Опис досвіду "Активізація індивідуальної роботи з учнями та їх батьками як фактор формування позитивного психоемоційного клімату в класному колективі"

Про матеріал

Матеріали до Всеукраїнського конкурсу "Класний керівник року"

Перегляд файлу

 

Бахмутська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №4

Бахмутської міської ради Донецької області

 

 

 

 

Всеукраїнський конкурс

«Класний керівник року»

 

 

Активізація індивідуальної роботи з учнями та їх батьками як фактор формування позитивного психоемоційного клімату в класному колективі

(з досвіду роботи)

 

 

 

 

 

Кіріченко Поліна Ігорівна

учитель музичного мистецтва та художньої культури

Бахмутської  загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №4, класний керівник 9 класу

 

 

T1xl6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бахмут, 2017

 

Зміст

  1.  

Візитка

3

  1.  

Педагогічне есе

4

  1.  

Опис досвіду роботи

6

  1.  

Проблемно-орієнтовний аналіз діяльності

7

  1.  

Обґрунтування актуальності досвіду

8

  1.  

Технології реалізації провідної педагогічної ідеї

10

  1.  

Аналіз результатів професійної діяльності

19

  1.  

Література

21

 

Додатки

 


 

 

 

                          Кіріченко

                             Поліна

                            Ігорівна

 

 

 

 

22.08.1989 року народження

Освіта – повна вища

Закінчила в 2012 році Бердянський державний педагогічний університет

Спеціальність за дипломом «Викладач методики музичного виховання, вчитель музики»

Педагогічний стаж 8 років

Категорія – спеціаліст ІІ категорії

Учитель музичного мистецтва та художньої культури

 

Педагогічне кредо: Виховувати своїх учнів так, щоб захотів навчатися кожен. Разом йти вперед і не зупинятися на досягнутому, не вести дітей за собою, а навпаки навчити їх                      самостійно вести себе по життю.

 

 


Педагогічне есе: «Моє покликання учитель»

Вчитель, наставник – ці поняття можна віднести до вічних. Скільки існує людство, стільки буде існувати поняття «вчитель».

Дуже просте тлумачення – це людина, яка наставляє, передає свої знання, вміння іншій людині. Вчитель – артист. Його роль триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурюється у свою роль, живе нею.

Вчитель – лікар. Лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Багатьох своїх «пацієнтів» лікує роками, багато з них не хочуть і не прагнуть лікуватися. Пройде багато років перш ніж «пацієнт» відчує. Що дав йому вчитель і подякує йому за це.

Вчитель – будівник. Він будує людські долі. Але при цьому не треба забувати, що вони не з бетону, а з кришталю. Одне невірне слово, неохайний рух і можна зламати все, що будував так довго.

У той же час вчитель – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний. Звідки ж бере свої сили вчитель, щоб одночасно бути вихователем і педагогом, артистом і скульптором, батьком і матір’ю.

Я розумію, що зараз школа переживає не найкращі часи. Вона відображає і несе в собі всі проблеми нашого суспільства. Але я люблю свою роботу. У даний час не престижно бути вчителем, у школі залишились закохані, вірні їй люди, готові завжди на самопожертву в ім’я майбутнього. Для мене моя професія важлива. З дитинства мріяла стати вчителем. І ось уже 8 років віддаю цій справі свою душу і серце. Кожного дня на мене дивляться очі моїх учнів. За партами майбутнє України. І в цьому майбутньому жити і мені. І від того, якими я виховую цих учнівчні, залежить не тільки життя країни, але моє життя теж.

Яким повинен бути сучасний вчитель і класний керівник, зокрема? Ставлю це питання, і думаю, що на своїх уроках це  і актор, і художник, і творець. Бути яскравою і привабливою особистістю, щоб у ній відчувалася сила волі і душі – ось це головне, що характеризує сучасного вихователя. Цьому вчать багато прочитаних книг, сотні пройдених доріг і велика кількість людей, яких я зустріла на своєму шляху. Цьому вчать труднощі, які траплялись на моєму шляху, але з кожним разом, долаючи перешкоди, я ставала сильнішою. Цьому вчать мене мої учні, день в день, від уроку до уроку. Сократ сказав: «…навчаючи, вчимося самі». І треба бути здібним учнем, щоб зрозуміти і прийняти всі уроки, які тобі дало життя, і стати справжнім вчителем. Треба вірити у свої сили і сили тих чиї очі кожного дня, з надією дивляться на тебе.

В.О. Сухомлинський говорив: «Учитель готується до хорошого уроку все своє життя». Кожен урок вчителя – це маленький спектакль, який зворушить струни дитячих душ, і якщо ці струни дзвенять, як єдина мелодія, значить, вчитель відбувся. Я вірю, що мої найкращі уроки ще попереду. І продовжувати їх буде саме життя. Завжди думаю про те, чи стануть мої уроки для учнів проповіддю Добра, Честі, Милосердя, Справедливості. Моє покликання – учитель… Чим більше викладаю літературу, тим більше відчуваю відповідальність. Відповідальність, тому що мені довірили маленьку душу, а я повинна створити Людину, і не просто Людину, а читача, творця, митця. Як це зробити? Одвічне питання…

Мій досвід підказує мені, що я обрала вірний шлях.
Опис досвіду роботи

 

Проблема, над якою працюю: «Активізація індивідуальної роботи з учнями та їх батьками як фактор формування позитивного психоемоційного клімату в класному колективі».

 

Життєве кредо:

«Якщо ви володієте знанням, дайте іншим запалити від нього свої світильники»

Т. Фулер

Педагогічне кредо:

Виховувати своїх учнів так, щоб захотів навчатися кожен. Разом йти вперед і не зупинятися на досягнутому, не вести дітей за собою, а навпаки навчити їх самостійно вести себе по життю.

 


Проблемно-орієнтовний аналіз діяльності

В наш час важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співпраця освітнього закладу і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків та позитивний психоемоційний клімат в класному колективі. Саме цьому для розв’язання проблеми мною була обрана тема «Активізація індивідуальної роботи з учнями та їх батьками як фактор формування позитивного психоемоційного клімату в класному колективі». Тому  основним завданням постає активізувати індивідуальну роботу з учнями та батьками, з метою згуртування класного колективу та підпорядкування батьків до  педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості.

Тісний взаємозв'язок освітнього закладу та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.

Робота з батьками здійснюється мною в двох напрямах: з колективом батьків і індивідуально. У практиці склалися найбільш раціональні її форми: загальні і внутрішньо-гурткові збори батьків, колективні і індивідуальні консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідування сімей учнів, оформлення різних за формою і змістом текстових матеріалів, фотомонтажі, виставки робіт учнів. Батьки залучаються до участі в організації навчально-виховного процесу: керівництво гуртками, виступи перед батьками і дітьми, господарська допомога та інше.

В психолого-педагогічній науці є чимало досліджень, присвячених методам і формам роботи педагога з батьками у навчально-виховному процесі школярів (Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, Г. І. Щукіна, О. Я. Савченко, Я. Корчак, Б. Спок, Ю. Азаров, М. Монтесорі та багато ін.).

А як важливо виховати у дітей цікавість і любов до рідної природи, яку  К. Д. Ушинський називав одним з великих учителів і наставників: "Називайте мене варваром у педагогіці, але я виніс із вражень мого життя глибоке переконання, що красивий ландшафт має такий величезний виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливу педагога", а далі зазначав: "День, проведений дитиною серед лісу та полів... вартий багатьох тижнів, проведених на шкільній лаві".

      В наш час виникли протиріччя між тим, що на сьогодні сім’я не завжди вважає своїм обов’язком виховувати дитину в повному сенсі цього слова, та між школою, яка виховання особистості здійснює в системі. Все це і зумовило актуальність моєї теми «Активізація індивідуальної роботи з учнями та їх батьками як фактор формування позитивного психоемоційного клімату в класному колективі»

Обґрунтування актуальності досвіду

Особливо актуальною і значимою ця проблема є сьогодні, коли перед педагогами стоять важливі завдання підготовки підростаючого покоління до життя, творчого пошуку у майбутній діяльності. І таку підготовку необхідно розпочинати з раннього віку дитини, з перших днів перебування її у навчальному закладі.

