Виховний захід "Рідний край - земний рай"

 

Тема. Рідний край – земний рай.

Мета. Розширити знання учнів про Батьківщину, формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, працьовитість; національну свідомість школярів; розвивати бажання брати посильну участь у розбудові держави, наполегливо вчитися, щоб принести якомога більше користі  рідній Україні; виховувати почуття любові до рідного краю, гордості за  його людей, заохочувати творити добро, вирости гідними громадянами своєї держави.

Хід заняття

Вчитель. Дорогі діти. Сьогодні ми з вами поведемо мову про найдорожче серцю кожної людини. Нехай тему нашої розмови підкажуть рядки вірша Ліни Костенко.
Буває, часом сліпну від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе, є - дорога, явори,
Усе моє - все зветься  …(Україна.)

- Так, сьогодні ми будемо говорити про найдорожче серцю кожної людини – про свою Батьківщину.

(Звучить крик журавлів, виходять маленькі хлопчик і дівчинка в національному вбранні )

Дівчинка

З далекого краю, з далеких світів

Журавлик на крилах додому летів.

Минав ліси, моря й океани,

Вдивлявсь в далечінь крізь тумани:

Хлопчик

Чия це земля,

Чиї це долини,

Чиї це луги,

Чию це калину

гойдають вітри?

Дівчинка: Впізнав журавлик Батьківщину:

Хлопчик: Моя це земля, гніздечко моє, Україна моя! 

Дівчинка.

Нащо ти летів, старався?

Чим так вабить ця земля?

 

Хлопчик

Тут мене зростила мати, тут навчився я літати

Тут зів’ю гніздо і я… Батьківщина тут моя!

 

Вчитель. Навіть пташці погано в чужій стороні, без домівки, тож вона повертаються до рідного гнізда, на рідну землю. А що вже казати про лю­дину. Людина намагається жити там, де найкраще, а найкраще – де рідна земля, край, де ти народився. Наш рідний край – це наша Україна.

Учень                  Україна

На білому світі є різні країни,

А в них – і ліси, і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми – її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину я маю,

Її Україною звуть.

Моя Україно, тебе я кохаю –

Тут дім мій, тут друзі живуть.

Тут мовою рідною пісня лунає

І мальви по селах цвітуть.

Вчитель. Україна… Яка вона? Пропоную вам дібрати ознаки до слова «Україна» (країна, рідна, багата, щедра, співуча, прекрасна, люба, мила, чарівна, цінна, неповторна).

І сьогодні, діти, ми з вами здійснимо подорож сторінками цікавої, захоплюючої книги, яка називається „УКРАЇНА”.

Україна – наша земля, наш рідний край.  Вона в усьому, що нас оточує: в місяці, в зорях, у кожному камінчику, деревці. Це і червона калина, що росте на подвір’ї біля хати, і вишитий бабусею рушничок, це зелена трава у дворі вашого будинку, по якій можна бігати, сидіти на ній, лежати й дивитись на небо, спостерігати, як пливуть по ньому білесенькі хмарки. Ми називаємо Україну нашою Батьківщиною, нашою ненькою, адже ми всі її діти.

Сторінка перша. Карта України

Відкриваємо першу сторінку нашої книги і вдивляємось у карту України. На ній позначені кордони української землі, де з давніх-давен живе наш народ. Простір землі, заселеної українцями, такий великий, що, аби перетнути його пішки із заходу на схід, треба йти 90 днів.

Учень. Україна – це велика, багата й прекрасна країна. Вона має гарні високі Карпати та мальовничі Кримські гори. Її найбільша річка Дніпро тече через всю Україну і впадає у Чорне море. Друга річка, теж мальовнича й широка, зветься Дністер. В українських річках та озерах багато риби. А в землі є кам’яне вугілля, залізо, нафта, сіль.

Україна моя починається

Там, де туга моя кінчається,

Край дороги, як пісня чаїна,

Починається Україна.

Україна моя починається

Там, де палуба грізно хитається,

Там, де в клекотах Чорного моря,

Чайки крик розриває простори.

Україна моя починається

Там, де панство навіки кінчається,

Де смереки у вільних Карпатах,

Як ракети, стоять на чатах.

