. Виховний захід «Прощавай, Букварику, ти наш перший друже!»

Свято «Прощавай, Букварику, ти наш перший друже!»

Учитель

Шановні гості! Сьогодні ми зібралися на свято вшанування і прощання з першою книгою учнів – Букварем. Ви вже навчились читати та писати. Скільки старань до цього доклали вчителі, діти, батьки! Буквар – це перша сходинка у пізнанні світу знань. Отже, вітаю вас зі святом, бажаю подальших успіхів у навчанні.

Сьогодні свято – для вас,

Лунає музика – для вас,

В садах бузок зацвів – для вас,

І сонця промінь – теж для вас!

Мої малята, дружній клас,

Ми всі чекаємо на вас!

 

(Лунає музика. Заходять діти)

 

Сорока

Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

Всі послухайте таке:

В школі в нас сьогодні свято.

Будем Букваря вітати.

Шлях широкий до знання

Розпочався з Букваря.

Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

Розкажу всім про таке!

 

1 учень

Добрий день вам, мами й тата,

Раді бачити вас на святі.

Хочем ми, щоб ви подивились,

Як багато ми навчились.

 

 

2 учень

Ось над містом тихим ранком

Зайнялась зоря.

В школі свято, славне свято

 

Всі діти разом:

• Свято Букваря!

 

3 учень

Буквар взяли ми перший раз,

Як зайшли у перший клас

І як нам радісно сказати:

 

Всі учні разом:

• Тепер ми вміємо читати!

 

4 учень

Ясне сонечко проміння

Посилає щедро в клас,

Це воно, напевно, знає –

Що сьогодні свято в нас!

 

5 учень

Дуже-дуже ми старались.

Літери не піддавались.

Та все тепер чудово в нас

Й лишивсь позаду перший клас.

 

6 учень

Мені сьогодні пригадалось,

Як все у день той починалось.

Мене родина вся збирала,

До школи вранці проводжала.

 

(Звучить пісня «Мама двері відчиня»)

 

6 учень

Коли літери не складалися,

Я навіть поплакала трішки,

Та із ними я подружилася, -

Не відірвати мене від книжки!

 

7 учень

Скаже кожен вам школярик:

Нам допомагав Букварик.

Ще хотів я вам сказати:

• Не було б без нього свята!

 

8 учень

Свято наше вже триває,

А Букварика немає.

Тож давайте його погукаємо

Та із святом привітаємо.

 

Всі діти разом

Букварику, наш любий друже,

Завітай до нас на свято.

Тебе чекають гості та малята.

 

(Заходить Букварик і на мелодію «Голубий вагон» співає)

 

Милі, любі друзі я вітаю вас,

Радий бачити усіх вас знов.

Чув, що ви мене хотіли бачити,

Ось тому на свято я прийшов.

Приспів

Літери, літери вчили їх, діти, ви.

Вчили читали всі і склади, й слова.

Книги читаєте, вже багато знаєте,

І у вас у кожного – мудра голова.

 

Тридцять три чудові гарні літери

У мені, Букварику, живуть.

Разом приголосні звуки й голосні

У танок зі мною хай підуть!

Приспів

1рядок. Букви йдуть по колу, тримаючись за руки.

2 рядок. Тримаючись за руки, нахиляють їх вліво-вправо.

3 рядок. Руки на поясі, крутяться навколо себе.

4 рядок. Тримаючись за руки, йдуть до центру, обнімають Букваря.

 

Буквар

Вас вже просто не впізнати!

Як ви виросли, малята!

Це вже став таким Максимко,

Ліза, Віка і Артемко?

Це Сашко? А це Маринка?

І Катрусь гарненьких двійко?

 

Всі діти разом

Букварику, і ми добре пам’ятаємо

Тебе та твою науку.

Ось, хороший наш, послухай!

 

Діти по черзі

• А-а-а – вже прилинула весна.
• А-а-а – в полі виросла трава.
• І-і-і – чуємо дзвінкі пісні.
• І-і-і – знаєм звуки голосні.
• И-и-и – разом звуки вчили ми.
• И-и-и – любі стали нам вони.
• У-у-у – я до школи рано йду.
• У-у-у – і портфель в руках несу.
• Е-е-е – сяє сонце золоте.
• Е-е-е – і мене у клас веде.
• О-о-о – місто я своє люблю.
• О-о-о – найріднішим є воно.

 

Буквар

Молодці, діти! Бачу, гарно ви вивчили голосні звуки та літери, що їх позначають.

