Виховний захід "Рослини і тварини в українській символіці".

Ковтунівський навчально- виховний комплекс

загальноосвітня школа І- ІІІ ступенів-

дошкільний навчальний заклад

Шосткинського району

Сумської області

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій виховного заходу

Рослини і тварини в українській символіці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

вчитель 4 класу

Серго Світлана Павлівна

 

 

 

 

 

 

 

Ковтунове- 2015

 

Мета:

- ознайомлення учнів з рослинами та тваринами в українській символіці;

- поглиблення знань про особливості будови та поширення рослин - символів;

- сприяння поглибленню  знань про основні лікарські властивості рослин;

- формування знань і вмінь дослідницького характеру, які б сприяли розвитку творчої і ділової активності у процесі вирішення проблем;

- формування вміння користуватися різноманітними джерелами інформації;

- формування в дітей уявлення про культуру, побут, традиції та обряди українського народу;

- формування чіткої особистої позиції  щодо власного здоров’я ;

- формування у вихованців умінь і  навичок практичної діяльності;

- формування етичних смаків;

- розвиток  інтерес у вихованців до  вивчення природи рідного краю;

- розвиток інтересу до мистецтва свого народу, його історії та традиції;

- розширення кругозору, ерудиції, культури спілкування;

- виховання патріотів рідної держави, поваги до її символів, розуміння своєї причетності до долі України, любові до її історичного минулого і сучасного;

- виховання почуття любові та дбайливого ставлення до природи;

- виховання почуття причетності до прадавньої культури нашого народу.

 

Актуальність:

- дитина не знаходиться під постійним виховуючим впливом матеріальної і духовної культури свого народу;

- до виховного процесу не повною мірою включаються: принцип національного виховання, принцип культуровідповідності, принцип народності, які передбачають створення умов для засвоєння новим покоління історії свого народу, його мови, засвоєння і примноження духовної культури, національних традицій, звичаїв, забезпечуючи духовну єдність поколінь;

- сучасна етнокультурна ситуація в Україні далека від тієї, яка потрібна для повноцінного духовного та інтелектуального відродження народу;

- діти не залучаються з раннього віку до культури та історії свого народу, бо не знаходяться під прямим формуючим впливом україномовного середовища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слайд 2

Що таке Батьківщина?

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата.

Під вербою криниця,

Серед лугу лелека,

І діброва далека.

 

Кожен народ має свої народні символи. Народні символи - це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи - це наші святині.

 

Нажаль, протягом декількох десятиліть в Україні все більше і більше втрачались народні надбання, сучасні українці більше захоплюються іншими культурами та звичаями, як от, наприклад, давнє вчення Китаю «Фен - шуй» про гармонію людини та Всесвіту.

 

 

Як відомо, людина - це не єдина жива істота на нашій планеті. Вона співіснує в природі з рослинами та тваринами, користується благами живої природи, черпає з неї енергію для існування.

 

Тож, ми вирішили дослідити, які рослини та тварини є в українській символіці, як наші предки використовували їх в різних сферах свого життя.

Працюючи з різними джерелами інформації, ми з’ясували, що народні символи України є рослинні і тваринні.

 

Однією з давніх традицій наших пращурів була любов до природи, до всього сущого на землі. Вони вірили, що тварини і рослини, як і люди, мають душу, вміють розмовляти, можуть дати добру пораду і захистити в біді.

Через віки пронесли українці любов до різних речей, рослин і тварин, тому що вважали їх символами. До тварин - символів українського народу належать: лелека, ластівка, зозуля, соловейко, півень, бджола, їжак, корова, кінь, коза та інші.

 

Наші пращури обожнювали кожне стебельце. За віруваннями, обрядові традиції, пов’язані з рослинним світом, мали забезпечити здоров’я, добробут сім’ї, плодючість землі та щастя. Вагомими символами  на Україні  стали: калина,  верба, барвінок, волошки, вишня, євшан - зілля, жито, мак, тополя, яблуня, мальва, конвалія, рута - м’ята, лобода та інші рослини.

 

Наскільки збереглися ці традиції серед українців на сучасному етапі, ми вирішили з’ясувати шляхом проведення соціологічного опитування серед учнів нашої школи та серед односельців. Для цього ми визначили питання для даного опитування і розділилися на групи для економії часу.

Слайд 3, 4, 5

 

Результати опитування нас вразили.

Виявилося, що крім загальновідомих верби, калини, лелеки та коня, інші символи люди майже не знають. Тож, ми вирішили з’ясувати: чому саме ці символи найбільш поширені серед сучасних українців і як вони їх використовують в побуті і в народній медицині.

Слайд 6

 

Шанування українцями рослин бере свій початок із сивої давнини, коли наші предки поклонялися їм як Богам. До прийняття християнства було багато священних гаїв, куди ходили на поклоніння Богам природи; там росли священні дерева, стояли кумири, відбувалися народні обряди.

 

Дбайливе ставлення до природи вироблялося пращурами впродовж багатьох тисячоліть проживання їх на своїх землях. Існувало уявлення про дерево як реінкарнацію людської душі після смерті, тому до дерев наші предки ставились як до живих істот. Але особлива пошана належала деревам, які в силу своїх природних особливостей ставали священними.

Слайд 7

 

Перегляд відеофільму

 

Так, в Україні здавна священними вважають вербу і калину.

Калина – це символ вогню, сонця, неперервності життя, роду українців, символ кохання.

 

Здавна в нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. «Без верби й калини нема України» - говориться в народній приказці.

 

Символом сили, могутності і довголіття є дуб.

 

Мальви – прекрасні обереги нашої духовної спадщини, символ любові до рідної землі, до свого народу.

 

Конвалія – це символ дівочої чистоти, скромності, весни.

Барвінок – це символ радісної життєвої сили, вічності, провісника весни та емблема викривальних сил, невмирущої пам’яті, незайманості.

 

Волошки – це символ святості, чистоти, привітності та чемності, хлоп’ячої краси й добра.

 

Чорнобривці – символ материнської любові і терпіння.

 

Мак – символ мужності і незламності, символ пам’яті про українських героїв.

 

Соняшник – символ достатку, працелюбності і миролюбства українців.

 

Ромашка – символ душевної чистоти.

 

Певними символами були також осика, папороть, полин, тополя, часник, материнка,  деревій, безсмертник, бузок, євшан – зілля, гвоздика, бузина, льон, лілія,  аїр, чебрець, фіалка, троянда, сон – трава, кропива, айстра, конвалія, м’ята тощо.

 

( Вірш Ткач А. «Квіти  України»)

Слайд 8

 

Калина і Україна нероздільні. Калина полюбила українську землю, де має найбільш сприятливі умови для росту, а народ України шанує її за пишну вроду й цілющі властивості. Нема, мабуть, такого села в Україні, де б за тином чи біля колодязя, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла вона рясним цвітом білим навесні та не рум’яніла червоними ягодами аж до зими.

 

Трепетна калина, як молода дівчина, прибрана намистом. Ми не можемо уявити українську землю без цієї красуні. Про неї співають пісні, поети складають вірші, художники пишуть картини. Народні майстрині - рукодільниці вишивають свої калинові орнаменти хрестиком та гладдю.

Слайд 9

 

Малюнками прикрашають оселі, печі та предмети побуту.

 Слайд 10

 

 Флешмоб з малювання калинової стрічки.

 

Калина - це символ дівочої краси. Дівчата прикрашали її цвітом коси, вплітала у віночки.

Слайд 11

 

Збирати калину до лісу або до річки ходили дівчата, як на свято. Вважалося, що дівчина, яка першою побачила кущ калини, буде щасливою. Навколо куща дівчата водили хороводи, співали пісень, славили красу калини та кликали свою долю. Першу гілку чіпляли за ікону і на причілку хати. Це означало, що в хаті живе дівчина на виданні.

Слайд 12

 

В одного з учнів нашої школи, третьокласника Ремньова Миколи у дворі теж ростуть кущі калини.

 

( Розповідь Ремньова М. про кущ калини).

 

Отже, люди використовують калину у народній медицині, заварюють вітамінні чаї.

Ягоди калини покращують роботу серця, діють заспокійливо, лікують від задушливого кашлю, лихоманки, при охриплості голосу, від підвищеного кров’яного тиску, гастритів.

Соком ягід полощуть горло при ангіні, змазують вугрі та лишаї на обличчі.

 

Із плодів калини варять киселі, компоти, муси, печуть пиріжки і спеціальний хліб - калинники. Ще варять повидло, варення, мармелад, пастилу, соки, морси.

Слайд 13

 

Ми теж вирішили спробувати чай з калиновими ягодами. І з’ясували, що вони мають гіркувато - кислий смак.

А чи чаюють з калиновими ягодами наші односельці?

Слайд 14

 

Щоб відповісти на це питання ми провели соціологічне опитування і виявили, що з 62 опитуваних людей – 45 п’ють чай з калиною.

Слайд 15

 

А ще калина - це сила духу, мужність та незламність нашого краю в боротьбі за незалежність. Про неї складено найбільше художніх творів, пісень, легенд, прислів’їв, загадок .

 

Гра «Продовж прислів’я»

1.Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

2. Калина хвалилась, що з медом солодка.

3. Пишна та вродлива, як червона калина.

4. Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

5. Щоки червоні, як кетяги калинові.

6. Молода дівчина така гарна, як червона калина.

7. Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

 

Поетична світлиця

Тече вода з-під явора

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Т.Шевченко

Колишися, калинонько, колишися,

Зеленими листочками розпишися.

Сонячними проміннями розмалюйся,

Ще з тим вітром буйнесеньким розцілуйся.

Ще й сріберною росою вмийся чисто,

Надінь свої ягідки, як намисто.

Буде тобі, калинонько, та й весело.

Як поглянеш в чисту річку, як в глядило.

Марія Підгірянка

 

Пісня «Ой, є в лісі калина».

 

Шанування українцями калини підтверджується і тим, що на честь калини названо безліч населених пунктів нашої країни.

 

Слайд 16

 

Працюючи з адміністративно - територіальною мапою України, ми з’ясували, що майже на всій території нашої Батьківщини є міста, містечка і села, назви яких утворені від кореня калин.

Слайд 17, 18

 

Отож, люди дуже цінували калину, і вважалося, що наруга над цим кущем вкривала людину ганьбою і накликала біду.

Слайд 19

 

Декламування вірша

Посадіть калину…

Коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину…

Коло тину

Щоби злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину …

Коло хати

Щоб на всенькеє життя

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Синє небо, злоте поле…

Посадіть калину коло школи,

А щоб цвіт її не стерся,

Посадіте коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

Антоніна Листопад

 

Слайд 20

 

Українські символи - верба і калина.

Згинула б без них наша Україна.

Чутно влітку на калині

Пісні солов’їні.

Над водою, на горбі

Гарно символу - вербі:

Довгі коси розпускала,

У ставочку полоскала.

                                                                            Учениця 4 класу, Ольваніко Діана

 

Слайд 21

З давніх - давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: «Де верба - там і вода». Саме вербові гілочки використовували для розшукування під землею води. А там, де росте верба, - обов’язково буде вода. Тому так часто в тих місцях копали криниці. Верба сприятливо діє на воду.

 

Важко знайти річку в Україні, над якою б не росла верба. Міцно пустивши коріння в землю, верби стримують зсув, не допускають підточування грунту водою. Коріння проникає в землю на 2,5 - 3 метри і розростається в боки до 70 см за рік. Верба стає справжньою помпою для відкачування води під час повені.

 

Верба - Боже дерево, символ Світового дерева та надзвичайно життєвої сили, бо має здатність розвиватися без коріння. Протиставляється сосні та дубу, які не завжди можуть витримати бурю; вербові ж гілки завдяки своїй гнучкості залишаються цілими... За повір’ями, з ростом посадженої своїми руками галузочки верби, росте і сила людини. Біля верб люблять селитися добрі духи вод, опікуни людського роду.

 

Із спогадів учителя Ковтунівського НВК ЗОШ І - ІІІ ст. - ДНЗ, Шаблій С.В. ми дізналися, що її дитинство пройшло в с. Боровичі Середино - Будського району Сумської області на березі мальовничої Десни, яка протікала майже повз їхню хату. І її батько, щоб укріпити береги річки, навесні нарізав вербових прутиків і встромлював їх у сиру землю берегів. Через деякий час ці прутики пускали корінці, і таким чином виростали маленькі вербички, які потім виконували свою корисну справу.

Слайд 22

Ми вирішили провести дослід, як швидко вербовий прутик пустить свої корінчики. Поставили його в склянку з водою 01.02.2015 і почали спостерігати.