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як небо, як даль солов'їна,

Не кінчається Україна.

 

Друга сторінка нашої книги називається „Державні символи України”.

Як і кожна держава світу, Україна має свої державні символи - герб, прапор, гімн.

Гімн – це найголовніша пісня країни. Для гімну України написані слова, які виражають найсердечніше думки і прагнення нашого народу. На прапор наш народ переніс всю синь українського неба і золото неозорих пшеничних ланів А герб наш, тризуб, -  це старовинний знак. Багато століть тому запровадив його в Україні київський князь Мономах. Княжий тризуб зображає старовинну зброю. Нею наші прадіди мужньо билися з численними ворогами, виборювали волю для свого народу.

ГІМН

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують всі – і друзі, й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

(Н. Поклад)

ПРАПОР

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє – небо, жовте – жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знають діти.

 (Н. Поклад)

ГЕРБ

Наш герб – тризуб, це воля, сила,

Наш герб – тризуб! Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

(Н. Поклад)

Сторінка третя. Народні символи України

 Народні символи України ще були й народними оберегами - предметами, що мали чудодійну силу, оберігали від небезпеки. Вважалося, що річ, зроблена добрими руками і з добрими думками, мала магічну силу, яка захищала людину від хвороб, ран, бід, від дурного погляду, від кулі на полі бою. Які народні символи українців ви знаєте?

(Відповіді дітей)

Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок – все це наші народні символи.

Гордістю кожної оселі був і є вишитий рушник.

Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і у горі рушник був незмінною частиною нашого добробуту. Рушники висіли скрізь – на вікнах, на образах. Без рушника не обходилася жодна подія у людському житті. По всій Україні поширений звичай перев’язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження. А коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха і бажала, щоб рушником йому стелилася дорога в житті.

 

 

Рушник

Рушникове обличчя веселе,

Обліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на стіні – давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов’ї.

Він простелений тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно

В нашій хаті на мир, на добро.

З давніх-давен шанує український народ калину. Не було колись хати, біля якої б не красувався цей кущ. Як зацвіте калина, забіліє, то радості стільки, наче свято якесь. А коли вже грона достигали, їх вішали попід дахами. Хати були, наче панна, в червоному намисті. Червоніли намистинками до перших морозів.  Обов'язковим правилом було в Україні, коли будуєш хату, посадити калину.    Кущ калини біля батьківської хати — це не тільки прикраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина.

Посадили ми калину біля двору.                                                                                                               Рости, наша калинонько, вгору, вгору.                                                                                                Міцній, наша калинонько, розростайся.                                                                                                  Навесні біленьким цвітом, заквітчайся.

Влітку будемо калину поливати.                                                                                                              Будем разом із квітучою зростати.                                                                                                        Восени ми всі одягнем урочисто                                                                                                                    Із достиглих ягідок намисто.

Калинова гілочка під віконечком                                                                                                 Манить мене білим цвітом, наче сонечком.                                                                                              Я до сонечка долоні простягаю,                                                                                                                        До грудей духмяні квіти , пригортаю.

Незмінною частиною нашого життя є українська пісня. Ми співаємо, коли нам сумно, тоді звучать сумні пісні. Ми співаємо, коли працюємо, тоді звучить весела пісня, що звеселяє нашу працю. Пісня супроводжує нас завжди, навіть тоді, коли спати хочеться. А чи знаєте ви, діти, звідки пісня взялася на Україні?

(Вчитель читає легенду про Україну з елементами інсценізації)

Учитель)

Коли це все було – ніхто не знає,

Але легенда так розповідає:

Надумав Бог про всіх подбати,

Талантами людей обдарувати.

Французам дав красу та елегантність,

А німцям – дисципліну та педантність.

Любов до моря дарував англійцям,

Росії – владність,

А голландцям – квіти.

Ну, як таким дарункам не радіти!

Підвівся Бог зі свого трону,

Вдоволено поправив він корону.

І тут побачив дівчину в куточку,

Одягнену у вишиту сорочку.

Учень

- Чом плачеш ти?

Як звуть тебе, дитино?