 

Учитель

А поглянь-но, Букварику, хто до нас у гості завітав.

 

(Співаючи на мелодію пісні «Про Чебурашку» та присідаючи біля квіток, що лежать на підлозі, заходить бджілка)

 

Бджілка

Я – Бджілочка маленька,

Як сонце – золотенька.

Я весело літаю й співаю:

Жу-жу-жу.

Між квітами літаю,

Нектар із них збираю.

Медочок солоденький

До вулика ношу. (Двічі)

 

Добридень, любі гості!

Я – Бджілка-трудівничка.

Прозорі в мене крильця

Та золота спідничка.

Щодня роботу маю,

Без діла не сиджу.

Для вас медок збираю,

Із дітками дружу.

Ще признаюсь Букварю:

Дуже букву «бе» люблю.

Люба буква «бе» моя

Слово «бджілка» почина.

Меду горщичок, малята,

Принесла я вам до свята.

 

Учитель

Дякуємо, Бджілонько-трудівничко, залишайся в нас на святі та відпочинь трішечки.

 

Бджілка

Гаразд, бо дуже вже люблю Букварика та вас.

А ви підкажіть мені, малята,

До яких рослин літати,

Щоб більше меду назбирати.

Та ще, щоб у назві рослини була буква «бе».

 

(Яблуня, абрикос, чорнобривці, звіробій, кульбабки, бузина, бузок, кабачки, гарбузи, незабудки)

 

Бджілка

Дякую вам, любі, за добру пораду.

 

Сорока

Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

Що тут коїться таке?

Як, скажіть посміли свято

Ви без мене розпочати?

 

Учитель

Угамуйся, довгохвоста, не скрекочи. Адже це Букварикове свято. Але ми теж дуже раді бачити тебе на ньому.

Сорока

Ну то й добре.

Я не просто так літала,

А до вас я поспішала,

Щоб сказать, що Ведмежа

Теж на свято поспіша.

Скре-ке-ке! Скре-ке-ке -

Букву «ве» він нам несе!

 

Ведмедик

(Співає на мелодію «Хоть поверте, хоть проверте»)

Проминув я ліс і поле,

І садочок, і ставок,

І мене оце до школи

Доведе цей Колобок.

Тут я восени навчався,

Добрих друзів я надбав,

Але дуже розіспався,

Цілу зиму спав-дрімав.

 

(Грає м’ячиком-колобком, як футбольним м’ячем, приспів на склад «ля-ля-ля»)

 

Ведмедик

Ой, добрий день вам, товариство любе,

До вас я дуже поспішав.

За зиму скучив дуже я за вами,

І уві сні я навіть літери вивчав.

Та букву «ве» люблю я більш за всіх.

У ній весни тепло, веселий сміх,

Ведмедик-тато та ведмедиця-матуся.

До букви «ве» я ніжно пригорнуся.

Нумо, буквочки, пограєм,

Потанцюєм, поспіваєм!

(Діти виконують танок)

 

Учитель

Ну й Ведмедик, ну й мастак!

     Весело танцюєш так!

     Залишайся в нас на святі.

     Згодні ви із цим, малята?

 

     Діти разом

     Так!

 

(До зали залітає Журавлик під веселу музику)

 

Журавлик

Я – Журавлик легкокрилий,

Дуже гарний, сніжно-білий.

В теплий край я відлітав

Та додому повертав.

Пролітав над Чорним морем,

Бачив ліс, поля та гори,

І озера, і моря,

Але – це чужа земля.

Я ж летів на Україну –

Мою рідну Батьківщину,

Бо вона, моя земля,

Вже заждалась Журавля.

Я в теплім краї не гуляв,

А теж всі літери вивчав.

І дуже радий бачить вас:

Букварика та перший клас.

Приніс вам, діти, букву «же»,

Весна настала вже!

 

(Тим часом до зали заскакує Зайчик, бігає перелякано по залу)

Зайчик

Ой!Ой!Ой! Біда вже близько!

Гониться за мною лиска!

Хоче зʼїсти на обід!

Люди добрі, поможіть!

 

(Хапає Букваря за руку, ховається за нього)

 

Учитель

Заспокойся, мій вухатий!

Ти поглянь – у діток свято.

Ми тебе захистимо,

Злодійці не віддамо!

Будеш ти допомагати

Діткам букву «зе» вивчати.

 

Зайчик

Дякує вам, дітки, Зайчик.

Від тепер я буду Знайчик.

Й сам до школи Лісової запишуся,

І читати, і писати в ній навчуся.

 

(Чути пісеньку Лисички. Вона з портфелем у руці стрибає на одній ніжці. Зайчик ховається)

 

Лисичка

Я – Лисичка, я – сестричка, гарна учениця.

І за це мене похвалять мама та сестричка.(Двічі)

В нашій школі Лісовій я не байдикую –

Дуже я читаю гарно, і пишу, й малюю. (Двічі)

Друзів я багато маю, гарно з ними граю,

А Зайчатко довговухе я чомусь лякаю. (Двічі)

А ще дужче, а ще дужче «ел» я полюбляю,

Бо імя моє Лисичка воно починає. (Двічі)

Лисичка

Ой! Шановний Букварику, добрий день Вам!

 

Букварик

А звідки ти мене знаєш?

 

Лисичка

Та Ви ж у нашій школі Лісовій

Довгенько гостювали,

Як ми  звірята, літери

По Букварю вивчали.

 

Букварик

Пригадую, пригадую, ти була найкращою ученицею. Чому ж Зайчатко кривдиш? Зʼїсти його, бідненького, хочеш?

 

Лисичка

Що ви! Що ви!

Кося в нас – страхополох,

Учинив переполох.

Вранці митися не хоче,

Бо заходить мило в очі.

І до школи він не йде,

Бо лякається мене.

Хочу я йому сказати:

• Косю, годі вже тікати!

Треба грамоти учитись,

А не плакати й труситись!

В школу Лісову ходім.

Для звірят – це другий дім.

Лапку дай! Давай дружити

Та у мирі й дружбі жити!

А вам, любі малята,

Завдання хочу загадати.

Назвіть пташок, що букву «ел» у назві мають.

Хай люди їх завжди охороняють.

 

(Діти називають пташок)

Лелека, журавель, ластівка, соловей, зозуля, щиглик, іволга.

(До зали із кошиком яблучок заходить Їжачок)

 

Їжачок

Я іду, іду, іду! В лапках кошика несу.

Повен кошик яблучок для хороших діточок.

Добрий день, Букварику!

Добрий день, малята!

Сорока говорила – у вас сьогодні свято.

От я тому і хочу усіх вас привітати,

По яблучку смачному усім подарувати.

А ще подивитись, чи добре старались,

Чи розуму вдосталь усі ви набрались?

Приготуйтеся, малята,

Слухати мої загадки.

А коли хто не вгадає,

Хай лоб для щигля підставляє.

Хто ж навчатись не лінився,

Яблучком хай пригоститься

 

(Знімає з піджачка яблучка, на яких написані загадки, читає)

 

1. Сіла мишка на пеньочок,

Зʼїла булочки шматочок.

І тоді від бубличка,

Залишилась буквочка.(С)

2. Буква ця неначе свічка,

З ясним вогником вгорі.

Це не свічка, любі дітки,

А звичайна буква…(І)

3. Буквочка ця чарівна

Почина моє імя.

Стовпчик, зверху крапок дві.

Це звичайна буква…(Ї)

4. Тук! Тук! Тук! Ток! Ток! Ток! –

Вибиває молоток.

Та гвіздка не забʼєте.

Це звичайна буква…(Т)

5. На рогатку дуже схожа,

Голосисста та пригожа. (У)

6. Хто абетку з вас вивчав,

Різні букви зустрічав.

Кожна з них від А до Я

Промовля своє імʼя.

Лиш одна із них німа.

В неї голосу нема. (Ь)

 

(Сорока схоплюється із стільця, прислухається, змахує крильми)

 

Сорока

Скре-ке-ке, скре-ке-ке!

Хто це в стіну там шкребе?

 

(Із-за стільчика зʼявляється Мишка)

 

Мишка

Ви скажіть, я не спізнилась?

Чи ж у школі опинилась?

Бо потрапити на свято

Всі бажають мишенята.

Я – маленька сіра Мишка,

Спритна та швиденька,

Чорні очка, чорний носик

І хвостик тоненький

Букву «ем» я принесла вам на ваше свято,

Літера ця почина гарних слів багато.

Мишка мишку милом мила,

Стала мишк дуже мила.

 

(Залітає Сорока, бігає сценою)

 

Сорока

Скре-ке-ке!Скре-ке-ке!

Горе трапиться лихе!

Не минути нам біди –

Йдуть розбійники сюди!

 

(Сорока ховається. Діти присідають. До зали забігають розбійники)

 

1-й Розбійник

Чули ми у школі свято,

А нікого не видати!

 

(Чує шерхіт, присідає.)

 

2-й Розбійник

Так ось де ви, ма-ля-точ-ка,

Любі хлопчики й дівчаточка!

 

 (Співають пісню на мелодію із «Бременських музиків»)

 

Привіт! А ми – розбійники, розбійники, розбійники!

Й до того ж, лиходійники, такі ось лиходійники. (Двічі)

 

 

 

1-й Розбійник

Дітей усіх ми любимо лякати,

А ще не вмієм ні читати, ні писати.

     То ж Букваря ми хочем захопити,

Щоб неуки зростали, а не діти.

 

2-й Розбійник

Вірних друзів ми не маєм,

Безтурботно живемо,

Бешкетуємо, гуляєм та до школи не йдемо.

А Буквар дітей навчає і читати, і писать.

Не дає Буквар нікому час даремно марнувать.

 

Розбійники разом

Ой ля-ля! Ой ля-ля!

Ми захопим Букваря!

Ой ля-ля! Ой ля-ля!

Попався!

 

Діти всі разом

Розбійнички, любесенькі, відпустіть нашого Букварика, ну, будь ласочка!

 

Розбійники разом

Може, й відпустимо, але ви мусите нам допомогти скарб знайти.

 

1-й Розбійник

Коли поможете ви карту прочитати,

Тоді зуміємо ми скарб безцінний відшукати.

 

2-й Розбійник

Тоді ми зможемо на світі цім щасливо жити,

І Букваря до вас ми зможем відпустити.

 

 (Діти читають карту, розбійники під стільцем одного з гостей знаходять скриньку)

 

1-й Розбійник

Знайшов! Знайшов! Ой, що це?

 

(Забирають скриню один у одного)

 

2-й Розбійник

Ключик, бачиш, не простий,

А чарівний, золотий!

 

1-й Розбійник

Відмикай ним скриню швидше!

Що там? Хочу подивитись!

 

(Виймають із скрині Буквар)

 

2-й Розбійник

Оце скарб, так скарб!

Цілий рік його шукали,

І не їли, і не спали. (Махає рукою)

Так нас, дурнів піддурили.

Ми ж лиш скарб знайти хотіли

 

1-й Розбійник

Так тут ще й лист є!

То, може, він й зуміє підказати,

Як справжній скарб безцінний відшукати?

Ану, дрібното, хто-небудь, прочитайте,

Що тут написано!

 

9 Учень (читає)

Знайшли у скрині цій ви скарб казковий,

Який навчить любити й шанувати мову.

Вас, ледарі, навчить писати та читати,

Розумними людьми нарешті стати.

Професію улюблену обрати

Й багато-пребагато друзів мати.

Розбійнички, щоб грамоти навчитись,

З Буквариком вам треба подружитись!

 

(Розбійники розв’язують Букваря, падають перед ним на коліна)

 

Розбійники разом

Пробач нас, любий наш Букварик,

Тебе шанує всяк школярик.

Шанують і дорослі й діти.

Будь ласка грамоти навчи ти

Нас, нерозумних, непутящих.

Ми більше не будемо нізащо!

 

Букварик

Допоможемо їм, діти?

Будем грамоти учити?

Хай знання вони здобудуть,

Друзями нехай вас будуть.

 

Діти всі разом

Звичайно, допоможемо!

 

(Звучить пісня «Вчать у школі»)

 

Букварик

Всі літери прочитані, усіх їх - тридцять три.

Тепер дітей учитимуть підручники нові.

А мені час прощатися із вами. Та замість себе я залишаю інші підручники, які поведуть вас у прекрасний світ знань.

 

10 учень

Добрий Букварику!

Перша книжко!

Хочеться навіть плакати трішки,

Жаль розлучатися, хоч і треба.

Ми не забудемо ніколи про тебе,

 

11 Учень

Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу і першу букву,

За перше слово, за першу казку,

За першої вчительки щиру ласку.

Ми пам’ятатимемо довгі роки,

Мудрі й повчальні твої уроки.

 

Учитель

А вам, шановні батьки,

Спасибі хочу я сказати,

Із щирим вчительським теплом

За ночі ті, що недоспали,

Це перший крок, попереду ще 10 років,

Отож, навчайтеся, батьки,

І кожен день робіть уроки!

(Першокласникам вручаються свідоцтва)