Результати спостереження:

1 день – поставили гілочку в воду;

4 день – на вербовій гілочки розпустились котики;

14 день – вербова гілочка пустила свої корінчики.

Тож, висновок: посадити вербу може навіть дитина.

 

Ще довкола лежить сніг, а верба вже віщує весну. Є така приповідка: «Зацвіла верба - прийшла весна». Пухнасті вербові котики - це така вражаюча дивовижа, що до кожної сіренької чи біленької бруньки приглядаєшся: чи не зблиснуть там оченята, бо котики ж!

Слайд 23

 

В цьому році зима виявилася напрочуд теплою. Тому, ще в кінці січня ми їх помітили на верболозах край села.

 

(Виконання пісні «Котики вербові»)

 

Верба є природним фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок та озер. Недаремно люди завжди брали воду для пиття під вербою. А в селах, де копають колодязь на куток, - на 10 - 15 дворів, люди у відра кладуть невелику гілочку: це дезінфікує воду, поліпшує її смакові якості. Верба очищає не лише воду, а й повітря: кожне дерево на 10 метрів  оточене непомітною сіткою, де немає жодної хвороботворчої бактерії.

Слайд 24

 

Ці властивості верби ми вирішили перевірити за допомогою досліду.

Для досліду ми взяли три склянки з питною водою з - під крану. В першу склянку нічого не поклали; в другу - вербову гілку без кори; в третю - вербовий прутик з корою.

Слайд 25

 

Спостереження проводили кожного дня і результати занесли в таблицю.

Для нас це стало цікавим відкриттям.

 

І чому цей звичай втрачений серед населення України? Бо це ж так актуально в наш час, коли в країні існують екологічні проблеми. Чим ми дихаємо, що ми їмо і що п’ємо?

 

Верба - гарна помічниця і в господарстві. Особливо широко використовували лозу для огорож - тинів. З чистої деревини видовбували музичні інструменти. З верболозу народні майстри плели кошики, декоративні прикраси, меблі, хлібнички, інші ужиткові речі.

В селі Богданка ми розшукали двох майстрів з плетіння кошиків з вербового пруття. Це Пех Степан Васильович, 1941 року народження і Забіла Володимир Васильович, 1953 року народження.

Слайд 26

 

Виявилося, що Забіла В.В. не тільки вміє сам плести кошики, а ще і онуків своїх навчає. Тож, ми запросили до себе одну з них, Забілу Марину, ученицю 10 класу нашої школи для того, щоб вона показала нам способи плетіння. Це заняття виявилось напрочуд цікавим і не складним. Виявляється, найбільша складність у лозоплетінні в заготівлі вербової лози.

Слайд 27

 

Народна медицина також використовує вербу. Настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Відваром і порошком з кори очищають та вигоюють рани, нариви, опіки. З вербової кори в першій половині 20 століття було добуто саліцилову кислоту. Назва її походить від латинського слова «салікс», яке в перекладі й означає верба.

 

Завуч нашої школи, Разіна Н.М. поділилася з нами власним досвідом використання цілющих властивостей верби:

«Примочки з відвару вербової кори прикладають до пухирців при опіках шкіри на ніч. До ранку пухирець здувається».

 

Люблять вербу в народі за красу, за притаєну зажуру та гордий сум. Шанують і оспівують її в піснях, віршах та  прислів’ях .

 

Поетична світлиця.

Це що за диво з нашою вербою?..

Ще звечора вона біля ставка

По-мертвому сіріла над водою,

А це, диви, зелена вся яка!..

Хіба що, може, вискочивши миттю

Вночі з води, ретельний водяник

Її обкинув рясковою сіттю

І знов собі десь під водою зник?!

Іван Вирган

Котиків-воркотиків рясно на вербі.

Котиків-воркотиків я нарву собі.

Котики-воркотики всілися рядком.

Поїть сонце котиків теплим молоком.

Котики-воркотики в мене на вікні.

Котики-воркотики — гості весняні.

Не глядить на котиків лиш вусатий кіт.

Мабуть, зна, що котики — це вербовий цвіт.

Андрій М'ястківський

Слайд 28

 

 

Дерево життя (символічну вербу) майстрині вишивали на рушниках і вірували, що цей рушник принесе щастя і добробут в оселю .

Слайд 29

 

Виготовляли витинанки з зображенням цього символу для прикрашання оселі.

 

Українці вважали вербу символом родинного вогнища. Молодих обов’язково водили навколо куща лози. З вербою лягали і в домовину. Археологів, яким першим пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі юного фараона лежали й гірлянди з вербових листків! Ця давня любов до верби народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. Християнська церква ввела поважання верби до своїх обрядів. У нас є навіть свято - Вербна неділя. Було заведено в цей день квітки - сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки -  святити.

Слайд 30

 

Світ звірів тісно взаємодіє зі світом рослин. Як Світове дерево є зв’язком трьох вселенських просторів (нижнього, середнього і верхнього), так і тварини пов’язані з кожним із трьох світів: риби, змії - з нижнім (земноводним), звірі, свійські тварини - з середнім (власне землею), птахи - з верхнім (небом, повітряним простором).

 

Наші предки в сиву давнину вивчали поведінку тварин для практичної мети -  співпраці з навколишнім світом. Святкові жертвопринесення певних тварин Богам і ритуальне вживання м’яса тварин (або їх хлібних зображень), що супроводжувалося магічними обрядодіями і словами, у давнину мало на меті прилучення родини до сил природи, і через це - примноження добробуту, забезпечення родючості людей і тварин.

 

Образи звірів, птахів, плазунів, земноводних  були присутні в народних обрядах та іграх, у системі прикмет і ворожінь тощо. Важко переоцінити роль свійських тварин, безпосередньо причетних  до людського побуту.

Слайд 31

 

Так, в українців баран був символом дійової енергії, сили і благополуччя, багатства і добробуту. Його роги - емблема земної рослинності, а руно - символ родючості. Водночас є уособленням упертості;

 

бик - символ об’єднаної енергії Сонця і Землі, фізичної сили і здоров’я, мужності і доблесті;

 

ведмідь - символізує оновлення життя, початок нового життєвого циклу;

Слайд 32

 

вівця - символ простоти і невинності, особливо, в ставленні до всього злого;

 

вовк - символ жорстокості, жадібності, кровожерливості - в загальному, злої сили, ототожнюється зі злим божеством або духом війни та чвар;

 

вуж - втілення незлобливості, спокою і мудрості. Крім того, він - символ багатства, щастя для дому;

Слайд 33

 

кіт - універсальний символ: він може бути і добрим духом житла і посланцем зла, в загальному, приносить у дім спокій;

 

коза - символ скептицизму і недовіри, образний вираз малозначимості;

 

корова - символ продуктивних сил Землі, материнського інстинкту, матері -годувальниці, добробуту і благополуччя;

Слайд 34

 

кріт - символ темних сил, бо живе в темноті - під землею;

 

кролик - символ невибагливості й беззахисності;

 

миша - символ нечистоплотності, диявольська тваринка;

Слайд 35

 

свиня - символ бруду і нахабства, впертості й дурних, гріховних звичок;

 

собака - символ вірного друга, надійного і непідкупного помічника.

 

А серед птахів: ворон - проклятий птах, про що свідчить його чорний, тяжкий колір;

Слайд 36

 

голуб - символ Святого Духа, а також - щирої любові, злагоди й ніжності;

 

дятел - такий же передвісник лихого, як і сорока;

 

жайворонок - символ єдності Землі й Неба;

Слайд 37

 

ластівка - символ весни і відродження, добра і щастя;

 

лебідь - символ Божественного, Сонця і Добра, краси і вірного кохання;

 

лелека - символ любові до батька - матері, символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини;

Слайд 38

 

синиця - вісниця всього доброго, легкого і веселого;

 

сова - символ мудрості й потаємних знань, і, водночас, нещастя і смерті, про що вона повідомляє своїм зловісним і тривожним нічним криком;

 

сокіл - його символіка найвища: сокіл  - благословенний Небом синтез розуму, мужності, молодості і сили, з давніх - давен був символом Першобога - Рода;

Слайд 39

 

Лелеки ключами у небі літають.

В лелеці - криниці воду черпають.

Ця птаха приносить у сім’ї дітей,

Гніздо своє мостить біля добрих людей.

