Виховний захід, присвячений жіночому святу
Свято 8 березня.
Мета: виховувати шанобливе ставлення до жінок, любов до бабусі, матері, сестрички; бажання виявляти увагу до рідних повсякденно, а не лише у свята.
Брат. Сьогодні тато рано встав,
Палити сигарет не став...
Вiн за сніданком не бурчав,
І пес на нього не гарчав...
Сестра. Вiн не впустив котлету,
Не кутався в газету,
На стіл вiн кави не пролив,
І навіть чашку сам помив!
Вiн мамі ніжно посміхавсь.
Що ж трапилось?
Брат. Я здогадавсь,
Чому такий наш тато.
Та це ж жiноче свято!
Учителька. То був, звичайно, жарт, а тепер до серйозної розмови.
1. На щиру розмову
Зібрались ми з вами.
Розмову сьогодні
Присвятимо мамам,
А також бабусям, сестричкам, дівчатам.
Усіх вас з жiночим вітаємо святом!
2.Якщо говорити між нами –
То все починається з мами:
І казочка перша у світі, і сонячна подорож в літо,
Найперші легенькі сніжинки,
І сяюча диво-ялинка!
3. Від мами і літера й слово,
І куплена разом обнова…
Якщо говорити між нами –
То все починається з мами!
4. На мамине свято земля оживає
І сонечко в небі так ясно сiяє.
І небо таке голубе!
На мамине свято верба розцвiтає
І пролісок в лiсi матусю вiтає.
5. І вас, нашi рiднi, коханi матусi,
І вас, нашi нiжнi, ласкавi бабусі,
Із святом жiночим вітаємо вас!
Прийміть найщирiшi вітання від нас!
6. Бажаєм вам радості, щастя й любовi!
Бажаєм, щоб завжди були ви здорові!
Коханi матусi i рiднi бабулi,
Хай довгі лiта накує вам зозуля!
Хлопчик. Iз святом жiночим
Вiтаю я тата!!!
Дiвчинка. Це ж свято жiноче, а тато...
Хлопчик. Дарма!
Колись же потрiбно його привiтати,
Бо iншого свята у тата нема!
Вчителька. А тепер подивiться у виконаннi учнiв нашого класу невеличку п’єсу, яка так i називається:
«ЧИ ПОТРIБНЕ ЧОЛОВIЧЕ СВЯТО?»
На сцені квартира. Мама протирає посуд, тато i син за столом жують печиво.
Син. Тату, хочу запитати
Поясни, прошу, мені.
Є чомусь жiноче свято,
А для нас з тобою — нi!
Є, звичайно, для солдатів,
Вояків, фронтовиків,
А чому немає свята
Просто для чоловiкiв?
Тато. Як немає? Свят багато!
От Новий, наприклад, рік.
Навiть це жiноче свято
Хто святкує? Чоловiк!
День народження додай ще...
Син. Але ж вiн є i в жінок!
Скривдили мужчин! А за що?
Тато (посміхається).
Ну й тямущий в нас синок!
Мама. Хочеш свята? В чим розмова?
Буде свято — день назви!
Тільки вже обід святковий
Готуватимете ви! (матуся знімає фартух та віддає синові)
Вчителька. Це була гумореска, а насправді, я впевнена, ви всі допомагаєте своїм мамам по господарству. Чи не так? Про це нам розповiсть п’єса у виконаннi учнiв класу.
ПИРIГ І3 СЮРПРИЗОМ
Дiйовi особи: тато, мама, дiти - Каринка, Андрiйко, Сашко.
Тато. Діти, скоро буде свято.
Залишилося два дні.
Каринка. Треба маму здивувати!
Тато. Доручіть сюрприз мені.
Я спечу пирiг святковий.
Сашко. Як тодi, на Новий рік?
Андрій. Торт у вигляді підкови?
Каринка. Так тодi пекла пирiг
Наша мама...
Тато. Ну то й що?
Батько вам тоді нащо?
Ми спечем пиріг не гірший,
Ще смачнішим буде й більшим!
Каринка. А ти знаєш, як робити?
Андрій. Треба тісто замісити.
Сашко. А що треба в тiсто класти?
Каринка. Ну, напевно... цукор, масло...
Андрій. Борошно, мабуть, згодиться.
Каринка. Так! Потрібна ще й кориця.
Сашко. Яйця треба i ваніль!
Тато. І, здається, соду й сіль.
Каринка. Ще й родзинок треба трішки!
Сашко. Не забудьте про горішки!
Тато. За роботу, дітлахи!
Ось вам чисті фартухи!
Всi зав‘язують фартушки. На календарі - 8 Березня. Діти несуть свiй «пирiг», це коробка з крупою, прикрашена квiтами з паперу. Мама стоїть біля столу.
Каринка. Мамо! Ми тобi на свято торт спекли. Це ми самі! Я, Андрій, Сашко i тато!
Всi (хором).
Це дарунок наш тобі!
Мама. Ой, спасибі, мої любi!
Тато. Принеси, Андрійку, ніж!
Доню, дай велике блюдо.
(Подають нiж i блюдо).
Сашко. Мамо, ну давай же, ріж!
Мама (рiже).
Щось не ріжеться, не знаю,
Тут, здається, щось стирчить...
Тато. (нахиляється до пирога).
Це ж мiй ключ! А я шукаю!
А вiн, капосний, мовчить!
Мама. Тут iще якась «начинка»...
Каринка. Ой! Та це ж мій олівець!
Андрій. Ну й роззява, ти, Каринко!
Мама. Тут ще й синій гребінець.
(Віддає Каринцi).
Андрій (сміється). Може, там іще щось є?
Мама. Є! Ось маєш.
Сашко. Це моє! (Бере солдатика).
Мама. І, нарешті, папірець...
Андрій.(злякано).
Я пропав, це все, кінець!
Це, мабуть, щоденник мiй.
Каринка. Ну й роззява ти, Андрій!
Усі стають навколо пирога, дивляться розгублено.
Сашко. Всi труди пропали нашi...
Каринка. Схожий наш пирiг на кашу...
Андрій. Мамо, вибач, ми хотіли піднести сюрприз тобi…
Мама. Це вдалось вам!
Мийте руки,
Вас чекає мiй обід!
Тато. Так, не вдався наш обід,
Насмішили цілий світ!
Сашко. Та куди нам до жінок!
Тато. Правду кажеш ти, синок.
Каринка. Чому ми всі сумуємо?
Подумаєш – пиріг!
Ми піснею здивуємо
Матусь й бабусь своїх. (Звучить пісня).
Кілька учнiв продовжують:
— Хто завжди нам допоможе?
— Хто все вмиє i все може?
— Хто все зробить як годиться?
— Хто ця мудра чарівниця?
— В цiлiм свiтi найдобріша,
Найдорожча, наймиліша,
Лагідна i ніжна сама?
Всi. Ну звичайно, наша мама!
7. Для почуттів найкращих на Землі
Створили люди сотні добрих слів.
Таких як щирість, нiжнiсть. Їх багато.
Це — милосердя, спокій, чистота,
Це вiрнiсть, співчуття i доброта,
Любов, надiйнiсть. Всіх i не назвати!
Та i навіщо, коли є одне,
Що вмістить все це? Слово головне —
ВСІ: – Мама!
8. Мама! Мама! - гарне слово, Тільки скажеш - все готове! - Мамо, каші! - каша є. - Мамо, чаю! - вже наллє. - Мамо, спатки! - вже роздітий, І у ліжку, і укритий. - Мамо, ніжку зав'яжи! - Мамо, казку розкажи! Мама! Мама! - гарне слово! Тільки скажеш - все готове!
(Дівчинка підходить до матусі і звертається до неї)
- Матусю, дай руки твої поцілую, За шийку тебе обійму, І щічки погладжу. Ти знаєш, матусю, як дуже тебе я люблю! І ти мене любиш, хоч я неслухняна, частенько і шкоду роблю. Та ти все пробачиш, мене поцілуєш. І я тебе дуже люблю!
Вчитель. - Бабуся! Яке добре й лагідне слово! Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш хитрощів. Це погляд доброти й любові. І хоча життя не дуже балувало, бувало дуже важко, але особливим блиском світяться очі бабусі, коли поруч — онучата.
(Онука сідає поруч зі своєю бабусею та звертається до неї)
- Бабусю моя дорогенька, матуся моєї матусі, присядь біля мене близенько, я ніжно отак пригорнуся. Накину тобі я на плечі хустину тепленьку, пухову… Як добре з тобою малечі, бабусю моя, будь здорова. На руки твої подивлюся, що ніжно голівку ласкали, ці лагідні руки бабусі в колисці мене колихали. Вони, хоч старенькі та вправні, все вміють ці руки робити: хустиночки вишити гарні, сніданки й обіди варити… За все тобі вдячна, бабусю!
