Виховний захід "Свято Миколая"

Свято Миколая

Мета: Розширити та закріпити знання дітей про свято Миколая, ознайомити з народними традиціями та звичаями. Поповнювати знання учнів про духовну окрасу українського народу. Виховувати повагу до традицій свого народу.

Обладнання: Святково прикрашена зала, костюми та інвентар для учасників свята.

Тип уроку: Урок – свято.

Сценарій свята

Сергій: Щоб ти знала, ніякого Миколая не існує, а подарунки під подушку нам мама кладе. 

Лариса:Неправда, він існує. А гарні діти навіть побачити його можуть.

Та хто ж такий, твій Миколай?

Вчителька розказувала, хіба ти не пам’ятаєш ?

Тю, та я тоді гав за вікном рахував та дівчат за волосся смикав. Розкажи.

Було це 500 років тому. У місті Миррі жив і служив Господу єпископ Миколай. Це була добра і порядна людина, яка всім допомагала. А найперше допомагав він тим, у кого було горе. І любив він свої дари давати так, щоб його ніхто не бачив. Бідним людям – багато грошей, діткам – солодощі. За своє доброчесне життя заслужив він повагу Бога і став святим.

Все одно не вірю, якщо отримаю подарунок, тоді повірю… 

Ангел : Ніч розкрила чорні крила,               Землю в темряву сповила.

Сніг засипав всі дороги,  І поля, і перелоги.

           Ані сліду не видати,             Ні стежиночки до хати. 

 Як же Миколай святий 

Знайде стежку до дітей?

Вітер (вбігає з мітлою):

Не турбуйтесь, слуги Божі!  Вітер радо вам поможе. Гляньте, ось мітлу я маю,  Всі шляхи позамітаю, 

Брами всі повідчиняю  Я святому Миколаю. 

(Замітає шляхи, ангели присвічують).  

2 Ангел:  

О, спасибі, Вітер-брате!  Гарно вмієш замітати. 

Може б, ти ще допоміг,  Щоб світити місяць міг?  В темну ніч їзда тривожна,  Заблудити легко можна.... 

Вітер:

Добре! Я під небо злину,  Сіру плаху з нього скину. 

Вийде місяць з-поза хмар, 

Ясний витягне ліхтар,  І усі шляхи осяє 

Пресвятому Миколаю! 

 3 ангел:

Гляньте, місяць в небі світить!  Вже чекають чемні діти  На святого Миколая. 

Ми йому на зустріч йдем.  В кожну хату заведем. 

  (Ангели виходять, з протилежного боку виходить чортик і хухає на пальці рук, робить зігріваючі рухи) .  

Чортик 1:

Ой, холодна тут зима –  В пеклі ж холоду нема, 

Вибиравсь я, наче вліті!  

В пеклі – жар, зима – на світі.  Я без шапки, без кожуха,  Відмерзають хвіст і вуха. 

От біда! Чи довго ждати, 

Поки всунусь десь до хати,  Де живуть погані діти, 

Треба ж кості розігріти! 

Чортик 2: (Під звуки музики пританцьовує та співає) :  

Ух, ух, ух, ух, ух.... Замерзає в мене дух!  Не поможе тут і плач –  Грійся, чортику, та й скач! 

(перестає танцювати)  Трохи розігрівсь.... Та цить! 

Чути здаля сніг скрипить!  Хтось надходить. На хвилинку  Заховаюсь за ялинку. 

(Чортик ховається. Виходять з санчатами  Яринка і Тарасик ) 

Яринка: 

Чом, Тарасе, не видати  Ні одного ангеляти,  Ні дзвіночків не чувати!  Може, Миколай Святий  Не прибуде до дітей? 

Тарасик:  

Неможливо це, сестричко! Ще хвилинку невеличку Терпеливо ми заждім. 

Миколай Святий в наш дім 

Вірю, скоро завітає, 

Він про нас всю правду знає.  Ми ж усі учились пильно, 

Не вели себе свавільно,  І чужого научались,  Та й свого не відцурались.  4 Ангел:  

(непомітно вийшов з-за лаштунків, слухає розмову дітей, а потів мовить сам до себе)  

Добрі, гарні діти! 

Як же ними не радіти? 

Чортик:  (вихиляється з-за ялинки)  Не мої це друзі-діти! 

Ні, не маю чим радіти! 

Яринка:  

Ми до Господа молились,  Щоб багато дав нам сили, 

Щоб багато дав охоти 

Перешкоди всі збороти 

І колись такими стати, 

Як хотіли б тато й мати,  Як хотіла б вся родина  Й наша рідна Україна! 

4   Ангел:  Добрі діти, гарні діти,  України пишні квіти! 

Чортик:

Не мої це друзі, бачу –  З горя мало не заплачу. 

Тарасик:  (прислухається)  Сестро, чуєш? 

Яринка:

Це дзвіночки! 

Тарасик:  

Ангеляток голосочки.  

5   ангел:  Сяють зорі, пізній час –   В гості ми ідем до вас,  Чемні діточки малі,  Чи у місті, чи в селі. 

Спить у білій льолі гай,  В'ється полем шлях пустий – Саночками Миколай, 

Друг дитячий, пресвятий,  Їде, їде до дітей... 

Виходе Миколай з подарунками                                                                           

6   Ангел:  

Просим, глянь, Дідусю Божий: 

Перед містом на дорозі Ми зустріли цих дітей. 

Святий Миколай:  

Мир вам, діти! ( благословляє)

Дівчинка:  

О, святий наш Миколаю! 

Не прогнівайся, благаю, 

Що Тобі на зустріч ми 

Серед ночі і зими 

Аж за місто вийшли з хати!  Ми хотіли привітати, Поклонитися Тобі...  

Святий Миколай:  

Добрі діти – вас я знаю! 

Правду з ваших серць читаю,  З ваших синіх оченят – Дуже, дуже з того рад! 

Тільки ви вночі взимі  Не пускайтеся самі  Віддалік від ваших хат! 

Хлопчик:  

Ми гадали, слуги Божі, 

Що поможем вам в дорозі, 

Шлях у місто вам покажем,  Хто і де живе, розкажем.

Святий Миколай:

Нам якраз туди пора, 

Де чекає дітвора, 

Щоб її здійснилась казка. 

(Знову відізвалися дзвіночки. З-за ялинки висовується чортик і, смикнув Тарасика за рукав, відводить вбік) .  

Чортик:  

Даремно я сюди пригнався, 

Замерз, ще й нежиті набрався. (чихає) 

Брів снігами без кожуха,  Відморозив ніс і вуха. 

Друзів тут моїх нема –  Все пропало.... все дарма!...

Вітер:  

Хто ти будеш?  

Чортик:  

Друг я твій! 

Перемерз я – розігрій! 

Вітер:  

О, чортів я розумію! 

Зараз я й тебе зогрію... 

(вітер з мітлою женеться за Чортиком, той втікає. На  сцену виходять святий Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу) .  

Яринка:

Ось ми в залі!  Погляньте – Олі, Галі 

Ромки, Славки та Петрусі –  Українські діти всі! 

Святий Миколай:

О, спасибі, друзі браві,  Що дорогу показали! 

За цю помічь, милі діти, 

Буде вас Ісус любити,  А Ісусикова Мати  Все вам буде помагати.

Від автора

Мир вам, любі! Ласка Божа  Ваші душі хай осяє! 

А громада ваша гожа,  Мов чудова квітка-рожа, 

Хай росте і розцвітає 

Без пригоди злої, лиха,  Мамі, татові на втіху,  А народові на славу!  Любі хлопчики й дівчата,  Вас вітають ангелята!

Слова вчителя:

А скажіть, небесні дітки, -  Ви ж для них найліпші свідки –  Чи ті діти, що у залі, 

Ті спереду і там далі, 

Більші, менші і маленькі,  Цілий рік були чемненькі? 

7 Ангел: Так, вони були чемненькі,  Тата слухали і неньки. 

Слова вчителя:

А скажіть, небесні дітки, -  Ви для них найкращі свідки –  Чи молитву рідну знають?  Бога нею прославляють?  Чи шанують рідну мову,  Українське рідне слово? 

7 Ангел:  

Так, і моляться, й читають, 

Рідні пісеньки співають  Галі, Стефи, Марки, Олі, Бо вчаться у рідній школі. 

Слова вчителя:

А ходи сюди, дитинко, 

На коротку на хвилинку, 

Розкажи нам, що ви, діти, 

Тут навчилися робити?

Дівчинка ( виходить):

Я скажу усе, що знаю, 

Пресвятому Миколаю:  Хоч малі ми дитинчата, Поважаєм маму й тата. 

Ми шануєм рідне слово, 

Прадідівську рідну мову, 

Рідні книжечки читаєм,  Рідні пісеньки співаєм, 

І молитвою, що мати 

Нас навчила в рідній хаті,  Ми звертаємось до Бога Про опіку й допомогу. 

4  Ангел:

Добрі діти, так і треба –  Все те бачили ми з неба.

Святий Миколай:

Бачу я, ви добрі діти –  Буде з того Бог радіти!  (до ангелів)  Божі слуги, ангелята!  Розвантажуйте санчата,  Розпаковуйте гостинці  Мирославові, Галинці.  Роздавайте всім, як треба,  Подаруночки із неба. 

1   Дівчинка:  Дякуємо Тобі, Владико,  За утіху цю велику! 

2   Дівчинка:  

Дякуємо Тобі, Святий,  Від усіх оцих дітей

3   Дівчинка : 

Обіцяємо добрими бути, 

Слів Твоїх не призабути, 

Завжди вчитися охоче,  Бо того Ісусик хоче, 

І такими виростати,  Як бажають тато, мати  І увесь наш рідний край! 

Ангели (хором):

Всім вам Боже помагай!