Сценарій відкритого виховного заходу

на тему

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала і провела

О. Д. Валюх

 

 

 Мета: познайомити учнів з різновидом декоративно- прикладного мистецтва

 українців – вишивкою, з кращими зразками робіт вишивальниць рід-

 ного села, різними техніками вишивання; виховувати естетичні смаки

 учнів, зацікавленість історією культури свого народу, пощану і любов

 до рідного краю; розвивати пізнавальні інтереси учнів.

 Обладнання:  вишивки  учнів школи, вишивки народних майстринь села.

 Запрошені гості:  майстрині народної вишивки:

Вчитель

 Тримаю вишиті старенькі рушники.

 Давно забуті, горнуться до мене…

 Заполонили світ нейлони та шовки…

 Кому потрібні вишиті ромени?

 Гортаю білу грядку полотна,

 Засіяну барвінком і любистком.

 Сміється вишита прабабою весна,

 Ховається за квітами й листом.

 Голублю диво-дивне із пісень,

 Що хрестиком і стелиться і в’ється.

 Сіріє за вікном звичайний день,

 А в рушниках волошками сміється.

 Перегортаю білі рушники,

 Що хліб вкривали і дитя в колисці,

 Що старостів чекали на святки,

 Розшиті маками, заквітчані, барвисті.

 Благословенна будь на всі віки,

 Найперша жінка, що нашила квіти.

 Душа мого народу – рушники,

 Барвінками і мальвами зігріта.

 

 Ведучий 1. Вклоняємось всім вам доземно,

 Як батьківській хаті з далеких доріг,

 Як хлібу, що матінка чемно

 Кладе на вкраїнський рушник.

 

 Ведучий 2. Бо ж нашому роду нема переводу,

 Хай пісня єднає коріння святі,

 Дай, Боже, нам віру і братню згоду

 На довгії роки, на вічні роки

 

Ведучий 1. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

 Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

 Хліб ясниться в хаті,

 Сіяють очі щирі,

 Щоб жилось у правді, щоб жилось у мир

(Вручення короваю.)

Ведучий 2.  Щасливі ми, що народилися, живемо, в Україні. Тут жили наші прадіди, діди, живуть наші батьки. Тут корінь українського народу. Знати свій народ – це знати мамину пісню, батьківську мудрість, бабусину вишивку, забуту, розтоптану часом.

Ведучий 1.  Як сказав український класик, Україна є краєм смутку і краси, радості і печалі, розкішним вінком з рути та барвінку, над якими сяють ясні зорі. Україна – це милозвучна мова, вишитий рушник, задушевна лірична пісня, крилатий танець.

Танець

 

Ведучий 2.  Україна багата своїм декоративно-прикладним мистецтвом. Одним з найчарівніших видів є вишивка. Вона здавна прикрашала український побут і часом являла собою шедеври мистецтва. Неможливо уявити українську хату без вишиваних рушників, килимів, ліжників, наволочок, серветок.

Ведучий 1.  Погляньте на нашу класну кімнату. Вона сьогодні перетворилася в яскравий,  барвистий, квітучий сад, сповнений зеленого буяння, буйного цвітіння. А подарували нам цю радість спілкування з прекрасним майстрині народної вишивки нашого села: ---------------?

 

Ведучий 1. Вишивка – один з найбільш поширених і улюблених в Україні різновидів народної творчості. Її твори – це піднесений світ краси і фантазії, поетичного осмислення природи, схвильована розповідь про думки та почуття людини, світ натхненних образів, що сягають своїм корінням далекого минулого.

 

Ведучий 2.  Узори вишивки – це мистецтво високої етичної наснаги простого і водночас декоративного мислення. У вишивці, як і в народній пісні, майстрині відбивали свої заповітні мрії про краще майбутнє, свої споконвічні прагнення.

( Пісня Наталії Май «А срочка мамина біла»)

Ведучий 1.  В орнаментах вишивок ніколи не буває зайвої лінії, кожна рисочка має своє певне значення. Людина завжди прагне прикрасити своє нелегке життя. Зробити радісною важку щоденну працю. Отоді за допомогою нитки та голки на простому полотні виникали неперевершені візерунки вишивок.

Ведучий 2. В Україні любили і вміли вишивати скрізь. Але кожен район, навіть кожне село мало свої улюблені кольори, свої місцеві узори.   Погляньте на цю рукотворну красу! Яке різнобарв’я оточує нас! Скільки життєвої сили у цих вишивках! Давайте ближче познайомимося з нашими сьогоднішніми гостями.  Послухаймо зараз розповідь про особливості вишивки нашого села

 

 

Ведучий 1.  Традиційно, довгими зимовими вечорами дівчата та жінки вишивали рушники, адже кількість вишитих рушників у хаті свідчила про достаток родини.

Ведучий 2.  Вишитий рушник з хлібом та сіллю став традиційним атрибутом на святах. Від сивої давнини і до наших днів у радості і в горі – рушник невід’ємна частина нашого життя.

 

Ведучий 1. Символіці вишитого рушника, його значенню в житті людини присвячено чимало творів.  Один із них — пісня на слова Андрія Малишка "Рідна мати моя”, яка стала улюбленою в народі.

(Виконання «Пісні про рушник» А.Малишка та П.Майбороди.)

 Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

 Ти водила мене у поля край села,

 І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

 І рушник вишиваний на щастя дала.

 І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала ,

 І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

 

 Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

 В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,

 І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

 І дитинство, й розлука, і вірна любов.

 І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

 І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

 

 Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

 І зелені луги, й солов’їні гаї,

 І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка,

 І засмучені очі хороші твої.

 І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка,

 І засмучені очі хороші блакитні твої.

 

Ведучий 2.  Вишивкою прикрашали також одяг. Одним з найкрасивіших його елементів була сорочка. Вишита сорочка була ознакою гідності, працьовитості дівчини, жінки.

Учениця.   Візьму голку, клубок шовку

Полотно біленьке,

Та й подамся у садочок,

Де сонце ясненьке.

У садочку подумаю,

Котру квітку рвати

Щоб із неї добрий узір

Для вишивки взяти.

Красну рожу і гвоздиків

Букетик нарват,

І роботу любимую

Свою розпочати.

Ой, вишивки мої любі,

Я вас вишиваю,

Та про красу і про фарби

Думки не лишаю.

Де покласти слід рожеву,

А де ніжно-синю,

Щоб славила моя праця

Рідну Батьківщину,

Щоб сміялася сорочка

Файними квітками,

Щоб пишалась Україна

Своїми майстрами.

 

Ведучий 2.  Дівчата змагались між собою в доборі візерунків, в загальній композиції елементів, орнаменту, в майстерності вишивання  одягу був свого роду характеристикою майстерності. Поганою нареченою вважалася та дівчина, яка не володіла цією майстерністю змалку. В одній з народних пісень говориться: “Вона вміє шити-вишивати і гарних пісень співати”.

 

Ведучий 1.  Мати вишивала сину сорочку, коли він залишав рідний край. Як схвильовано про це написав поет Д.Павличко у пісні «Два кольори», музику до якої написав П.Майборода. 

 

Ведучий 2. Сьогодні ми з вами відвідали чарівний світ української вишивки. А нашими гідами під час цієї подорожі були прекрасні, роботящі, щирі жінки, від яких починається все прекрасне в нашому житті.

 

1. Вишиванка - символ Батьківщини,

 Дзеркало народної душі,

 В колисанці купані хвилини,

 Світло і тривоги у вірші.

 

 2. Вишиванка - дитинча кирпате,

 Що квітки звиває в перепліт,

 Материнські ласки, усміх тата,

 Прадідів пророчий заповіт.

 

 3. Вишиванка - біль на п`ядесталі,

 Слава, воля, єдність, віра - ми.

 Журавлем курличе, кличе далі,

 Стелить вирій взорами-крильми.

 

 4. Біля річки дитинча кирпате,

 Кинуло віночок в часу тлінь -

 В плетиві надії, мрії, злато,

 Загойдалась пісня поколіннь.

 

 5. Колисанки не забудь дитино,

 В серці вишиванку залиши...

 Не зліпити болем Батьківщину,

 Як розбите дзеркало душі.

 

 6. Веселкою сплелися кольори

 На рушничку твоєму, наче доля.

 На нім — тобою прожиті роки,

 Усі достоту, з радощами й болем.

 

7. Усе на нім: вечірняя зоря,

 І росами умите раннє сонце,

 На нім і сльози, й посмішка твоя,

 Хатинка рідна і твоє віконце.

 

 Ведукчий 1.  Шануйте, друзі, рушники,

 Квітчайте ними свою хату,

 То обереги від біди.

 Шануйте те, що дала мати.

 

Ведукчий 2. Це все твоя земля, твоя Вкраїна.

 Це рук твоєї матері тепло.

 Хай святиться рушник, яким дочку й сина

 Благословляє мати на добро.