Виховний захід. "Українська діаспора та її географія"

 

 

 

 

 

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД НА ТЕМУ
«УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА 

ТА ЇЇ ГЕОГРАФІЯ»










                                                                            Підготувала вчитель географії

                                                                                 Михайлевицької гімназії

                                                                                 Зубко Галина Михайлівна




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема виховного заходу.      Українська діаспора та її географія.

 

 

Мета. Ознайомити учнів з географією української діаспори. Розкрити суть поняття «діаспора». Виховувати почуття національної гордості, любові до України, відповідальність за долю Батьківщини.

То не питай: сей поїзд — відки він? 
Кого везе? Куди? Кому вздогін?

Се — емігранти.

І.Франко

 

 

.

Ведуча. Подивіться на політичну карту світу. На ній позначено країни і прикріплено до країн грона калини. Чому так? Калина – це символ рідної землі, отчого краю, батькової хати. Багато українців сьогодні проживають за межами своєї України. Калина – це той символ, що береже пам’ять людську, нагадуючи про милий край, це символ безсмертя. 

Пісня «Я так хочу до дому»

Розкидало по світу, розділило родини,
Звикло серце боліти, п'є по краплі новини,
що там чути від сина, через гуркіт снарядів,
Чи вціліли домівки під ударами градів.

Ви тримайтеся, рідні, і не смійте померти,
розписалися кровю ви на кожному метрі,
Наші душі сповиті в чорно-білі альбоми,
Хай дороги розбиті, але треба додому.
Приспів.
Я так хочу додому,
я так хочу додому,
Ці слова заповідні,
На вустах у мільйонів.
Там де все нам знайомо,
Де ми завжди потрібні,
я так хочу додому,
обійняти всіх рідних

Обійняти черешню і фату її білу,
і зіграти нарешті всі забуті весілля,
і молитися знову до Святого причастя,
і прибити підкову до порогу на щастя.

Біля рідного дому, в Україні безкраїй,
нам здавалось, що добре там, де нас ще немає,
Нас приймають в обійми добрі, лагідні люди,
але краще, ніж вдома, нам ніколи не буде
Приспів.
Я так хочу додому,
я так хочу додому,
Ці слова заповідні,
На вустах у мільйонів.
Там де все нам знайомо,
Де ми завжди потрібні,
я так хочу додому,
обійняти всіх рідних

 

Ведучий. Сьогодні багато українців проживають за межами своєї країни .Їх називають емігрантами, українською діаспорою. Діаспора в перекладі з грецької означає розсіяння. Діаспора- це частина етнічної спільноти , яка проживає за межами свого основного історичного регіону, але усвідомлює свою генетичну або духовну єдність з ним, зберігаючи при цьому зв'язок з історичною батьківщиною та підтримуючи свою національну ідентичність. 

Особливе місце серед країн української діаспори займають США, Канада, Аргентина, Бразилія, Австралія, країни Західної, Центральної Європи, Азія. Немає на землі куточка де не було української діаспори.

Ведуча

«Нашого цвіту по цілому світу»-кажуть у народі.

Основною причиною формування української діаспори були міграції населення за межі України викликані економічними та політичними причинами.

 

Пісня «Розкидана країна»

Австралія, Європа, Америка, Канада –
Розкинулась широко українська громада.
Немов листки за вітром, порозлітались люди,
Не знаючи, що з ними в краю далекім буде.

Приспів:
Розкидана країна
По цілому світу.
Питає Україна:
– Як там мої діти?
Назавжди зупинились
У краю чужому,
Чи світу надивились,
Вертаються додому?

Когось лиха недоля із домом розлучила,
На чужині далекій самотнім залишила.
Хтось їхав за коханням, а хтось тікав від нього, –
Шукати свого щастя покликала дорога.
 

Приспів
Ми рознесем по світу українську пісню
І вишиту сорочку, і зоряне намисто.
І де б не опинились, духом ми єдині,
Ми сильні і незламні, і вірні Україні.
Приспів

 

Ведучий.

Вирізняють такі хвилі формування української діаспири:

Перша хвиля- кінець 19 ст. початок 20 ст. – відзначався суттєвим відпливом населення з Галичини, Буковини, Закарпаття, Волині до Америки. Східна Україна виїжджала на схід.

Друга хвиля- міжвоєнна хвиля (20-30 ті роки ХХ ст.) еміграція характеризувалася переважанням політичних мотивів. Із Західної України еміграція була спрямована до Польщі, Чехії, Франції, Канади, Аргентини, Бразилії, США. У період 1919-1939 роках західноукраїнські землі покинуло понад 250 тис. осіб. Зі Східної України внаслідок насильницької колективізації було висилено близько 1 млн. осіб.

Третя хвиля-воєнна і повоєнна хвиля (1943-1950 роки) – насильницьке вивезення 2 млн. осіб (переважно молоді) у Німеччину, ще кілька мільйонів було ув’язнено. А також приблизно 300 тис. осіб (із Західної і Центральної України емігрували  в Західну Європу, Америку та Австралію. Ще близько 1 млн. осіб були евакуйовані радянською владою у східні регіони СРСР.

Четверта хвиля-на початку 1990 х років, після розпаду СРСР – зумовлена економічними чинниками, спрямована у розвинені країни Європи, в США, Канаду. За різними джерелами повідомляється, що після відновлення незалежності України виїхало до 7 млн. осіб.

П’ята хвиля 2014-і по сьогоднішній день. Через повномасштабне вторгнення росії за оцінками ООН на 1 липня 2025 року, за межами України перебувало 5,643 мільйона біженців.

 

Учень.

-Куди ж ми тікаємо, мамо?
-Війна!
Ворожа навала ген суне з Росії.
Гостомель в облозі, жорстока чума
Вже заволодіти всім світом воліє.

-І нашим будинком, і сонечком, ма...?
Дитячим садочком і Мурчиком нашим?
-Ти міцно тримай його, любий, тримай.
Ми не віддамо навіть котика раші!
-А, що у Росії немає землі?
Й тому нападає на інших війною?
-Усе в неї є, та немає душі,
Такої, мій синку, як в нас із тобою!

                                               

Учень.

Орда російська нас прийшла звільняти?
Тому вбиває всіх й громить усе…
І мами з дітьми почали втікати,
Бо ж ворог смерть, біду і зло несе.
А найдорожчі мамам рідні діти,
Тож мусять діток якось вберегти.
Щоб ті могли сміятися і жити
І у життя щасливими іти.
Та що цікаво... Біженців багато,
Та всі на захід йдуть, в чужі краї.
Ніхто ж в Росію не спішить втікати,
Хоч там знайомі й родичі свої…
А від Росії прагнуть всі подалі,
Від пропаганди клятої і зла.
Ідуть на захід в сумові й печалі.
Від москалів ніхто не жде тепла.
Бо там немає співчуття й любові,
Лиш люта ненависть та ще тупа орда.
Вони вбивати й нищити готові,

Там.де росія,там завжди біда.

 

Учень.

Не треба ні паризьких бруків,

Ні Праги вулиць прастарих:

Все сняться материні руки,

Стара солома рідних стріх.

 

Учень.

О принесіть як не надію, 
То крихту рідної землі: 
Я притулю до уст її 
І так застигну, так зомлію…

Хоч кухоль з рідною водою!.. 
Я тільки очі напою, 
До уст спрагнілих притулю, 
Торкнусь душею вогняною.

 

 

 

 

 

Учень

 БЛУДНИЙ СИН

В Лос-Анджелесі, просто на газоні,
Впав чоловік в травицю долілиць
І бачить крізь планету: грають коні
І грає Роська в шалі їх зіниць.

 

Впав чоловік і бачить крізь всю землю
Траву свою і стежечку свою,
Таку свою, що геть не відокремлю
Від тої споришевої в раю.

 

Впав чоловік під пальмами чужими
І бачить верболози, й чагарі,
І сиву матір з сивими дверима,
Де туляться на кроквах дві зорі.

 

Впав чоловік, і годі йому встати,
І кранами його не підвести.
Він бачить крізь планету: вийшла мати,
Він крізь планету шепче їй: "Прости".

 

Хто він такий? Чого він так ридає?
Чого він сльози сушить крадькома?..
Це блудний син. І хто його не знає?
На скронях в нього вже кипить зима.

 

В Лос-Анджелесі, просто на газоні,
Впав чоловік в травицю долілиць.
Над ним ревуть тяжкі залізні коні
І небо стогне від залізних птиць…

 

 

Учень.    

ЛИСТ ДО КАЛИНИ
Все більше нікому писать мені листи.
Залишилась, калино, тільки ти.
Вже ось і тітка, як остання гілка,
Геть одчахнулась з нашого причілка
І листя скинула на молоду траву.
Калино, ти живи! Вві сні і наяву
Приходжу я до тебе, прилітаю
З-за Єнісею, Вісли, з-за Дунаю,
І рідною матусею зову,
І падаю в пахучу мураву,
І до колін солоних припадаю,
І в щасті непоганьбленім ридаю,
Бо корінь мій дитинний –тільки ти.
Все більше нікому писать мені листи.
Листом відповідай. Листком багряноцвітим.
І пелюстковим шалом біловітим,
І кетягом вогненного литва,
Що клекотом незрадним ти жива.
На всі вітри мені відповідай –
На Єнісей, на Віслу, на Дунай
За бабу Танасину й за Килину
Відповідай, відповідай, калино,–
Вони, твоїм корінням розігріті,
Сидять на призьбі вже на тому світі,
Десь біля них там курять самосад
Мої дядьки, що не прийдуть назад,
Що їх взяли негоди і бої
У лютій, у жорстокій крутії.
Пиши за них. Відповідай суцвіттям,
Яке даєш весною їхнім дітям,
Щоб їхні внуки вже в коліні третім
Вітали їх суцвіттям на портреті.
Калино, напиши мені про все,
Як твої роси Рось мені несе
І як твоє коріння калинове
Наповнює моє пагілля нове –
Твою росу несе мені Дніпро,
У кров твою вмочаю я перо,
Пишу твоєю і своєю кров'ю,
Тож будь мені, калино, при здоров'ю,
Калинолистом ти відповідай
На Прип'ять, на Севан і на Алтай,
Куди мій кінь крилатий поспіша.
Ти – совісте моя, моя душа.
Пиши мені, калино, будь здорова,
Ніколи не продам тебе на дрова,
За цілий світ, за всесвіт не продам,
Тож клекоти назустріч всім вітрам,
Тож крила підіймай свої тугії
Безсмертним цвітом правди і надії!

 

Пісня  «Чужин»

Мати доню колисала, колисала,

День і ніч у Бога долі їй благала.

Та пройшли роки так швидко, мов потоки,

Полетіла мов лебідка в світ широкий

 

Приспів

Чужина, чужина. Так далеко вона,

Так далеко від рідної хати.

Чужина, чужина. Там не видно вікна,

Де чекає в сльозах рідна мати.

 

Журавлі летять у небі, небі синім

Одиноко так без тебе всій родині.

За тобою плачуть верби на долині.

Ой не легка доля в тебе на чужині

 

Приспів.

 

Жовтий лист впаде додолу, лист багряний.

Повертайтеся до дому, Роксолани!

Вас чекає рута-мята і калина,

Вас чекає рідна мати Україна!

 

Приспів.

 

Учень.    

ЕМІГРАНТИ

Коли почуєш, як в тиші нічній 
Залізним шляхом стугонять вагони, 
А в них гуде, шумить, пищить, мов рій, 
Дитячий плач, жіночі скорбні стони, 
Важке зітхання і гіркий проклін, 
Тужливий спів, дівочії дисканти, 
То не питай: сей поїзд — відки він? 
Кого везе? Куди? Кому вздогін?

Се — емігранти.

Коли побачиш — на пероні десь 
Людей, мов оселедців тих, набито, 
Жінок, худих, блідих, аж серце рвесь, 
Зів'ялих, мов побите градом жито, 
Мужчин понурих і дітей дрібних, 
І купою брудні, старії фанти, 
Навалені під ними і при них, 
На лицях слід терпінь, надій марних,

Се — емігранти.

Коли побачиш, як отих людей 
Держать, і лають, і в реєстри пишуть, 
Як матері у виходках дітей 
Зацитькують, годують і колишуть, 
Як їх жандарми штовхають від кас, 
Аж поїзд відійде, — тоді припадок! 
Весь люд на шини кидається враз: 
"Бери нас або переїдь по нас!"

Се в нас порядок.

 

Ведуча.

Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами!( І. Багряний)

Ведучий.

Є. Маланюк писав:

 Десь там квітнеш вишневим цвітом,
Десь зітхаєш в веснянім часу,
А мені ти — блакитним містом
В золотім полудневім меду.

А мені ти — фата-моргана
На пісках емігрантських Сахар —
Ти, красо землі несказанна,
Нам немудрим — даремний дар!

 

Ведуча.

Діаспора – це величезні втрати української нації. Діаспора – це величезне багатство України

 

Пісня На Україну повернусь

Є у мене дім, одіж і авто,
Ранок, вечір, ніч, є вишневий сад.
Це у мене вже не візьме ніхто,
Як мої літа не вернуть назад.

Тільки раптом задзвенить
Мого серця тятива,
Як почую хоч на мить
Українськії слова.

Приспів:
На Україну повернусь
Через роки, через віки,
Устами вдячно притулюсь
До материнської руки.

Сяду у літак, стріну земляків,
Поєднаємо всі свої жалі,
Ляже довгий шлях нам у край батьків
І наздоженем, певно, журавлів.

Може хліб черствіший тут
Та душа враз ожива,
Бо фіалками цвітуть
Українськії слова.
 

Приспів
 

До свого гнізда полечу я знов,
Певно там уже діти підросли.
А залишу тут віру і любов,
Може назавжди повернусь колись.

Приспів

 

Учень.

Не шукай, бо немає такої землі, Де так сонце нам світить, шумлять гаї, Ця земля – Україна, мій рідний край. Збережи, обігрій, знову сили дай. Наша мова – прозорий дзвінкий струмок, Що у пісню сплітається, мов вінок Щедрі ниви, безкраї твої поля, І безмежна, родюча твоя земля!   Учень. Прошу тебе, Господь, благослови Мою країну рідну неньку-мати, Хто захотів на вік з колін устати, І не схилити голови! Для неба сонця і трави Благослови в розгублену годину Мою стражденну неньку-Україну Прошу, Господь, благослови!   Дай нам, Боже, від зради і суєти Для нащадків наш край рідний зберегти, Зберегти Україну від днів лихих І вона обігріє дітей своїх!   Учень. Прошу тебе, Господь, благослови Мою країну рідну неньку-мати, Хто захотів на вік з колін устати, І не схилити голови! Благослови їй путь до слави, І благодатним світлом нас осяй. Втамуй любов'ю вічну спрагу, Благослови мій рідний край!

 

 

 

Ведучий.

Українська діаспора, розсіяна по всьому світові, являє собою могутній етнічний кущ, котрий живиться культурою материнського регіону України.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину. ( Василь Симоненко).