Соціалізувати дитину – це насамперед навчити її жити у злагоді із собою та навколишнім світом. Мудрий педагог В.Сухомлинський розумів, що досягнути цього можна, лише крок за кроком вводячи дитину у світ різноманітних людських стосунків і спонукаючи її до більшої самостійності та відповідальності. Моя діяльність, як  класного керівника з розв’язання даної проблеми, складається з таких етапів:

  1. Вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх оточення, інтересів:
  • програмування  виховного впливу,
  •     аналіз ефективності виховного впливу.
  1. Створення виховного середовища:
    • згуртування класного колективу,
    • формування  комфортних  психологічних умов,
    • залучення учнів до різноманітних видів діяльності,
    • розвиток учнівського самоврядування.
  2. Здійснення корекції впливу різних суб’єктів соціальних відносин учнів:
    •     надання соціально – педагогічної допомоги сім’ї,
    •     взаємодія з учителями-предметниками,
    •     корегування впливу засобів масової інформації,
    •     нейтралізація негативного впливу соціуму.

Визначення мети та завдань є ядром  виховного процесу, відповідно до яких планую та проводжу корекційно-виховну роботу та вирішую особистісні проблеми школярів, які виявляю під час діагностики (Додаток 1). Без знань педагогіки і психології я, як класний керівник, таку роботу  здійснювати не зможу, і це вимагає від мене постійної самоосвіти та всамодосконалення.

 

 

 

 

 

Технології реалізації провідної педагогічної ідеї

У виховній роботі використовую інформаційні технології, інтерактивне виховання, проектну технологію та елементи технології психолого-педагогічного проектування соціального розвитку учнів, технологію педагогічної підтримки (Додаток 2).

Створюю  таке виховне середовище, яке буде сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе. Адже, щоб полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе. Тому виховую в учнів вміння цінувати себе. Проблему формування здорового способу життя вирішую за допомогою бесід, зустрічей з медичними працівниками, тренінгів. Одним із пріоритетних  завдань виховної роботи вважаю  виховання духовної культури учнів через  збагачення їх духовного світу, що надає можливість впливу на  школярів, заохочуючи їх до культури спілкування.

Виховуючи шанобливе ставлення до сім'ї, народу, Батьківщини,   практикую тренінги, інтерактивні бесіди на різні теми, комплекси корекційних занять, уроки спілкування. Проведені заходи сприяють формуванню в учнів необхідних комунікативних та соціальних компетентностей, вихованню моральної культури.

Враховуючи екологічні проблеми сьогодення, задля виховання ціннісного ставлення до природи необхідно проводжу екологічні тренінги, екологічні акції спільно з батьками.

Ціннісне ставлення школярів до культури і мистецтва формую  через знайомство із досягненнями світової та вітчизняної культури  в ході пізнавальних годин. Створюю за допомогою батьків у класному приміщенні затишок, комфорт, чистоту, приділяю увагу естетичному оформленню будь-якого заходу, зовнішньому вигляду учнів.

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентноспроможньої  особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою використовую тести, години спілкування, зустрічі, як для учнів, так і для батьків.

Уся моя робота, як класного керівника, організована так, щоб виховати національно свідомих  громадян, патріотів, які б щиро любили свою Вітчизну, шанобливо ставились до історії та духовної спадщини свого народу. З метою формування ціннісного ставлення учнів до суспільства і держави  застосовую такі форми роботи, як круглий  стіл, уявна подорож, урок-реквієм, усний журнал, конкурси (Додаток 3).

Для підготовки заходів залучаю батьків і разом виготовляємо наочність, готуємо презентації, поробки, тощо. З метою виявлення вад особистісного розвитку, як правило, один раз на рік проводжу разом з практичним психологом закладу діагностику за методикою З.С. Карпенко „ДВОР” (діагностика вад особистісного розвитку).              Аналізуємо такі вади, як екстернальність, агресивність, невпевненість, тривожність, імпульсивність, схильність до нечесної поведінки. Цього року у  моєму класі виражені такі вади як тривожність та імпульсивність.

Аналіз життєвої активності учнів здійснюю за основними видами діяльності, до яких відноситься: дозвільно-ігрова, фізично-оздоровча, художньо-образна, предметно-перетворювальна, навчально-пізнавальна, соціально-комунікативна, громадсько-корисна, національно-громадянська, духовно-катарсична. У класі загалом низький рівень активності, лише декілька учнів мають достатній рівень цієї активності. Тому вбачаю з данного напрямку для себе подальшу роботу.

Крім даної інформації, як класний керівник володію інформацією про:

  1.     Рівень згуртованості класу.
  2.     Кількість і склад мікрогруп.
  3.     Наявність неофіційних лідерів та під лідерів.
  4.     Структура класу (склад активу, пасиву, наявність ізольованих та відторгнутих учнів, учнів зони ризику тощо). Своєчасне виявлення та дезінтеграція дозволяє уникнути випадків девіантної поведінки учнів, що сильно впливає на стан правопорушень в навчальному закладі.

Важливим фактором, що впливає на соціальний розвиток особистості, вважаю взаємостосунки кожного учня з батьками в сім’ї. Діагностику сімейних стосунків з батьками учнів за методикою А.Я. Варга та В.В. Століна проводжу один раз на рік. В ході даної діагностики батьки оцінюють свої стосунки з дитиною за 5 шкалами :

  1. Прийняття - відчуження: відтворює емоційне відношення до дитини.
  2. Кооперація: показує соціально бажаний засіб батьківського відношення.
  3. Симбіоз: відтворює рівень між особистісної дистанції під час спілкування з дитиною.
  4. Авторитарна гіперсоціалізація: відбиває форму і напрямок батьківського контролю за поведінкою дитини.
  5. Маленький невдаха: відтворює особливості сприйняття та розуміння дитини батьками.

Предметом діагностики соціального та духовного розвитку в даному дослідженні є ціннісні орієнтації у сфері спілкування та ціннісні пріоритети у сферах сім’ї, праці, пізнання, мистецтва, між особистісного спілкування.

Провівши  первинну діагностику, відвідавши дітей вдома, порозмовлявши з батьками, поспостерігавши за вихованцями, визначаю проблеми класу, дитини та сім’ї. Як правило, найпоширенішими проблемами є:

  • Низький рівень соціальної активності підлітків,  наявність вад особистісного розвитку.
  • Не сформовані ціннісні пріоритети.
  • Не сформовані в учнів стійкі навички здорового способу життя та безпечної поведінки.
  • Недостатньо сформовані вольові якості підлітка, його  емоційна сфера: безвідповідальність за свої вчинки, недостатній рівень свідомої дисципліни, залежність від тютюнопаління, схильність до правопорушень, бродяжництва.
  • Є учні, які скоїли злочин та перебувають на обліку ВКМСД .
  • Низька педагогічна культура та правова обізнаність батьків. (Додаток 4).

Результати комплексного аналізу фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку особистості учнів класу, що отримані в процесі діагностики,  використовують для конструювання виховних завдань, в яких  визначаються конкретні ефективні шляхи і методи психолого-педагогічного впливу на кожного учня класного колективу.

Основними формами та методами роботи з учнями вважаю інформаційне повідомлення, тестування, роботу в групах, дискусії, ігри, вправи та інші інтерактивні методи. Учні з легкістю опановують такі теми «У пошуках власного я», «Культура дозвілля», «Як не стати жертвою маніпуляцій?», «Основи ринкових відносин. Навіщо мені про це знати?», «Секрети професійної кар’єри», «Бізнес і підприємництво»,  «Мої права – мої ж обов’язки?  Моя відповідальність»,  «Освіта впродовж життя: міф чи реальність?». Отримані знання допоможуть підліткам у повсякденному житті. (Додаток 5).

Позитивні результати дають такі форми роботи, як соціальні вправи, обговорення. Саме в ході  таких видів роботи учні вчаться висловлювати власні думки й судження, самостійно оцінювати факти і події, проявляти такт і витримку, цінувати чужу думку й аналізувати свою, формувати почуття. Проблемні запитання  повинні викликати активне обговорення серед підлітків. Значні резерви соціальної адаптації дітей і підлітків закладено у різноманітній діяльності, що дозволяє учням набути допрофесійних знань і умінь, підвищити самооцінку, сформувати соціально значущі якості особистості.

Інтерактивні методи навчання захоплюють учнів і батьків, пробуджують у них інтерес та стимулюють мотивацію, навчають самостійного мислення та дій. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів залежить від умінь, стилю роботи конкретного вчителя. Учитель, проектуючи виховний захід, мусить знаходити відповіді не лише на запитання «Що засвоїли (засвоять у результаті виконання діяльності) учні?», але й на не менш актуальне – «Як працюють (повинні працювати) учні для того, щоб досягти відповідних результатів?», тобто слід передбачати та аналізувати і результати діяльності учнів, і саму діяльність .

Під час тренінгу створюю неформальне, невимушене спілкування учнів, яке відкриває перед групою безліч варіантів розв’язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм у групі, заради якої вона зібралася або була сформована. Як правило, учні в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес спілкування цікавим, не обтяжливим (Додаток 6).

Тренінг, на думку фахівців, подібний до самого життя в мініатюрі. Навчання, під час тренінгу, має дарувати учасникам радість, можливість унікального спілкування, сприяє формуванню навичок співпраці, відкриває нові перспективи.  Зазвичай, учні краще ставляться до тих,  хто не змагається, не суперечить, не конкурує з ними,  і навпаки гірше до тих - кого сприймають як опонентів, конкурентів. Для досягнення життєвого успіху доцільним вважаю порозуміння, налагодження конструктивних взаємин з іншими. Для цього навчаю уважно слухати співрозмовників, сприймати їх доброзичливо, шукати в них позитивні риси, взаємодіяти та співпрацювати, а не змагатися з ними. Тренінг дає не лише специфічні знання та навички з окресленої проблематики, а й допомагає змінити  неконструктивне ставлення до них людей на ефективну модель співробітництва.

На відміну від традиційних, тренінгові форми ініціалізують весь потенціал учня: рівень та обсяг його компетентностей, які мають місце в професійній діяльності (соціальна, соціально-психологічна, цільовизначна, комунікативна, технологічна, продуктивно-результативна, прогностична, аналітико-синтетична, ситуативна, організаційна, емоційна та інтелектуальна), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо.

Використання проектних технологій допомагає мені розвивати  дитину через вирішення проблем і використання цих знань у конкретній практичній діяльності. В основі методу проектів лежать:             

  • розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів;
  • уміння орієнтуватися в інформаційному просторі;
  • уміння самостійно конструювати свої знання;
  • уміння інтегрувати свої знання з різних галузей науки;
  • уміння критично мислити.

З учнями за даною технологією працюю у такій послідовності:

  • визначення проблеми;
  • висунення гіпотези вирішення завдань;
  • обговорення методів дослідження;
  • оформлення кінцевих результатів;
  • аналіз одержаних даних;
  • підбиття підсумків;
  • коригування;
  • висновки.

У ході такої роботи учень вчиться самостійно здобувати знання і використовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних завдань. Діти набувають комунікативні навички та вміння, працюючи у різноманітних групах та виконуючи різні соціальні ролі (лідер, виконавець, посередник і т. п.), ознайомлюються з різними думками щодо однієї проблеми. Особливо цінним активізуючим стимулом діяльності є те, що проектне навчання не порушує принципу невимушеності, у міру виконання роботи зростає ступінь захопленості нею. Діти вчаться на власному досвіді й досвіді своїх батьків, бачать результат своєї власної праці.

Для ілюстрації цієї технології наведу приклад із власного досвіду. Мова піде про проект «Будемо толерантними!» у рамках всеукраїнської акції «Моральний вчинок». Проблему для проекту було взято з реального життя, таку, що має значення для самих дітей і для батьків. Проект мав на меті підвищити рівень толерантності та сприяти формуванню «здорового» ставлення до людей різних національностей через передачу знань та досвіду.

Стислий опис проекту:

  • Огляд періодичних видань та Інтернет-ресурсів.
  • Створення глосарію.
  • Визначення рівня толерантності учнів шляхом анкетування та обговорення їх результатів.
  • Проведення виховних годин.
  • Опрацювання статистичних даних щодо національного складу населення школи, міста, області, України.
  • Створення інформаційного буклету.
  • Інформування учнів школи (розповсюдження буклетів).

Для вирішення цієї проблеми учні використовували ті знання, що вони мають, і набувають нові. Мені, як класному керівнику, приємно спостерігати, як  зростає їх активність, вміння самостійно розподіляти обов’язки, спільно працювати у колективі, брати на себе відповідальність і доводити справу до кінця, і що не мало важливе, радячись з батьками. Я переконалась, що використання в педагогічній практиці методу проектів навчає дітей самостійно думати, знаходити і вирішувати проблеми. Діти набувають здатності прогнозувати результати, можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Та головним завданням використання методу проектів у виховній роботі  я вважаю набуття учнями досвіду, який може стати їм у нагоді в подальшому житті, формування певних навичок поведінки, стилю життя, вміння працювати в команді, побачити в своїх батьках партнерів, а не тих, хто тільки повчає.

Сьогодні комп’ютерна техніка займає не останнє місце у житті кожної людини. Вона виступає як засіб організації і супроводу виховного процесу, допомагає у виховних заходів, методичних розробок, забезпечує наочність (презентації, відео).

Інформаційні технології сприяють ефективності виховних заходів. Грамотне, систематичне використання інформаційно-комунікативних технологій стає потужним сучасним засобом підвищення ефективності виховного процесу.

Результатом ефективного впровадження інноваційних технологій виховання є:

Талант в дитині кожній, як зернятко,

Знайдіть його і дайте прорости.

Дар той у неї від матусі й татка,

А ми вже мусимо його знайти!

Він колосом могутнім в простір злине,

Порадує усіх і збагатить.

Або ж ще при корінні згине

І згуби тої вам вже не простить...

Знайдіть його і людям подаруйте,

Допоможіть пробитися на світ.

Усіх отим талантом зачаруйте

Сьогодні, завтра, через сотню літ...


Аналіз результатів професійної діяльності

Отже, підсумовуючи досвід роботи, можна виділити такі його основні аспекти:

  • створення чіткої системи роботи із формування та розвитку соціальної компетентності в учнів;
  • доповнення традиційних методів та прийомів роботи інноваційними з метою формування соціальної компетентності учнів;
  • проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети та завдань виховання особистості;
  • орієнтація на випускника як кінцевий результат виховної діяльності (загальна спрямованість і соціальна активність, моральна культура і духовна зрілість, готовність до праці, до вибору професії, продовження освіти, до сімейного життя).
  • творче співробітництво вчителя та учня, що виражається в гуманному, довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ.

Сподіваюся, що повсякденна увага до проблем дітей  та батьків і їх психоемоційного клімату у родині, зрештою повинна принести результати, і робота, яка ведеться мною останніми роками, сприятиме адаптації підлітків у суспільстві та формуванню гідних громадян нашої країни. Батьки мусять переконатися, що зустрічі класного керівника з родиною мають сенс: вони проходять оперативно й закінчуються певним результатом. А для цього інформацію надаю дозовано, послідовно та чітко.

Після того як уся необхідна інформація передана, можна переходити  до її обговорення та прийняття певних рішень. А це вже зовсім інша історія... Організація обговорення проблеми в батьківській групі вимагає від мене бути - фасилітатором.

І хоч як буває іноді прикро, коли «складний» учень далі вперто намагається довести, що він «сам собі режисер», завжди пам’ятаю, що «найбільший гріх учителя – зруйнувати віру дитини в себе» (В. Сухомлинський), і просто продовжую чесно виконувати свою роботу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

  1.               Колеснікова А. Соціальна компетентність як фактор здоров’я учня // Психолог. – 2008. - № 21. – С.22-24.
  2.               Кравцова М.С. Довідник класного керівника в запитаннях та відповідях/ авт. – упорядник М.С. Кравцова. – Х.: Веста: В-во «Ранок», 2007. – 384 с.
  3.               Зіновієва Т. Формування ключових компетентностей учнів / Т. Зінов´єва // Директор школи. – 2005. - № 42. – С.19 – 21, № 43. – С. 24 – 26
  4.               Клочко О. А. Превентивне навчання як засіб формування особистісної компетентності / О. А. Клочко// Біологія.- 2009.- №9. – С. 2-5
  5.               Нечвод Л.І. Виховна робота в школі. / Л.І. Нечвод – Х. Вид. група «Основа»: «Тріада +», 2007.- 112с.
  6.               Організація виховної роботи у класі. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – 160с
  7.               Рибальченко І. М. Вас призначено класним керівником./ І.М. Рибальченко – Х. : Вид. група «Онова», 2007. – 192с.
  8.               Формування  соціальної компетентності старшокласника / упорядник Ж.М. Сташко. – К. : Шкільний світ, 2011. – 128 с.
  9.               Формування соціальної компетентності учня в умовах сучасної освіти України. Частина І./ Автор – укладач В.А. Савчук. – Луцьк: ВІППО, 2012. – 88с.
  10.          http://ua.textreferat.com/referat.html
  11.          http://kuncevo.ucoz.ru
  12.          http://teacher.at.ua

 

 

 

 

Кіріченко П.І., класний керівник 9 класу

 Бахмутської ЗОШ І-ІІ ст..№4

 

1

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
29 грудня 2017
Переглядів
130
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку