Виховний захід «УКРАЇНСЬКА ХУСТКА – БЕРЕГИНЯ НАШОГО РОДУ»

СЦЕНАРІЙ СВЯТА «УКРАЇНСЬКА ХУСТКА – БЕРЕГИНЯ НАШОГО РОДУ»

Мета: ознайомити дітей з українською хусткою, з традицією українських жінок носити на голові хустку. Дати поняття хустка – оберіг.

Розвивати бажання знати і бачити красу, зберігати духовні надбання українського народу; почуття гордості.

Виховувати любов до рідного краю; повагу та інтерес до українських традицій.

Виховувати творчі здібності, акуратність у роботі, естетичний смак.

Матеріал і обладнання: чарівна скриня,  різнокольорові хустки різні за розміром, мультимедійна дошка, презентація, аудіозапис пісні:«Мамина хустка», аудіозапис українських народних пісень.

На білому світі є різні країни,

Де гори ліси і лани.

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини

1. Є з усіх одна країна

Наймиліша нам усім.

То – прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

2. На свято вас просимо

Гуртом й поодинці,

На свято веселе,

Бо ми – українці!

3. Вітають усіх українські малята!

Ми всі готувалися довго до свята:

Вивчали таночки, веселі пісні,

Для вас готували виступи свої.

4. Хоч маленькі ми ще діти,

Мов весняні дрібні квіти,

Величаємо в цю днину

Нашу матір – Україну!

5. Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

6. Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

7. Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Пісня «Ми маленькі козачата»

Ми маленькі козачата

Станем справжніми людьми.

Ми кохаєм рідну пісню,

Україну любим ми.

Приспів

Україна – наша мати.

І про неї вільний спів.

Ми - веселв козачата,

Ми - нащадки козаків.

Ми шануєм рідне слово

В ньому вірність і краса.

Ми – маленькі козачата

Наша пісня не згаса.

8. Моя Батьківщина – це наша сім'я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабуся, дідусь мій і я.

На звичаї наша Україна багата.

9. На ній і гроно , і пелюстка,

І небо,й райдуги на ній…

Мов берегиня вроди хустка,

З давних-давен у нашій стороні.

Вчитель Цікава річ сховалася у цій скриньці, давайте спробуємо відгадати.

В скрині цій – я не одна.

Є ще річ тут чарівна.

Наче поле - вся у квітах,

Тепла – наче сонце влітку.

Віршів і пісень про неї складено чимало,

Бо ж століттями жінкам

Серце зігрівала.

Будень, свято чи гостина

Сяє барвами…ХУСТИНА!

Бере хустку та накидає на плечі, дістає інші

Діти підходять і любуються красою хусток.

Вчитель Ху́стка — це предмет одягу з тканини або в'язаний трикотажний виріб, квадратної форми, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі.

Хустка - «хистка» від слова хистити, захищати. Вона захищала голову і плечі людини взимку від холоду, а влітку від спеки і пилу, дощу і вітру. Хустка заміняла спідницю і плащ.

Хустка нагадувала трикутний дах будинку, тож вважалось що жінка у хустинці – ніби під дахом. Тому хустки були оберегами.

Це – оберіг жінки.

- А які обереги ви знаєте ще? -(Віночок, рушник, хліб, вишиванка,

намисто)

9. У віночку нашім
   Різнобарвні квіти –
   Символ України
   І дарунок літа.

9. Рушник український висить,

Переді мною, на іконі.

Навіює козацьку Січ

І всю історію до волі.

9. Хлiб — усьому голова,
   Так в народi кажуть,
   Хлiб — це мир, любов, життя,
   Хлiб — це наша радiсть.

9. Вишиванка – символ України,
   Кожної великої родини,
   Нашої історії та мови
   Залюбки вдягаємо її знову.

9. Нанизала намистинки

На ниточку для Галинки.

Виблискують червоненькі

Мов коралі в неньки.

Про хустку українського народу написано чимало.

Діти пригадують прислів’я та приказки (дівчатка)

• Хустка є наш оберіг, яка зігріває нас усіх.

• Хустка гріє голівоньку, а серце мами любу доньку.

• Мамина хустка серцю мила, бережи її дитино.

• Ти хустинонько біленька, нагадай про мою неньку, про її ласкаві очі, які сняться нам щоночі.

• На хустині цвіт калини відводить лихо від дитини

• Як голівонька в хустині, любо мамці та дитині.

• Ти мені, хустино синя, дуже дорогенька, бо таку носила моя люба ненька.

• На хустині птахи, квіти й грона калини. Не забуть ніколи своєї родини!

Вихователь. Українці, багатий народ на складання віршів та пісень.

Пісня про хустину

А сьогодні свято хустини у нас.

Всіх гостей вітає наш чудовий клас.

Про вкраїнську хустку згадаємо ми,

Як її шанують у нас між людьми.

Українська хустка – це наш оберіг.

Українець кожний, щоб її зберіг.

Так, як пісня наша – це душа землі,

То ж вкраїнську хустку ми шануємо всі.

Україна рідна багата на все.

Звичаї народні ніжно береже.

І обряди різні є в нас на землі

Їх шанують, люблять дорослі й малі.

9. В кожного  народу

Є своя святиня

Це для українців –

Вишита хустина.

9. Світлий символ щастя

Ніжності й добра,

Мов весна квітуча,

Хустина оця.