                                                                            Учениця 4 класу, Ольваніко Діана

 

Лелека в українців - святий птах, який, за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. В народному уявленні він є символом праці і відданості. Де він покладе своє кубло, тій хаті буде щастити, а якщо його образити, то він покине їхнє обійстя і забере з собою їхній добробут і здоров’я. Хата ж таких незугарних людей може бути вражена блискавкою чи згоріти в якийсь інший спосіб. Адже лелека оберігає людські будинки від пожежі, бо колись вірили, що саме червонодзьобі лелеки, зв’язані з небом і сонцем,  принесли людям на землю іскри небесного вогню.

 

Чорногуз є водночас і повелителем дощу та птахом води. Це й не дивно, якщо згадати, що поживу він знаходить саме на озерах, річках і болотах, поїдаючи жаб і навіть змій. На Поліссі побутували вірування: якщо уподібнитись бузьку і здійснити ритуальне вбивство змії чи жаби, то можна викликати дощ. Але боронь Боже було вбити самого лелеку! Тоді неминуча страшна засуха, або ж затяжний і дуже сильний дощ. Отже, дощ і вода взагалі були для українських хліборобів символом родючості.

Слайд 40

 

Наші предки вірували, що лелеки, знищуючи жаб, очищують воду від нечисті. Ці вірування вони перенесли на влаштування криниць у вигляді лелеки чи журавля. Нажаль, в нашому селі не збереглось таких криниць. Але ми знайшли фотографію минулого століття з таким колодязем- журавлем.

Слайд 41

 

 

На зиму лелеки відлітають до далекої країни за морем. Часто її асоціювали саме з містичним Вирієм, чи Ірієм ( з праслов’янського - водоймище), де птахи та змії зимують, а люди живуть після смерті і до народження. Тому вважалося, що саме бусел приносить душі ще не народжених дітей з потойбічного Вирію, аби ті могли прийти у цей світ.

 

Починаючи з 9 березня, коли відзначається свято Обертіння, або Лелечини, усі птахи знову ладнаються вирушати назад до рідних гнізд, несучи на своїх крилах весну. Спочатку жайворонки і різна пташина дрібнота, а за ними - величні чаплі та лелеки.

Слайд 42

 

У нашому селі теж є, нажаль, одне гніздо, де мостяться після прильоту навесні лелеки. Воно знаходиться край села біля городів на місці старої теплиці. Змостили його лелеки на водонапірній башті. За свідченнями односельців, минулої весни прилетіло, навіть, два бузька до гнізда і почали за нього битися. Після нетривалої битви один з них полетіла далі. Висновок: якщо б в селі було місце, підготовлене людьми для гнізд, лелек селилося б у нас більше.

 

Ось нотатки зі спостережень нашої односелиці:

«Повернулися до гнізда лелеки у другій половині березня. Спершу з’явився один і зайняв гніздо, відганяючи від нього суперників. Залишав його лише для пошуків їжі. Односельці спостерігали і розповідали про жорстокі бійки лелек на гнізді. Зайнявши гніздо, він почав гучно тріщати за допомогою половинок дзьоба, закидаючи голову за спину, піднімаючи хвіст вгору, розкривши трохи  крила, пера на грудях і шиї настовбурчив. Через декілька днів їх було вже двоє. І тепер,  підлітаючи до гнізда, вони зустрічали одне одного своїм клекотом кожного разу.

 Цікаво було спостерігати, як птахи ремонтували своє гніздо. Вони вплітали нові гілки, закріплювали  їх в певному порядку, щоб ніякий вітер не був страшним. Лелеки, окрім гілок, наносили до гнізда ганчірки, папір тощо.

Десь на початку липня на верхівці гнізда я помітила маленьку сірувату голівку. Виявилося, що це вже лелеченята у бузьків підростають. Коли вони вилупилися, я не знаю. І тільки  25. О7. 2014 я побачила двох лелеченят в повний зріст. А на початку серпня, коли вони підросли, почали вже літати самі. Кумедно було дивитися на їхні перші пташині польоти. А батьки їх поруч пильнували.

Коли відлетіли до вирію, я не бачила, але,  сподіваюся, що наступного року вони знову повернуться до нашого села».

 

Мабуть, тому що лелека приносить добробут в українські оселі, символ цього птаха зустрічається на багатьох гербах українських міст. На нашу думку, саме тих, де лелек оселяється найбільше.

Ми дослідили це питання і результати дослідження зафіксували в своїй роботі.

Слайд 43, 44, 45, 46

 

Звернімо увагу ще на те, скільки пісень, віршів, загадок, казок і повір’їв в Україні пов’язано з цим птахом і скільки він має назв:  бусол, боцюн, бузько, гайстер, чорногуз, лелека.

 

Поетична світлиця

Люблять птаху цю дорослі і малі,

Символ спокою та миру на землі.

В синім небі майоріють два крила,

Це лелеченька нам долю принесла,

А якщо вона над хатою кружля –

Там народиться прегарне немовля,

І лелеку привітають залюбки

Мама й тато, найщасливіші батьки.

І тому я попросити вас хотів:

Бережіть, будь ласка, люди, цих птахів!

 

Лелеки вирушили в путь…

Мабуть, як ми, весни чекали.

А тут… сніги ще не розтали

Й дерева інеєм цвітуть.

Ой, рано, рано, горді птиці,

Ви повернулись в рідний край.

Тут крига ще міцніша криці

Й не скоро ще квітучий май.

Ще сонце небо не зігріло,

Лежить на ваших гніздах сніг…

Ой, не один з вас зложить крила.

Весна прийде… та не для всіх.

Слайд 47

 

Прикмети про погоду, пов'язані із білим лелекою

1.Рано прилетів — буде тепле літо.

2. Лелека починає непокоїтися — на погану погоду.

3. Активно тріщить увечері дзьобом — завтра буде сонячний день.

4. Стоїть на одній нозі — значить треба чекати похолодання.

5. Якщо не відлітає далеко від гнізда, а тримається поблизу — на негоду.

6. Коли птах погожого дня тримається сухого місця, то й наступний буде сонячним.

7. Перед тим, як здійметься вітер, лелеки довго кружляють біля своїх гнізд.

8. Заклекотали лелеки в гнізді — час садити цибулю.

Слайд 48

В народній творчості лелека символізує любов до рідної землі, тугу за батьківщиною. Його образ (як і образ любої іншої птахи взагалі) українці використовували в розписах предметів побуту, писанкарстві, вишивці, витинанках.

 

Слайд 49

 

А ще на уроках трудового навчання вчимося вишивати найпростіші речі, але ж не так вправно, як це роблять наші українські майстрині. На одному з занять наша вчителька Світлана Павлівна продемонструвала нам, як вишивається пташка на серветці хрестиком. Вона розповіла, що характерною рисою цього орнаменту є розташування птахів голівками один до одного. Вони або тримають у дзьобах ягоди калини, або сидять на Дерева життя  - як символ молодої пари або нової родини.

Слайд 50

 

А ще, ми навчилися виготовляти цього символічного птаха в техніці «оригамі».

 

Танок «Летіли лелеки»

Слайд 51

 

Кінь мій дужий,

Сильний, мужній,

Грива пишна золотиться,

Під копитами - травиця.

П’є він з річечки водицю.

І по полю він гасає,

Вітер гриву розвіває.

Любить коник дуже волю.

Має він щасливу долю.

Коник - символ України,

Нашої єдиної країни.

Учениця 4 класу, Ольваніко Діана

 

Кінь з’явився на теренах України давно: кінські кістки, знайдені на Наддніпрянщині, датуються IV тис. до н.е., причому це останки вже приручених коней.

Наші предки вірували, що кінь - це посередник між світами і царствами: своїм і «тридесятим» - має здатність віщувати. Смерть, весілля або весну кінь чує за дванадцять днів наперед. Чує також «на себе лиху годину» -  що він «матиме тяжку роботу».

 

У давнину був звичай ховати коня разом із померлим. Такий кінь мав перенести небіжчика в інший світ, служити господарю й там.

Волосся з кінської гриви також часто використовували в народній магії.

 

Особливого значення набув кінь за часів козацтва. Кінь - добрий товариш козака, вірний до могили, часто проводжає його в останню дорогу, тому образ коня невіддільний від понять вірності другові, землі, рідному середовищу.

Слайд 52

 

Нажаль, в наш час в господарстві люди використовують частіше «залізних» коней, ніж справжніх. Так, провівши пошукову роботу, ми з’ясували скільки коней утримують мешканці на території нашої селищної ради.

Слайд 53

 

Наші предки з давніх - давен вірили в силу оберегу. Вони вважали, що своє помешкання необхідно оберігати від знегоди, злого духу, недоброго ока. Повсюдно вважається, що кінська підкова, прибита над дверима будинку, приносить удачу всім, хто в ньому живе. Якщо підкова над дверима взята під задньої ноги сивої кобили, удача буде найбільшою. Підкова одночасно вважається і предметом, що відлякує злих духів, і символом щастя - залежно від того, як її повісити. Якщо підкова висить рогами вниз - для захисту від злих духів, а якщо рогами вгору - для удачі і для благополуччя в домі, щоб була повна чаша.

 

Нас це зацікавило і ми вирішили провести опитування, щоб з’ясувати, чи використовують мешканці нашого села цей оберіг.

Слайд 54

 

За результатами ми зрозуміли, що в наш час українці мало дотримуються народних звичаїв.

 

За віруваннями українського народу, кінь - символ швидкості, витривалості, степової волі. Образ коня наявний у всіх видах української народної творчості: в обрядовому та позаобрядовому фольклорі - у ліричних піснях і в казках, загадках, у колядках та щедрівках, історичних піснях, легендах, переказах тощо. У більшості випадків він є виразником національного символічного значення в писанкарстві.

Слайд 55

Поетична світлиця

Слайд 56

Народна іграшка також займає важливе місце у народній творчості українців. Вона унікальним чином поєднує у собі побутові, мистецькі, педагогічні традиції. Здавна наші предки виготовляли іграшки для своїх дітей власноруч. Образ коня в народній іграшці посідав значне місце. Так, коників - гойдалок виготовляли з дерева для малечі, з глини робили коників - свищиків, з тканини і ниток - іграшкових коників для дитячих забавлянок.

 

У більшості випадків кінь є виразником національного символічного значення. ми дослідили, що його символ широко використовується в геральдиці українських міст.

Слайд 57, 58, 59, 60

Як добре, що ми проживаємо в сільській місцевості і маємо змогу спостерігати за цією чудовою твариною.

Слайд 61

Отож, ми бачимо, народні вірування можуть бути не тільки цікавими, а й корисними.

 

Піклуючись про своє здоров’я, можна використовувати лікувальні властивості калини і верби,  а також дезінфікувати питну воду за допомогою вербового полінця, що є актуальним в наш час екологічного забруднення навколишнього середовища. Калина - гарний лікувальний засіб, а верба - дезінфікуючий. Тому, важливо проводити роботу по насадженню цих рослин в своїй місцевості.

 

Ми з’ясували, що наші предки рослинні і тваринні символи використовували як обереги  в вишивці рушників, сорочок та наволочок. На них вишивали Дерево життя – символ верби, різноманітні квіти – як символ дівочої краси, птахів у парі – символ щасливого подружнього життя, коней – як символ добробуту в оселі. Дуже добре було, якщо ці всі символи поєднувались разом в одній вишивці.

 

Також, з використанням цих символів, розписували посуд, печі, прикрашали різні предмети побуту, виготовляли у вигляді дитячих іграшок, захищали свою оселю від всього негативного.

 

Нажаль, сучасні українці мало обізнані в сфері української культури, народних традицій та обрядів. Тому треба більш широко вивчати ці традиції і знайомити  з ними друзів, батьків, односельців.

 

Не можна втрачати народні надбання українських майстрів. Необхідно опановувати такі види декоративно - прикладного мистецтва як вишивка, народний розпис, писанкарство, різьблення по дереву, народна іграшка та інші, щоб в майбутньому передати ці вміння нашим нащадкам, підтримуючи таким чином зв’язок поколінь.

 

Потрібно дбайливо ставитися до братів наших менших. Взимку підгодовувати пташок, навесні виготовляти шпаківні для захисників наших садів, за допомогою дорослих влаштовувати місця для лелечих гнізд.

Виконання пісні «Три поради»

 

Отож, не біймося звертатися до традицій. Це зовсім не означає, що треба нехтувати сьогоденням. Але тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна й чіткіше зрозуміти сьогодення й уявити майбутнє нашої України.

Вірш «Україна» (Бриткова І.)

Слайд 62

 

Флешмоб «Україна – це я»

 

Слайд 63