Національний компонент змісту освіти — це та його частина, яка відображає специфічно національні елементи культури, а саме: мова, національна історія, суспільний і державний лад, міжнародне становище, населення, природні умови і природні ресурси, економіка, екологія, народні знання, освіта, наука, усна народна творчість, література, народне мистецтво, звичаї, традиції, типові риси та ідеали народу, громадські організації, творчі спілки та ін.

На нашу думку, шкільні предмети природничого циклу (біологія, природознавство, географія) дозволяють найбільш повно використати такі елементи національної культури як народні перекази, легенди, оповіді, загадки, пісні і думи, прислів'я та прикмети.

З сивої давнини дійшли до нас чудові легенди, цікаві казки, перекази, бувальщини про наших супутників – рослин і тварин. А скільки пісень створено про наших зелених друзів! У народній творчості рослини живуть, як і люди, розмовляють, відчувають біль і радість, просять розради і допомоги.

Щоб зберегти себе і наступні покоління, мусимо повернутися до своїх правічних джерел – відновити народові його ж духовні традиції у ставленні до природи як джерела буття.

За свою багатовікову історію народ нагромадив колосальну суму знань. Охопити їх в повному об'ємі одній людині неможливо. Але передати усьому поколінню цілком можливо і потрібно. Знання людина засвоює частково, а покоління – в цілому. Щоб скарбниця народних знань збагачувалась, народ передає їх кожному новому поколінню. Створене народом невичерпне джерело народних знань є вічним, як вічне саме древо життя.

Краса навколо нас, краса природи – це гармонія форм, кольорів, звуків, запахів. Треба намагатись, щоб наші діти відчули і полюбили її, щоб їм була зрозуміла мова природи: кольори вечірнього неба, ніжна зелень весняного листя, барви різноманіття квітів, чарівність лісової сунички на сонячному горбочку. І святий обов'язок дорослих навчити дітей дивитись і бачити красу навколишнього світу, створювати для них можливості одержувати нові враження. На уроках біології, зокрема, вивчаючи теми «Квітка як   видозмінений   пагін»,   «Весняні   явища   в   житті   рослин», «Різноманітність   рослин»,   дітям   треба   допомогти   помічати прекрасне, звертати їх увагу на сполучення барв і форм, на неповторну красу квітів (Див. додаток № 1, 2).

Людина здружилася з землею з незапам'ятних часів. І хоч час та прогрес багато змінили в спілкуванні з землею, але хліборобство залишилось головним джерелом багатства і могутності нашого народу. Агрономічні знання передавалися з покоління в покоління. Відображені в прикметах, прислів'ях та інших пам'ятках усної народної творчості, вони стали джерелом науки про землеробство. А цю народну мудрість треба донести до школярів. У цих прикметах відображена синівська любов до рідної землі, природи, необхідність їх збереження.

Народні спостереження допомагають передбачити і врахувати життєві явища, події. Прикмети, наприклад, зв'язують строки посіву тих чи інших культур з явищами природи. За основу взято живий календар природи. І вибір зроблено правильно, бо цей індикатор – найнадійніший. Наприклад:

1.   Овес сій, коли березовий лист стане розпускатися.

2.   Сій овес до розпускання осики.

3.   Коли розпускається дуб, починають сіяти горох.

4.   Гречку сій, коли трава хороша.

5.   Ластівки прилетіли – пора сіяти просо.

6.   Посій у пору – будеш мати зерна гору.

Спостережливий селянин побачив, що зволожена на значну глибину земля створює добрий запас вологи, що сприяє ранньому посіву ярини. Народна прикмета говорить з цього приводу: Якщо весною дружно тануть сніги і біжить вода, то краще вродять ярі хліби раннього посіву. Велику цінність для нас мають народні прикмети, пов'язані з усіма явищами природи (Див. додаток № 3).

Прикмета – це зафіксована людиною розпізнавальна ознака предмета, обставина, що вказує на наступну появу якихось явиш або на зв'язок з іншими явищами, подіями. Прикмети бувають правильні і марновірні. Правильні прикмети — це, по суті, висновки із народних спостережень за явищами природи. В них сконденсовано характерне й особливе, те, що має важливе значення для господарської діяльності людей, в них – узагальнений віковий досвід народних мас і в стислій формі підведені підсумки пізнання. У прикметах фіксується взаємозв'язок майбутніх змін в явищах природи з їх станом на даному етапі, послідовність змін, періодичні сезонні явища тощо. Наприклад: «Перший сніг за сорок днів до зими падає»; «Чекай негоди, якщо вранішня зоря червоного кольору, а вечірня – блідо-жовтого»; «Чекай гарної погоди, якщо при заході сонця на небі сріблясте сяйво».

Народні прикмети виникли як засіб перетворення дійсності, передбачення наслідків людської діяльності, майбутніх подій. Сама виробнича діяльність вимагала з давніх часів вміння передбачити результати своєї праці («Не помічати, то й хліба не їсти»). У народі зберігається чимало корисних прикмет з таких галузей як землеробство, скотарство, бджільництво, рибальство. Протягом багатьох років народ створив погодознавство, своєрідний календар природи, спостерігаючи за квітами і травами, деревами і кущами (Див. додаток № 4).

Народне погодознавство – це не тільки самобутнє джерело знань, це елемент вашої культурної спадщини, справжня скарбниця національного фольклору – однієї з ланок, яка з'єднує минуле з сьогоденням.

Життя природи, залежність рослинного, тваринного світу від стану атмосфери яскраво відображені в народних прислів'ях і приказках, які можна систематизувати за сезонними ознаками (Див. додаток № 5).

Зародження календаря, з яким пов'язана багатовікова історія людської культури, можна порівняти по значимості з виникненням писемності і ліку.

Етнографічні джерела підтверджують, що в різний час у різних народів з'явились відмінні один від одного календарі.

Вже у древніх греків з'явились своєрідні календарі природи. В Британському музеї зберігається глиняна плита-пам'ятник вавілонського календаря. Фрагмент напису, зробленого 400 років до н. е., говорить: «Коли Сонце оточене кругом, то випаде дощ». Це передбачення правильне і сьогодні, але час дав можливість наступним поколінням доповнити його. Сьогодні воно звучить так: «Якщо вінець навколо сонця з'явився літом – до дощу, зимою – до великого снігу».

В Росії найдавнішим рахується календар, датований 1670 роком; в 1702 році з'явився перший друкований календар; в 1709 році вийшов вигравіруваний на мідних пластинах настінний календар. Другий «Московський календар» на 1712 рік і всі наступні роки дуже схожі між собою. Починаючи з 1717 року, в них давались календарні прогнози погоди на всі 12 місяців. З 1728 року календарі та місяцеслови почали видаватись Російською Академією Наук під назвою «Календар, або місяцеслов на літо від Різдва Господа нашого Ісуса Христа 1728, який вказує сонячні затемнення, місячні народження і повний місяць з четвертями».

З 1864 року почав видаватись «Київський народний календар» з передбаченнями погоди на кожний місяць.

Люди давно помітили, що численні природні явища припадають на певні дні в році. З появою християнського церковного календаря в народі широко розповсюдилось позначення примітного дня іменем святого. Ще на початку сторіччя цей календар мав велике практичне значення. За ним складали довгострокові і поточні прогнози погоди, намічали строки проведення сільсько- господарських робіт. Для сучасного покоління календар є, перш за все, пам'яткою духовної культури, взірцем народного фольклору, хоч в певній мірі – і практичним керівництвом, що увібрало багатовіковий народний досвід спілкування з природою (Див. додаток № 3, 6).

Для того, щоб з більшою достовірністю судити про зміни в погоді, спостерігач повинен звертати увагу на комплекс ознак: колір неба, хмарність, стан небесних світил, швидкість і напрям вітру, поведінку тварин, стан рослин і т. д. Всі прикмети, прислів'я, народні знання можна об'єднати єдиною назвою – народна метеорологія.

На уроках біології можна успішно використовувати народні прикмети, прислів'я, загадки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Використання елементів народних знань у процесі вивчення біології.

 

Глибокими були уявлення українців у галузі ботаніки та зоології. Вони знали понад тисячу видів рослин, близько 600 тварин, понад 10000 комах, риб та земноводних. Для означення багатьох з них характерні оригінальні назви, які сформувалися внаслідок підмічених народом якостей і особливостей, властивих конкретним рослинам і тваринам.

На Україні особливою шаною й популярністю користувалися такі дерева як дуб, береза, тополя, явір, верба, липа, ялина. Дуб шанували за довголіття, міцність, вологостійкість. Використовували дуб у будівництві. Саме дубова кора вважалася найкращою у чинбарстві та кушнірстві при вичинці шкір. Вважалося, що дуб має велику силу. Тому, щоб хлопець був міцним, як дуб, йому в першу купіль клали три листочки, але із вершка дуба. Коли народжувався хлопець – коло хати садили дуба. А дубовими гілками заквітчували хату, встеляли долівку з весни до осені, там, де є син. Ліжко теж збивали з дубових дощок, щоб на ніч чоловік набирався від нього моці. Саме цим велетом позначив український народ як довговічною віхою, певні етапи своєї славної історії. Запорізький дуб... Дуб Палія... Дуб Шевченка...

Скільки ж їх, могутніх велетів, пережили віки й лихоліття, постали перед нами свідками подій, припорошених пилом історії! Велична краса дуба викликає захоплення у кожнім селі і міському парку. У спеку його могутня крона дає жадану прохолоду і затримує пилюку, а в дощ служить надійною парасолею.

На відміну від дуба березу любили як декоративну рослину, хоча і її деревина використовувалася як будівельний матеріал і для виготовлення столярних виробів. Пеньки і кора берези, з яких «гнали» дьоготь, а також бруньки та листя, використовувалися в народній медицині. Березовий сік, який збирали навесні, був одним з найпопулярніших напоїв. Його дає береза навесні, до появи листя. Береза милує наш зір у будь-яку пору. Та найпривабливіша вона ранньою весною, коли тільки розвинуться ніжні, жовтаво-зелені, ще липкі листочки її, і повітря сповнять п'янкі березові пахощі. Своїми приємними пахощами березовий гай завдячує ефірній олії, що виділяється листям. Окрім неї, листя виділяє й інші речовини, згубні для хвороботворних мікроорганізмів – фітонциди.

Росте на березі й гриб-чага, з якого готують препарат бефунгін, який може поліпшити самопочуття хворих з різними пухлинами. З якого боку не глянь, що з берези не візьми – все в ній на здоров'я людини. Треба шанувати її, нашу білокору красуню і рятівницю.

Тополю також найбільше цілували як декоративну рослину. Рівна і м'яка деревина тополі йшла на виготовлення способом видовбування і випалювання човнів, жлукт, дуплянок. З тополі одержували жовту фарбу, а кору використовували при вичинці шкір.

