Виховний захід: "Великий син України".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вчитель. Чалюк Л.В.

 

 

 

 

 

 

Тема.   ВЕЛИКИЙ СИН УКРАЇНИ

 

Мета: розширювати знання учнів про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка; пробуджувати інтерес до вивчення спадщини Т.Г.Шевченка; стимулювати пізнавальну активність молодших школярів; збагачувати словниковий запас; розвивати мислення, уяву, пам’ять, дикцію, артистичні здібності; виховувати любов до творчості поета, до рідного краю, до його історії.

Обладнання: виставка книжок, картин, відео. Малюнки.

Хід свята

І. Організація класу
II.Оголошення теми і мети уроку
На дошці епіграф:    

 Є люди як свічки –

Згоряють, відходять в небуття.

Є люди як зірки –

Горять і святять усе життя.

Та ні, це не зірки, холодні, мертві,

Вони – сонця, засвічені у небі,

Які горять, обігрівають все й

                                не згаснуть.

І не загинуть…         

                                            В. Сухомлинський

 

Дитина 1

Гомін лине по країні

Сонячно, крилато.

Гомонить Дніпро із степом

Про велике свято.

 

Інсценізація

(Заходить дівчинка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

Хай палає свічка

Хай палає

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають.

Слово й музика нехай єднають нас.

(Мама і малий Тарас сидять на лавочці)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається? .

Мати. Так, мій синочку, правда.

(Малий Тарас кладе голову на коліна матері. Звучить музика (Зоре моя вечірняя.)

Хлопчик. - А чому так багато зірок на небі?

Мати. - Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

-Мати. Старайся, мій хлопчику! (Гладить його по голові.)

(Мати йде, хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями).

Дитина 2

Ти взяла мене маленького за руку

І хлопця в школу одвела

До п'яного дяка в науку. —

Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, — ти казала.

Ведуча : сьогодні свій захід ми посвячуємо  незвичайній  людині, яка і по цей день є володарем народних душ. Ця людина – український народний поет, художник, вчитель.

Це був Поет.

Поет з родини бідної.

А душу мав розкрилену, як птах.

Гарячим болем і живою піснею

Його слова - в народу на вустах.

А скільки ж раз його було розіп'ято

За правду, за Кобзар, і «Заповіт».

В душі народу словом заповітним він

Залишив вічний і глибокий слід.
 

Мова піде про геніального українського поета. Підкажіть, хто це?                                                                                                                  (Т.Г. Шевченко)

ІІІ  Основна частина

 Дитина 3

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

 

Дитина 4

 Минають весни, пройде літо,

 За осінню прийде зима,

 Шевченку не дано старіти –

Для нього старості  нема .

Дитина 5

Ми вперше чули про Шевченка

від мами рідної, від неньки,

А потім вже від вчителів

 почули  ми у рідній школі …

 Про те, як  жив він, як жалів

 всіх тих, хто ніс тягар неволі.

Мультфільм про Тараса https://www.youtube.com/watch?v=Ktb-0LRm2Pk

 

  Дитячі роки Т.Г. Шевченка (Під тихий музичний супровід)

Учень .9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Кобзар.  Батьки дали йому ім’я Тарас.  Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною. Найбільше він любив свою матінку.

Вчитель. У вас може виникнути запитання, що означає слово «кріпак»?

Це людина закріплена за паном, яка працює на нього. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ.
Учень. - В малого Тараса було багато своїх справ. У ставку треба викупатись, з хлопцями в траві вивалятись , а потім знову викупатись. їсти хочеться, та вдома все рівно нічого немає. Може, щось в садочку знайде?

Учень.До коваля треба в кузню збігати, подивитись, як він працює. А потім утекти треба від свого товариства в кущі й помріяти.
Учень.  Малим Тарас думав, що небо над головою, ніби високий дах, а там удалині, цей дах опускається до землі, там його стовпи залізні підтримують. Навіть ішов далеко, щоб побачити ці стовпи, але так і не побачив, а сонце все заходило.

 

Учень .Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка « в науку». За найменшу провину дяк карав своїх учнів різками.

Учень .  Гірке дитинство випало на долю Тараса.  Коли йому було 9 років радість і втіха потьмарилися горем.

Учень . І мати кинула цей світ

Як мав Тарас лиш девять літ

Потім два роки не пройшло

Як батька рідного не стало.

 

Учень . Зостався круглий сирота

 І гірко попливли літа.

Ходив, шукав, щобуло сили

Людей ,щоби добра навчили.

 

Учень  Писати вчився у дяка,

А малювати в маляра.

По селах пас чужі ягнята

Та мачуха прогнала з хати.

 

Учень . З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання.

Шевченко дуже  любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби та берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю,  бачив як сонечко увечері сідає. А потім складав вірші.

 

Перегляд «Картина галерея тітоньки Сови «Казки старого Пасічника»

 

Презентація «Шевченко- художник»

    

Учень .   Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Є гарне прислів’я  “Світ не без добрих людей”.  Земляки - художники побачили в ньому  талановиту людину і викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії  мистецтв. І в той час Тарас написав багато творів,  які увійшли до збірки ” Кобзар” (1840 р.).  Для своєї збірки Тарас Григорович обрав таку назву тому, що колись кобзарями називали народних співців, які ходили від села до села, граючи на кобзі. Вони співали людям пісні про долю України, її народу.

Учень . Згодом ця назва стала символом творчості поета, адже він і є Великим Кобзарем – співцем українського народу.

Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше  друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.

 

Великий  Кобзарю!

Ти живеш і в наші дні,

Ти з нами в праці і в борні,

Ти з нами йдеш до сонця сходу,

Ти правди й вільності пророк.

 

Кобзарем  ми його звемо,

Так від роду і до  роду.

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

 

Ось чому в сім’ї великій,

У саду квіток прекрасних

Буде жити він навіки,

Як безсмертний наш сучасник.

 

Виставка книжок

Виразне читання віршів Т.Г.Шевченка

 

Вчитель. Учні початкової школи підготували  низку віршів «Кобзаря».

Вірш «Зоре моя вечірняя»

Вірш «Тече вода з-під явора…»

Вірш «Вітер з гаєм розмовляє...»

Вірш «Світає, край неба палає...»

 

Світає, край неба палає;

 Світає, край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє;

Степи, лани мріють;
Між ярами над ставами
Верби зеленіють;

Сади рясні похилились;

Тополі на волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють в полі.
І все то те, вся країна,
Повити красою,
Зеленіє, вмивається
Ранньою росою,
Вмивається, красується,
Сонце зустрічає, −
І нема тому почину,
І краю немає.

 

Зоре моя вечірняя

Зоре моя вечірняя

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

 

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає.

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

 

Як широка сокорина

Віти розпустила...

А над самою водою

Верба похилилась.

 

Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

 

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Помеж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

 

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

 

Вітер з гаєм розмовляє

 Вітер з гаєм розмовляє
Шепче з осокою
Пливе човен по Дунаю
Один за водою

Пливе човен, води повен
Ніхто не спиняє
Кому спинить - рибалоньки
На світі немає-є-є-є-є-є

Поплив човен в синє море
А воно заграло
Погралися гори-хвилі
І скіпок не стало

Недовгий шлях, як човнові
До синього моря
Сиротині на чужину
А там і до горя

Пограються добрі люди
Як холодні хвилі
Потім собі подивляться
Як сирота гине

 

    Виставка робіт

 

Вчитель. Давайте розглянемо художню виставку дитячих робіт  “Вірші Т.Г. Шевченка в малюнках”. Ці роботи зроблені дітьми з любов’ю до поета, Великого Кобзаря,  до нашої рідної України.

 

  Гра «Знайдіть відповідність».

Вчитель. Доберіть уривок з вірша Шевченка, який

демонструє зображене (роздруковані уривки лежать в конвертах).

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

    Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

             Хлюпочеться качаточка

Поміж осокою.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

             Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

    Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Перевірка. (Представники груп демонструють ілюстрацію та зачитують

   уривок із вірша).

Вчитель. Ім'я Т.Г.Шевченка невіддільно пов’язано з Україною. Україна – це

Шевченко, Шевченко – це Україна. У ньому наша історія, наша мрія, наша

надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив  простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив.

Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, адже він

подарував нам безцінний скарб. Цей скарб – його чудові твори, в яких

струменить любов до Батьківщини, мови  та турбота про її майбутнє.

 

Не одцурайся, мій сину, мови!

У тебе іншої нема.

Без неї – просто плоть німа!

Без мови в світі нас – нема.

 

Учітесь, читайте,

 І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають

 

 

Учень 8. 9 березня 1861 року Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

 

Вчитель. Україні він віддав своє життя і мріяв бачити її народ український вільним. Пам'ять про поета вічна. До своїх нащадків, до нас поет звертався:  

«І мене в сім 'ї великій,
В сім 'ї вольній,новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом» .

Учень. Він був сином мужика, а став володарем в серцях українського народу.

Учень. Він був кріпаком, але в душі мав вільні крила і свободу.

Учень. Тяжка доля переслідувала його все життя , але не змогла перетворити золота його душі в іржу.

Учень. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише після життя - невмирущу славу , повагу та любов майбутніх поколінь.

Учень. Отакий був і для нас, маленьких українців ,Тарас Григорович Шевченко.

 

VІ Підсумок

Вчитель. На закінчення свята в пам'ять невмирущого Кобзаря послухаємо запис пісні

«Реве та стогне Дніпр широкий».