13 серпня о 18:00Вебінар: Готуємось до навчального року з онлайн-тестами «На Урок»: плануємо наперед

Виховний захід "Україна - це ми"

Про матеріал

Матеріал допоможе класоводу розвивинути креативність та почуття патріотизму у молодших школярів.

Мета. Формувати почуття національної свідомості поваги та любові до рідного краю; виховувати гордість за людей, які прославляють і відстоюють єдність України, любов до рідної землі, розуміння важливості панування миру і злагоди в країні.

Цільова аудиторія: учні молодших класів

Обладнання: віночок роду, карта України, державні символи, презентація «Це моя земля», аудіо запис пісні Т. Кароль «Україна це ти», мішечки-пам'яті із сердечками та свяченим зіллям.

Перегляд файлу

Тема. «Україна – це ми»

Мета. Формувати почуття національної свідомості поваги та любові до рідного краю; виховувати гордість за людей, які прославляють і відстоюють єдність України, любов до рідної землі, розуміння важливості панування миру і злагоди в країні.

Цільова аудиторія: учні 1 класу

Обладнання: віночок роду, карта України, державні символи, презентація «Це моя земля», аудіо запис пісні Т. Кароль «Україна це ти», мішечки-пам’яті із сердечками та свяченим зіллям.

Хід заходу

(Діти святково одягнені у вишиванки. До зали заходить, дивно одягнений, хлопчик і роззирається навкруг, не розуміючи куди він потрапив).

Забудько

Що за дивне місце тут. Синьо-жовтий прапор. Дивовижні квіти на вашому одязі, музика. Де я?

Дівчинка

Нічого дивного це звичні для нас речі, а вбрані ми у свій національний одяг – вишиванки. А ти звідки до нас завітав?

Забудько

Я не знаю, нічого не пам’ятаю. Як я сюди потрапив? (плаче)

Хлопчик

Не хвилюйся ми допоможемо тобі повернути пам'ять і згадати хто ти є! Правда ж діти?

Діти

  •                   Так, допоможемо.

Учитель

Дитино, глянь навкруг, яка твоя земля:

Красива, дивовижна і єдина.

Усе тут дороге: ліс, гори і поля,

Бо це – Вітчизна наша – Україна!

Перегляд презентації «Це моя земля»

Учитель

Наша рідна Україна, наша Батьківщина, яка має свою землю, свою мову, культуру, історію, власні звичаї і традиції має також неповторні державні символи.

  •                   Спробуймо відшукати герб та прапор України між десятками державних символів інших країн та прикріпимо їх на почесне місце – над картою України. (Діти із легкістю знаходять український герб та прапор і прикріплюють на стенд із картою України).

(Звучить мелодія і всі присутні співають гімн України .Забудько також намагається співати, але не може згадати усіх слів).

Учитель

 – Діти, ми живемо на своїй рідній землі, яка зветься Україна, а ми з вами – українці. І хоча зараз нашій країні дуже важко боротися із ворогом, який захопив частину України, та наші мужні герої ціною власного життя захищають нас. Ми ж молимося Богу і надіємося, що війна закінчиться нашою перемогою, бо з нами правда. Тому пропоную послухати вам казку про Україну, я впевнена, що щасливий кінець буде і в нашої казки.

Казка про Україну

Давним-давно, а коли саме, вже й ніхто не пам'ятає, жила собі маленька дівчинка. Звали її Україна. Гарненька була вона, мила й привітна, а личко її прикрашала добра посмішка. Найкращими її друзями були пташки, метелики, лісові тваринки. З пташками Україна любила співати, особливо вечорами, коли солов'ї затягували свої чарівні пісні. Для метеликів Україна висаджувала дивовижні різноманітні квіти, що встеляли галявинку навколо будиночку. Лісові тваринки любили заходити до України в гості, адже вона завжди їх частувала усілякими ласощами. Окрім того, дівчинка була надзвичайно працьовита, встигала вона і за будиночком доглядати, і на городі поралась, вечорами вишивала.

Та одного разу прийшла в її дім біда. Оселилось поряд вороже плем'я Поганців. Грубі вони були, невиховані і дуже ліниві. Спочатку, вони прийшли до України і забрали більшу частину врожаю, адже самі працювати не вміли і не хотіли. Україна поплакала тихенько, але вдіяти нічого не могла. Коли настала осінь, Поганці прийшли знову і забрали в України всі теплі речі, які вона готувала до холодів. Гірко було й боляче віддавати усе, але Поганці були сильнішими. Коли настала зима і випав перший сніг, Поганці мали прийти знову, аби забрати в України останнє – її теплий будиночок.

Зібрала Україна останні речі, що лишилися, витерла сльози і вийшла з високо піднятою головою, аби гідно зустріти загарбників. Прощаючись з будиночком, Україна вирішила востаннє заспівати. Спів її понесло навкруги лісами і полями, почули тваринки й пташки сум в її голосі і кинулись на допомогу. Зібралися всі, як один, і великі і маленькі: пташки, ведмежата, зайчики і, навіть, малесенькі мишки. Стали всі стіною навколо України, аби захистити дівчинку. Поганців це дуже насмішило, вони зухвало викрикували: «Що нам маленькі пташки і зайці? Геть з дороги!». Та ніхто не відступив, тваринки лише ближче притулились до України і навіть не думали тікати. Дівчинка щиро посміхнулась – вона була дуже вдячна друзям за підтримку, але розуміла, що проти дикого племені вони безсилі. Так би все і скінчилось, та з’явився могутній сильний вітер. Він грізно дмухнув на поганське плем'я і наказав їм забиратися геть. Виявляється, Поганці були страшенними боягузами, тож двічі повторювати не довелося.

Більше їх ніхто і ніколи не бачив. А Україна і досі живе у тому будиночку, співає чарівних пісень і сіє навкруг свою щиру любов і добро.

Учитель

Діти, розкажімо нашому несподіваному гостеві про рідний край.

(Діти читають вірші про Україну).

1.

Вишивала мама сину

Рушничком щасливу долю,

Щоб росла її дитина

В краї миру, сонця, волі.

2.

Заквітчалася калина,

Наче дівчина в садочку.

Це все – рідна Україна,

Ми – її сини і дочки.

3.

Будить жайворонок в полі

Золоте, важке колосся.

Буде хліб у кожнім домі

Для родини і для гостя.

4.

Сходить сонце над ланами,

День новий дарує людям.

Хай щаслива доля з нами

В ріднім краї завжди буде.

5.

Повертаються лелеки

І приносять нам надію,

Хоч були вони далеко –

Не згубили свою мрію.

6.

Ми – маленькі українці,

Сильні паростки країни.

Ми – герої, ми – умільці,

Творим благо для родини.

7.

Ми знання нові здобудем,

Ми розкриємо крилята,

Наш народ від сну розбудим,

Щоб країну будувати.

8.

Буде мир у кожній хаті,

Будуть діти і родини,

Буде радості багато

В нашій славній Україні!

Учитель

Як відомо символом українського народу є віночок, а кожна стрічечка у ньому – це частинка української душі, історії. Це наша остання надія. Думаю, що побачивши віночок роду, кожен хто втратив пам'ять, згадає хто він і якого роду!

Колективне створення «ВІНОЧКА РОДУ» під композицію Т. Кароль «Україна – це ти».

  • Я дух землі (першокласник тримає у руках чорну стрічку, потім зав’язує її на віночок).
  • Я мамина колискова (зав’язує рожеву стрічку).
  • Я символ Божої любові до людей, людського роду (тримає та зав’язує червону стрічку).
  • Я пшеничне колосся ( зав’язує жовту стрічку).
  • Я цілюща вода (тримає та вплітає у віночок блакитну стрічку).
  • Я символ природи і молодості рідного краю ( у руках зелена стрічка).

Діти беруть віночок, підходять до хлопчика-забудька і дають йому потримати віночок роду. І тут стається диво…

Забудько
З далекого краю,
З далеких світів

Хлопчик маленький

Всю землю сходив
Минав океани,
Ліси і моря,
Вдивлявсь крізь тумани:
- Чия це земля,
Чиї це долини,
Чиї це луги,
Чию це калину
Гойдають вітри!
Впізнав батьківщину:
- Моя це земля,
Моє тут коріння
І мова моя

Дівчинка

Тепер, коли ти згадав,що ти українець. Залишайся з нами, будеш з нами навчатися, ми станемо справжніми друзями.

Забудько

Не можу, я згадав, що мій дім на Сході України, там де іде війна. Я мушу знайти своїх родичів і допомогти їм повернути пам'ять.

Хлопчик

Якщо ти вирішив іти додому, то візьми із собою «ВІНОЧОК РОДУ» він стане тобі у пригоді.

Дівчинка

Ми не можемо відпустити тебе самого, тому прийми від нас цей оберіг.( Діти простягають хлопчику мішечок памяті із жовто-блакитним сердечком та свяченим зіллям.

Забудько

Я піду на Донбас і Луганщину

Посаджу оце зілля святе,

І поверне воно пам'ять втрачену,

Серце зрадника знов оживе.

І згадає він рідну країну,

І згадає про мову батьків,

Об’єднаєм тоді Україну,

Ми на славу майбутніх віків.

 

docx
Додано
11 серпня 2018
Переглядів
269
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку