«ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ГПД»

Міністерство освіти і науки України

Державний заклад

«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Національно – науковий інститут управління, адміністрування

та післядипломної освіти

 

 

СІНКЕВИЧ ВІКТОРІЯ ЙОСИПІВНА

 

ТЕМА ЗАЛІКОВОЇ РОБОТИ

З КУРСУ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВИХОВАТЕЛІВ ГПД

 

«ВИКОРИСТАННЯ  ДИДАКТИЧНИХ  ІГОР  У

НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОМУ  ПРОЦЕСІ  ГПД»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Старобільськ – 2020

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ  1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР В ОСІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ  ГРУПИ ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

1.1. Актуальність впровадження ігрової діяльності в освітній процес ГПД 

1.2. Класифікація  видів  дидактичної  гри

Розділ 2. МЕТОДИЧНІ  ЗАСАДИ  ОГРАНІЗАЦІЇ  ДИДАКТИЧНИХ ІГОР     У  ГРУПІ ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

 2.1. Педагогічний досвід використання дидактичних ігор в  ГПД

2.2. Пропозиції та їх результативність щодо організації дидактичних ігор  в 

       ГПД

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         Гра має важливе значення в житті дитини, має те

                                                саме значення, яке в дорослого має діяльність,

                                                робота, служба. Яка дитина в грі, така з багатьох

                                                поглядів вона буде в роботі, коли виросте.

                                                Тому виховання майбутнього діяча відбувається

                                                насамперед у грі.

                                                                                            А.С. Макаренко

Актуальність теми

            Виходячи з положень Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Державної національної програми «Освіта», нового Державного стандарту початкової освіти, Концепції НУШ  в школі складена певна система роботи груп продовженого дня, яка забезпечує цілістність освітнього процесу.

           Головною  метою «Національної доктрини розвитку освіти України» визначено створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створення й розвиток цінностного громадянського суспільства; сприяння консолідації української нації, інтеграції України в європейський і світовий простір як конкурентоспроможної і процвітаючої держави. Суспільству потрібна інтелектуально  й соціально компетентна особистість, яка здатна застосовувати набуті знання  в нестандартних ситуаціях, неординарно розв’язувати проблеми, створювати нове, бути взірцем для наслідування. Роль початкової школи у вирішенні цих питань є визначальною.

           Загальновизначено, що розвиток дитини відбувається в процесі її навчально – пізнавальної діяльності. Основні завдання, що розв’язує сьогодні школа, зокрема група продовженого дня, - це забезпечення сучасної якості навчання та виховання, зміцнення розумового, фізичного, естетичного  розвитку дитини.  Досягти цього сучасна школа може за умов підвищення рівня навчання, розв’язання багатьох методичних проблем, пошуків навих підходів до навчання та виховання.

           Навчання та виховання юних громадян неможливо уявити без упровадження гри та ігрових технологій. Гра – той місточок, по якому діти легко, без душевних травм переходять зі світу дошкільного дитинства у світ шкільного життя. Саме тому є актуальним питання використання дидактичних ігор у навчально – виховному процесі групи продовженого дня. Дослідження переконують: гра використовується з навчально – пізнавальною, розвивальною і розважальною метою. Вона -  один із найефективніших методів навчання, що максимально активізує інтелектуально – практичні та творчі можливості індивіда. Адже гра – не просто розвага, це фантазія, помножена на розум і кмітливість. Протягом перебування дитини в групі  продовженого дня відбувається формування  особистісних якостей, здійснюється процес соціалізації, формуються загальноприйняті життєві навички. Граючи в групі продовженого дня діти стають психологічно розкутими, а це, в свою чергу, нівелює негативне ставлення до об'єктивно складної навчальної праці. За словами Л.С. Виготського, «гра дитини це не простий спомин про те, що було, але творче переосмислення вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності, в якій наочно виступає комбінуюча дія уваги».

            Звертаючись до вчителів початкових класів, В.О. Сухомлинський писав, що без гри і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять. Гру він порівнював з іскрою, що захоплює вогник допитливості і любові до знань ( Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – Вибр. Тв. У 5 Т. – К.: Рад. Школа. – 1977. – Т.3. – С.95).

           Л.С. Виготський вважав, що зрозуміти роль середовища в розвитку дитини можна лише тоді, коли підходити до неї з відносною, а не з абсолютною міркою. Це означає, що той самий вплив середовища по-різному позначається на дітях різного віку залежно від вікових особливостей. Таким чином, на думку Л.С. Виготського, той самий вплив середовища може розрізнятися залежно від того, на які психологічні особливості дитини він накладається. Ці особливості (індивідуальні та вікові), являючи собою внутрішні фактори, виступають як реальні фактори розвитку [16, с.66].

           Таким чином, можна зазначити що грі належить велика роль у житті та розвитку дітей молодшого шкільного віку. Оскільки, гра важлива як для підготовки дитини до майбутнього, так і для того, щоб зробити її теперішнє життя повним і щасливим.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування педагогічних основ організації ігрової діяльності для молодших школярів в умовах ГПД

Об'єкт дослідження: ігрова форма діяльності молодших школярів в умовах ГПД.

Предметом дослідження: процес застосування дидактичних ігор у групі продовженого дня.

Для реалізації мети та підтвердження висунутої гіпотези дослідження потрібно було розглянути такі

завдання дослідження:

• теоретично обгрунтувати  роль та особливості впровадження ігрової діяльності в освітній процес ГПД; 
• систематизувати досвід вихователів щодо використання дидактичних  

          ігор у групі продовженого дня;.

     -    проаналізувати методичне забезпечення ігрової діяльності учнів

          початкових класів;

•  вивчити методичну літературу з даної теми.

          Дана робота має вступ , 2 розділи, висновки, додатки та список використаних джерел.

           В розділі 1  «Теоритичні аспекти використання дидактичних ігорв освітньому процесі групи продовженого дня»  розкривається актуальність  та  роль  використання дидактичних ігор в освітньому процесі ГПД,їх класифікація.  В розділі 2  «Методичні засади організації дидактичних ігор у групі продовженого дня» розкривається сучасний стан організації та ефективні види ігрової діяльності у режимі роботи групи продовженого дня.

Розділ  1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР В ОСІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ  ГРУПИ ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

 1.1. Актуальність впровадження ігрової діяльності в освітній процес ГПД    

       Розуміння того, що в центрі навчального процесу перебуває учень, потребує пошуку та використання сучасних засобів розвитку його особистості. У зв'язку з цим першочерговими завданнями шкільної освіти є : методологічна переорієнтація на особистість учня, оновлення змісту, впровадження сучасних технологій навчання і виховання відповідно до вимог часу.

       А оскільки діти початкової школи спрямовані на гру, оптимально здійснювати педагогічний вплив  допомагають ігри та ігрові ситуації. Слід відзначити, що  з приходом до групи продовженого дня дитина потрапляє у новий колектив. Виникає необхідність знайомств, налагодження стосунків, спілкування з учнями різних класів. Учні других – четвертих класів уже частково знайомі між собою. Вони швидше знаходять спільну мову , звикають до режиму дня,  мають вищий рівень розвитку самоконтролю. Але необхідність  використання в роботі ігор ,  що формують соціально – комунікативні навички, усе ще існує. З – поміж розмаїття ігор завжди знайдуться ті, що стануть  у пригоді вихователеві групи продовженого дня.І це залежить від поставленої мети.

       Звернення до навчальних ігор не лише виправдане назрілими суперечностями між вимогами, які ставляться перед школою і існуючим у її розпорядженні арсеналом засобів, а й підготовлене низкою педагогічних досліджень.

