу, за народ!"

Учитель. Дорогі діти, сьогодні ми зібралися, щоб відзначити ___ річницю знаменної для нашої Батьківщини дати. 13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко з метою утвердження в Україні ідеалів свободи та демократії, збереження й донесення до сучасного й майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року, у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини та громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору підписав указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи,яка далася їй дорогою ціною.

 

Учень 1. Революція гідності  – політичні та суспільні зміни в  Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на  Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Президента Віктора Януковича та його «сім’ї».

 

Учень 2. Гідність – це поняття моральної свідомості. Вона виражає уявлення про цінність усякої людини як моральної особистості. Це також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе й ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості. Поняття гідності вживається в законодавствах багатьох країн та в міжнародному праві. Зокрема, у Цивільному кодексі України гідність визнано особистим немайновим благом.

 

Учитель. Український  журналіст  Андрій Хохолкін сказав такі слова: «Я знаю, що таке гідність. Я бачив її. Революція 2013-2014 років…– це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти.

Я бачив гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

Але я не бачив гідності в тих, хто, сидячи вдома, казав: «А, нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили?»

Я бачив гідність у волонтерах-медиках, що виносили поранених під кулями.

Але я не бачив гідності в тих представниках «правоохоронних» органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест.

Я бачив гідність в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев’яними щитами, захищали барикади… Хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пустити війська в Київ.

Я бачив гідність у тих, хто лежав засніжений на сходах Генпрокуратури, і я не бачив її в тих, хто запросто, «ідучи на роботу», переступав через цих людей.

Я бачив гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі.

Я бачив гідність українського офіцера, котрий, беззбройний, ішов на озброєних окупантів, я бачив гідність українських ультра…

Я бачив гідність кримських мусульман, котрі запропонували православним українського патріархату правити служби в своїх мечетях, я бачив гідність у священиках, які повернули мені віру в те, що Церква може бути разом з народом.

...І ви знаєте, що якщо хтось захоче позбавити нас нашої гідності – то ми зможемо себе захистити. Як не в суді, то на вулиці, співаючи гімн України з коктейлем Молотова в руках.

Учень 4. У ніч з 29 на 30 листопада для розгону студентського Майдану влада застосувала силу. О 4 годині ранку, коли на майдані Незалежності перебувало близько 100 протестувальників, площу оточили 300 озброєних спецзасобами бійців  «Беркуту». Вони витіснили людей із майдану, б’ючи їх кийками та ногами. Було травмовано десятки протестувальників. Частина з них знайшла притулок у Михайлівському Золотоверхому соборі.

На мирних студентів з кийками? Ганьба!

Таке не пробачить країна!

Не вдасться зробити з народу раба!

Не станемо ми на коліна!

 

Кривавий прем’єр і кривавий «гарант»!

Геть руки від мого народу!

Ми – разом! Йдемо на Євромайдан

За наших дітей, за свободу!

 

Бандитам не місце на нашій землі!

Ми житимем в вільній державі!

Хай чує весь світ, хай почують в Кремлі:

ГЕРОЯМ МАЙДАНУ – СЛАВА!!!

 

Ведучий 1: Непомітно минали хвилини, за ними години, а там і пролітали дні...Уже вся Україна знала-люди налаштовані серйозно.(людина з натовпу, головний герой вистави Тарас обертається до глядачів): Спостерігаючи щодня за кількістю людей та за їх бойовим настроєм, ми вирішили остаточно — це таки революція! 

 Ведучий 2: Люди розслаблені, а їх настрій наповнений лише позитивом. Здавалось би, нічого не передбачає біду, але тут новина " Угоду про асоціація ЄС не підписано".

Ведучий 1: Ніхто не очікував, але мітингарів це не зупинило. З усіх міст люди почали з'їжджатись в уже легендарне місце  в столиці України-Майдан. От тепер справді було складно знайти кінець цьому натовпу. ( люди далі надходять)

Ведучий 2: Влада намагається зупинити  це, але вони....такі наївні...... ще не розуміють, що наш народ не зламати!!!

Вчитель: Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.

І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, вибираючи свою гідність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.

 На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

 Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.

 

Мітингар: Боротьба не за щастя вже навіть іде — за життя! Бо його забирають.

 Нас  Надія веде, нас Ідея веде за свободу для рідного краю.

 Українцю, поглянь, там побили жінок! Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було Аж в такому нестерпному стані?..

 Так чинили лиш варвари, злісні хани, лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани вже над нами так само знущались!"  

Мітингар : Кує землю морозець холодний,

 І навкруг скрізь ментівський капкан

Витанцьовує чорним воронням

 Свій провладний, продажний канкан.

В стальних касках, як ті пілігрими

Все махають кийками-крильми,

 Від страху заховавшись під гримом

 Владарюють, прокляті людьми.  

То яка ж то їх мати вродила,

Щоб вони брат на брата ішли?

Замість того, щоб їх полюбили,

Вони прокляті будуть людьми".
Сергій Нігоян: І вам слава, сині гори, 
Кригою окуті. 
І вам, лицарі великі, 
Богом не забуті. 
Борітеся – поборете, 
Вам бог помагає! 
За вас правда, за вас сила 
І воля святая!

( На сцені гасне світло, мітингарі розходяться, лунають вистріли)

«Ти пам’ятаєш як горів Майдан»

Ти пам’ятаєш як горів Майдан?

Хіба можливо це колись забути?

Той біль і час смертельної спокути

І наш надрив від звільнення кайдан.

 

Ти пам’ятаєш як горів Майдан?

Коли і серце в крові обливалось,

Коли усе на світі пробачалось.

Лиш не війна між своїх громадян.

 

Ти пам’ятаєш як горів Майдан?

І чорну силу беркуту, і зброю,

Коли столиця сходила на Трою.

Небесну Сотню покривав саван.

 

Ти пам’ятаєш як горів Майдан?

А чи продовжує у снах твоїх горіти,

Бо вже зотліли всі зимові квіти

І ставом став наш всохлий океан.

 

…ти пам’ятаєш як горів Майдан?

 

Учень 6. 8 грудня  в Києві відбувся «Марш мільйонів» – Народне віче з чисельністю, за різними оцінками, понад мільйон учасників. Було прийнято рішення про розширення мітингу та початок блокування Адміністрації Президента, Будинку Уряду та інших установ. В урядовому кварталі міста почали зводити барикади.

Хлопець1. Мамо, сьогодні іду на майдан, якщо не повернуся, мене вбили.

Ти знаєш, мамо, я буду не сам, там люди, у яких багато сили.

Не плач, я мушу бути там, де всі ,грудьми стояти перед лютим звіром.

Ти знаєш, мамо, я так вдячний тобі , і ти пишайся завжди своїм сином.

Візьму щита, піду поміж людей,  прикрию їх від куль отих проклятих.

Вже знаєш, мамо, дістало до грудей, як з вилами брат іде на брата.

Я іду, бо це є моя земля,  я народився тут і тут я і загину.

Ми вільні і ми любимо життя, та віддамо його за вільну Україну.

Пісня «Я сьогодні від вас від’їжджаю»

 

Учитель. А зараз ми переглянемо відео на популярну пісню «Воїни світла».  Її написав  білоруський панк-рок гурт «Ляпіс Трубецкой». В Україні пісня «Воїни світла» стала одним із гімнів Євромайдану, коли на неї наклали відеоряд з кадрів подій на Майдані. Наприкінці березня 2014 р. перед початком штурму російськими військовими корабля «Черкаси» її заспівали українські моряки. В офіційному відео є фрагмент із палаючими шинами та «воїнами світла», які б’ються з величезним орлом і його безликими солдатами.

Відео «Воїни світла»

(джерело доступу: https://www.youtube.com/watch?v=D8HqRH5cHPo)

 

Учень 9. Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події в Києві 18-20 лютого, у ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано. Уранці 20 лютого протестувальники перейшли у контрнаступ і, незважаючи на значні втрати, змогли зайняти Український дім, Жовтневий палац та відтіснити силовиків до урядового кварталу. Частина силовиків заявила про перехід на бік протестувальників.

Переломним моментом Єврореволюції стало прийняття Верховною Радою 20 лютого постанови «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України». Цей правовий акт визнав, що дії силових структур були незаконними.

 

Учитель. 21 лютого на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями. У жалібних промовах їх назвали «Небесною сотнею». Під час прощання з Героями зі сцени Майдану звучала жалобна пісня «Гей, пливе кача...».

 

Хлопець 3.  Не плачте, мамо, я іще живий, хоча живу із кулею у грудях

А наді мною, юним, молодим схилилися в скорботі люди.

Я не помру, ніколи не помру, мені в віках залишене безсмертя.

Хоча і вас тепер не обійму ,та я живу у всенароднім серці.

Ви знайте, мамо, вам до ніг мільйони  вклоняться  низенько,

А ви спечіть мені пиріг, що так любив я, люба ненько.

Не плачте, мамо, я іще живий ,хоча уже не стану перед вами.

І не заповню ваш батьківський дім маленькими своїми діточками.

Пробачте, мамо.

Пісня «Плакала калина»

 

Учитель. Протоієрей Георгій Коваленко сказав: «У Бога немає мертвих, у Бога – усі живі! Господь сказав, що «немає більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх». Події на Майдані під час Революції Гідності показали, що гинуть люди і в мирний час. Всім, хто віддав свої життя, Героям Небесної Сотні,  Героям АТО наша пам’ять і хвилина мовчання. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі...
Тому запалимо свічки й пом’янемо тих, хто власною смертю виборював свободу й незалежність України. (Хвилина мовчання) Герої не вмирають!

     Вчитель. Сьогодні зростає роль і значення воїнів Збройних Сил України, адже вони захищають мирне життя українського народу, наші сім’ї і родини, найбільшу цінність людей – життя. Зростає боєздатність і могутність української армії. Зараз по світовому рейтингу українська армія займає 21 місце в світі. 70 тис. солдат перебуває зараз в лавах Збройних Сил України. 10 тис. жінок служать зараз в армії.

Слава Героям! Героям Слава!

 

Події в Україні – це події, які торкаються кожної сім’ї, адже наші чоловіки, тати, дідусі, брати, друзі їдуть на Схід країни для того, щоб захистити нас з вами, наш спокій. В результаті бойових дій в Україні загинули близько 4000 людей (і це лише офіційні данні про тих кого вдалося ідентифікувати та захоронити),є серед загиблих і  діти. Поранення отримали понад 8000 людей. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Із нашого села сьогодні на захисті України……………..

Вони всі свої сили віддають для перемоги над російським агресором. Настоятель нашого храму теж перебував в зоні АТО, благословляючи воїнів і молячись за їхнє повернення живими додому.

Сьогоднішні події на Сході України не дають спокійно спати кожному свідомому українцеві. Сьогодні, як ніколи, ми повинні бути хоробрими і сильними, розуміти, що лише в єдності і згуртованості український народ переможе ворога. Українські солдати вистоять, якщо вся країна буде допомагати своїм воїнам. Шириться по всій країні волонтерський рух і ми, усі разом не повинні бути осторонь цього. Продуктами харчування, теплими речами, словами підтримки у листівках і малюнках можемо підтримати бійців неоголошеної війни. Молімося щодня за Україну, за мир, за збереження життя учасників-солдат АТО. СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Вірш «Плету шкарпетки до АТО»

Плету шкарпетки до АТО – вплітаю душу,

Рядки молитви візерунками лягають,

Судома пальці зводить, але плести мушу,

Бо мерзнуть ті, хто нас на Сході захищає.

Хто, як не я, бійців теплом душі зігріє?

І я вплітаю побажання та надію,

Щоб янгол крилами бійців укрити зміг.

 

20. Ми забули воєн нещастя.

Нам комфортно жилося  з миром.

Наші хлопці купались в ласці,

Як вареники в маслі з сиром.

21. Їх тепер із дому забрали.

Йде війна, хоч не голосили.

А війна – це вогонь і рани,

Холод, голод, а ще… могили.

22. Тут сльозу не утре матуся.

Тут година пливе добою.

Тут не місце казать:»Боюся!»

Спиш, як заєць, ідеш до бою.

23. Тут гартуєш і дух, і Тіло

І стоїш до кінця уперто.

За тобою сім’я й країна.

Честь відстоять їх, навіть вмерти.

 Ведучий ІІ: У домівках українців чути плач та щирі молитви, які заносять до Бога матері, дружини, діти, батьки та прості пересічні громадяни нашої держави.

Ведучий І: На парафіях відправляються молебні за воїнів, за краще майбутнє України …

 

А зараз ви почуєте розповідь з уст людини, яка нещодавно побувала в  зоні АТО. Вітаємо Хруща Назара Григоровича . У ході розмови ви можете задати питання, які вас цікавлять.

Після розмови звучить «Молитва Захисника України».

Вчитель. Цей вірш ми хочемо присвятити Вам, Назаре Григоровичу, і всім бійцям, які зараз захищають наш спокій.  

1. Ми з тобою однієї крові.

Ти став рідним мені, солдате!

Я пишаюсь, мій брате, тобою.

Ти у бій пішов нас захищати.

2. Ти молитву народу відчуєш,

Вона буде, мов щит, закривати.

Знаю, зараз в окопах ночуєш

Знаю, мусиш за нас убивати.

3. Ти пробач за холодні ночі,

Ти пробач, що недоїдаєш.

Я підтримати тебе хочу,

Сподіваюсь, ти відчуваєш.

4. Скоро ти повернешся додому

І домівка тебе зігріє.

Зніме тяжкість війни і втоми.

Так,як дім тільки рідний вміє.

5. Повернешся в свою родину,

Та з роками війну не забудеш.

Правду скажеш на всю Україну,

Бо боятися ти вже не будеш.

Читець:

Не плач. Не треба. Сльози не для нас.

Я повернусь. Ти тільки вмій чекати.

І не забудь оцей прощальний вальс,

Що ти танцюєш з завтрашнім солдатом.

А ще прошу: пиши мені листи

Про тихий вечір і сільські новини,

А я піду, бо мушу берегти

У світі мир та спокій Батьківщини.

Я мушу йти, як батько мій і дід,

Бо ще потрібні на землі солдати,

Щоби щодня, зустрівши сонця схід,

Всміхалась до дітей щаслива мати.

А ти чекай. Печалитись не слід.

Я повернусь. Запам'ятай цей вечір...

 

Іде юнак. Тривожний білий світ

Ляга погоном хлопцеві на плечі.

Прощальний вальс

 

(Звук удару серця)

Жінка. Збирайся, синку, тепер тримай ,та лиш дзвони, коли знайдеш хвилину.

Байдужих не пускає Бог до раю, раби не розбудують  Україну

Збирайся, доню, так казати гірко ,ти там потрібна більше, ніж удома

Страшна війна, в яку вступає жінка.

Збирайтесь, любі, вас чекають люди, лише прошу, не дайте себе вбити,

А вільне серце розриває груди, страшна війна, в яку вступають діти

Ведучий

Сьогодні наш доземний уклін матерям, які чекають, чекали і будуть завжди чекати своїх дітей із нелегких доріг і особливих доріг війни.

 

Ведуча. Ангели світлі за руки взялися і телефонний зв’язок поєднав

Тих ,що любили найбільше на світі ,тих, хто надіявся, вірив, чекав.

 

Хлопчик. Тату, чи скоро війна закінчиться? Скоро уже? А коли? Розкажи...

Ти повертайся скоріше додому. Мені обіцяєш?.. Себе бережи...

Повертайся живим. Ти - найкращий у світі татко.

Ти потрібен мені, повертайся скоріш, я так хочу тебе обійняти.

 

 Ведучий. Сльози солоні скупі чоловічі ангел крилом непомітно стирав,

Інший - стояв біля ліжечка доні, сни - зірочки під подушку ховав.

Повертайтесь усі, повертайтесь скоріш, ви-найкращі сини України,

Бо в молитві за мир вже  не стримують сліз ваші діти, батьки і дружини.

Пісня «Тату, повернись»

 

Я дякую, солдате, за життя,

Що я живу без куль над головою.
За те,що маю я надію в майбуття
І я думками завжди там з тобою.
Я дякую,солдате,і за те
Що маю те,чого немає в тебе.
Домівку теплу,сонечко ясне,
Блакитне,мирне українське небо.
Я дякую,солдате,що стоїш 
В передовій за ріднуУкраїну.
За те,що чесний бій ведеш
І захищаєш неньку-Батьківщину.
Ти там стоїш, щоб сльози матерів не ллялись,
Хоч рідна мати плаче уночі.
Вона героя свого дожидає,
Вона чекає,у надіях живучи.
Я помолюсь за тебе, мій солдате,
Хай Бог оберігає вас в біді,
Бо на війні таких,як ти багато
І всі вони герої молоді.
Тобі, солдате, я завдячую життям.
Настане мир, ви цього  дочекайтесь!
Одного лиш ми просимо усі:
«Додому, рідні, ви живими повертайтесь!»

Пісня «Тільки ти повертайся, солдате»

Вертайсь, солдате, сіяти пшеницю,

Бо рік спитає: де ти, хлопче, був?

І на кордоні закопай рушницю, 

І заспівай, щоби весь світ почув.

Про Україну, Лесю і Тараса,

Про рідну матір і таку любов,

Що розлилась від Львова до Донбасу,

Любов лилась, але не наша кров.

Ті вороги, що звалися братами –

Колись прозріють. Поможи їм Бог.

А ми столи накриєм рушниками

Й печаль розділимо одну на двох.

Згадаєм тих, хто із тяжкого бою

Уже не прийде до своїх воріт,

Ту молодість, що стали удовою,

Згадаєм очі тисячі сиріт.

Заради них, заради всього роду

Ми будем йти за правду до кінця,

І дасть земля джерелам чисту воду,

І маки зацвітуть у пшеницях.

Вертайсь, солдате, ми тебе чекаєм.

Тяжкий свій хрест ти з гордістю проніс.

Хай Україну Бог оберігає

І очі наші висохнуть від сліз.

 

1. У всьому світі – кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна.

2. І в нас вона одна-єдина –

Це наша славна Україна.

3.  Не забувай Шевченка слів

Про горду славу козаків.

4. Не забувай,  що ти – дитина

Землі, що зветься Україна.

5. Звідки ти  і хто такий?
6. Україна – дім це мій.
7. І яку ти знаєш мову?
8. Українську, чорноброві.
9. Де живеш, дитино?
10. В тополиній Україні.
11. Ким ти станеш, як зростеш?
12. Вибір є у нас без меж.
13. Але завжди будем вірні

Нашій матері – Вкраїні.

14. Ми всі діти українські,

Український славний рід.

15. Дбаєм, щоб про нас, маленьких,

Добра слава йшла у світ.

16. Свої здібності і сили

Розвиваємо раз у раз.

17. Щоб народу була втіха,

І щоб користь була з нас.

18. Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе.

19. Мої рідні, рідна мова,

Рідний край наш – над усе.

20. Щоб про це ми не забули

Ні на хвилю, ні на мить…

21. Хай Господь святий із неба

Нас усіх благословить..!

Читець:

Поглянь-но, друже, в весняну блакить,
На всю красу моєї України.
О, як не хочу я, щоби в єдину мить,
Від цього залишилися руїни.
Летять лелеки з далечідоріг,
До рідних гнізд своєї  Батьківщини.
Їм лиш потрібно, щоб Господь вберіг
Від куль і крові, від страждань невинних.
Погляньте, люди, на красу життя,

Образи давні всім пора забути.
Щоб не було запізним каяття,

Бо втрачене не можна повернути

 

Вчитель:Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про захисників нашої держави писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили  свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Україна бажає стати повноправним мешканцем європейського дому, справедливо вважає, що має на це право. І своєю історією, і географічним розташуванням, і тим внеском, який наш народ зробив у континентальну справу впродовж багатьох віків свого існування та боротьби.

Воля, свобода, можливість обирати – це все характеризує незалежність. Наш народ – український народ – незалежний, адже саме це він доказує на Сході України. Я вірю, що український народ знайде в собі сили і волю, щоб подолати всі труднощі.

Україна – наша земля, наша держава, і господарями в ній є ми! Нехай безсмертний героїзм наших батьків, дідусів, братів, друзів скріплює нашу національну волю і наснагу на ниві утвердження української держави. Де б ти не був, із ким би ти не зустрічався, щоб не робив - пам’ятай, що ти вільний громадянин вільної країни. У єдності переможемо і передамо до рук майбутніх поколінь горду, вільну і багату Україну.

Пісня «Молитва за Україну»