(Виходять хлопчики, розповідають)

В Україні вперше відзначили Всесвітній день Української Хустки (7 грудня 2019 р)

Хустка з давніх-давен була основним та улюбленим головним убором усіх українських жінок, і носили її на всій території України.

– Найбільше місце займає хустка у весільному обряді.

• Хусткою пов’язували наречену по шлюбі, і цю хустку жінка зберігала усе життя.

• Коли козаки вирушали в похід, то кожна дівчина своєму  нареченому давала вишиту хустину, як символ вірності в коханні.

– У хустинах носили в поле хліб та іншу їжу.

– Хустиною  укривали дитячі колиски від вітру й лихого ока.

– Хусткою жінки обов’язково покривають  голову, коли йдуть до церкви.

• На Великдень стіл накрито білою хусткою. Вона могла бути із квітами.

• Накривала хусткою печений у хатній печі  хліб, щоб не черствів.

• А ще хустку-вузлик із вечерею на Різдво для хрещених.

Розповіді матусь про хустину

• А скільки чудових традицій і обрядів пов’язано з  хустиною!  У кожній родині, де підростала дівчина, розмальована на коліщатках скриня мала повнитися хустками. Їх дбайливо оберігали, хизувалися гостям і сусідам ,неодмінно показували.

• Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.

Дай мені, мамо, хустку на щастя,

Хай буде на згадку вона,

Щоб не була поміж нами

Далека чужа сторона.

•  Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо парубок був до душі, то нареченому дарувала хустку.

9. Маю хустку, маю хустку,

Має чотири кінці,

Ой кого я полюбила,

Стелю під колінця.

•  У молодого при боці була припоясана хустинка, обов’язково червона. Він підходив до молодої, а свашки співали: Вийде, молода, з хати, Бо прийшов твій миленький Приніс вінок зелененький Ще й шальовую хустку,Та й на правую ручку,Тай на пальчик біленький Перстень золотенький.

• Хустка, якою мати водила молодих до хати і виводила із хати під час весілля, мусила бути світлою і ясною - таким буде і життя молодих.

• Під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язують хусткою. Не люди з’єднали, а з’єднав Бог навіки, На щастя, на долю, на довгий вік.

• Під час заручин мати виносила решето з хустками  і обдаровувала ними подружок молодої. Вони накидали хустини на плечі та йшли в танок.

• Під час викупу молоду садовили на стілець, покритий хусткою. Молодий віз до молодої фату на тарілці, під якою лежала хустина, подарована свекрухою, Нею другого дня  вона пов’язувала невістку.

• Чоловік дарував дружині хустину в знак любові, довіри, злагоди, поваги.

• Хустка, якою жінки покривали голову, щоб не «світити волоссям» , все ж залишала відкритим обличчя, що свідчить     про волелюбство українок. Згадаймо головні убори мусульманок Кавказу. Паранджа затіняла дівчині не лише обличчя – весь світ. Її віддавали заміж, не питаючи згоди. На Україні ж був час, коли дівчата самі сватались до хлопців.

• Зберігає український народ, як давній символ, пам’ять про хустину. Це перша ознака одягу жінки. Хустка – широко розповсюджена по всій Україні. Способи пов’язування були різними. 

А зараз я запрошую вас у салон-майстерню, де наші матусі покажуть майстер клас способів пов’язання хустин.

Мами дівчаткам завізують хустини

9. Візьму бабусину хустину 
   На колір – синя синь небес, 
   На себе я її накину – 
   І в захваті замовкне все! 
   
   

10. І навіть квіти синьо-сині 
    У здивуванні струсять синь, 
    Коли в бабусиній хустині 
    Ступлю у синю далечінь! 
    
    

11. А синє сонечко на трави 
    Застеле сині промінці, 
    Такі м‘якенькі і ласкаві, 
    Як сині китиці в руці.

9. А хустка в нас завжди була в пошані

У літню спеку й люті холоди.

Їх гарно так замотували пані,

Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.

9. А літню хустку часто вишивали,

Щоб гарною на голові була.

І хустка людям щедро дарувала

Свій захисток від сонця і тепла.

9. Бо голови від спеки закривала,

А взимку гріла і несла тепло.

Та від хурделиць ревно захищала,

Щоб затишно у холоди було.

9. Тож за турботу їх усі любили:

І прикрашали, як могли, усі.

Хустки яскраві діточки носили,

А вже темніші — вдови, бабусі…

9. Та всі любили хустинки з квітками,

Щоб маками і ружами цвіли…

Тому хустки були завжди з жінками,

Як навіть в путь останню їх вели…

Танець з хустинами пісня «Мамина хустка».

9. Краса в хустині нашій споконвічна,

Як і душа, що з піснею жила.

Бо в українок і душа лірична,

У ній багато сонця і тепла.

Вчитель

Проходять роки, десятиліття, виростають нові покоління, змінюється влада, з’являється нова мода, та ніколи не можуть з пам’яті людської добрі традиції прадідів, їх обереги поруч нас, не дають нам забути, що ми діти українського народу.

Подивуймося ж і нині - в цей розбурханий, розбратані національними чварами й економічними незгодами вік - незахищений, живучий в любові нашого народу до простого, та водночас незбагненного дива - української хустки. Візьму бабусину хустину. 
Хустка – це життя… Вона пам’ять роду, його святиня.