           Проблемам гри приділяли значну увагу мислителі і педагоги як минулого, так і сучасного: Платон, Арістотель, Рабле, Я.А. Коменський, Д Локк, Ж-Ж. Руссо, І. Кант., Ф. Шиллер, Г. Гросс, Ж. Піаже, К. Ушинський, А. Макаренко, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Д. Ельконін, П. Гальперін, О. Запорожець та ін.

           А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…».  Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання. «Школа гри, що правильно керується, відкриває дитині вікно у світ ширше та надійніше, ніж читання…».  Ці слова належать Ж. Фабру, який добре розумів, як багато гра значить в житті дитини, і як важливо вихователеві, що має найбільш відповідальну місію – ростити Людину, бути поруч із дитиною в грі, управляти нею, але так, щоб дитина вбачала в дорослому друга, партнера, а не наглядача.

           У житті кожної дитини гра як основний  і найдоступніший вид діяльності та важливий засіб духовного і фізичного виховання займає значне місце. Слід зазначити, що навчальна діяльність  у молодшому  шкільному віці є провідною, проте важливою залишається ігрова. Вона набуває специфічних форм і має специфічні завдання. Особливість її полягає в тому, що в ній успішно засвоюється зміст навчальної діяльності. Використання гри сприяє зміні мотивів поведінки, розкриттю нових джерел розвитку пізнавальних сил, підвищенню самооцінки школярів, установленню дружніх стосунків у мікрогрупі й колективі, розвитку уяви.

           Гра – єдиний вид діяльності, коли процесові надається більше значення, ніж результатові. Мотив гри полягає в самому процесові, який слугує результатом, а результат – проміжною ланкою процесу. Відповідно до психолого – фізіологічних особливостей свого віку молодші школярі постійно відчувають потребу в грі, ігровому спілкуванні.

           Як зазначає Р.Охрімчук, «немало вихователів організовують гру лише для того, аби чимось зайняти дитину, а тим часом виховний потенціал гри просто безмежний. Гра може використовуватися для пізнання дитиною «дорослого» світу, формування культури емоцій, розвитку творчої інтуіції, вивчення навчального матеріалу, емоційного розвантаження, набуття соціальних навичок, зняття втоми, покращення настрою. Гра є формою діяльності в умовних ситуаціях, правила можна міняти, персонажів вигадувати, місце дії переносити як завгодно далеко, лише перебуваючи у цьому «несправжньому» світі, дитина здобуває справжній досвід, розвивається» [2, с.85]. Гра, в якій бере участь дитина – це творчість маленької особистості.

           Для учнів початкових класів навчально – виховний процес у групах продовженого дня  - це фрагмент реального життя із системою конкретних стосунків. Група продовженого дня відкриває широкі можливості для органічного поєднання  навчання і виховання учнів, заохочує їх до участі у цікавих позакласних і позашкільних заходах,сприяє розвитку індивідуальних здібностей учнів. Але навчально – виховний процес у ГПД не повинен бути продовженням уроків. Соціальна і педагогічна ситуація вимагає від сучасних  вихователів відповідного підходу до організації роботи в групі. Найголовніше – це зробити кожну дитину суб’єктом діяльності, формувати ставлення молодших школярів до світу, природи, людини, праці й самого до себе.

           Гра як метод навчання є особливо ефективною для активізації та інтенсифікації навчального процесу.  Гра може стати технологією роботи з дітьми, у якій вони накопичують морально – етичний досвід пізнання світу. Варто окремо наголосити на виховному потенціалі гри. Виховати дитину поза грою абсолютно неможливо. Адже гра є для дітей ниткою, яка зав’язує  воєдино їхні знання, почуття, мрії, фантазії. Через гру дитина пізнає навколишній світ і себе  у ньому. Саме в грі вона пристосовується  до складних життєвих колізій, які їй доводиться пережити у майбутньому. Неоцінне значення має гра у помякшенні періоду адоптації вчорашніх дошкільників до умов шкільного навчання. Адаптація буде успішною, якщо дитина шестирічного віку повсякчас супроводжуватиме гра – знайома, бажана, емоційно тепла, яка не втрачає своєї значимості, навіть за умови провідного  типу діяльності.  У групі продовженого дня вся навчальна і позакласна робота учнів проводиться в раціональному та більш – менш вільному режимі  під керівництвом вихователя, а також за постійної активності дитячого колективу.

           Сучасні педагоги, психологи вважають, що нездібних дітей немає. Кожна дитина здатна до творчості і має певні задатки, які за сприятливих умов розвиваються у здібності. Нині в навчально – виховній роботі  з дітьми особлива увага приділяється розвитку креативності – вмінню творчо розв’язувати  проблемні ситуації. Одним із показників креативності  є здатність створити продук, який відрізняється оригінальною варіативністю. Осбливо яскраво дитяча творчість виявляється в сюжетно – рольовій грі, що пов’язана з ознайомленням із різними професіями, де діти одночасно виступають  і драматургами, і режисерами, і декораторами, й акторами. Вони грають для себе і відображають свої мрії, думки, почуття, які оволодівають ними саме в цей час. Отже, гра – то  завжди імпровізація.

           Якщо вихователь часто використовує цікаві дидактичні ігри, молодші школярі раптом роблять відкриття: «Мені подобається думати, дайте мені таке завдання, щоб я поломав голову», тобто зароджується інтерес до розумової праці.

      Дидактичні  ігри в групі продовженого дня повинні відповідати наступним психолого-педагогічним умовам:

сприяти зміцненню колективу;

мати пізнавальне значення;

активізувати громадську позицію учнів;

забезпечувати участь у грі переважної більшості учнів;

   створювати умови для індивідуальної та групової творчості.

      Багато залежить і від ігрової позиції вихователя, якому слід:

• реалізовувати наявний ігровий план (тому що до гри педагог повинен ставитися досить серйозно та на час гри зрікатися своєї звичної авторитарної позиції);
• виявляти прихильне ставлення до учнів, бути відкритим, сприйнятливим і трохи інфантильним;
• сприяти формуванню переконаності в необхідності ігрової поведінки;
• швидко переходити від реального до ігрового плану через гумор або байки;
• демонструвати широкий діапазон ігрових прийомів.

      Тільки в цьому випадку ігрова позиція вихователя буде сприяти реалізації основних її функцій: гуманізації взаємин вихователя ГПД з учнями, підвищенню творчого потенціалу колективної діяльності, економії нервових витрат вихователів  і учнів і, нарешті, забезпеченню гнучкої поведінки педагога.

          Це важливо не тільки для розуміння індивідуальних особливостей розвитку дітей, але і для розкриття їхніх вікових особливостей. Л.І. Божович зазначає, що зрозуміти вплив середовища на формування вікових особливостей дитини можна тільки в тому випадку, якщо враховувати як зміни в середовищі, так і зміни в самій дитині, які обумовлюють характер впливу середовища на подальший психічний розвиток дитини. Таким чином, можна зазначити що дидактичній грі належить велика роль у житті та розвитку дітей молодшого шкільного віку. Оскільки, гра важлива як для підготовки дитини до

майбутнього, так і для того, щоб зробити її теперішнє життя повним і щасливим.

1.2 Класифікація  видів  дидактичної гри

          Про гру сказано багато добрих слів. Її називають і джерелом радості, і королевою дитинства. Обидва визначення правильні, адже гра для дитини – саме життя з усіма його радощами, хвилюваннями, тривогами, перемогами і прикрощами.

           Дидактична гра  -  складне педагогічне явище, призначення якого полягає в іметації  й моделюванні навчальних ситуацій через гру.

Дидактичні ігри розрізняються за навчальним змістом, пізнавальною діяльністю дітей, ігровими діями та правилами, організацією та взаємовідносинами дітей, за роллю викладача. Перераховані ознаки притаманні всім іграм, але в одних більш чітко виступають одні, а в інших - інші.

В різних збірниках зазначено більше, ніж 500 дидактичних ігор, але чітка класифікація ігор за видами відсутня. Досить часто ігри співвідносяться зі змістом навчання та виховання. У цій класифікації можна виокремити наступні типи ігор:

ігри щодо сенсорного виховання;

словесні ігри;

ігри щодо ознайомлення з природою;

ігри щодо формування математичних уявлень тощо.

Іноді ігри співвідносяться із матеріалом:

ігри з дидактичними іграшками;

настільно-друковані ігри;

словесні ігри ;

псевдосюжетні ігри.

            Така класифікація підкреслює їх спрямованість на навчання, пізнавальну діяльність дітей, але не розкриває достатньою мірою основи дидактичної гри - особливостей ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій та правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя.

Умовно можна виділити декілька типів дидактичних ігор, що згруповані за видом діяльності учнів:

ігри-мандрівки;

ігри-доручення;

ігри-загадки;

ігри-бесіди (ігри-діалоги).

           Ігри-мандрівки подібні до казок, їх розвитку, чудес. Гра-мандрівка відображає реальні факти або події, але зазвичай розкриває все незвичайно: просте - через загадкове, складне - через переборне, необхідне - через цікаве. Все це відбувається в процесі гри, в ігрових діях, стає близьким дитині, радує її. Мета гри-мандрівки - посилити враження, надати пізнавальному змісту трошки казкової незвичності, звернути увагу дітей на те, що знаходиться поряд, але не береться ними до уваги. Ігри-мандрівки загострюють увагу, спостережливість, усвідомлення ігрових завдань, полегшують переборювання складностей та досягнення успіху.

           Ігри-мандрівки завжди дуже романтичні. Саме це викликає інтерес та активну участь у розвитку сюжету гри, збагачення ігрових дій, прагнення оволодіти правилами гри та отримати результат - вирішити завдання, щось дізнатися, чомусь навчитися.

Роль педагога у грі складна, потребує знань, готовності відповісти на питання дітей, граючи з ними, проводити процес навчання непомітно.

            Гра-мандрівка - гра дії, думки, почуттів дитини, форма задоволення його потреб у знаннях. У назви ігри, формулюванні ігрового завдання повинні бути "кличні слова", що викликають інтерес у дітей, активну ігрову діяльність.    У

грі - мандрівці використовуються різні способи діяльності: постановка завдань, пояснення способів їх вирішення, іноді розробка маршрутів мандрівки, поетапне вирішення завдань, радість від їх вирішення, змістовний відпочинок. До складу гри-мандрівки іноді входять пісні, загадки, подарунки та багато іншого.

           Ігри-мандрівки іноді неправильно ототожнюються з екскурсіями. Суттєва різниця їх полягає в тому, що екскурсія - форма прямого навчання та різновид занять. Метою екскурсії частіше всього є ознайомлення з чим-небудь, що потребує безпосереднього спостереження, порівняння з уже відомим.

Іноді гру-мандрівку ототожнюють з прогулянкою. Але прогулянка частіше за все має оздоровчу мету. Пізнавальний зміст може бути і на прогулянці, але він є не основним, а супроводжуючим.

            Ігри - доручення мають ті самі структурні елементи, що і ігри-мандрівки, але за змістом вони простіші, а за тривалістю - коротші.  В їх основі знаходяться дії з предметами,  іграшками,  словесні  доручення.  Ігрове завдання  та  ігрові дії в них  засновані на пропозиції  щось  зробити:

"Допоможи Буратіно розставити розділові знаки";

"Перевір у Незнайки домашнє завдання" тощо.

            Ігри-пропозиції зазвичай починаються зі слів або питань: "Що було б. "; "Що б я зробив. "; "Ким би  я хотів бути і чому?"; "Кого б обрав своїм другом?" тощо.

Іноді початком такої гри є картинка.

           Дидактичний зміст гри полягає в тому, що перед дітьми ставиться завдання і створюється ситуація, що потребує усвідомлення наступної дії. Ігрове завдання знаходиться у самій назві. Ігрові дії визначаються завданням та потребують від дітей доцільної передбачуваної дії відповідно до поставлених умов або обставин, що будуть створені.

Діти висловлюють констатуючі або узагальнено-доказові припущення.

Ці ігри вимагають вміння співвіднести знання обставин, встановлення причинних зв'язків.

В них міститься також і змагальний елемент: "Хто швидше зрозуміє?"

           Ігри-загадки. Виникли загадки дуже давно. Вони були створені самим народом, входили до обрядів, ритуалів, свят. Вони використовувались для перевірки знань, винахідливості. В цьому і полягає очевидна педагогічна спрямованість та популярність загадок, як розумної розваги.

Основною ознакою загадки є хитромудрий опис, який необхідно розшифрувати (відгадати та довести). Опис цей лаконічно і нерідко оформлюється у вигляді питання або завершується ним. Особливістю загадок є логічне завдання. Способи побудови логічних завдань різноманітні, але всі вони активізують розумову діяльність дитини. Дітям подобаються ігри-загадки. Необхідність порівнювати, пригадувати, думати, здогадуватися дають радість розумової праці. Розгадування загадок розвиває здібність до аналізу, узагальненню, формує вміння розмірковувати, робити висновки, умовиводи.

            Ігри-бесіди (ігри-діалоги). В основі гри-бесіди знаходиться спілкування педагога з дітьми, дітей з педагогом та дітей один з одним. Це спілкування має особливий характер ігрового навчання та ігрової діяльності дітей. Під час гри-бесіди вихователь часто діє не від себе, а від близького дітям персонажа і тим самим не тільки зберігає ігрове спілкування, але й посилює радість його, бажання повторити гру. Але гра-бесіда приховує в собі небезпеку посилення прийомів прямого навчання.

Навчально-виховне значення полягає у змісті сюжету - теми гри, у збудженні цікавості до тих або інших аспектів об'єкта вивчання, що відбивається у грі. Пізнавальний зміст гри не знаходиться "на поверхні": його необхідно знайти, добути, зробити відкриття і в результаті щось дізнатися.

           Цінність гри - бесіди полягає в тому, що вона висуває вимоги до активізації емоційно-розумових процесів: єдності слова, дії, думки та уяви дітей. Гра - бесіда виховує вміння слухати і чути питання вчителя, питання та відповіді дітей, вміння сконцентрувати увагу на змісті розмови, додати до сказаного, висловити засудження. Все це характеризує активний пошук розв'язання поставленого ігрового завдання.

Велике значення має вміння брати участь у бесіді, що характеризує рівень вихованості.

           Основним засобом гри-бесіди є слово, словесний образ, вступна розповідь про щось. Результатом гри є задоволення, отримане дітьми.

Переліченими типами ігор не вичерпується, звичайно, весь спектр можливих ігрових методик. Але на практиці найчастіше використовуються зазначені ігри - або у "чистому" вигляді, або в сполученні з іншими видами ігор: рухливими, сюжетно-рольовими тощо.

           Дидактична гра - явище складне, але в ній виразно виявляється структура, тобто основні елементи, що характеризують гру як форму навчання та ігрову діяльність одночасно.

Один із основних елементів гри - дидактичне завдання, яке визначається метою навчального і виховного впливів. Пізнавальний зміст береться зі шкільної програми. Наявність дидактичного завдання або декількох завдань підкреслює навчальний характер гри, спрямованість навчального змісту на процеси пізнавальної діяльності дітей. Дидактичне завдання визначається вихователем і відбиває його навчальну діяльність.

           Структурним елементом є ігрове завдання, що виконується дітьми під час ігрової діяльності. Два завдання - дидактичне та ігрове - відображають взаємозв'язок навчання та гри. На відміну від прямої постановки дидактичного завдання на заняттях в дидактичній грі вона здійснюється через ігрове завдання, визначає ігрові дії, стає завданням самої дитини, збуджує бажання та необхідність розв'язання його, активізує ігрові дії.

           Одним із складових елементів дидактичної гри є правила гри, їх зміст та спрямованість обумовлені спільними завданнями формування особистості дитини та колективу дітей, пізнавальним змістом, ігровими завданнями та ігровими діями в їх розвитку та збагаченні. У дидактичній грі правила є заданими. Використовуючи правила, вихователь управляє грою, процесами пізнавальної діяльності, поведінкою дітей.

           Правила гри мають навчальний, організаційний, формувальний характер, частіше всього вони різнобічно поєднуються між собою. Навчальні правила допомагають розкрити для дітей, що і як необхідно робити, вони співвідносяться з ігровими діями, розкривають спосіб їх дій. Правила організують пізнавальну діяльність дітей: щось роздивитися, подумати, порівняти, знайти спосіб розв'язання поставленого грою завдання. Організуючі правила визначають порядок, послідовність ігрових дій та взаємовідносин дітей. У грі формуються ігрові та реальні стосунки між дітьми. Стосунки між дітьми визначаються рольовими відношеннями.

           У методичній літературі на сучасному етапі можна по – різному класифікувати ігри залежно від того, що покладено в основу класифікації.

 

Класифікація ігор (за В.Г. Семеновим)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           Правильно організовані й удало здійснені дидактичні ігри виконують такі дидактичні завдання:

• забезпечують реалізацію особистісно орієнтованого навчання насамперед через можливість стимулювання в учнів різних за природою мотивів;
• зменшують імовірність появи негативних побічних продуктів навчання (утоми, нудьги) або значно відсовують момент їх появи, оскільки специфікою дидактичної гри є те, що забезпечуваний нею пізнавальний ефект хоча і є головним продуктом, але він не є в грі основною метою діяльності учнів;
• розвивають у учнів дослідницькі навички, постійно захоплюючи гравця  своєю перспективою, невпинною зміною ролей, персонажів, потайних стимулів;
• дають гарну нагоду учням відволікатися від цілеспрямовоного натиску навчально – пізнавальної  діяльності, впливів, що домінують, заглибитись у змодельоване грою середовище;
• змінюють позиції щодо сприйняття навколишнього світу та знаходження свого місця в ньому.

           Дитячі ігри, організовані вихователями у процесі навчально – пізнавальної діяльності учнів під час етапу виконання домашніх завдань, сприяють кращому засвоєннюнавчального матеріалу, розвивають творчі здібності, навички організації сумісної діяльності. Вони виховують волю і характер дитини, наполегливість і посидючисть, витримку і винахідливість, уміння володіти собою за різних обставин.

           Особливістю дидактичних ігор є те, що їх стосовно змісту, методики та правил розробляє вихователь із дидактичною метою.

           Дещо інший погляд на класифікацію ігор запропонувала шкільна педагогіка. Таку клфсифікацію бажано використовувати під час роботи з учнями перших класів, коли ще не втрачено моральний зв'язок із дитячим садком.

Так, ігри розрізняють:

• за навчальним змістом;
• за ігровими діями і правилами;
• за організацією і стосунками дітей;
• за роллю вихователя.

Ці класифікації співпадають зі змістом навчання і виховання:

• ігри для сенсорного виховання;
• ігри,спрямовані на ознайомлення дітей з об’єктами й явищами навколишньої дійсності;
• ігри на формування елементарних математичних уявлень; ігри, спрямовані на мовленнєвий розвиток.

Поширеною є класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу.

•                 Ігри з предметами. У таких іграх використовують дидактичні іграшки (мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал (листя, плоди, насіння). Поширені вони в народній педагогіці, яка, ураховуючи потреби дитини у пізнанні предметів, створила сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі) і безсюжетні (кулі,циліндри,пірамідки) дидактичні матеріали.    

          Використання сюжетних дидактичних іграшок має багато  спільного із сюжетно – рольовими іграми. Безсюжетні іграшки використовуються для закріплення знань про властивості та якості предметів (розмір, кількість, колір, форму).  У народних дидактичних іграшках закладено принцип самоконтролю. Це означає, що матрьошка,  пірамідка,  грибок не закриваються, якщо їх частини дібрані неправильно. Під час ігрових дій ( роз’єднання, з’єднання, зняття, нанизування) за певними правилами дитина опановує  спосіб розв’язання дидактичного завдання.

Під час ігор із предметами та іграшками діти ознайомлюються  з їх властивостями та ознаками, порівнюють та класифікують їх. Поступово їх ігрова діяльність ускладнюється, вони починають вирізняти, об’єднувати предмети за певною ознакою (кольром,  формою,  призначенням),  що сприяє розвитку логічного мислення.  Дітей все більше ваблять завдання, що вимагають усвідомленого запам’ятовування кількості та розташування предметів, зобов’язують до пошуку відсутньої іграшки. Малюки збагачують знання про матеріал, з якого виготовляють іграшки, про необхідні людям у різних видах діяльності предмети.  Ігри з природним матеріалом організовують під час прогулянок. Вони сприяють закріпленню знань про природу, формуванню і розвику мислительних процесів (аналізу, синтезу, класифікації), вихованню бережливого ставлення до природи.

• Наступально – друковані ігри.  Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв’язування таких ігрових завдань: добирання картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток – картинок під час чергового ходу (доміно); складання цілого з частин (різні картинки, кубики). Завдяки таким діям діти уточнюють свої учвлення,систематизують знання про навколишній світ, розвивають розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увагу, формують організаторські вміння.
• Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв’язках. У молодшому дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення, уточнення і закріплення словникового запасу, формування вміння лічити, орієнтуватися у просторі. У молодшому дошкільному віці ці ігри розвивають самостійність мислення, активізують розумову діяльність дітей. Як правило, дошкільники описують предмети, відгадують їх за описом, за ознаками, знаходять алогізми в судженнях, вигадують власні розповіді.

           Класифікація ігор за матеріалом наголошує на їх спрямованості на навчання, пізнавальну діяльність, але вона лише поверхово розкриває основи дидактичної гри: особливості ігрової діяльності дітей,  ігрових завдань,  ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя. Цій меті підпорядкована класифікація дидактичних ігор, запропонована О. Сорокіною, за якою розрізняють:

Ігри – подорожі. Відображають реальні факти і події через невизначене: просте  -  через загадкове, складне – через  переборне, необхідне – через цікаве. Вони мають посилити враження, увагу дітей на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви.

• Ігри – доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них грунтуються на позиції що – небудь зробити: «Збери у кошик усі іграшки червоного кольору», «Дістань із мішечка предмети круглої форми».
• Ігри – припущення. Їх ігрове завдання виражене у назвах «Що було б?», «Що б я зробив, якби?». Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами,  установлювати  причинні зв’язки, активної роботи уяви.
• Ігри – загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки.
• Ігри – бесіди. Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, що постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно – розумових процесів, у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження.

           Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчити і розвивати дітей через ігровий задум. Ця властивість зумовлює особливості роботи вихователя щодо використання ігрових прийомів у розвитку дитини.

           Розглянемо роль ігор із психологічної точки зору. У вітчизняній педагогіці й психології проблему ігрової діяльності розробляли К.Д. Ушинський, П.П.Блонський, С.Л. Рубінштейн, Д.Б.Ельконін, у закордонній психології – З. Фрейд, Ж.Піаже. У їх працях досліджена й обгрунтована роль гри  в онтогенезі особистості, у розвитку основних психічних функцій, самоврядуванні та саморегулюванні особистості, а також у процесах соціалізації – у засвоєнні та використанні людиною суспільного досвіду.

          У структуру гри як діяльності органічно входять цілепокладання, планування,  реалізація  мети, а також аналіз результатів, у яких дитина повністю реалізує себе як суб’єкт діяльності.

          Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагання, задоволення потреб, самоствердження, самореалізації.

Структура гри як процесу містить:

• ролі, узяті на себе гравцями;
• ігрові дії як засіб реалізації обраних ролей;
• заміщення реальних речей ігровими,  умовними;
• реальні стосунки між гравцями;
• сюжет – область дійсності,  умовно відтворена в грі.

 

            Гра – це вид діяльності в умовах ситуації, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється особистість. Більшість ігор відрізняє такі риси (за С.А. Шмаковим):

• вільна розвивальна діяльність, що вживається лише за бажаннями дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не лише від результату;
• творчий, значною мірою імпровізаційний, активний характер цієї діяльності ;
• емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренці;
• наявність прямих або непрямих правил, що відображають зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.

           На думку С.А. Шмакова, гра як феномен педагогічної культури  виконує такі важливі функції:

• Соціалізації. Гра – це сильний засіб залучення дитини до системи  суспільних взаємин, засвоєння нею багатств культури.
• Міжнаціональної комунікації. Гра дає змогу дитині засвоювати загальнолюдські цінності, культуру представників різних національностей, оскільки  «ігри національні і водночас інтернаціональні, міжнаціональні, загальнолюдські»;
• Самореалізації дитини у грі  як «полігоні людської практики». Гра дає змогу, з одного боку, побудувати і перевірити проєкт позбавлення конкретних життєвих труднощів у практиці дитини, з іншого – виявити недоліки досвіду.
• Комунікативна – яскраво ілюструє той факт, що гра – діяльність комунікативна, що дозволяє дитині ввійти в реальний контекст складних людських комунікацій.
• Діагностична – надає можливість педагогові діагностувати різні прояви дитини (інтелектуальні, творчі, емоційні). Водночас гра – «поле самовираження», у якій дитина  перевіряє свої сили, можливості у вільних діях, самовиражається і самостверджується.
• Терапевтична – полягає у використанні гри як засобу подолання різних труднощів, що виникають у дитини в поведінці, спілкуванні, навчанні.
• Корекційні – внесення позитивних змін, доповнень до структури особистісних показників дитини. У грі цей процес відбувається природно, м’яко.
• Розважальна – мабудь, є однією з основних її функцій. Педагогічна ігра – досить значна група методів і прийомів організації педагогічного процесу.

            Правила гри повинні бути спрямовані на виховання позитивних ігрових стосунків.

           Також, можна розглянути класифікацію гри за К. Гросу:

1) експериментальні («ігри звичайних функцій»). До них належать сенсорні, моторні,  інтелектуальні,  афективні ігри, вправи для формування волі. На думку Гроса, у своїй основі ці ігри мають інстинкти, що забезпечують функціонування організму як цілісного утворення і визначають зміст ігор;

2) спеціальні («ігри спеціальних функцій»). До цієї групи належать ігри, під час яких розвиваються необхідні для використання в різних сферах життя (суспільного, сімейного) часткові здібності, їх поділяють за інстинктами, які в дітей проявляються і вдосконалюються.

            А відомий німецький психолог Вільям Штерн (1871 - 1938) класифікував ігри на індивідуальні та соціальні. При цьому він спирався на вихідне положення своєї теорії конвергенції про необхідність розвивати внутрішні сили дитини, її здібності й одночасно враховувати вплив середовища, в якому вона перебуває. На його погляд, зовнішній фактор (соціальне оточення) дає лише матеріал для гри, вибір якої дитина здійснює інстинктивно.

А швейцарський психолог Ж. Піаже виокремлював інші види ігор:

ігри-вправи (виникають у перші місяці життя дитини);

символічні ігри (найпоширеніші ігри дітей віком від двох до чотирьох років);

ігри за правилами (ігри дітей від семи до дванадцяти років).

            Більш детальну класифікацію ігор запропонувала сучасна американська дослідниця Кафін Гарвей, поділивши їх на:ігри з рухами і взаємодією (відображають надлишок енергії та емоційний настрій дітей);

ігри з предметами (починаються з маніпуляції, далі - практика і тренування до повного вдосконалення);

мовні ігри (створення дітьми римованих творів, які не мають точного смислового змісту, пісеньок, лічилок, приказок, жартів тощо):

ігри із соціальним матеріалом («драматичні» або «тематичні»).     

           Організовують їх діти самостійно, розвивають за власним задумом. Як правило, ці ігри мають персонажів двох типів: стереотипних (мама, лікар та ін.) і тих, що змінюються;

гри за правилами, заданими дорослими;

ритуальні ігри (засновані на рухах, ігрових предметах, мові, соціальній умовності).

            Узявши за основу класифікації ігор психологічні принципи, російський педагог П. Лесгафт виокремив сімейні («імітаційні») ігри, в яких діти дошкільною віку повторюють те, що бачать у навколишньому житті, та шкільні ігри, які мають певну форму, конкретну мету і правила.

           Загальну  класифікацію  ігор збагачує обґрунтування С. Русовою народних ігор як прадавнього засобу виховання і навчання дітей, нескінченного джерела духовних сил, патріотичних почуттів, формування характеру і світогляду дітей. Ці ігри прилучають дітей до народної мудрості, досвіду поколінь. До цього часу вони не мають наукової класифікації і використовуються для розвитку мовлення дітей, ознайомлення з природою, життям і працею дорослих.Класифікація С. Новосьолової,  маючи у своїй основі організаційно-функціональне джерело ігор, розрізняє:

самостійні ігри (виникають з ініціативи дітей):

ігри-експериментування;

сюжетні ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські, театралізовані);

ігри, що виникають з ініціативи дорослого, який використовує їх з освітньою та виховною метою:

навчальні ігри (дидактичні, сюжетно-дидактичні, рухливі)

розважальні ігри (ігри-забави,  ігри-розваги,  інтелектуальні, святково - карнавальні,  театрально-постановні);

ігри, що мають своїм джерелом історичні традиції етносу (народні).Такі ігри можуть виникати з ініціативи дорослого, старших дітей.

           Сучасна педагогіка найчастіше послуговується такою класифікацією ігор (за Кудикіною Н.В.):

1. Творчі ігри.  До них належать режисерські, сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні),  будівельно - конструкційні, ігри на теми літературних творів (драматизації, інсценування).

2. Ігри за правилами. Цю групу утворюють рухливі (великої, середньої, малої рухливості: сюжетні, ігри з предметами: з переважанням основного руху: бігу, стрибків тощо; ігри-естафети) та дидактичні ігри (словесні, з іграшками, настільно-друковані).

            Основна відмінність педагогічної гри від гри взагалі полягає в тому, що вона має суттєві ознаки – чітко поставлену мету навчання і відповідні їй педагогічні результати, що можуть бути обгрунтовані, виділені в очевидному вигляді й характеризуються навчально – пізнавальною спрямованістю.

Педагогічні ігри досить різноманітні за:

дидактичною метою;

організаційною структурою;

віковими можливостями їх використання;

специфікою змісту.

Найчастіше педагогічні ігри класифікуються за:

Застосуванням галузі діяльності: інтелектуальні, психологічні, фізкультурні, соціально – педагогічні.

За ігровою методикою: сюжетні,  рольові, організаційно – діяльні ігри (ОЛІ), ділові, імітаційні, психодраматичні.

У сучасній школі, перед якою постає завдання активізації та інтенсифікації навчального процесу, ігрову діяльність використовують як:

Самостійні технології для засвоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета.

Елемент  більшої технології.

Форма уроку або його частина.

Технологія позакласної роботи.

Технологія роботи в групі продовженого дня.

           У навчальному процесі застосовуються різні модифікації ділових ігор: імітаційні, операційні, рольові ігри, діловий театр, психо – і соціограма.

Вибір гри залежить від мети, яку ставить перед собою вихователь та якої вимагає педагогічна ситуація. За даними опитування вихователів груп продовженого дня, актуальними напрямками ігрової діяльності в ГПД є ігри:

спрямовані на розвиток соціально – комунікативних якостей;

на розвиток вищих психічних функцій;

з формування ціннісних орієнтацій учнів,що задовольняють потребу дітей у реалізації рухливої активності.

           Обираючи гру, слід брати до уваги  такі критерії: вікові особливості гравців, місце проведення гри, кількість учасників, інвентар для ігри, яким видом занять діти були задіяні, побажання дітей. Вихователь опитує всіх дітей і записує відповіді за такою схемою:

Де грають?

Коли грають і як часто?

З ким грають?

У які ігри грають?

Які з них є найулюбленішими?

Отримавши відповіді на ці запитання, вихователь на власний погляд вирішує, яку гру обрати задля розв’язання проблемних питань. Вихователі груп продовженого дня використовують у роботі здебільшого дидактичні ігри. Але вже багато років вихователі використовують елементи тренінгової роботи.     

           Сучасність вимагає від вихователів груп продовженого дня використовування інноваційних технологій. Особливо орієнтовний підхід  у виховній та розвивальній роботі передбачає тісний контакт вихователя  з психологом, який може запропонувати свою допомогу. 

Розділ 2. МЕТОДИЧНІ  ЗАСАДИ  ОГРАНІЗАЦІЇ  ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У ГРУПІ ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

2.1 Педагогічний досвід використання дидактичних ігор в  ГПД

            Навчатись, граючись! Гра для дитини – супутник життя. Дитина граючи живе, і живучи грає. Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг , нині добре відомий всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в складний світ пізнання. Ш. О. Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов’ю до Вчителя.[8]

           Молодший шкільний вік: є початком становлення мотивації учіння, від якого багато в чому залежить доля дитини протягом усього шкільного часу. Тому особливості формування позитивної мотивації учіння засобом використання дидактичних ігор, зокрема в освітньому процесі ГПД, необхідно враховувати кожному умотивованому вихователю нової української школи, якщо він  працює відповідно до нової філософії освіти, яка розглядає учня як суб'єкта процесу навчання й виховання.

           Для учнів цінність дидактичної гри в умовах групи продовженого дня полягає в тому, що вона дає їм можливість загального, фізичного, духовного зростання, у плані підготовки до різних сфер життя. Будь-яка інструментовка дидактичних ігор виправдана психологічно: у грі учні безтурботні, психологічно розкуті, здатні на повне вираження свого індивідуального «Я». Важливим стає таке завдання для вихователів ГПД: дати можливість кожному учню через гру самовиразитися, самореалізуватися, у процесі навчання, в позаурочний час. Аналіз досвіду роботи вихователя групи продовженого дня, наданих методичних рекомендацій засвідчив, що проблема використання дидактичних ігор в освітньому процесі ГПД з метою підвищення ефективності навчального процесу, формування позитивної мотивації навчання знайшла належне відображення в дослідженнях педагогів, психологів, провідних методистів, у практичній діяльності, зокрема вихователів групи продовженого дня. 

           Ще К.Д. Ушинський зазначав, як важливо спостерігати за дитячими іграми. Якщо дитина не виявляє інтересу до ігри, пасивна, якщо ігри стереотипні і приметивні за змістом – це серйозний сигнал неблагополучного розвитку дитини, невтішний діагноз для шкільного навчання.

           Спостереження показують що учні, які були не дуже охочі до серйозного й систематичного тренування, змогли подолати труднощі читання саме через гру. Потрібно привчати дітей виконувати завдання в звичайній формі, показувати їм, що навчання – це не лише гра, а й серйозна, важка праця.   

Доцільність використання гри на тих чи інших етапах занять у ГПД залежить також від рівня знань, умінь й навичок учнів й від складності дидактичних завдань, які стоять перед ними. 

           Дидактична гра несе в собі значний потенціал активізації, розкриває саме механізм взаємодії навчального та ігрового компоненту пізнавального - пізнавальної діяльності, необхідно лише як в теорії, так і на практиці. З такого підходу учні повніше розкриваються, починають працювати творчо,  фантазувати, образно мислити, робити висновки, у них формується позитивна мотивація учіння. 

           Вихователь повинен знати ігри, володіти методикою їх проведення, вміти підбирати їх відповідно віку дітей, котрі грають, для досягнення педагогічних цілей. Ось ці години, котрі вільні від виконання домашніх завдань, повинні бути заповнені розумно, цікаво, щоб вони були корисні вихованню дітей. Звичайно, значною мірою це залежить від вихователя групи продовженого дня, його вміння зацікавити дітей, цікавим ділом, дати вихід їхній енергії, надати кожному можливість найбільш повно проявити свої здібності, реалізувати себе.

            Група продовженого дня є однією із форм виховання дітей і допомагає організувати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчання і виховання.

Вихователю слід звернути увагу на ігри, які спрямовані:

• на розвиток соціально – комунікативних навичок. Це  гара «Попроси чаю у провідника», «Тридцять три», «Комплімент», «Крісло», «Ланцюжок допомоги», «Посмішки по колу», «Шерлок Хомс», «Доміно»;

• на формування особистісних якостей. Це «Веселка», «Радіо», «Знайди собі пару», «Прогулянка за компасом», «Мій найщасливіший день»;
• на корекцію недоліків особистісного розвитку. Цікаві ігри «Ласкаве ім’я», «Асоціація», «Зобрази проблему», «Я – Чарівник», «Драбинка»;
• на розвиток креативності й самопізнання. Це ігри «Оживи слово», «Бурда презентує», «Здобути нові знання», «Намалюй поняття», «Пошук протилежних предметів»;
• на розвиток уваги. Це ігри «Що чути?», «Чий голос?», «Неслухняня пелюстка», «Сокіл і лис», «Чотирі стихії», «Акробат», «Меблі», «Скульптор», «Пташка», «Фокусування», «Подорож повітряною кулькою» (додаток 1).

           Зважаючи на різноманітність ігрової діяльності, а також на те , що вона – фундаментальний засіб пізнання світу для дітей, можна сказати, що найефективнішим знаряддям активізації навчально – пізнавальної діяльності молодших школярів є інтелектуальна гра. Це один із видів дидактичних ігор. Щоб зробити процес навчання привабливим необхідно в групі продовженого дня проводити КВК, брейн- ринги «Що?Де?Коли?», розважальні ігри: «Ми граючись перевіряємо, що вміємо і знаємо», «Хрестики – нолики», «Розумники й розумниці», зустрічі в клубі «Чомусиків», «Науковій лабораторії» (див. додаток 2).  Такі інтелектуальні ігри дають змогу кожній дитині досягти вершин своїх можливостей, розвинути творче мислення, допомагають оцінити здобуті результати.  Не менш цікавим і корисним для розумового  розвитку і активізації пізнавальних інтересів дітей, є ігри типу «Інтелект – шоу». В таких іграх вихователь демонструє вміння організовувати багатоваріантні тренінгові форми та ігри – вправи, під час яких відбувається вдосконалення і розширення всіх структур  знань.

            Особливо яскраво дитяча творчість  виявляється в сюжетно – рольовій грі, що пов’язано з ознайомленням з різними професіями, де діти одночасно виступають і драматургами, і режесерами, і декораторами, й акторами. Отже, навчальні профорієнтаційні ігри – це те, за допомогою чого ми граємо і пізнаємо. Ігри «Люди праці», «Чарівні ремесла», «Будівельник», «Двірник», «Весела плутанина», «Хто відпочиває на озері»  можна провести на шкільному подвір’ї, прогулянці  під час ознайомлення дітей з світом різних професій.

            Вікові особливості школярів потребують використання на заняттях ГПД загадок, ребусів. На такому матеріалі діти глибше усвідомлюють навколишні предмети, природні явища,розвивають свою кмітливість, вчаться образно мислити. А ще загадки помітно пожвавляють заняття, активізують учнівську думку. Так,  проводячи гру «Підскажи слово», вихователь читає загадки – діти хором відхоплюють відповідь.

            ***

Не гаряча, а  - пече,

При дорозі не  - скубнеш,

Дуже злючою бува ця трава,

Називається вона…(Кропива)

                  ***

Крешуть лід, ріжуть лід,

Залишають дивний слід.

Ох, які ж прудкі вони!

Це звичайно …(Ковзани)

                 ***

Стало біло навкруги –

Я розтрушую сніги,

Наганяю холоди,

Води сковую в льоди.

В дружбі з дітьми я вчсіма

Зжогадались? Я …(Зима)

            ***

У зеленому лісочку,

Під мережаним  листочком

Червония невеличка

Спіла ягідка …(Суничка)

Під час формування уявлень дітей про сизонні зміни в неживій природі доцільно використовувати загадки, в яких розкриваються характерні ознаки явищ природи, а також тварин і рослин у різні пори року.

У садочку понад тином

Я зробив йому хатину,

Він навколо обдивився,

Засміявся й оселився.(Шпак)

          ***

У  зеленому жакеті

Репетує в очереті, хоч  і плавати мастак,

А не риба і не рак. (Жаба)

         ***

Без рук, без ніг на гору побіг. (Вітер)

         ***

Сиві воли усе поле залягли. (Туман)

Логогрифи

Логогрифи – загадки, в яких додаванням до зашифрованого слова чи вилученням з нього певної букви утворюємо нове слово.

Люблять нас усі збирати

Після дощику в ліску,

А як букву Г відняти,

Будем плавати в ставку. (Гриби – риби .)

Ребуси

Ребус – це загадка, гра, в якій замість слів ставляться знаки, фігури, окремі літери і навіть цілі малюнки-зображення, які треба розгадати.

    Ребуси розв’язувати, мабуть, найважче. Особливо, якщо зустрічаєшся з ними вперше.

    Щоб прочитати зашифроване слово, слід правильно назвати всі зобра­жені в ребусі предмети, з’ясувати, що означають окремі літери і жахи, і обов’язково врахувати порядок, в якому вони розміщені. А це не завжди легко, тому для їх читання наводжу певні правила.

Б=Д

           Для розвитку мислення дітям можна пропонувати творчу роботу у вигляді кросвордів, чайвордів.

    Кросворд – це гра, в якій треба відгадати слова і розмістити їх у спеціальну фігуру, поділену на квадрати, які слід заповнити відповідними літерами по горизонталі і вертикалі.

Я і хмара, і туман,

І струмок, і океан,

І літаю, і біжу,

І скляною бути можу! (Вода)

Прекрасна цариця по землі ходила,

Ключі загубила.

Місяць побачив, сонце забрало.  (Роса)

Летить орлиця

По синьому небі.

Крила розпустила

Сонечко закрила.  (Хмара)

Цей блакитно-довгий звір
Має дивну звичку:
З скелі, з кручі стрімголов
Падає у річку. (Водоспад)
Ллється водичка із неба - 
Дітям ховатися треба.
                              (Дощ)

 

		в
		о
		д
		а

 

                   

с	о	б	а		а
			б		л	к	а
	л	а	с		і	в	к	а

                                                                                        

           Використовуючи назви зображень тварин, впишіть у незаповнені клітинки пропущене слово. Прочитайте нове слово. Визначте, хто де живе, хто що їсть, яку користь приносить людям.

          Дидактична казка – один із різновидів, яку доцільно використовувати вихователі в групі продовженого дня. Свого часу І. Франко писав: «Гола, повна правда життя – то тяжка справа. Старші можуть зажувати її, вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим; треба приготовляти її… в образах, у байках. І вони так її приймають». Щоб активізувати обговорення, вихователю необхідно підготувати відкриті запитання, відповідаючи на які, діти могли б робити певні висновки. Заслуговує на увагу й метод інсценізації у цьому випадку учні задіяні в процесі навчання. Можна запропонувати дітям придумати свою казку, використовуючи «живий ланцюжок»: вчитель розпочинає розповідь «Жили були дід та баба», учні складають казку, доповнюючи виклад розповіді речення за реченням, почергово.

Заслуговують на увагу і музично – дидактичні ігри. Кожна запропонована гра має конкретне дидактичне завдання. Кожен вихователь, підходячи творчо до цього виду діяльності учнів, може моделювати їх залежно від віку їх практичних можливостей.

            Ігри  «Луна», «Наш дует»,  «Розумна луна», «Жмурки», «Телевізор», «Не прогав», «Маленький композитор», «Почуй і заспівай», «Музичний салон» викликає у дітей бажання виграти, швидко застосовувати необхідні знання,навички, спонукає до виховання активної реакції, мислення, зосередженності.результат гри завжди важливий і для вчителя, і для учнів.

Гра «Чарівні ноти»

Пригадайте і запишіть якнайбільше слів, що мають склади  – назви нот (до, ре, мі, фа, соль, ля, сі).

                          До + ля = доля,  до + мі + но = доміно.

          Величезний виховний потенціал містить у собі та синтетична форма виховної роботи,  як гра – подорож.  Вона дозволяєцілісно організувати дитячу діяльність на тривалому проміжку часу. Можна пропонувати дітям ряд цікавих ігор – подорожей. Це гра – «Подорож до джерел народної мудрості», «Подорож до джерел народних промислів»,«Подорож у світ добрих вчинків», «Аукціон цікавих рішень», «Фестиваль мальованих мультфільмів», «Мультиплікаційний ринг».

«Аукціон цікавих рішень»

Обладнання: аукціонний молоток, мультиплікаційні персонажі, казкові монети.

Умова: Кожен мультиплікаційний герой розповідає ситуацію, в якій він опинився і просить підказати правильне рішення. За  найбільш вдалу пропозицію учасник отримає монетку.

Завдання: придумати не лише оригінальне , обов’язково добре рішення проблемної ситуації. Враховується кмітливість,щирість,здатність до співчуття.

Варіанти проблемної ситуації:

1. Пантера Багіра потрапила у мисливську пастку. Допоможіть друзям визволити її.

            Таким чином, педагогічний пошук вихователя має завжди спиратися на досягнення сучасних навчальних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів їх вихованців. Бо дидактична гра – це «чарівна паличка», з допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, і, головне, мислити, винаходити, доводити.

2.2 Пропозиції та їх результативність щодо організації дидактичних ігор  в 

      умовах  ГПД

              Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання в групі продовженого дня, вбачає в них можливості ефективної взаємодії  вихователя  і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.

            У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

            Дидактична гра  -  не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін "дидактична гра" підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вихователя  є такі питання:

а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій в навчально – виховному процесі;

б) доцільність використання їх на різних етапах;

в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети  та рівня підготовленості учнів;

г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

           Мета дидактичних ігор - формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вихователь  має пам'ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати темі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор всіх учнів.

           Щоб ігрова діяльність  проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри - зрозуміле, чітке.

           Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий - слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань

і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

            Гра  не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

           Під час проведення дидактичних ігор у вихователя  виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вихователеві  вправитися з учнями  під  час гри? Як оцінювати результати дидактичних ігор?

            Якщо після гри вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини     негативних наслідків. Їх може бути дві:

- перша - якість самої гри низька і не відповідає вимогам;

- друга - методика проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня.     

           Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників.

           Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

- Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.

- Недоцільно впроваджувати ігри , якщо вони не використовувалися в ході навчання.

- Не слід застосовувати ігри , де вони не можуть дати позитивного ефекту.

           Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості. Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою виховател.

Висновки

   Опрацювавши наукову літературу встановлено, що проблема використання в освітньому процесі дидактичних ігор піднімалася упродовж усього становлення педагогічної науки та практики роботи школи.

   Стан досліджуваної проблеми дозволив стверджувати, що дидактична гра є незамінним атрибутом в освітньому процесі  ГПД .

   Групи подовженого дня за своєю ідеєю – дуже цінна форма виховання. «Саме тут створюються сприятливі умови для постійного духовного спілкування вихователя і дітей, без якого немислиме виховання емоційної культури,»  – говорив В. О. Сухомлинський. Діяльність ГПД відкриває широкі можливості для надання кваліфікованої допомоги учням у виконанні навчальних завдань, усуненні прогалин у знаннях, створює сприятливі умови для задоволення різноманітних інтересів учнів, організації дозвілля вихованців, проведення позакласних заходів.

   Дидактична гра  спрямована на  формування у дітей потреби у знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок. Дидактичні ігри, ігрові прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

   Гра для дитини – справжнє диво. Бо саме в грі вона відчуває себе найбільш природно та комфортно. Саме в грі, де все відбувається за законами дитинства, дитина може реалізувати найбільш влучно свої психофізіологічні та інтелектуальні ресурси і одержати від них насолоду.

   Саме гра – запорука доброго настрою дитини, покращення здоров’я та фізичного стану, вірний засіб знайти своє місце в колективі, потоваришувати, розкрити свої  організаторські, літературні, акторські, музичні та інші здібності.

   Гра – єдине, що дає в цьому віці  дитині змогу помріяти, пофантазувати, є для  неї постійним джерелом задоволення та безліччю ще інших важливих функцій  та засобів, що допомагають в становленні особистості.

   Отже, дидактична гра – не самоціль на заняттях, а засіб навчання і виховання. Навчання в грі стає активним, суб’єкт-суб’єктним, часто полісуб’єктним, бо ще одним суб’єктом може виступати улюблена дитяча іграшка чи навколишнє є середовище, в якому  вона відбувається.

   У процесі гри в дітей формується звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Ігри  роблять процес навчання цікавим, а цікаве створює в дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується  те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмета.   

   Дидактична гра є незамінним важелем розумового розвитку дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Концепція НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ.
2. Державний стандарт початкової освіти.  Постанова КМУ від 21.02.2018 №87 ( у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.липня 2019 р. №688)
3. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року.
4. Бльшакова І. Ігротека для першокласників /І. Большакова //. - Палітра  

          педагога, 2005, - №1.

5. Бутрім В. Сюжетно-рольові ігри на уроках навчання грамоти /В. Бутрім //

          Початкова освіта. - 2001. - Жовтень, №37. - С10-11.

6.  Варзацька Л.О. Гра як засіб пізнання /Л.О. Варзацька // Поч. школа. - 1988. - №12. - С.34-35.

     7.   Вікова психологія/за ред.Г.С. Костюка. - К.: Рад. шк., 1976. -272 с.

     8.   Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. /О.В. Скрипченко, Л.В.  

           Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

     9.   Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологии развития ребенка/Л.С.

           Выготский // Вопросы психологии. - 1966. - №6. - С.64-76.

   10.   Выготский Л.С. Развитие психических функций/Л.С. Выготский //. - М.:   

           Педагогика, 1960. - 214 с.

   11.   Забашина Н.О. Виховна робота в групі продовженого дня в 1 - 4 класах. //     

           - К.: Веселка, 2009. - 125с.

    12.   Компанець Н. Дидактичні ігрові ситуації для адаптації дитини до школи 

           і  розвитку мислительних процесів/Н. Компанець // Початкова школа. - 

           1999. –    №11. - C.16.

   13.   Александрюк С. Дидактична гра. / Початкова освіта. – 2014. – №10. – 

           с.39

   14.    Артеменко С. Щоб навчання було цікавим. // Початкова освіта. – 2018. –

           №11  – с.47

   15.    Важова О. Дидактична гра  в системі засобів навчання й розвитку учнів./  

           Початкова освіта. –2015. –№12 (756). – с.21.

   16.   Стахів М. О., Бондар Ю. С. Дидактична гра як засіб формування  

           професійної компетентності вчителя початкових класів.// Молодий  

           вчений.  –2017. – №10  (50). – с. 546- 547. 

   17.   Сухомлинський В. О. Вибрані твори. К.: Рад. шк., 1976, т. ІІ, с.445-446.                    

           Баришполь С.В.Співпраця вихователя ГПД та психологічної служби  

            школи.- Х.:Вид.група «Основа»,2012. -  190, [2]с. – (Серія «Вихователь 

           ГПД»).

   18.  Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології: підручник/І.М. 

          Дичківська – 2 –ге вид., допов. – Академвидав. – 2012. – 352с.

  

          

 

 

                                                                                       Додаток  1

Дидактичні ігри

Уважні долоньки

Дидактична  мета: Узагальнити знання дітей про слова – назви істот і неістот.

Ігрова дія: Зараз ми потренеруємо ваші долоньки.

Правила гри: вчитель називає слова – назви істот і неістот, учні мають «упіймати», плескаючи у долоні, ті слова, які відповідають на питання хто?.

Новосілля у Незнайки

Дидактична мета: закріпити знання дітей про призначення меблів і предметів домашнього побуту.

Обладнання: набори іграшкових меблів (або наочні картки), лялька Незнайки, запрошувальні листівки.

Зміст

Незнайко одержав нову квартиру. Діти розглядають обстановку і допомагають Незнайкові правильно розтавити меблі в кухні, спальні,їдальніу, називаючи кожний предмет і пояснюючи його призначення.

Хто попереду?

Дидактична мета: вправляти у складанні простих речень зі словами, уживаючи які, діти відчувають труднощі та припускаються помилок; удосконалювати дикцію та орфоепічні навички.

Зміст    Вихователь вимовляє слово, а учні (дві команди) складають із ним речення. Виграє команда, яка склала більше речень за певний проміжок часу.

 Відгадай!

Дидактична мета: розвивати логічне мислення учнів, уміння міркувати.

Зміст   Вихователь. Діти, скільки грибочків у кошику? Їх менше трьох, але більше, ніж один. Учень, який правильно відповів, отримує фішку

Магазин

Дидактична мета: формувати у дітей уміння порівнювати предмети за розміром; учити правильно вживати відповідні терміни; виховувати культуру спілкування.

Зміст   У магазині  є парні іграшки, предмети (більші й менші, довші й коротші, ширші й вужчі). Щоб «придбати» іграшку, дитина повинна розповісти, якого розміру предмет їй необхідний (великий чи маленький, довгий чи короткий). «Купує» той, кого викликає вихователь.

 Методична вказівка

Спочатку вихователь сам дає зразок звертання: «Дайте мені, будь ласка, великого ведмедя», «Чи не могли б ви мені продати довгу лінійку?». Потім у грі беруть участь діти. За неправильно визначений параметр на гравця накладають штраф. Виграє той, у кого виявиться менше штрафних балів.

Покажи сильний склад

Дидактична мета: вправляти в знаходженні наголошеного складу.

Зміст    Вихователь показує іграшку або предметний малюнок, а діти подумки визначають порядкове місце наголошеного складу і показують відповідну цифру сигнальною карткою

                                                                                                       Додаток 2

Шукаємо відповіді

 

     

           Маленькі дослідники                              Знайдемо рішення

 

  

 

     Цікавий геометричний матеріал                         Відгадуємо ребуси