За здатністю очищати повітря від хвороботворних бактерій та інших мікроорганізмів тополя, зокрема, пірамідальна, займає одне з перших місць серед деревних порід нашої країни. За один літній сезон доросле дерево може очистити повітря від 20-30 до 50 кілограмів пилу і сажі. Листя тополі вкрите тонюсінькою плівкою клейких речовин, і пил та кіптява прилипають до них, а потім дощ змиває їх на землю. Тополя є однією з тих деревних порід, яку люди культивують з часів сивої давнини, коли вони стали жити осідло і займатися сільським господарством. Уже давні греки надавали цій породі певної ваги. Про це свідчить міф про Фаетона – сина бога Сонця Геліоса. Він випросив у свого батька дозволу проїхати по небу в його золотій колісниці, яку тягнули четверо крилатих коней. Він не зміг впоратися з управлінням крилатими кіньми і загинув.

Сестри Фаетона – геліади гірко плакали за ним. Горе дівчат було невтішне, і бога перетворили їх у стрункі тополі.

Тополя на Україні – символ жіночої долі, незрадливого та, на жаль, нещасливого дівочого кохання. Вчені-лісівники переконливо довели, що для швидкого одержання деревини потрібно створювати плантації тополі з найкращих її форм, різновидностей і гібридів. У 20-25 років тополя вже дає будівельний матеріал.

Найпоширенішим елементом українського пейзажу є верба. Селяни за розташуванням вербових дерев визначали підземні джерела і місця, де вода знаходиться ближче до поверхні. У народі знали лікувальні протизастудні якості кори верби, особливо такого її виду як верболіз. Верба – ніжне дерево, миле й дороге серцю українця, тісно пов'язане з його життям і побутом. У язичеські часи наші пращури вірили, що вона охороняє людей і їх житло від злих духів і береже худобу від нечистої сили. У слов'ян ця порода символізувала щасливе сімейне життя. У давні часи наречених обов'язково водили навколо верби. Як стверджує релігія, саме вербові гілки кидали під ноги Ісусу Христу, коли він останній раз ішов у Єрусалим. В ознаменування цієї події християнська церква встановила напередодні Паски свято – Вербний тиждень. В кінці цього тижня віруючі несуть у церкву вербову гілочку, де її освячують і потім саджають на садибі або біля річки.

З давніх часів український народ шанував вербу і оспівував її у чудових ліричних піснях, богатирських поемах-билинах, предивно чарівних героїчних думах. З усіх деревних порід, які ростуть на Україні, мабуть після калини найбільше пісень складено про вербу. ...В кінці греблі шумлять верби, Що я посадила. Нема мого миленького, Що я полюбила...

Верба тут символ самої України, її чарівної природи і трагічної долі. З особливою шаною і теплотою оспівував вербу і великий син українського народу Т. Г. Шевченко. У далекому казахському степу вона нагадувала йому рідну Україну.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі, Горами хвилі підійма...

Багато натхненних рядків присвятили вербі такі видатні українські письменники і поети як Л. І. Глібов, Б. Д. Грінченко,   І. С. Нечуй-Левицький та інші.

Чим же пояснюється така популярність верби? Очевидно, її красою, великою користю, яку приносить вона людям, невибагливістю до ґрунту і кліматичних умов, легкістю розведення. Народ давно переконався, що без верби малій, а, отже, і великій річці вижити важко. «Верба зелена, яка пустила свої коси на тихі води весняні» — це не лише поезія, а й запорука чистоти і повноводності річок. Недарма народні прислів'я кажуть: «Де верба, там і вода», «Верба водою живе, верба воду й береже».

Вербу вважають вісницею і радісним символом весни. Вона першою серед інших деревних попід одягається весною у ніжно- зелене вбрання. Найбільш приваблива верба у період цвітіння. З усіх деревних порід верба біла найбільш «голосиста», тому вона й використовується для виготовлення бандур.

Треба доводити школярам різноманітні користі верби, переконувати їх в потребі садити і берегти її.

Цей та інший матеріал (додаток № 6) можна використати до проведення уроків, позакласних заходів, що стосуються світу рослин.

Народне прислів'я каже: «Без верби й калини нема України». Калина коло хати – здавна найперша і найзначніша ознака оселі українця, як символ надійного життєвого щастя, родинного благополуччя і достатку. Калина здавна вважається символом чарівної непорочної дівочої краси і долі. Червоного називають калину за колір достиглих плодів. Про виникнення цієї назви народ склав багато цікавих легенд (додаток № 8).

Отже, як бачимо, наша калина і всі її форми і різновиди заслуговують на пильну увагу. Нехай же красуються калинові гаї скрізь, де вони можуть і повинні рости.

Стало традицією в наших школах проводити позакласні заходи на тему: «Без верби і калини нема України», «Калина так хизується красою...».

Вивчаючи    теми     «Зимові     явища     в     житті     рослин», «Пристосованість рослин до життя в лісі» можна використати матеріал про ялину «Влітку і взимку вбрання одне».

З давніх-давен на Україні неабияким талантом вважалося вміння збирати, заготовляти, настоювати і заварювати різні трави, готувати чаклун-зілля. То ціла наука – фітотерапія, яка заснована на знанні людського організму, рідної природи, рослин, їх особливостей залежно від пори року, їхньої цілющої сили. До цього слід додати багаторічний досвід, знання, передані у спадок від предків, що також займалися лікуванням різними травами.

Українська хата у вишневому садку, а на подвір'ї – чорнобривці, любисток, м'ята. Такою вона оспівувалась здавна, такою вона запам'ятовувалась із раннього дитинства.

Гілками м'яти, чебрецю, любистку вистелювали долівку в дні свят. М'ята – одна з найпоширеніших лікарських рослин у народі.

Але м'ята цікава ще однією своєю властивістю, а саме властивістю фотосинтезу. Ще у 1771 році стало відомо, що гілочка м'яти має властивість виправляти «зіпсуте» повітря. Вона стала доказом взаємовідношення двох світів: рослин і тварин. Листочок м'яти — скарбничка цілющих речовин, які заспокоююче діють на людину, тому вона була бажаним гостем у хаті, кожна господиня вирощувала її на подвір'ї.

У районах українського Полісся, на території Львівської, Рівненської, Житомирської областей з давніх-давен вирощують хміль. Плоди цього куща використовувались у народі для приготування напоїв, і сьогодні використовуються пивоварами. Навіть назви сіл вказували про традиційне вирощування цієї рослини: Хмільники, Хмелеве, Хмелева і багато інших.

Хміль – кущ із тонким лазячим стеблом. Для нас ця рослина цікава своєю швидкістю росту. Як росте стебло? Переможцем у рості стебла ми вважаємо наш хміль. Адже його стебло виростає за рік у довжину до 4 метрів. Ця рослина – «акробат». У маленького проростка стебло росте прямо, але вже після 3-4 листочка його верхівка активно рухається, описуючи кола, його чутлива верхівка підшукує опору, по якій легко обвивається. Посаджений кущик біля будинку за рік легко досягає висоти другого поверху. Що цікаво: стебло завжди рухається тільки вправо, за годинниковою стрілкою. Хміль – рослина світлолюбна і вологолюбна. Верхівка його стебла робить повний виток навколо опори за 2 години 8 хвилин, а ввечері його рух припиняється.

За його буйний ріст, та за легкість лазання по опорах, швидкість руху (бо за світловий день стебло робить 5-6 витків навколо опори), народ полюбив цю рослину, оспівуючи її в своїх жартівливих піснях.

Різноманітні і досить оригінальні народні знання українців у галузі медицини. Лише в Карпатах близько 350 видів дикоростучих рослин мають лікувальні властивості. На Україні здавна добре знають лікувальну дію багатьох культурних (часник, цибуля, морква, кавуни) та дикоростучих (горицвіт, подорожник, полин, м'ята, материнка, валеріана, підбіл, конвалія, чебрець, кропива, лопух, оман, чистотіл, безсмертник, золототисячник) рослин, у тому числі дерев – цвіту, бруньок, листя, коріння або плодів берези, липи, черемхи, дуба, калини.

Горицвіт використовувався при хворобах серця, при гіпертонії, звіробій – завдяки його протибактеріальним властивостям, листя капусти – як жарознижуючий засіб. При лікуванні найрізноманіт- ніших хвороб широко використовують тирлич жовтий – рідкісну гірську квітку; при простудних захворюваннях – відвари трави алтею; як ранозагоююче – листя деревію, подорожника, гірчака; настої кореня лопуха вважалися ефективними при лікуванні початковим форм раку.

Крім трав, широко використовувалися ліки іншого рослинного походження: морква – при курячій сліпоті, соки цибулі, часнику, хрону, квашеної капусти – при цинзі; кавуни, петрушка – при кам'яній хворобі нирок, тощо.

Цінними є народні методи профілактики захворювань, які впливають з погляду народу на хвороби та причини їх виникнення. Так, добрим профілактичним засобом при інфекційних недугах (чумі, холері) вважали часник, цибулю, їх рекомендували під час епідемії вішати в хаті, під стелею, вважаючи, що вони очищують повітря. Певне раціональне, зерно мав розповсюджений в Карпатах звичай скурювати житло гілками ялівцю з метою охорони від епідемічних захворювань чи розкладати вогнища на дорогах, що вели з заражених місць.

Цілий ряд мудро підмічених профілактичних заходів підкреслювався в народі формулою «гріх». Гріхом вважалося їсти яблука до Спаса (19 серпня). Звичай дуже раціональний, адже лише в середині серпня яблука належно дозрівали, а споживання недозрілих плодів могли викликати шлунково-кишкові захворювання. Не годилося також купатися до Івана Купала. Варто згадати про поширений звичай обов'язково закривати посуд з їжею, щоб туди не потрапив чорт, на заборону їсти кільком однією ложкою, щоб не посварилися між собою. Хоч пояснення таких профілактичних засобів в народі було наївним, доцільність їх очевидна.

 

 

 

2. Типові питання та завдання для учнів на засвоєння народних знань.

                 

Основним критерієм класифікації видів пізнавальних завдань для засвоєння народних знань ми обрали характер пізнавальної діяльності учнів. Дані завдання представлені трьома групами: I - завдання репродуктивного характеру;

II          - завдання перетворювально-репродуктивного характеру;

III       - завдання пошукового характеру.

Завдання першої групи потребують від учнів репродуктивної діяльності: відтворення всієї системи понять, явищ, процесів, включених в питання чи завдання. Наприклад:

1.          Які ви знаєте народні назви зимових місяців року?

2.          За якими ознаками можна судити про зміни вологості повітря і до яких змін погоди це може привести?

3.          За якими народними прикметами можна передбачити зміни температури повітря?

4.          Які ви знаєте рослини, що стали символами України? За що народ так шанує ці рослини?

5.          Які ви знаєте рослини-провісники?

6.          Як можна скласти прогноз погоди, спостерігаючи за березкою польовою?

7.          Про що свідчить поява крапельок соку («сліз») на листі верби, осокору, канн? Які ви ще знаєте рослини-плакуни?

8.          Як реагує кислиця на зміни погоди?

9.          Які рослини закривають свої квіти перед дощем?

10.    Розгляньте цибулину і складіть довгостроковий прогноз погоди.

11.    Про що свідчить поява вранішньої роси?

12.    Якщо взимку з димаря дим стовпом, то це говорить про...

13.    Які зміни погоди ми можемо передбачити, якщо дим стелиться вниз по землі?

Виконання другої групи завдань вимагає від учнів виконання таких самостійних дій, як порівняння явищ, встановлення їх ознак, співставлення, встановлення відмінних і подібних рис, причини наслідкових зв'язків, обґрунтування висновків. Завдання перетворювально-репродуктивного характеру пов'язані з самостій- ним перегрупуванням вже наявних знань, вмінь. Оскільки при цьому вноситься елемент пошуку, рівень пізнавальної активності і самостійності учнів підвищується.

1.       Чим характеризується стан відомих вам рослин-провісників перед негодою?

2.       Проаналізуйте залежність погоди від типу хмар на небі?

3.       Порівняй поведінку різних представників типу членистоногих перед дощем. Наведи приклади.

4.       Пригадай відомі тобі народні прикмети, в яких йдеться про птахів і зроби висновок про особливості поведінки представників даного класу при змінах погоди. Як за допомогою птахів можна встановити довгострокові зміни погоди?

5.       Порівняй поведінку різних хребетних тварин: -перед стихійними явищами природи?

- перед настанням холодної погоди (холодної зими); -перед дощем; перед відлигою.

6.       Прогулюючись парком, діти звернули увагу на те, що не зважаючи на полуденний час, Сонце вкрите синіми хмарами, подув різкий вітер, мати-й-мачуха закрила свої квіти, нагідки розгорнули свої листочки, риби вискакують з води, качка лопотить крилами, чиститься, хлюпочеться у воді. Про що свідчать ці прикмети?

7.       Під час екскурсії в осінній ліс учні звернули увагу на те, що рясно вродила горобина, дуб, ліщина, мурашники великі, грибів у лісі мало. Зробіть висновок, якою буде зима?

 

Третя група в системі пізнавальних завдань має на меті пошукову діяльність учнів і потребує самостійного відбору і виконання практичних дій і розумових операцій з числа вже відомих. Наприклад:

1.       Поспостерігайте за небом, небесними світилами, відомими вам рослинами та тваринами-прогнозистами, складіть короткотерміновий прогноз погоди.

2.       Користуючись відомими вам народними прикметами та за наслідками спостережень, складіть довгостроковий прогноз погоди.

3.       Користуючись знаннями з народної агрономії та здійснюючи спостереження, визначте строки висіву сільськогосподарських культур з метою дотримання цих строків при проведенні сільськогосподарських робіт на шкільній навчально-дослідній ділянці.

4.       Дайте наукове обґрунтування таким народним прикметам: -«Перед дощем ластівки низько над землею літають».

 

-     «Конюшина перед дощем складає листочки: нахиляє голівки».

-     «Листя на деревах перевертається верхнім боком униз – на дощ».

-     «У тиху погоду з дерев падають сухі гілки – дощ не забариться».

-     «Перед дощем «плачуть» канни, клен, осокори».

5.       Спілкуючись з старшими членами вашої сім'ї та іншими жителями вашого села (міста), дізнайтесь і запишіть нові, раніше вам невідомі прикмети, згадки, пов'язані з живою і неживою природою.

 

 

Квіти – це супутники нашого життя. Вони супроводжують людину на протязі всього її життєвого шляху: зустрічають при народженні, прикрашають свята і трудові перемоги, оживляють похмуру осінь і вселяють радість в домі зимою. Квіти в житті людини, мов звучання музики, створюють піднесений настрій, кличуть її до краси.

Один з кращих проявів       людського характеру — любов до природи. Чи може бути щось красивіше за   квітку,       що розкриває   назустріч сонцю свої пелюст- ки? Що може бути красивішим від пе- люсток, що тягнуться до сонця, вкриті, мов намисто, краплинами роси?

Скільки чудових творів присвятили письменники, композитори, художники квітам! Скільки любові, тепла, уваги вони приділяли їм. Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Леся Українка не тільки любили квіти самі, але несли їх в своїх творах до людей. А скільки пісень про квіти склав народ! З кожним рядком про квіти великі митці дарували людям пісню про невимовну красу рідної природи. Часто вона виражає любов до найближчої людини – матері (чорнобривці). Зірвеш квітку чорнобривців і ніби відчуваєш в ній материнську любов і ласку. Втратила мати сина на війні. Він ніколи не може зігріти її своїм синівським теплом. І ці материнські почуття уособлюються в квітах. Мабуть не знайдеться людини, яка була б байдужою до квітів. Багатство барв, неповторна краса не тільки чарують нас, а й пробуджують найкращі поривання.

 

МОВА КВІТІВ

  Айстра – сум.

  Верба – відвертість.

 Вереск – самотність.

 Волошка – простота.

  Гвоздика – мужність, стійкість.

 Гіацинт – біда.

  Дзвоник польовий – вдячність.  Конвалія – приховане кохання.

 Лавр – успіх, слава.

  Лілія біла – чистота.

  Лілія саранка – хоробрість.

 Мак – краса, молодість.

  Мальва – краса, холодність.

  Нарциз – гордість, самозакоханість.

 Первоцвіт – кохання, що минає.

  Піон – довголіття.

  Пролісок – ніжність, чистота, вірність,  Ромашка – кохання і мир.

  Троянда – кохання, здоров'я.

 Тюльпан – кохання.

  Фіалка – сором'язливість.

СИМВОЛІКА КОЛЬОРУ КВІТІВ

o   Червоний – енергійний, найактивніший. Символізує життя, свободу, урочистість, кров. o Жовтий – теплий, веселий. Символізує світло, життя, радість, повагу до старості.

o   Зеленувато-жовтий – символізує зраду, ревнощі, заздрість.

o   Жовтогарячий – веселий, життєрадісний, полум'яний. Символі- зує владу, розкіш, сонце, радість, марнославство.

o   Зелений – спокійний. Символізує мир, спокій, надію, сум. oБлакитний – холодний, пасивний. Символізує вірність, ніж- ність, легкий сум, далечінь.

o   Синій – спокійний, сентиментальний, серйозний. Символізує довір'я, безкінечність, сум. o Фіалковий – повний життя, але в той же час викликає сум. Символізує дружбу, довір'я, гідність. oБілий – нейтральний, все збільшує, підкреслює. Символізує невинність і чистоту.

 

                                                                                                                                                                                                

 

ПЕРЛИНИ СРІБЛЯСТОГО СМІХУ МАВКИ

 

Навесні в ліс приходить особлива святкова пора, коли зацвітають конвалії з родини лілійних.

Мабуть, немає людини, яка була б байдужою до чарівної краси цих найдивовижно ніжних, витончених, дуже ароматних квітів. Вони здаються виготовленими з якоїсь особливо прозорої, ніжної порцеляни надзвичайно майстерними руками лісових гномів. Наче якісь зачаровані сріблясті дзвіночки, повисають квітки на зелених струнких квіткових стрілках посеред зеленого листя.

Конвалія – багаторічна рослина. Вона має два, іноді три великих широкоовальних листки з дуговим жилкуванням, що виростають з підземного повзучого кореневища. Щороку на кореневищі біля основи стебла утворюється невелика брунька. За літо вона поволі перетворюється на довгий підземний паросток. Навесні кінець паростка починає викидати зелені листочки. Але стебло з квітками з'явиться ще не скоро. Мине 2-3 роки і на кореневищі утвориться велика брунька. Власне з неї проросте зелена гнучка квіткова стрілка з кулястими перлинами-пуп'янками, з яких розвинуться прекрасні квіточки конвалії. Потім рослина відпочиває. Нові рослини на ній з'являться через 2-3 роки. Кожен окремий екземпляр конвалії з'єднаний товстим кореневищем з усіма іншими, що ростуть на певній галявині чи ділянці, і становлять одну велику сім'ю, члени якої тісно пов'язані між собою. Це результат вегетативного розмноження – розростання підземного кореневища. Буває, що досить пошкодити хоч незначну частину кореневища, і вся сім'я може загинути.

Один     з        давньо- грецьких міфів твердить, що конвалії виникли з краплин      поту богині мистецтва Діани. Коли богиня   під    час полювання забралася у глухі хащі лісу, то на неї напали фавни. Вони були безтямно         закохані    в Діану і хотіли полонити її. Діана кинулася тікати. Вона бігла так швидко, що з        неї   рясними краплинами                   стікав сріблястий       піт,   який перетворився на чарівні запашні          квіточки конвалії.

І в українському фольклорі є чудова поетична розповідь про квітки конвалії і їх виникнення. В ній говориться, що ці квіточки, подібні до перлин, є не що інше, як застиглий сріблястий щасливий сміх лісової русалки Мавки, яка вперше відчула радість великого, щирого взаємного кохання.

Один із старовинних російських переказів говорить, що квітки конвалій – це сльози гордої водяної царівни Волхви, яка побачила, як Садко, якого вона палко кохала, обіймає і голубить її щасливу суперницю Любаву.

Ніжні квіти конвалій – одні з найулюбленіших в багатьох інших народів, і в них з конвалією пов'язано чимало різних легенд.

В старовину в Німеччині під час цвітіння конвалій в лісах відбувались народні гуляння. Навкруги вогнища танцювали дівчата й хлопці з букетиками конвалій у руках. Пізніше ці букетики кидали у вогонь, як жертву, богині весни. Там же, в казках, розповідалося, що в квітках конвалій живуть чудесні маленькі крилаті істоти – ельфи, а самі квітки є ліхтариками для лісових карликів – гномів. В іншій казці розповідається, що квітки конвалій – це намистинки з намиста Білосніжки, яке розірвалося, коли вона тікала від злої мачухи. Ще одна з легенд розповідає, що красень Ландиш сильно покохав красуню Весну і благав, щоб та назавжди з ним залишилась. Але Весна залишитись не могла. Коли вона пішла, то юнак плакав такими палючими слізьми, що кров виступала із серця і забарвила зелені сльози у червоний колір. Так легенда пояснює, чому зелені плоди конвалії після достигання стають червоними.

В давні часи в Норвегії конвалія вважалась квіткою богині ранкової зорі Остаури.

У Франції ще до початку нашого століття в першу неділю травня проводилось веселе свято конвалій з гучними гуляннями і танцями. Напередодні, в суботу, всі люди – старі й молоді – йшли в ліси, щоб назбирати чарівних квіток конвалій. Ними щедро прикрашали житло. В цей час хлопець запрошував дівчину до танцю, даруючи букетик конвалій. Якщо дівчина була згідна, то відповідала юнакові тим же. Обмін букетиками конвалій міг означати навіть згоду на одруження. В такому разі дівчина приколювала букетик собі на груди. Коли ж вона була проти, то кидала букетик на землю. Відгомін цих традицій зберігся у Франції до наших днів. Досить часто день Першого травня називався днем конвалії.

Взагалі, в рослинній символіці квіти конвалії пов'язують з найкращими почуттями людини, такими, як ніжність, вірність, щирість, кохання, чистота бажань та думок, шляхетність.

Наукова назва роду походить від старої латинської назви рослини, що в перекладі означає «Лілія долин». У цій назві відображено те, що конвалія найкраще росте у долинах. Відомо три види. Майже по всій Україні зустрічається конвалія травнева. Вона росте на родючих ґрунтах у широколистяних та мішаних лісах, по чагарникових заростях, на лісових галявинах та схилах, узліссях, заплавах річок, вибалках.

