Виховний захід – урок родинної любові«Повертай додому, до рідної хати, де тебе чекає мати».

 

 

Загальноосвітня школа І-ІІ ст с. Грузятин

Маневицький район Волинська область

 

Виховний захід – урок родинної любові

 

 

 

«Повертай додому, до рідної хати,

 де тебе чекає мати».

 

 

 

 

 

 

Перкевич Валентина Дмитрівна

Вчитель української мови та літератури

 

 

 

       Тема:   Урок родинної любові «Повертай додому, до рідної хати, де тебе чекає мати».

Мета:   Зміцнювати дружні стосунки між учнями класу та їхніми батьками, узагальнити образ матері, виведений в усній народній творчості, в літературі та художніх полотнах; розвивати в учнів навики виразного читання, вміння триматися перед аудиторією, естетичні та етичні смаки дітей; виховувати почуття любові та вдячності до матері, готовності підтримати у важку хвилину.

Обладнання: Плакат із темою уроку, панно із зображенням жінки-матері з немовлям, ікона Богородиці, записи пісень про матір.

Епіграф уроку:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Тарас Шевченко

Основний зміст уроку

1 учень:    Мені даєшся ти такою: навстріч мені із губ твоїх зліта ясна усмішка золота, немов ковзнув з-за хмари промінь, і загріває моє серце, яке нагадує мені маленьку землю й на якому буйно проростають колись посіяні й забуті зерна. Навстріч мені із твоїх губ зліта  ясна усмішка золота, мов ластівка маленька із гнізда, притиснутого дахом; летить, простерши крила, у гонитві за комашнею, що неначе рій думок дрібненьких, крутиться на місці. Як Мона Ліза, ти здіймаєш без пощади на сміх всі наші слабості і вади. Здаєшся ти мені такою.

2 учень:  Мені здаєшся ти такою: в прозорості небесних барв, з очима мрії голубої спинилась ти із немовлям і дивишся у світлому спокої на шлях, що тоне в млі. У тебе на обличчі  - терпіння й щастя   усіх жінок, що у стражданні ждуть тієї миті,  коли дитя прокаже їй раптово, їй першій перше слово .Як гордо їй! Мала життя зернинка, яку вона, щаслива мати – жінка, для світу народила, світиться, мов промінь, новий народжуючи день. А той, хто може на долоні зважити піщинку, в пісках невидну. Той відчуває всю планету; і мами так: тримаючи дитину, всю землю держать на своїх руках.

І тільки через те, ми матір називаємо святою. На Рафаелевій картині ти мені знайома: в руках – зернинка, мов земля, вагома. Здаєшся ти мені такою.

 

Запис мелодії « Рідна мати моя»

Вступне слово вчителя.

Материнство… Святе і прекрасне, оспіване поетами, увічнене художниками. У всіх народів, у всі віки жінка – мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища. Її мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболене синівське серце. Отож, любі діти, шановні гості, сьогоднішній наш урок «Повертай додому, до рідної хати» ми присвячуємо найдорожчій і найсвятішій на землі  людині – жінці-матері.

                           Воістину небесна і земна,

                           Заквітчана і терном, і барвінком

                           Повіки будь! Повіки слався. Жінко!

 Без Матері не було б на землі ні поета, ні космонавта, ні генія, ні простого трудівника ниви, ні батьків та дітей. Бо мати на землі – то нова основ. Першопочаток людського життя. Його злетів та падінь.

Сьогодні на уроці наше завдання – узагальнити образ матері, виведений в усній народній творчості, в літературі, в образотвочому мистецтві. А ще – навчитися любити, поважати матір, завжди спішити на її материнський поклик. Епіграфом до сьогоднішньої нашої розмови нехай будуть слова нашого національного пророка – Т. Шевченка. Зануртесь у глибинний зміст цих слів і скажіть, чи міг би мудрий і далекоглядний Тарас життя на землі назвати « нашим раєм». Якби в ньому не домінувала постать молодої Матері « з своїм дитяточком малим» ?

(Учні висловлюють свої судження)

Протягом усього уроку ми будемо говорити про матір, про любов і повагу до неньки. Кожний із присутніх на уроці має задуматись над питанням, що означає для нього питання « любити матір». Отож,

Давайте поговорим про життя,

Отак зібралися і поговорим.

Поділимося радістю і горем.

Давайте поговорим про життя.

  Давайте поговорим про батьків,

     Що нас родили і що нас зростили,

                   В нас вклали стільки мрій, старань і сили –

Давайте поговорим про батьків.

Давайте поговорим про любов,

Бо як на світі жити без любові?

Ну що ж, ви до розмови вже готові?

Давайте поговорим про родинну любов.

Бо цеглиною суспільства назвав Арістотель родину. А найціннішим в суспільстві є Людина, яку народила мати. І народила дитя не тільки собі, а Богові і людям. І ось на цьому фундаменті постає образ, я вважаю, ангельський. Так і хочеться порівняти неньку з Мадонною, з Богородицею.

   Найкращі твори літератури, музики, образотворчого мистецтва присвячено матері. У давніх біблійних текстах про Матір Божу сказано: « Тепла заступниця світу холодного». Чому? Бо  так уже повелося: немовля приходить у холодний світ і байдужий, щоб його зовоювати. А щитом і мечем у цій боротьбі стає передусім любов і мудрість матері.

 

І сходинка – Літературна розминка

Ваше завдання: назвати автора, назву твору, з якого взято ці слова.

 Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи, мій малесенький,

Пізній-бо час.

( « Колискова» Лесі Українки»)

 

Привчав мене батько трудитись до поту,

А мати – любити пісні.

Спасибі вам, рідні, за щиру турботу

Наука згодилась мені!

( « Школа батьків» П. Воронька)

Мамо – голубко!  Горюєш ти, бачу,

Стогнеш сама у журбі;

Хай я в неволі конаю і плачу –

Важко незмінно тобі.

( « До матері» П. Грабовського)

Мати скрушно похитала головою і з тихим жалем подивилася, наче мене тяжко покалічила на все життя і сказала: « З панами, сину, не водись, з багатими не знайся, горнися, дитино, до простих, до роботящих людей»

(« Слово матері» Б. Антоненко- Давидович)

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає.

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І не буде злому

На всій землі безконечній

Веселому дому.

( « І мертвим, і живим….» Т. Шевченка)

Рідна мати моя,

Ти ночей не доспала,

Ти водила мене

У поля край села.

І в дорогу далеку

Ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний

На щастя, на долю дала.

( « Пісня про рушник» А. Малишка)

Як я малим збирався навесні

Іти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

( « Два кольори» Д. Павличка )

Заглядає в шибу казка

Сивими очима,

Материнська добра ласка

В неї за плечима

( « Лебеді материнства» В. Симоненка)

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

( « І Архімед, і Галілей» Т. Шевченка)

 

ІІ сходинка – Філософські роздуми

Суть цього завдання полягає в тому, що ми повинні з’ясувати, як народна творчість вчить шанувати, любити й берегти неньку.

 Пропоную звернутись до прислів’їв і розкрити їх зміст.

 

1.Від сонця – тепло, а від матері – добро. Материнська молитва із дна моря дістане.

2.Як ти розумієш давньоєгипетську мудрість: « Носи матір свою, як вона колись тебе носила. Вона часто була обтяжена тобою, але не скидала тебе».

 

«Легенда про матерів»  ( За Паньківим)

    Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята. Відбувалися ігри, які закінчувались пусканням стріл щастя. Подивитися на ці ігри виходив із морських глибин цар морів та океанів Нептун. Це був надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії. «Хоч як люди нахваляються своєю силою, а мене бояться. Ніхто з них не насмілився пускати стріли у бік моїх володінь!...» - говорив він, сміючись. Одного разу вийшли до вогнища юнаки  і, повернувшись у бік моря, всі як один пустили туди стріли. Як же розгнівався Нептун! « Я всіх вас поховаю у безодні морській!» - заревів він. Жінки вирішили віддати всю свою силу синам. Юнаки, взявши материнську силу, підійшли до самого берега. Щоб не підпустити їх до води, Нептун кинув на берег величезний вал, але юнаки встояли, а матері після цього стали слабкішими.

    Коли Нептун побачив, що юнаки витримали важкий вал, він люто вигукнув жінкам: « Хай ваші сини вистояли на суші, але в морі я порву їм руки!» Жінки знову задумались. Раптом на поверхню води вийшли доньки морського царя .Вони були некрасиві. Вони попросили: « Жінки, віддайте нам свою красу – за це ми допоможемо вашим синам». Жінки погодились і віддали дочкам морського царя свою красу.

    Чекають матері – не повертаються сини. З’явився знову Нептун і голосно-голосно зареготав: « Не діждатися вам тепер своїх синів. Вони заблукали». Матері забули, що на морі нема доріг. Тоді жінки вигукнули: « Хай буде в ваших очах менше світла, але над нашою землею ще ясніше горять зірки, щоб сини знайшли до них дорогу до рідних берегів». Тільки сказали це – у небі відразу ясно-ясно заблищали зірки. Юнаки побачили їх і щасливо повернулися додому. Ось чому моряки сильні і непереможні, бо матері віддали їм усе краще, що мали.

