"Використання Ляльки - мотанки в роботі з дітьми різного віку"

КОМУНАЛЬНИЙ  ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (ЯСЛА- САДОК) КОМБІНОВАНОГО ТИПУ №263  КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

______________________________________________________________________________________________________

МАЙСТЕР-КЛАС

 «ВИКОРИСТАННЯ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ В РОБОТІ З ДІТЬМИ РІЗНОГО ВІКУ»

                                           (для педагогів)

                                                                                        Шулдик Олена Миколаївна

                                                                            Вихователь ЗДО№263

Мета: Створювати умови для підвищення професійної компетентності педагогів, самореалізації і творчого зростання.

Сприяти підвищенню рівня теоретичної та методичної підготовки педагогів з питань організації художньої праці.

Впроваджувати в практику нові освітні технології.

Розвивати професійні навики і уміння педагогів.

Завдання: 

• ознайомити учасників майстер-класу з виготовленням та використанням в роботі з дітьми різного віку Ляльки-мотанки;

• напрацювати з учасниками практичні уміння та навички в роботі з

       виготовлення народної іграшки;

• популяризувати народну іграшку як засіб виховання у дітей дошкільного віку початкових патріотичних почуттів.

Матеріал: презентація, ножиці, кольорові серветки, шаблон ляльки, нитки,

План майстер-класу

Теоретична частина

1. Презентація: «Ляльки-обереги: відродження традицій.»

2. Характеристика особистої значущості іграшки як джерела саморозвитку і самовдосконалення.

          Практична частина

1. Відео-перегляд виготовлення Ляльки- мотанки з паперових серветок.

2. Відео-перегляд виготовлення Ляльки-мотанки з ниток «Мартиничка».

         Рефлексія  «Обмін думками»

Хід майстер-класу

1.  «Ляльки-обереги: відродження традицій» (теоретична частина)

Презентація на екрані

2. Міні-лекція

«Праця стає великим вихователем, коли вона входить у духовне життя наших вихованців, дає радість дружби і товариства, розвиває допитливість, яка народжує зворушливу радість подолання труднощів, відкриває все нову й нову красу в навколишньому світі, пробуджує перше громадянське почуття — почуття творця матеріальних благ, без яких неможливе життя людини»

В. Сухомлинський

       Невичерпним джерелом педагогічного матеріалу розглядається народна іграшка. Вона є основою морального та патріотичного виховання. Її використання у роботі з дітьми дошкільного віку сприяє засвоєнню ними 9 духовних цінностей, формує інтерес до народної творчості і любов до своєї Батьківщини. Вивчаючи місце та роль народної іграшки у вихованні дошкільників можна стверджувати наступне: народна іграшка – невід’ємна частина народної педагогіки. Іграшка не тільки супровід гри, а й засіб навчання, розважання та, навіть, лікування. Народна іграшка є важливим фактором психічного розвитку. Вона впливає на розвиток пізнавальної, емоційної сфер особистості, її творчих здібностей, активізує продуктивну діяльність, сприяє формуванню самостійності у дітей. Народна іграшка – минуле у сучасному. Жива традиція, яка зберігає зв'язок поколінь, народів, епох. Це величезний світ духовного досвіду народу, художніх ідей. Гра та іграшка – поняття нероздільні і є невід'ємними від дошкільного дитинства. Сучасна іграшкова індустрія пропонує дітям та їхнім батькам різноманітні іграшки — від найпростіших кубиків до ультрасучасних комп'ютерно-ігрових комплексів. Під час гри дитина реалізує свої думки, почуття в дії, а отже, від того, в які ігри грає дитина, які іграшки потрапляють їй в руки, залежить напрямок її думок, почуттів, вчинків.