Учитель

Вона відповіла:

Учениця

- Я – Україна.

А плачу, Боже, бо не бачу меж

Від пролитої крові і пожеж.

Чому, скажи мені, така зла доля?

В своїй землі немає правди й волі!

Учень

- Так от яка історія твоя!

Та тільки всі роздав таланти я –

Скоріше треба було підійти…-

Учитель.

І тут дівчина вже хотіла йти,

Та Бог підняв правицю, зупинив.

І з дівчиною знов заговорив:

Учень

- Неоціненний скарб один я маю,

Уславить він тебе у світі, знаю.

Бери його та бережи.

Це – пісня. –

Учитель.

Взяла дарунок, до грудей притисла

І понесла ту пісню по межі:

«Нам, Боже, Україну, збережи!».

Пісня

Сторінка четверта. Прислів’я про Україну

Багато прислів’їв склав наш народ про свою рідну країну. Давайте згадаємо їх. Попрацюємо в групах. Кожна група отримає слова, з яких потрібно скласти прислів’я.

1 група.

калина, України, нема, і, Без, верби (Без верби і калини нема України)

вербиця, здорова, там, срібліє, Де, водиця (Де срібліє вербиця, там здорова водиця)

2 група.

земля, в, жмені, і, Рідна, мила (Рідна земля і в жмені мила)

край, життя, За, рідний, віддай (За рідний край життя віддай)

3 група.

умій, мати, Батьківщина, неї, постояти, за (Батьківщина – мати, умій за неї постояти)

без, як, Батьківщини, людина, без, пісні, соловей (Людина без Батьківщини – як соловей без пісні)

4 група.

край, звичай, Кожний, має, свій (Кожний край має свій звичай)

мила, де, мати, Та, родила, земля (Та земля мила, де мати родила)

Сторінка п’ята. Україна героїчна

Ви ще зовсім маленькі, дорогі мої діти. Але кожен з вас чув про події, які зараз відбуваються на сході України. В  нашу країну прийшла біда. Анексовано Крим, палає війна на Сході України, в якій гинуть військові, мирне населення, діти. Нова Україна народжується у цій боротьбі, бо її свободу відстоює увесь український народ, вчорашні інженери, програмісти, студенти стали на захист нашого майбутнього.

1.  Небо синє, пшениця в полі…

Раптом залпи і в полум’ї все.

Та ні кроку назад, бо назавжди

Україна – понад усе!       (Разом)

2.  Не зламати мужніх героїв,

Захистить нас надійне плече.

Тих, хто нині в бою і для кого

Україна – понад усе!     (Разом)

3.  Хто з війною прийшов, той загине,

Ну, а хто непомітно втече.

Буде знати: для всіх українців

 Україна – понад усе!     (Разом)

4. О, Боже єдиний, здійсни нашу мрію,

Не діли нашу землю на західну й східну.

Бо всі ми єдині, усі ми сім’я,

У всіх нас одна Батьківщина, одна!

Сторінка шоста. Віночок любові до України

Вчитель. Діти, зараз візьміть підготовлену  вами квітку, і подумайте, чого б ви хотіли б побажати рідній Вітчизні. (Я бажаю любій Україні добра, миру, безпеки, процвітання, щастя тощо) По черзі прикріпіть кожен з вас свою квітку по контуру карти України, озвучуючи своє побажання. Таким чином ми сплетемо вінок для нашої Батьківщини.

 

 

Моя Батьківщина - це хата й калина

Що виросла біля вікна.

Моя Батьківщина - це вся Україна,

Що в цілому світі одна!

 

Моя Батьківщина - це села й містечка,

Й верба, що спустила гілля.

І річка красива від нас недалечко…

Уся наша рідна земля.

 

Моя Батьківщина – це предків багато,

Що землю свою берегли

Стояли за неї до смерті, завзято,

А ворогу не віддали.

 

Моя Батьківщина - це будні і свято,

І неба безмежного шир.

Щасливе дитинство - це мама і тато,

Це радість , це ласка і мир!

Підсумок заходу.  Пам'ятайте, діти, ви – майбутнє України. Україна – це ви! То ж своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями прославляйте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України.