 

(Пісня « Виростеш ти, сину…»)

Вчитель

Матері… .Все життя дивляться нам услід, вирядивши в люди. Так і стоять на початку всіх наших доріг. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі. Кожна мама тяжко страждає, якщо її дітей спіткало лихо, і розцвітає, стає молодшою, веселішою, коли бачить, що її діти виросли порядними людьми.

Друзі! Скільки не було б нам років – 5 чи 50 – нам завжди потрібна мама, її ласка, її ніжний погляд. І чим більше любові до мами, тим світліше і радісніше її життя.

 

Кость Прохоренко « Шануйте матерів»

 

Мені болить, коли матуся,

Що має дочок і синів,

Живе одна, мов та бабуся,

На схилі посивілих днів.

Працює вдень, не спить ночами,

І часто зрошує сльозами

Тверду подушку. На зорі

Скотину порає в дворі.

А вдень – копає на городі.

Уста шепочуть: « Світе мій,

Як важко жить мені самій!

Одна-однісінька та й годі…»

Цим віршем нагадать хотів:

Шануйте, діти, матерів!

 

Вчитель.

Перед матір’ю ми завжди в боргу. І цього боргу не можна виміряти ніякою міркою, не можна оплатити повністю. А тому умійте відчувати серце матері. Умійте бачити в її очах мир, спокій,  радість, тривогу, хвилювання, сраждання…

 

Уривок із книги « Слово про матір» педагога Гончарова

 

Доля подарувала мені прекрасну матір. Я відчув і зрозумів це дуже рано. І багато, як мені здавалось, зробив для того, щоб полегшити складне життя матері і принести їй радість. Люди, котрі знали нашу сім’ю, говорили, що я хороший син. І сам я думав так, поки мама була живою.

Мама померла, коли ми, троє її синів, були вже дорослими. Душевний біль, смуток за матір’ю часом були нестерпними, хоч час поступово заліковувув, пом’якшував гостроту переживань.

Але невиліковним лишилось почуття вини перед матір’ю. Воно і зараз не дає мені спокою, хоч минуло вже багато літ.

Пам’ять немилосердна. Вона зберегла всі мої давні гріхи, не простила жодної помилки: гострого слова матері, недописаного їй листа, свавільного вчинку.

Я приходжу до неї на могилу. Багато разів траплялось розмовляти на кладовищі з іншими людьми. Коли б померлі матері могли почути запізнілі слова своїх дочок та синів, їх гіркі каяття і жаль!

• « Рідко думав про матір. Іноді навіть забував про її існування».
• « Коли їхав з дому, листи писав неохоче, скупо. Мати страждала».
• «Часу завжди не вистачало. Поспішав до приятелів, на побачення, на роботу, в кіно. Матері віддавав лічені хвилини. Нічого вже тепер вже не зміниш…»
• « Чомусь я не говорив добрих слів, яких мама чекала і котрі були у мене. Скупився на ласкаві слова. А зараз все віддав би, аби поговорити з мамою. Але пізно – не запитаєш її, не почуєш відповіді…»

« Пісня про матір» Бориса Олійника

 

Вчитель. І як би не склалася ваша доля, знайте: материнське серце болить за вами завжди. Ніколи не забувайте доріжки до матінки. Приїздіть, обніміть, розкажіть, поцілуйте. І робіть це якомога частіше. Бо прийде час, захочете запитати, обійняти, поцілувати. Але буде вже пізно…

Учень.

Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучила совість потому.

Ні грошей не привозьте, ні слави,

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

Пригадайте дитинства стежини,

Поцілуйте батьківські сивини,

Зачерпніте водиці з джерельця.

Прихилітеся серцем до серця.

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра можете їх не застати.

Щоб не мучила совість потому –

Приїжджайте частіше додому.

Пісня « Мамина коса»

Учень.

Ми сказать спасибі хочем,

Любі мами, вам за все:

І за ласку, і за усміх,

І за те, що все в нас є.

Хай ніколи біль і смуток

До вас не прийдуть,

Хай лелеки із весною

Щастя вам несуть.

Хай завжди у вашім домі

Буде все гаразд,

 Щоб ніколи не гнівили

Ваші діти вас.

Пісня « Росте черешня в мами на городі»

 

Підсумок уроку.

Багато сьогодні сказано про найдорожчу для кожного з нас людину – маму. Тож скажіть, що ви відчули серцем? Що означає для вас «любити матір»?

Вчитель. Дорогі друзі!    Нехай завжди вас зігріває материнська любов, нехай у ваших душах звучить неньчина пісня і поруч з вами нехай завжди буде мамине благословіння. Нехай усі діти якомога довше чують дихання своїх батьків, удари їхнього серця. І їдуть. Доки є до кого…

Пісня « Повертай додому»