Та не тільки своєю декоративністю славиться конвалія. Вона дуже цінна лікарська рослина, яку знають з давніх-давен. Правда, в минулі часи конвалії приписували значно більше лікувальних властивостей, аніж вона має насправді. Застосовували її проти багатьох різноманітних недуг. Входила вона і до складу любовного зілля.

Після всебічного вивчення виявлено справжній діапазон лікувальних властивостей цієї рослини. Конвалію іноді називають квітками хворого серця, і в цій назві найбільш повно відбиті її найцінніші лікувальні властивості. Препарати з конвалії вживають при серцевій недостатності, серцевих неврозах і пороках серця.

Квіти конвалії знаходять широке застосування у парфумерній промисловості. Ароматна, ефірна олія квіток входить до складу найкращих парфумів.

Потрібно відзначити, що конвалія належить до отруйних рослин. Бувають випадки отруєння худоби. Відомі також випадки отруєння людей внаслідок того, що вони випили воду, в якій стояли конвалії. Тому слід бути обережними і уважними з букетами цих чарівних квітів.

Звичайно, від цього конвалії не стають менш прекрасними й завжди радуватимуть нас своєю неповторною красою.

Треба завжди пам'ятати про необхідність бережливого ставлення до природи, особливо до тих рослин, які користуються дуже великим попитом. Слід дбати про те, щоб не зникли з наших лісів ці чарівні квіти – перлини сріблястого, щасливого сміху Мавки і разом з тим – цінні ліки для хворих серцем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОВІЩАЄ НЕБО

 

Хмари, блискавка,         грім, райдуга, вітер, роса, сніг та інші      природні   явища активно      впливають         на погоду.

Темно-синювате        небо, середня          або   добра видимість вказують: добра погода          триватиме, принаймні, півдоби.

Білясте    небо,          видимість середня   або   погана       – протягом шести-дванадцяти годин погода погіршиться.

взимку - морозну.

  Сіре небо вранці буває перед ясною погодою. Сіре небо в вечері і червоне – ввечері – перед негодою і вітром.

  Короткі присмерки - можна чекати ясної, тихої погоди. Тривалі – настане волога вітряна погода.

  Ранкова зоря швидко гасне – на холод, влітку – на вітер.

  Чистий блакитний колір неба взимку – ознака стійкої, ясної погоди.

  Якщо після ясної, морозної погоди небосхил стає каламутно- хвилястим і вкривається дрібними хмарами, чекайте снігопаду.   Ясні сутінки – на холоднечу.

  Передвісником осінньої негоди, опадів може бути тривале яскраво-червоне забарвлення вечірньої зорі.

  Небо в перисто-купчастих хмаринках-баранцях – буде ясний ранок, але пізніше буде дощ.

  Посиніє над лісом повітря – настане потепління.

 Багряна зоря – на вітер.

                 

 

«СИГНАЛІЗУЮТЬ» СОНЦЕ, МІСЯЦЬ, ЗОРІ

  Якщо зимою сонячний захід пурпурового кольору – до великого снігу або бурану з морозами.

  Якщо навколо сонця з'явиться біле коло – до сильної бурі.

 Якщо зимою навколо сонця туманне коло – до заметілі.

  Якщо зимою сонце сідає в хмару – до бурану, а якщо над хмарою видно перисті хмари – до зміни погоди.

  Якщо в тиху погоду сонце сильно пече – до зливи або граду, в хмарний день або після дощу – до вечірнього дощу.

  Якщо диск сонця має сильно спотворену форму – до сухого малохмарного дня.

  Якщо під час заходу сонця небо має бліде або жовте забарвлення – до зміни погоди, можливі дощ і вітер.

  Якщо ранкове сонце пурпурного кольору – влітку буде вітряна погода, зимою – до бурану, а якщо воно оточене синюватим, білим або чорним колом – до сильної бурі.

  Якщо перед заходом сонця випала роса, а нічний і ранковий тумани пропали із сходом сонця – до хорошої погоди.

  Якщо ранком сонце вкрите хмарами і його промені пробиваються догори або тільки зсередини – до дощу.

  Якщо сонце сходить в тумані – до ясної і задушливої погоди.

  Якщо сонце сходить при чистому небі і здається менше звичайного, але з чіткими краями а промені дуже яскраві – до сухої погоди.

  Якщо під час сходу сонця веселка з'явиться на сході – до сухої дощу, на заході – до стійкої хорошої погоди.

  Якщо під час сходу сонця душно (парно) – до дощу ввечері.

  Якщо вдень при яскравому сонці парить, але вітру немає, - до зливи, а якщо його промені темнішають – до сильної зливи.

  Якщо літній молодий місяць з гострими кінцями – до ясної погоди, з тупими – до дощу.

  Якщо навколо місяця на близькій віддалі з'явиться коло – завтра чекай дощу, а якщо зимою два червонуватих кільця – до сильних морозів.

 Якщо місяць здається більше звичайного розміру і червонуватого кольору – до дощу.

  Блідий колір місяця – ознака поганої погоди, зимою це обіцяє сильний снігопад.

  Якщо місяць сліпучо-білий – до холоду, а червонуватий – до вітру. Поява туманного кола навколо місяця – до заметілі.

  Якщо місяць ясний і круторогий влітку – до хорошої погоди, зимою – до холоду.

  Якщо з народженням місяця стоїть вітряна погода – вона збережеться протягом місяця.

  Якщо молодий місяць здається «товстим» і має жовтий колір – до сирої погоди, а світлий і тонкий – до ясної протягом місяця. Ясний місяць – на іній.

  Якщо місяць народився і водою облився (вночі був дощ), то дощі надовго, якщо ж молодик з'явився без дощу, то довго буде сухо.

  Багато зірок – на гарну погоду, мало – на дощ. Зірки стають тьмяними, розпливчастими – перед дощем.

  Чумацький шлях повен зірок і світлий – на ясну погоду, взимку – на мороз. Мерехтять зорі – кілька днів буде сухо і ясно. Швидка зміна яскравості зірок – на дощ чи сніг.

  Багряні зорі – на вітер. Рясний зорепад – буде сніг. Якщо зорі в тумані – до дощу. Зорі падають – до вітру.

 

 

ЗВІДКИ ВІТЕР – ЗВІДТИ ПОГОДА

 

  Північний вітер – суха погода, південний – на тепло, західний – на дощ, східний – на ясну погоду.

  Якщо вітер посилюється на ніч – чекай погіршення погоди.

  Якщо влітку теплий вітер подув після тривалого затишшя до дощу.

  Сильний вітер під час дощ – до хорошої погоди.

  Дме північно-східний вітер і розлітаються метелики – чекай негоди: дощу чи бурі.

  Вітер народжується у золотавих хмарах, дощ – у рожевих.

 Зустрічні вітри несуть дощ.

  Тривалий час було тихо, а подув вітер – буде дощ.

  Коли вітер сильнішає, майже не змінюючи напряму, а тиск при цьому падає, то невдовзі вітер послабшає, а потім посилиться і змінить напрям на протилежний.

                 

 

Грім гримнув – вітер стих.

  Слідом за дощем посилюється вітер – чекайте шквалу.

  Коли вітер посилюється при заході сонця і змінює напрям, слід чекати погіршення погоди, тривалих опадів.   Квіти здалеку пахнуть – буде вітер.

 

 

ПОГОДА НА КРИЛАХ ХМАР

 

  Сині хмари – буде тепло.

  Перисті хмари з'являються з того боку, звідки наближається негода. Перисті хмари «насіли» на верхівки купчастих – менш як за півдоби буде злива з сильним вітром.

  Перисто-купчасті хмари нагромаджуються – посиляться вітри, будуть зливи, похолодання.

 Купчасті хмари набувають різких обрисів – ознака ясної і теплої погоди.

  На високих купчастих хмарах видно високі «вежі» – буде гроза.

  Під обід по небу пливуть кругленькі пухнасті хмарки – на гарну днину. Якщо ж хмаринки не круглі, а стають наче стовпчиками – увечері чекайте грози.

 

  Поява у купчастих хмарах темно-синього забарвлення свідчить про наближення зливи.

  Велика купчаста хмара розширюється у вигляді гриба, ковадла – через кілька годин будуть гроза, злива, сильний вітер, а то й шквал.

  Поява високошаруватих хмар, що втрачають чіткість обрисів, а окремі хмарини розпадаються, зближуються – ознака того, що за півдоби будуть опади, можливий сильний вітер.

  Якщо відразу за перистими і перисто-шаруватими хмарами з'являються висококупчасті з розпливчастими краями, що поступово зливаються – через кілька годин занегодиться, завітриться.

  Поява висококупчастих хмар у вигляді великих валів, що заволікають все небо, повідомляє про наближення шквалів, грози.

  Сині хмари – на сонце, білі – на дощ.

  Погода поліпшиться, коли шарувато-дощові хмари переходять

 

у високошаруваті чи висококупчасті.

  Якщо в суцільному покриві шарувато-купчастих хмар з'являються просвіти, що поступово збільшуються – протягом півдоби можна сподіватись на чудову погоду.

  Увечері по небу пливуть великі купчасті хмари – назавтра буде чудова погода.

  Збіглись хмарки докупи – «змовляються» на дощ.   

Зранку хмари у вигляді гір – увечері дощ, як з відра.

  Якщо напрям руху хмар повільно обертається проти сонця – вітер стихне, похолодає.

  Швидкий рух хмар із заходу чи півдня – настане негода з вітром.

  Взимку хмари рухаються низько – наближається холод.  Змінює хмара колір – зміниться й погода.

 

ГРІМ. БЛИСКАВКА. ГРОЗА

  Гримить довго, надривно – на негоду, уривчасто і нетривале - буде ясно, безперервно – на град, глухо – на тихий дощ, лунко - на зливу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Перший грім при північному вітрі – холодна весна, східному – суха і тепла, південному – тепла, західному – мокра.

  Якщо ранньою весною побачите блискавку, а грому не почуєте – літо буде сухим.

 Грім навесні на «голе» дерево – погано вродять зернові, у

квітні – на шкоду житу і ячменю.

  У вересні часто гримить – осінь буде довга й тепла, у жовтні – до безсніжної, теплої, короткої зими, у листопаді – до малосніжної зими, грім узимку – до сильних вітрів, снігу.

  Чим вологіше повітря, тим імовірніша гроза. Вона рідко буває у холодну погоду. Найчастіше спостерігається у купчасто- дощових хмарах. Найчастіший попередник – задушливе марево.

  Вода темніє у ріках, ставках – перед грозою.  Темніють промені сонця – до сильної грози.  Перед грозою затихає ліс.

 

ЗАРАЗ ОПАДИ, А ЩО ДАЛІ?

 

  Погода поліпшиться, якщо надвечір опади послаблюються.

  Сильний дощ або сніг уночі чи вранці при слабкому вітрі чи штилі провіщають сонячний день. Проясниться опівдні. найчастіше

атмосферного тиску, холодний – при його підвищенні.

 

  Сильні опади вранці при сильному чи штормовому вітрі – ознака поганої погоди на весь день.

  Злива при сонячному сяйві — наступного дня знову буде дощ.

  Від крапель дощу на воді утворюються бульки – негода триватиме довго.

  Глибокий сніг узимку – на дощове літо.

 

 

 

ПОПЕРЕДЖУЄ АТМОСФЕРНИЙ ТИСК

  Тиск протягом шести-дванадцяти годин різко падає – перед вітром, опадами.

  Якщо зранку тиск починає повільно падати, а температура і вологість повітря одночасно підвищуються, можна чекати опадів.

  Протягом кількох годин тиск підвищувався і зупинився на місці – поліпшення погоди буде короткочасним.

 

ДАЄ ЗНАТИ ВОЛОГІСТЬ

  Зниження абсолютної вологості повітря проти відповідного періоду попередньої доби – на поліпшення погоди.

  Дуже мала відносна вологість вранці і підвищення її надвечір провіщає на півдоби чи й добу ясну погоду.

 

Погана видимість віддалених предметів – протягом чверті, а то й півдоби опадів не буде. Якщо предмети видно добре і відстань до них здається меншою, ніж насправді, слід чекати погіршення погоди.

  Велика прозорість повітря й далека видимість – до прохолоди.

 Гулкий день віщує дощ.

  Вранці в низинах трава суха – наступної ночі чекайте дощу.

  Шибки вікон пітніють взимку – на тепло, влітку – на дощ. Овеча вовна волога на дотик – перед дощем. Цукор відсирів, сіль зволожилася, тютюн обм'як – перед негодою.

 

ВЕСЕЛКА

  Веселка вранці і перед полуднем провіщає зливу, великий вітер зі шквалом, часто – з грозою; після полудня ввечері – ознака припинення дощу, встановлення тихої, ясної погоди.

  Висока, кругла веселка – на поліпшення, низька, полога, смугаста – до погіршення погоди.

  З'являються дві чи три веселки яскравих кольорів – буде тривалий дощ.

  Веселка з навітряного боку – день буде дощовий, з підвітряного – проясниться, опади припиняться.

  Веселка пролягає зі сходу на захід – на погожу днину, з півночі на південь – до негоди.

 

ТУМАНИ

  Суцільний туман, що утворився після заходу сонця при слабкому вітрі чи штилі і розсіюється вранці чи до полудня - добра погода протримається більш, як півдоби.

  З туману – чи дощ, чи роса.

  Вранці туман стелиться по воді – на чудову погоду, піднімається вгору – на дощ. стійкої чудової погоди.

  Після сходу сонця туман падає вниз чи зникає на місці – на ясну погоду; довго не розходиться – скоро настане мінлива погода.

  Літній туман – на погоду, осінній – на дощ. Взимку опускається на землю – на відлигу, високо – на ясну погоду.   Парує туман над лісом – час іти за грибами.

ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ

  Підвищується температура повітря ввечері і вночі – протягом найближчих шести-дванадцяти годин погода може погіршитись. Під час негоди різко знижується температура – погода поліпшується.

  Увечері, вночі і вранці у лісі значно тепліше, ніж у полі, на пагорбі, долині – чудова погода утримуватиметься не менше доби.

Влітку вранці дуже парко – надвечір буде дощ.

  Перед відлигою шкіряні речі стають гнучкими і м'якими.

  Крига тріщить – мороз стоятиме довго. Під час морозу на ній проступає вода – слід чекати потепління.

  Сильна тяга в печі – на мороз, слабка – на сиру погоду.

  Дрова горять з тріском – на мороз, ясну погоду; жар у печі швидко гасне – на відлигу. Дрова димлять, погано загоряються – на тепло. Червоний вогонь – на мороз, білий – на відлигу.   Дим стовпом – на мороз, ясну погоду; стелиться вниз по землі

– на потепління, відлигу.

 

РОСА. ІНІЙ. ОЖЕЛЕДИЦЯ

  Велика роса чи іній, що утворюється слідом за заходом сонця й зникають лише після його сходу – ознака настання чудової погоди.

 

 

 Іній, що утворюється після заходу сонця й зникає до його сходу, свідчить про наближення негоди, що станеться протягом півдоби.

  Рясний іній на деревах до Нового року – на добрий урожай озимини, після Нового року – вродить ярина.

  Взимку багато інію – влітку буде багато роси.

  Якщо в січні звисає багато бурульок – бути щедрому врожаю, особливо, коли вони довгі.

 

РОСЛИНИ-ПРОВІСНИКИ

  Перед дощем розкриваються, виділяють багато нектару квіти акації, бузку, жасмину, левкою, буркуну та інших рослин.

  Берізка польова щільно закриває свої квіти-грамофончики – наближається негода, розкриває їх в похмуру погоду – попереду гарні сонячні дні.

  У стійку погоду колючки будяка набирають горизонтального положення, а в похмуру – вертикального. Голки майже не колються – на дощ. Відігнулися від голівки в боки, стали колючими – бути  теплу.

  З'явилися крапельки на листі верби, осокора – бути негоді.

 Горобине просо закриває квіти вдень – наближається дощ.

  Листя на деревах перевертається верхнім боком униз - на дощ.

 У тиху погоду з дерев падають сухі гілки - дощ не забариться.

Менш  як за півдоби до початку дощу на листі канни виступають крапельки соку. Подібні «сльози» з'являються на листі каштанів за добу й  дві перед затяжною негодою. Кінський каштан розгортає листя – буде гарна погода, стягує – дощ, «плаче» – за добу-дві занегодиться. Перед дощем плачуть і осокори. До «плакунів», що провішують погоду, належить клен. За три-чотири доби, до настання негоди у нього з черешків листків, де вони прикріплюються до гілок, починають текти «сльози» – маленькі краплі рідини.

  Кислиця перед гарною погодою закручує листочки, перед погіршенням – загинає догори. Про наближення негоди попереджує за 15-20 годин.

  Куряча сліпота і кострець широко розкривають свої листочки – погода буде чудовою, зближують – надходить холод.

  О сьомій-восьмій годині ранку з води піднімається і розкривається лілія – буде ясно, коли ні – вдень буяє дощ. Взагалі не піднімається – затяжна негода, похолодання.

 

Весною листя літії густо вкриває поверхню води – заморозків уже не буде.

  Перед дощем квіти мати-й-мачухи, козельця, мальви, смілки пониклої, фіалки, берізки, гвоздики-трав'янки, латаття закриваються.

 

 

  Не сідають метелики на меландрій. жимолость – завтра буде гарна днина. Поспішають до квітів, жадібно п'ють сік – на дощ.   Молочай відкритий уночі – день буде мокрий.

  Хвоя модрини перед ясною погодою розгортається, ширшає, перед негодою стискується, стає круглішою.

  На суху, теплу погоду листки папороті-орляка закручуються донизу, перед настанням негоди випрямляються.

  Якщо з десятої до сімнадцятої години пелюстки пролісків складені, ніжки злегка нагнуті – бути негоді.

  У чеканні дощової погоди не розкривають своїх бутонів троянди, шипшина.

  Спливає на поверхню водойми лист – нічних заморозків більше не буде.

  Сіно на лузі відвологло – незабаром буде дощ.

 Блищить листя ліщини – на дощ.

  Квіти заячої капусти (кислиці на ніч залишаються відкритими – вранці буде дощ.

 Хмари зачепилися за гай — буде грибів урожай.

Стиглий овес другий раз зеленіє – осінь буде дощовою.

  Жолудів, горіхів багато, а грибів мало – зима буде холодна.

 Пізній гриб – пізній сніг.

  Дружній падолист віщує сувору зиму.

  До половини жовтня з берези не опало листя – сніг ляже пізно.  Калина вже достигла, а листя на ній ще зелене – тепла осінь.

  Листя берези починає жовтіти з верхів'я – буде рання весна, зажовтіє знизу – пізня. На початку жовтня березовий лист ще не опадає – сніг ляже пізно.

  Улітку багато польового осоту – зима буде холодною, багато щавлю – теплою.

  Шкуринка на цибулі тонка – зима буде тепла, груба – чекати великих морозів.

  Влітку цвіте багато дикої моркви – на теплу зиму.

 На сосні багато шишок – добре вродить ячмінь.

  Багато пролісків – на врожай картоплі.

  З берези тече багато соку – на дощове літо.

  Осика у розкішних сережках – на врожай вівса.

 Вишні пишно цвітуть – і жито рясно квітуватиме.

 Розвинувся дуб – час сіяти горох.

  Зацвіла ліщина – час сіяти моркву, петрушку. 

 Зацвіла калина сійте огірки, гарбузи, кукурудзу.

  Осиковий лист стане завбільшки з трикопійчану монету – садіть картоплю.

  Якщо літнє цвітіння різних бур'янів закінчилося в середині серпня, чекайте сніжної зими з частими завірюхами.

  Чорна бузина достигла раніше звичайного – на холодну зиму.  Рано цвіте горобина – на врожай льону, пізно – на довгу осінь.

 Дуб раніше ясеня розпустить листя – літо буде сухим.

  Багато ягід – холодна зима.

 

                                                                                                                  

РОСЛИНИ-ПРОВІСНИКИ ПОГОДИ

І. Квіти і трави

1.              Батоги Петрові (цикорій) відкривають свої суцвіття-кошики зі сходом сонця – дощу в цей день не буде.

2.              Великі листки білокрильника, схожі на крила птаха, які огортають суцвіття, відгинаються вбік і стають під прямим кутом до стебла – негода в дорозі.

3.              Будяк коле боляче – сонячна погода утримається, а якщо коле слабо – ждіть дощу.

4.              Жовтоквітний буркун пахне різко, його обсідають комахи – на дощ.

5.              Горицвіт увечері пахне сильніше, ніж звичайно, – чекайте дощу.

6.              Голівка їжака починає плакати – буде дощ.

7.              Білі і лілові квіти жерухи лугової, звичайно стулюються і схиляються на ніч, якщо ж це роблять удень – бути дощу.

8.              Квіти жовтецю стискуються докупи на вечір і схиляються, а вранці знову займаються жовтим полум'ям – стійка добра погода триватиме.

9.              Золотисто-жовті квітки звіробою звичайного розкриті – гарна погода триватиме й далі, а якщо стулюються – буде негода.

10.        Квітки зірочника не розкриваються цілий день – погода настає нестійка.

11.        Блідо-рожеві квіти калачиків лісових (алтеї лікарської) згортаються докупи – погода погіршиться.

12.        На загострених кінцях листків канн з'являються прозорі краплини соку, знайте: через півдоби почне падати дощ.

13.        Розсада капусти добре п'є воду – буде сухий сінокіс, погано вбирає воду – сінокіс буде мокрий.

14.        Листки каштану кінського рясно виділяють «сльози» – липкі краплини соку – через добу-дві почнеться дощ, довгий і нудний. Квасоля звичайна закриває свої квіти – ще за дня погода зіпсується.

15.        В саду чи в лузі дуже запахли квіти – без дощу не обійдеться.

16.        Клопогін смердючий розкриває свої коробочки – настане сира погода.

17.        Якщо вдень жовті суцвіття козельців стулюються – погода погіршиться.

18.        3акриваються суцвіття колючника (карлини) ще задовго до

ночі – скоро піде дощ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

19.        Конюшина зближує докупи свої трійчасті листочки і схиляє головку суцвіття – не виходьте з дому без плаща: незабаром настане негода.

20.        Білі квіткові кошики королиці звичайної змикаються ще задовго до ночі – буде дощ.

21.        Кострець широко розкриває свої листочки – буде гарна погода, а зближує їх докупи – надходить мороз.

22.        Якщо листочки костяниці закручені донизу – буде ясно, сонячно, якщо догори – треба подумати про схованку від дощу.

23.        Якщо до куколиці летять комахи, обліплюють її, то це ознака дощу.

24.        Кульбаби рясно вкрили всю долину – на ясну погідливу днину.

25.        Кульбаба стулює свою пухнасту голівку, наче парасольку, ще до вечора - погода погіршиться.

26.        Левкої пахнуть дужче, ніж звичайно, – наближається негода.

27.        Вранці не вийшли із води квіти латаття білого – після обіду буде дощ.

28.        Лядвенець хилить донизу листочки і стулює пелюстки жовтих квіток ще за дня – буде негода.

29.        Квітки льону зі сходом сонця розкриваються і голубіють – день буде ясний, не розкриваються – буде сирий і похмурий.

30.        Якщо вдень при чистому небі мальва стулює свої пелюстки та ще й схиляється, ніби в'яне, через деякий час настане негода.

31.        Білі квітки маргаритки схиляються так низько, що майже торкаються землі, – на негоду, випрямляються – на добру погоду.

32.        Якщо комахи, в тому числі й метелики, летять увечері до квіток меландрію, але не затримуються на них, чекайте завтра погожого дня, а якщо обліплюють буде дощ.

33.        Квіти мокричника зранку закриті – наближається дощ.

34.        На кінцях листків монстери (кімнатна рослина) виступають краплини вологи – влітку буде дощ, а взимку – відлига.

35.        Суцвіття моркви - сім'яна парасолька – схиляється додолу, ніби слабне, – чекайте дощу або холоду, а випрямляється вертикально – на добру погоду. Квітки нагідок вранці повністю відкрили свої віночки – мандрівнику можна вирушати в дорогу, погода буде ясна.

36.        Квіти настурції лучної схиляються – про дощ попереджають.

37.        Жовті квіти нечуйвітру волохатого закриваються – дощ наближається.

38.        Білі листочки-покривала в образків спрямовані вгору, як стріли, – ознака доброї погоди, а відігнуті вбік – слід чекати негоди.

39.        Лимонно-жовті квітки ока волового (купальниці європейської) за дня закриваються – буде дощ.

40.        Оман листяний удень закриває свої квіти – на дощ, негоду.

41.        Листки орляка (папороті) закручені вниз – на суху, теплу погоду, а розпрямлені і ледь загнені вгору – віщують негоду.

42.        3олотаво-жовті квітки очитка на ніч стулюються – буде гарна погода, а якщо залишаються розкритими – зранку може задощити.

43.        Квітки панича крученого не вранці, а пізніше розтулюються – буде дощ або гроза.

44.        Розквітають золотаво-жовті дзвіночки первоцвіту – на сонячну погоду.

45.        3апах петунії посилюється – негода не забариться.

46.        Синювато-голубі квітки печіночниці закриваються і схиляються раніше, ніж перед настанням ночі, - настане сира погода.

47.        Квітки півонії пообсідали мухи і ніби зімліли на них – дощ не забариться.

48.        3олотаво-жовті квітки підбілу (мати-й-мачухи) зацвіли на проталинах – чекайте потепління.

49.        На листочках плакун-трави з'явилися крапельки роси – невдовзі буде дощ.

50.        У похмурий день повитиця зовсім не розтулює свої квіти- грамофончики – негода триватиме далі.

51.        Суцвіття потурлака городнього закрилися ще за дня – попередження про дощ, якщо ж вони відкриті – погода не зіпсується.

52.        Просо горобине закриває свої віночки вдень – наближається дощ.

53.        На різаку водяному з'являються крапельки роси – буде дощ.

54.        Квітки сон-трави вдень закриваються і схиляють дзвоникоподібні голівки, ніби засинають – погода погіршиться.

55.        Білі або рожеві квітки строкатки багаторічної розкриті – ваш відпочинок не буде перерваний негодою.

56.        Тютюн посилено пахне – погода погіршиться.

57.        Квітки фіалки стулюються і схиляють голівки додолу – буде холодно і мокро, а якщо відкриті, дивляться на світ фіолетовими очима – будуть тішитися сонцем і теплом.

58.        Жовте суцвіття череди зі сходом сонця відкривається – дощу не передбачається.

59.        Листки щавлю згортаються, а стебла згинаються – на негоду.

60.        Щириця рожевіє зранку – гарний день буде до останку.

 

ІІ. Дерева і кущі

 

1.         На акації під час цвітіння більше, ніж звичайно, бджіл – не пройде й доби, як буде дощ.

2.         Якщо вранці квітки акації жовтої різко пахнуть, знайте: це на грозу.

3.         Навесні береза раніше, ніж клен, вкривається листям, чекайте сухого літа, а якщо пізніше – то мокрого.

4.         Береза раніше вільхи розпустить листя – небо влітку буде ясним, повітря теплим, якщо пізніше – літо буде холодним і сльотавим.

5.         Запах бузку посилюється – на дощ.

6.         Якщо на вербових гілках стікає сік, за день чекайте дощу.

7.         Вишні достигли – великого тепла вже не буде.

8.         Вишні довго скидають листя – зима прийде пізно.

9.         На кінчиках листків вільхи з'являються крапельки соку – гарна погода зміниться на дощову.

10.    Горіхів та жолудів багато, а грибів мало – зима буде холодна.

11.    Горобина вкрилась білим цвітом – тепло стало надійним.

12.    Бджоли роєм гудуть на квітучій горобині – завтра ясний день.

13.    У лісі рясно вродила горобина – осінь видасться дощовою.

14.    Кругом червоно від горобини – на сувору зиму.

15.    Сухі гілки з дерев у тиху погоду падають – буде дощ.

16.    Листопад у дерев проходить дружно і минає хутко – на сувору зиму.

17.    Зашуміла дібровонька – буде негодонька.

18.    Зимова діброва почорніла – на відлигу і сильний вітер.

19.    Дуб зеленіє раніше від ясеня – чекайте сухого літа, а якщо пізніше – мокрого.

20.    Кущі жасмину сильніше пахнуть, ніж звичайно, – на дощ.

21.    Кущі живокосту (деревника) обліплені бджолами – на дощ, якщо бджіл дуже мало – суха погода триватиме далі.

22.    На листках верболозу з'явилися і падають на землю крапельки роси – дощу – не проси: він у дорозі.

23.    Калина рано зачервоніла – зима буде рання й люта.

24.    На листі каштанів з'являються сльози – через добу чи дві почнуться затяжні дощі.

25.    Якщо з черешків листків клена, а саме з того місця, де вони прикріплені до гілочок, стікають краплини соку, то це означає, що через три-чотири доби збереться на дощ.

26.    Клен вчасно опадає – гостру зиму заповідає.

27.    Над липою в період цвітіння більше, ніж звичайно, бджіл – не пройде й доби, як буде дощ.

28.    Ліс шумить і гуде – взимку буде відлига, влітку – дощ або злива.

29.    Ліс шумить у горах – зачиняйте вікна: наближається гроза.

30.    У вечірньому лісі тепліше, ніж у полі, – буде ясно й тепло.

31.    Листя ліщини блищить – незабаром буде лить.

32.    Малина вродила рясно – зима буде холодна.

33.    Хвоя модрини розгортається, робиться ширша, з жолобком посередині – на ясну погоду, стискається, стає круглою – на дощ.

34.    Восени модрина скидає хвою – через два-три дні випаде сніг.

35.    На листках осики виступають крапельки роси – буде дощ.

36.    Якщо осика рясно цвіте, то літо буде скупе на опади, і навпаки.

37.    На листі осокорів з'являються крапельки рідини – через

 

декілька годин буде дощ.

38.    Квітки рожі рожевої закриваються – на дощ, не закриваються – гарна погода триватиме далі.

39.    На смереках рясно вродили шишки – запасайтесь на зиму добрими кожухами.

40.    Затріщали смереки – буря недалеко.

41.    Запах смородини посилився – на негоду, якщо він ледь вловимий – день буде без дощу.

42.    Якщо бджоли обліпили смородинник, у ліс не йдуть: буде дощ.

43.    Бічні гілки сосни звичайної дугоподібно згинаються в бік стовбура на відлигу, розгинаються – на мороз.

44.    Лусочки соснових шишок розчепірені – триватимуть сухі, гарячі дні, стулюються докупи настане сира погода.

45.    Троянди не розкривають свої пуп'янки – чекайте дощу або вітру.

46.    На квітучій черемсі бджоли гудуть роєм – завтра день буде ясний.

47.    Коли цвіте черемха, завжди буває холодно: настає черемховий холод.

48.    На кінчиках листків черемхи з'явилися краплини соку – гарна погода зміниться дощовою.

48.    Шипшина свої пуп'янки не розкриває – дощової погоди чекає.

49.    Крона ялини піднімається догори – на добру погоду, опускається вниз - на дощ.

50.    Сухі гілочки ялини осипають білу порошу – ждіть погоду хорошу.

51.    Бічні гілки ялівцю козацького зігнуті вбік стовбура донизу – на відлигу, вигинаються, приймаючи горизонтальне положен- ня, – на мороз, на ясну погоду.

52.    Ясен пізніше дуба листя розпустить, а не так, як звичайно, літо передбачається сухе.

         Якщо весною при        таненні снігу на дахах      утворюються бурульки –          до затяжної весни.

         Якщо весною вода в    річці не прибуває – до      спекотного літа.

         Якщо довкола    дерева краї снігу, що тане,        круті – до холодної весни,       пологі – до довгої весни.

Якщо в середині березня

  Теплий березневий вітер – до теплого дощового літа.

 Холодна весна – до градобійного літа.

  Якщо сніг скоро стане, і вода біжить дружно – до дощового літа.

  Якщо сніг почав танути з північної сторони мурашника – до теплого і довгого літа, а якщо з південної – до холодного.

  Рання весна нічого не варта.

  Чайки прилетіли – лід піде, а журавель – тепло принесе.

 Скільки проталинок, стільки жайворонків.

  З берези тече багато соку – на дощове літо.

  Березень береже хліб в землі, а серпень – в засіках.

  Була б квітнева водиця, а зелень народиться, а зелена травичка – молока прибавка.

  Сніг з поля – плугу воля, а пар пізній – стодола пуста.  Дуб одягається – скотина наїдається.

  Земля годує, але й сама їсти просить,

  Весняну годину втратиш – роком не наздоженеш.

 

ЛІТО

 

  В червні коса по луках іде, а в липні серп по хлібах біжить, а пере- стоялась трава – не сіно, а труха.

  В червні першу ягідку в рот кладуть,

  а другу додому несуть.

  Липень косить і жне, довго спати не дає.

  В липні в полі густо, а в стодолі ще пусто.

  Не те зерно, що на току, а те, що в стодолі.

 З'явились опеньки – літо закінчилось.

  Грозовий серпень – на тривалу осінь.

 Літо дощове – зима сніжна, морозна.

  Якщо навесні налетить багато павутиння – літо буде гаряче.

 Літній день рік годує.

  Влітку пролежиш – взимку з торбою побіжиш.

  Завчасно лист на деревах жовтіє – на ранню осінь.

ОСІНЬ

 

 Пізно розквітла го-робина – осінь буде довгою.

 Весною дощ із хмари, а восени із чистого неба.

 Восени гуси летять – до дощу, а лебеді – до снігу.

 Якщо осінь          непогожа, буде дощова весна.

 Якщо вересень теплий і сухий – очікується пізня зима.

  Якщо вересень холодний – в березні зійде сніг.

 Великі мурашники восени – на сувору зиму.

  Бджоли восени щільніше воском вічко заліплюють – на холодну зиму, залишають його відкритим – на теплу зиму.

ЗИМА

 

  Осінь багата хлібом – а зима – снігом.

  Зима без трьох підзимків не буває.

  Зимою сонце крізь сльози посміхається.

  Яка зима, таке і літо.

  Зимове сонце, як мачуха світить, та не гріє.

  Ранній сніг – до ранньої весни.

  Мало снігу взимку – літо з рідкими дощами.

  Сильні снігопади на початку зими – сильні дощі на початку літа.

  Якщо перший сніг випав на мокру землю – залишиться, а на суху – скоро зійде.

  Рано замерзне – довго не розтане.

  На горобині й дубі багато плодів – чекай суворої зими.

  Доки листя з вишень не облетіло, то хоч скільки не було б снігу, він не вляжеться – відлига його з’їсть.

  Якщо на ялинах виросли шишки знизу – на ранні морози, а зверху – на ранній кінець зими.

  Щедро вродили горіхи на ліщині – зима має бути сувора і сніжна.

  Осінь бідна на гриби — зима має бути сувора і сніжна.

 Сніг глибокий – гарний хліб.

  У лютому зима з весною вперше зустрічаються.

  Якщо в січні гілки дерев гнуться під тягарем снігу – чекай хорошого врожаю, бджоли будуть добре роїтись.

  Дерева вкриті пухнастим інеєм – завтра буде ясний морозяний день.

 

 

                                                                                                                                                                                               

СІЧЕНЬ

 

Січень – місяць, багатий на народні свята, звичаї, обряди і, звичайно, прикмети. Здавна різдвяно-новорічні свята відзначалися на Україні з особливою врочистістю. Всі три свята (з 7 по 19 січня) неодмінно супроводжували дідух і кутя. Дідух (сніп з жита чи пшениці) постійно стояв на столі, а кутю варили з пшениці чи ячменю до кожного свята окремо. Відтак вона мала свої назви: багата – на Різдво, щедра – на Новий рік та голодна – на Водохреща (Йордань).

Саме в січні селянин все частіше виходив надвір, заглядав до стодоли і прикидав, скільки залишилось хліба, чи вистачить кормів до свіжої трави; задумувався над тим, ранньою чи пізньою буде весна? За січневою погодою часто судять про те, якими будуть весна та літо. Так, наприклад, здавна говорили: «Якщо в січні березень, бійся в березні січня». Якщо на Василя (14.01) сильний мороз і малий сніг – до хорошого літа, а якщо тепло і немає снігу – до холодного літа. Якщо на Водохреща (19.01) ясна і холодна погода - до посушливого літа, похмура і снігова – до хорошого літа. Якщо на Григорія (23.01) іній випаде на скирти – до сирого холодного літа. А якщо на Феодосія (24.01) видається теплий день

– на ранню весну вказує. Якщо на Тетянин день (25.01) сонячна погода – до раннього прильоту птахів, снігова – до дощового літа, а мороз і сонце – до хорошого літа.

ЛЮТИЙ

 

Крім офіційної назви місяця «лютий» у народі існує чимало інших назв. Більшість їх характеризує сувору і вередливу вдачу місяця – «сніжень», «лютий», «крутень», «зимобор», «бокогрій», «криводоріг», «межень» (тобто той, що межує з весною), «кази- брід», «казидорога» (від слова «казитися»).

Лютий – останній місяць зими і, звичайно ж, саме цієї пори селяни вивозять на поле гній, перевіряють на схожість зерно, лаштують хліборобський реманент. Тому в лютому дуже важливо передбачити погоду, бо від неї залежатиме майбутній урожай.

На останній місяць зими припадає декілька свят, в які й намагалися завбачити погоду. Одне з них – це Юхимів день (10.02).

Якщо в цей день було вітряно, то літо передбачалося дощовим. Тому народне прислів'я твердило: «Якщо мокре літо, то тримай корівку, а сухе – то купуй бджілку».

Та найбільше вірили у пророчість Стрітення. За сивої давнини це свято мало інші назви – Зимобор, Громовиця. За повір'ям, саме 15 лютого зима зустрічається з весною – звідси й назва свята: Стрітення. Люди щиро вірили: яка погода буде цього дня, такою виявиться й весна. Тепло і відлига у цей день віщували ранню і теплу весну, мороз – тривалу зиму. Коли на Стрітення йшов сніг – весна передбачалася дощова, коли лютувала хурделиця – пізня й холодна, коли день був похмурим, без сонця – ще дошкулятимуть морози... Крім того, селяни стежили за. розміром бурульок. Вважалося: якщо увечері вони короткі – до весни снігу випаде небагато, і якщо довгі – ще будуть рясні заметілі. Стрітення чекали і пасічники. Вони вважали, як капатиме із стріхи водичка, так прибуватиме і мед.

На останній місяць зими припадає і свято Власа (24.02), теж глибоко шановане у селян. Цим праслов'янським ім'ям називали покровителя домашніх тварин. Тому на Власа майже в кожній родині з особливою увагою доглядали тварин. День Власа. вважалося, обов'язково має бути теплим. В народнім прислів'ї говориться: «Якщо до дня Прохора (22.02) баба охала: «Ой, холодно», то як прийшов Влас, скрикнула: «Уже весна в нас!».

 

БЕРЕЗЕНЬ

 

Старослов'янська назва березня Бере- золь. Називається так від білої берези, яка в цей час уже тече своїм солодким соком. На Україні відома ще одна назва березня — Чернець – через великий піст, який в цей час триває.

Хоч за календарем початок весни датується

першим березня; народ здавна вважав, що її приносять на своїх крилах граки, що повертаються з теплих країв.

Весна лише вступає в свої права, а хлібороб хоче знати, якою вона буде, коли з'явиться трава, чи будуть дощі в травні і, звичайно, яке його чекає літо. Він пригадує старі прикмети: «По холодній весні градобійне літо», «Березневий сніг вартує половини добрив». Здавна підмітили, якщо на Федота (4.03) сніговий занос – до пізньої трави.

14 березня, на Євдокії першим вісником весни вважається степова тваринка бабак: ще до сходу сонця, на Євдокії, він свисне. За ним наступний вісник весни – вітер. Якщо теплий, то й літо буде тепле; якщо обертає млини, то буде й снопи в полі перекидати; якщо віє з Дніпра (з заходу), то буде риба ловитись: якщо зі сходу, то буде добре на бджоли; якщо з півдня, то буде врожай на хліб. Помічають, в який бік віє вітер на Євдокії ще для того, щоб в ту сторону і пшеницю сіяти. Український селянин вважає, якщо перший грім загримить з заходу, то буде врожайне літо; якщо ж загримить на голе дерево, то слід чекати неурожаю. До першого грому українці не сідають вечеряти на вулиці.

В день весняного рівнодення говорять: «З Сорока Святих - сорок морозів буде», і якщо не всі сорок бувають на протязі весни, то останніх чекають на літо. Ще в народі кажуть: «На Сорок Святих сорока сорок паличок у гніздо вложить, а глухар заспіває сорок пісень».

Сучасна назва «березень» раніше стосувалася квітня. Тільки десь сто п'ятдесят років тому, коли з української мови випало латинське слово «март» перший місяць весни стали називати березнем.

 

КВІТЕНЬ

Народні назви цього місяця: «цвітень», «красень», «лялечник», А ще «лукавець» (від слова «лукавий»), «снігогін», «дзюрчальник» і «водолій» тощо. Цікаво і влучно передає назву квітня таке прислів'я: «Цвітень - переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа».

Квітень – місяць хліборобських турбот і надій. Народна мудрість нагадувала: «Минув марень (березень) – готуй у поле ярець (ячмінь)». Там, де підсохла земля, починали висівати ранні ярі. Тож і квапить ячмінь селянина-сіяча у прислів'ї: «Кидай мене у болото – виросту, як золото, топи мене у грязь – будеш, як князь!».

Вважалося також, що від погоди у квітні залежав майбутній врожай: «Сухий квітень – голодний рік, мокрий май – буде у стодолі рай».

На квітень часто припадає одне з найбільших християнських свят – Великдень – свято Воскресіння Ісуса Христа. Великодню передує Великий піст. Наші предки дуже сумлінно дотримувалися приписів посту: протягом цього часу не їли (особливо по п'ятницях) ні м'ясних, ні молочних страв.

7 квітня відзначають ще одне величне свято – Благовіщення Пречистої Діви Марії. До Благовіщення не розпочинали сівбу на нивах, а поспішали закінчити оранку на ярину. Особливо благо- приємним вважається цей день для капусти, і господині намагалися посіяти хоч трохи насіння на розсаду. Неблагоприємний цей день для народження тварин. Вважалось, що від теляти, народженого в цей день, добра не чекати, і його поспішали зарізати. В цей день не підкладають під квочку яєць. Про погоду говорять, то якою вона була на Благовіщення, такою і на Великдень буде, що ластівки не прилетіли на Благовіщення – чекай холодну весну Якщо на Благовіщення сніг ще лежить на дахах, то він протримається в полі до Єгора (6.05). Якщо в цей день гроза прогримить – до теплої весни і хорошого літа, а буде сонячне і безхмарне небо – до грозового літа.

Після Благовіщення обробляли в першу чергу ниви сиріт і вдів, про що йдеться в прислів'ї «На Благовіщення тиждень – вдовиний плуг».

 

За тиждень до Великодня святкують Вербну неділю. В цей день святять у церкві вербові гілочки. Вважалося, що свячена верба має силу оберігати людей від хвороб, усіляких напастей. Тому був звичай «бити» свяченою лозою кожного зустрічного і особливо дітей, примовляючи при цьому:

Не я б'ю - верба б'є,

За тиждень - Великдень, Недалечке - красне яєчко.

Будь здоров, як вода,

Будь батат, як земля, Будь плодний, як лоза!

У Вербну неділю не сіють буряків, а то будуть гіркі. Тиждень перед Великоднем називають Великим або Страсним, оскільки на цей час припадали страсті (муки) Христові. В страсну суботу сіють буряки. Городину сіють після того, як повипалюються хати, щоб і грядки на городі були такі повні, як повні горшки в печі.

 

ТРАВЕНЬ

А ще він і травник, і місяць-громовик, і пісенник. Наші предки назвали цей місяць травнем (травником) не тільки за його «шовкову травицю». Люди були переконані, що саме у травні рослини мають чудодійну лікувальну силу. Тому заготовляли їх о цій порі, та ще мала за правило це робити саме 10 травня (за старим стилем). Цілюще зілля годилося збирати лише вдосвіта, до схід сонця. Цілющою у травні вважалася й роса. Батьки нагадували дітям, що треба ходити босоніж, дівчата теж не цуралися роси – вмивали нею лице, щоб воно було красним та рум'яним.

Виганяючи із стайні коней, господарі уважно стежили, чи качаються вони в росі, бо «травнева роса краща від вівса». Якщо тварина не робила цього, значить мала хворобу, або старілася. Тож і казали тоді: «Коли кінь у росу – ти його в шлею, а коли без роси – фельдшера проси». Гнали пасти на росу й корів, бо «якщо хочеш масла – треба, щоб корова з росою паслась». 6 травня відзначають день святого Юрія – захисника свійських тварин і звірят, покровителя молоді, війська. І саме на це свято випадав один давній звичай – збирання роси. Свято Юрія було важливим для селян ще й тому, що після нього можна було виводити коней на нічний випас, а корів – на толоку. Український селянин примічав на Юрія висоту своєї озимини: «Коли сховається в жито ворона, то буде урожайне літо, а як горобцю по коліна, то буде лихе літо». Провісницею урожаю служила і зозуля: «Коли закує до Юрія на голе дерево, то буде голодне літо, а як на листя, то буде урожай». Якщо у травні з'являється велика кількість хрущів, то це прикмета багатого урожаю проса. В травні сіється гречка на цвіт для бджоли: «Годуй мене до Івана, то одягну тебе, як пана».

На 22 травня припадає свято Миколи. «Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою», — повчає народне

прислів'я. Цей день згадується і в інших хліборобських порадах та спостереженнях: «По Миколі не сій вівса ніколи», «Як не вбачиш

до Миколи колосу – буде плачу й голосу» тощо.

У травні-червні святкуються Зелені свята (Трійця. П'ятидесятниця) – свята зіслання Святого Духа на апостолів. У ці дні люди прикрашають оселі, церкви клечанням, або маєм-гіллям клена, ясена, липи, пахучим зіллям і квітами. Цей звичай і назва свят зародилися ще до прийняття християнства. Вважалося, то широколистяні дерева оберігають людей, житло від мавок, русалок тощо.

Народом підмічено, що якщо «Травень холодний – рік хлібородний», «Тумани в травні - до родючості», «Травень створює хліба, а червень – сіно».

 

ЧЕРВЕНЬ

 

Свій початок назва цього місяця бере не від ягідно-квітково- сонячних барв, а від червленої давньоруської фарби. Адже саме шостого місяця з'являється комаха червець, з якої наші предки русичі добували славнозвісний барвник. Він так і називався – червець. Ним фарбували вовну, тканини, з нього виготовляли рум'яна для красунь. Фарба була настільки приваблива і стійка (не змивалася водою і не вигоряла на сонці), що по неї спеціально приїздили купці з багатьох європейських держав.

 

 

 

Та, окрім основної назви, цей місяць мав ще декілька інших назв. Ще за часів Київської Русі його називали креснем або кресником.        Слово «крес» означало «жи- вий вогонь».  І оскільки нього місяця найяскравіше і най- довше світить сонце, а

день удвічі триваліший за ніч, то й постала ця назва.

Червень звався також гедзнем – надто ж бо надокучають о цій порі ґедзі та сліпаки. У деяких місцях червень ще називають

«червивим місяцем», бо починається пора розвитку гусені та шашеля. Тому в червні намагалися не заготовляти деревину для житла, бо вона швидко псувалася.

На червень найчастіше припадають Зелені свята, після яких надходив русальний, або мавський, тиждень. За народним повір'ям, русалки та мавки причаровували співом хлопців і дівчат, загадували їм загадки. А тих, хто не відгадав, могли й залоскотати. Тож годилося мати при собі полин або часник – оберіг, що віднаджував їх.

З 29 червня починається Петрівка – двотижневий петрівський піст. «На Кирилу (21.06) віддає земля сонечку всю свою силу. Настає «час косити і сіно сушити». З Петра (25.06) Сонце повертає на зиму, а літо - на спеку».

 

 

ЛИПЕНЬ

 

Як і решта місяців, липень теж має декілька народних назв.

Добре вибілювалося о цій порі полотно, то й назва не забарилася - «білень». Ішли часті зливи та дощі - маємо «грозовик» і «дощовик». А назва «липень» походить від липи, яка цвіте в цей час, В народі говорять: «Липень - маківка літа, втоми не знає, все прибирає», а липневі дощі «краще золотої гори».

7 липня святкується Івана Купала, з яким пов'язано багато повір'їв, легенд. Одна з них – про цвіт папороті, що цвіте лише у святкову ніч з 6 на 7 липня. Охороняє цей цвіт сила-силенна усякої нечисті. Зате кому вдалося перебороти всі труднощі і здобути цвіт, то йому відкривалися очі на закопані скарби.

Святом Петра і Павла (12.07) закінчується петрівський піст. Якщо зозуля перестане ітиги до Петрова дня – до ранньої зими, а якщо після – до затяжної осені. З 29 липня яжінчуються жаркі дні, і ночі стають прохолодніші.

 

СЕРПЕНЬ

 

В народі серпень величають хлібосолем, жнивнем. Жнива в цей час у повному розпалі. Про те, яка буде осінь, можна судити по тому, яким буде день 1 серпня. Якщо в цей день мокро – до мокрої осені, сухо - до сухої. В народі говорять, що якщо в цей день немає дощу, то суха жеода часто встановлюється на шість тижнів, а якщо дощ, то з перервами може продовжуватися такий же строк.

На першого Спаса (14.08) – проводи літа, ластівки і стрижні залишають свої гнізда і відлітають в теплі краї. Тому говорили: «Ластівки весну розпочинають, а осінь накликають», а бджоли перестають носити взяток – прийшла пора холодних рос і проводів літа.

На Степана-сіновала (15.08) – яка погода, такий вересень.

14 серпня починається двотижневий піст – Спасівка. Цього ж дня відзначають свято Маковія, Цього дня святять у церкві квіти, хліб, а також маківки. День 14 серпня вважається також днем хрещення Київської держави князем Володимиром.

На 19 серпня припадає свято          Спаса        (Преобра- ження),   одне з        най- значніших і релігійних, і хліборобських свят. У цей день люди несуть святити до церкви дари природи: яблука, груші, овочі, мед, хліб, тощо. Святили квіти на      свято         Першої

Пречистої, або його ще, називають Успіння Бого- родиці, котре святкується 28 серпня. Вважалося, що квіти мають після освячення лікувальну силу. 28.08 закінчується відліт ластівок, розпочинається молоде бабине літо. Якщо в ці дні з'явиться райдуга – до затяжної, теплої осені. В народі говорили: «Успіння проводжай, а осінь зустрічай».

Якщо журавель відлетить до Успіння, то на Покрову (14.10) буде морозно, а якщо ні, то мороз буде пізніше.

 

ВЕРЕСЕНЬ

 

Цей місяць називали «листопадом», «літопродавцем». Це пора цвітіння вереска – вічнозеленого низького чагарника, який часто зустрічається на Поліссі.

Починаючи з 5 вересня, настають перші заморозки. Гван- політний (11.09) гонить птахів в південні краї. Синиця просить осінь в гості, гуси зимоньку на хвості тягнуть, а журавлі на крилах тепло забирають – до ранньої зими.

Якщо на Семена-літопроводця (14.09) ясна погода – бабине літо буде тепле і вся осінь погожа, а поганою буде погода – до сухої осені.

На Пріснодіви Марії (21.09) – літо закінчується, осінь починається, початок дощів.

На Воздвиження (27.09) – «останній віз з поля рушив, пташки відлітають». Ведмідь залізає у лігво. «Осінь зимі назустріч рухається».

 

ЖОВТЕНЬ

 

В народі говорять: «В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі підбирайся». На Покрову

(14.10) часто землю покриває сніг. Якщо ж він покриє землю на Сергія послушного (20.10), то за народною прикметою, через місяць треба чекати справжньої зими.

Жовтень відмічений не лише прислів'ями, але й різноманітними народними прикметами, які дозволяють передбачити, яка нас чекає зима, і що нас чекає весною.

Якщо 01.10 журавлі полетіли на південь, то через два тижні, звичайно, настають морози, а якщо ні – то зима буде пізня.

«На Покрову (14.10) до обіду – осінь, а після обіду – зима». До цього дня утеплювали будинки та стайні. «На Покрова напали хату без дров». Якщо журавлі відлетять до Покрови – до ранньої зими. Якщо в цей день подує північний вітер – до холодної зими, південний – до теплої, західний – до сніжної. При змінному вітрі і зимі бути непостійній. Якщо ж до цього дня береза і дуб залишаються без листя – до теплої зими, а якщо ні, то до холодної. Якщо на Сергія-зимового (20.10) випадає перший сніг – зима встановиться на Михайлів день (21.11). Грім у жовтні – на малосніжну, м'яку і коротку зиму.

 

ЛИСТОПАД

 

Погода в листопаді нестійка, а короткі сірі дні схожі один на одного. Для землероба настає пора відпочинку.

По нестійкій листопадовій погоді роблять прогноз на наступні димові місяці і на весну.

Якщо 4 листопада буде дощ, то скоро настане зима. Якщо 8.11 буде тепло – до вологої зими.

Якщо на Якова (14.11) дороги розвезе болотом – не чекай морозів до початку грудня.

Якщо на Павла(19.11) випаде сніг – до снігової зими.

Якщо на Михайла (21.11) іній – чекай великих снігів, коли день почнеться туманом відлизі бути.

Якщо на Антона (22.11) дерева покриються інієм – до морозу; з'явиться туман – до тепла.

Якщо на Григорія (30.11) хороша погода – до хорошої зими, погана погода – до поганої зими.

 

ГРУДЕНЬ

 

Грудень завершує рік, розпочинає зиму, додає світла і холоду. Його прозвали «студень» – така назва говорить сама за себе, але це не означає, що він найхолодніший місяць, хоча він буває і сніговим. Найкоротший світловий день і найдовша ніч припадають на 22 або

23 числа – на десь зимового сонцестояння. З цього часу день

 

починає поступово збільшуватися, забираючи час уночі. «Сонце на літній шлях виїжджає», – говорили в народі.

З 5 грудня встановлюється хороший санний шлях. Якщо 12.12 лежить сніг – будуть заметілі до зимового Миколи (19.12), а якщо зійшла багряна зоря – чекай великих вітрів. З 17.12 часто настають сильні морози.

Якщо на Ганну зимову (22.12) світло – до ясного і морозяного дня 31 грудня, похмуро і жа деревах іній – до похмурого і теплого новоріччя. З цього дня нерідко міцно встановлюється зима, і «Сонце на літо, а зима на мороз повертає».

Якщо на Агея (29.12) день буде із світлим інієм – чекай завтра ясного дня. Якщо ж на Агея сніг до парканів щільно привалить – прикмета поганого літа.

Отже, завершилося річне коло. Крім цих прикмет наші предки дали нам хорошу пораду: «Календарним теплом не зігрієшся»,

«Працюй скоро – будуть хліба гори».