     У базовому компоненті дошкільної освіти в Україні в освітньому напрямку «Гра дитини» вказано, що дитина повинна розрізняти народну іграшку, знати її призначення, роль, виконання. На сучасному етапі реформування національної освіти виникає потреба у переорієнтації змісту виховання підростаючого покоління, зміщення акцентів на створення умов для повноцінного, всебічного розвитку особистості. Для 10 того, щоб навчити дітей жити, успішно діяти у світі, самовизначитися у ньому, необхідно сформувати у них, починаючи з дошкільного віку, ціннісне ставлення як до себе, свого образу , так і до оточуючих людей, предметів, об’єктів живої й неживої природи. Ціннісне ставлення до народної іграшки є визначальною складовою змісту патріотичного виховання особистості, що спрямоване на формування у неї розуміння особистої значущості іграшки як джерела саморозвитку і самовдосконалення. Ціннісне ставлення до іграшки – складний змістовносинтетичний компонент особистості, який включає в себе ставлення дітей до витворів національного мистецтва як однієї з важливих життєвих потреб. Ціннісне ставлення передбачає сформованість у дитини вміння цінувати іграшку як носія національних традицій. Воно є важливою умовою формування у дітей активної життєвої позиції. Саме іграшка формує у дітей дошкільного віку зацікавленість до різних професій, історії рідного краю, його народної творчості, поваги до людей, праці, розвиває творчу уяву, фантазію, виховує трудові навички та естетичний смак. Коріння народної іграшки дуже глибоке, в її історії ще багато таємниць. Першими майстрами були батьки, котрі в міру свого уміння й творчої уяви виготовляли своїм нащадкам чимало забавлянок – від перших брязкальців з гусячої шиї, свинячого міхура, наповнених горохом або квасолею, іграшкових меблів, посуду, фігурок різних тварин – до найскладніших рухливих пристроїв (ковалі, коники, пташки на коліщатках тощо). Значну увагу приділяли іграшці також і майстри-професіонали, виготовляючи їх із глини, дерева, соломи, сиру, тіста, цукру.  Ще в колисці починається знайомство дитини з простою лялькою, створеною мамою з шматочка тканини, накрученої на качан кукурудзи чи патички. З давніх часів дійшли до нас ляльки-мотанки, вузлові ляльки, зроблені з куделі, зеленої трави, соломи. Були й складні ляльки, що виготовлялися 11 майстринями. Найчастіше такі ляльки шили із тканини, оздоблювали стрічками, подекуди вишивкою, прикрашали намистом. В наш час з’явилися ляльки колекційні й сувенірні, що виготовляються народними майстрами та професійними художниками. Вони виліплені з глини, виточені з дерева, декоровані розписом та тканиною, або ж виплетені з соломи, льону, ниток, пошиті з тканини та оздоблені вишивкою. Народні іграшки завжди сприяли виробленню в дітей уміння сприймати конкретне через умовне, вчили розуміти мову символів та алегорій, збуджували інтерес до традицій, звичаїв українців, до національних культурних цінностей. Гра з народною іграшкою, візуальне й сенсорно-контактне ознайомлення з нею – один із шляхів прилучення дитини до своїх родових, етнонаціональних ціннісних основ. Так разом з мовою і фольклорними творами (колисковими, казками, колядками, співанками, приказками, загадками тощо) закладається емоційно-культурний резерв, який стане дитині у нагоді в її дорослому житті. Таким чином, українська народна іграшка, як засіб навчання і виховання, займає особливе місце у світі дитинства. Метафоричність, образність іграшки роблять її універсальним засобом соціальної адаптації на певному етапі розвитку людини, передачі, засвоєння та творчого відтворення матеріальної та духовної культури народу, коли всі інші засоби малодоступні.

      Для формування творчої уяви у дошкільників при вивченні народної іграшки також доцільно проводити роботу з батьками. Наприклад, провести бесіди з батьками про важливість долучення дітей до виготовлення народної ляльки-мотанки. Пояснити, що це впливає на розвиток фантазії, уяви, творчого мислення дітей. Можна доручити батькам закріпити (повторити) з дітьми вірші, потішки, пальчикові ігри про народну іграшку. Запропонувати разом з дітьми створити ляльки з хусточок чи столових серветок, погратися цими ляльками, придумати ігри та забави з народною лялькою. Доречним є проведення консультацій на такі теми: як правильно обрати дитині іграшку, можливості народної іграшки у родинному вихованні, як самостійно створити ляльку, з якого матеріалу тощо, як грати з дитиною власноруч виготовленою лялькою, для чого потрібні іграшки тощо.

           Отже, щоб розвинути творчу уяву у дітей дошкільного віку, необхідно проводити постійний та системний розвиток творчих здібностей, виховувати любов та інтерес до всіх видів декоративної діяльності. Потрібна певна система дій при вивченні декоративного мистецтва, а саме: накопичення вражень; спонтанне вираження творчості; пошук творчих рішень; самостійність; індивідуальна і колективна творчість. Навчання має бути доступним і цікавим для дитини. Все це сприяє формуванню творчої уяви дошкільників, яку визначаємо як процес і результат накопичення дитиною нових образів, уявлень, передбачень, припущень, включених в активну пізнавальну та творчу діяльність де створюються оригінальні продукти. Творча уява допомагає дитині знаходити шляхи вирішення проблемних завдань та ситуацій. Основою для формування творчої уяви у старших дошкільників уважаємо декоративну діяльність, яка сприяє активному засвоєнню художнього досвіду та самостійному застосуванню його у творчих ситуаціях. При цьому пріоритетним визнаєм декоративну діяльність при ознайомленні та створенні об’єктів народних промислів.