(Цілує бабусю)
9. Зранку і до ночі трудиться бабуся. В неї я охоче працювати вчуся. Я бабусю прошу, хоч на півгодини хай моя хороша сяде, відпочине. Годі їй старенькій мити, прибирати, я сама швиденько приберу кімнати. Все як і годиться, все зробити можу! Я ж бо трудівниця, на бабусю схожа!
10. Бабусенько рідненька,
і ти була маленька,
букварика читала
і в класики стрибала. Ти ще не знала, де дідусь, і те, що я колись з’явлюсь.
Читає мама одного з учнів. Рідні наші матусі! Ми вам шану складаєм, і зізнатися мусим, що без вас нас немає. Ви нас, рідні зростили,
нам життя дарували і безмежно любили,
від біди захищали.
То ж сьогодні я хочу вам «спасибі» сказати за недоспані ночі, на тривоги багаті, за натруджені руки, що не знають утоми, за хвилини розпуки, як не ладиться в домі. Ви завжди у роботі, на вас кинуті діти, повсякденні турботи, нема часу й хворіти. Густі зморшки покрили ваше добре лице, і все менше в вас сили – пам’ятати б про це! Ми вас любимо щиро, люблять вас і онуки. Всім здоров’я вам, миру…. І цілуємо руки!
Вчитель.
Я вам вклоняюсь низько , матері, За ваші ніжні і невтомні руки, За те, що ви завжди на цій землі, Приходили до нас в часи розпуки. І ви вклоніться ніжно матерям, Чиїм теплом навіки ви зігріті. Вклонімося ми рідним цім жінкам, за те, що просто є вони на світі. Вертаючи з віддалених країв, Після тривожних мандрів і розлуки, Цілуймо руки наших матерів, Натруджені й ласкаві рідні руки. Ніщо не вічне, тільки матері Уже й тоді, як нікому стрічати, Допоки сонце сяє угорі, У кожного живе у серці мати.
Додаток
Мамочка моя
1. У моєї мами очі, наче зорі,
У моєї мами руки золоті.
Ніжно поцілую, квіти подарую,
Бо вона – найкраща у житті!
Приспів. Мамо, мамочко моя,
Не сумуй і не журись,
Обертається земля,
Я з тобою – посміхнись!
Мамо, мамочко моя,
Не сумуй і не журись,
Обертається земля,
Я з тобою – посміхнись!
2. У моєї мами серце лебедине,
У моєї мами руки – два крила,
Ніжно поцілую, квіти подарую,
І слова любові, вдячності, тепла!
Приспів. Мамо, мамочко моя,
Не сумуй і не журись,
Обертається земля,
Я з тобою – посміхнись!
Мамо, мамочко моя,
Не сумуй і не журись,
Обертається земля,
Я з тобою – посміхнись!
Мамо, мамочко моя,
Не сумуй і не журись,
Обертається земля,
Ми з тобою – посміхнись!
Мамо, мамочко моя,
Не сумуй і не журись,
Обертається земля,
Ми з тобою – посміхнись!
Пісня про бабусю
Наталія Май
1. Вечір на дворі, сонце скотилось,
Зорі тривожно сяють в вікні,
Рідна бабуся, лагідна й мила,
Пісню тихенько співає мені.
Пісня до болю, душу відкриє,
Стомлені очі повні жалю,
Мила бабусю, горлиця сива,
Я тебе рідна дуже люблю!..
2. Я пригорнуся, міцно до тебе
І поцілую очі сумні.
Чуєш бабусю, суму не треба,
Хочеш, сама заспіваю тобі?
Пісню що твою, душу зігріє,
Щоб не бувало в серці жалю,
Мила бабусю, горлиця сива,
Я тебе рідна дуже люблю!..
Дякую бабусі за таку матусю
1. В село до бабусі із міста тікаю,
Щоб з нею побути хоч мить,
Бо я розумію і добре це знаю:
Вона - роду нашого нить.
Прекрасну матусю мені народила,
Найкращу на цілій землі.
Вона така ніжна, вона така мила,
Без неї не бути мені...
Приспів:
Дякую бабусі за таку матусю!
Господи, за це хвала -
За робочі руки, за любов до внуків,
Щоб ще довго нам жила!
2. Роки пролітають над світом птахами,
Думками до моря пливуть.
Побудьте, бабусю, хоч трохи ще з нами -
Милуйтесь, як внуки ростуть.
В житті все бувало,
Та знаю, що гідно старались прожити життя.
Бажаю, бабусю, щоб ви були свідком,
Як стану бабусею я!
Приспів.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку