Віночок українських народних символів та оберегів

Віночок українських народних символів та оберегів

 

Підготувала: Мельниченко Олена Василівна

 

Вих.: - Добрий день  вам, люди добрі. Я рада зустрічати вас у своїй оселі. Сьогодні я буду для вас  господиня Олена. А це - мої помічники, славні українці 2-го та 4-го класів.

 Україна! Рідний край! Золота чарівна сторона! Скільки ніжних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до землі, де народились і живуть. Людина має завжди пам’ятати звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову, звичаї, обряди, обереги.

   Ми народились і живемо на   чудовій мальовничій землі. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.

1дит.: - В цілому світі кожен знає,

Є Батьківщина лише одна.

І в нас одна-єдина -

Це наша славна Україна!

2дит.: - Одна Батьківщина, і двох не буває

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знає в житті.

3дит.: - У рідному краї і серце співає,...

Лелеки нам весни здалеку несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.

4дит.: - Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

5дит.: - І я припадаю до неї вустами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

6дит.: - Ми зібрались разом

 Дружною сім’єю.

Про рідну Україну

Мову поведемо.

7дит.: - Україна - це небо блакитне,

А в тім небі зірки золоті.

Сяють нам в високості привітно

Ці два кольори ніжні й прості.

8дит.: - Україна - це жовта пшениця

І блакитні волошки у ній.

Гей, як любо кругом, подивися,

У країні коханій моїй!

9дит.: - Угорі небозвід оксамитний,

А внизу колосисті поля.

Край вітчизняний, край наш привітний,

Рідне небо і рідна земля!

Вих.: - Народ український багатий на свої звичаї, традиції, обряди. А скільки символів, оберегів з давніх часів пов’язані із Україною! Сьогодні ми у дружньому колі пригадаємо деякі українські обереги.

10дит.: - Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами йдуть у життя.

11дит.: - Нам любов’ю серця зігрівають -

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають,

Захищають від лиха й біди.

12дит.: - Верба і калина, і рушник домотканий,

Хліба чорний окраєць і розсипана сіль.

Все до болю знайоме - обереги домашні,

Пісня й дума народу, його радість і біль.

Пісня «Рідна хата»

Вих.: - Рідна хата - наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської любові, мудрим успіхом батька.

  Починалася хата з порогу. Пороги були високими. Існувало повір’я, що під порогом знаходяться душі померлих родичів, тому не можна було вітатися через поріг, давати що-небудь.

  Я вам зараз розповім як заселялися люди у нову хату. Її засипали зерном на багатство та маком проти нечистої сили. Проти злих сил також вносили кропиву, лопух, освячені вербові гілочки, мазали поріг часником.

  А зараз я вам розповім важливу річ, без якої не обходилась жодна хата в селі. Це піч.

  Піч -  це святе родинне вогнище. А вогонь у печі часто називали символом родинних стосунків, любові, тепла та щирості.

  За давнім і гарним звичаєм хлібом святим зустрічали, щастя й радості бажали. Перед тим, як його пекти,  прибирали світлицю, чистим рушником витирали руки.

  Зі словами « Бог на поміч» готували тісто. Розчиняли його в четвер, а пекли в п’ятницю. Цього дня в сім’ї не мало бути сварок.

  Святим правилом було не залишати недоїдків хліба.

« Доїж, дитино, хліб - у ньому залишилася вся твоя сила», - учать батьки своїх дітей і понині.  Коли народжувалась дитина, ішли вітати з хлібом. Виряджала мати сина у дорогу - зав’язувала у рушник хлібину. У нову хату чи квартиру також ідуть з хлібом.

  Одним із символів України є рушник. Рушник на стіні... Хліб-сіль на рушнику... Давній наш символ.

  Не було, мабуть, жодної хати, яку не прикрашали рушником. «Хата без рушників, - що родина без дітей». Рушник з давніх-давен символізує мир, злагоду, та здоров’я в сім’ї.

Пісня «Мені  рушник матуся вишивала»

Вих.: - За давнім звичаєм, як тільки у сім’ї підростала дівчинка, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки, передаючи свій досвід.

  Вишиванням займалися переважно дівчата, жінки. Для цієї роботи використовували кожну зручну нагоду: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, у години відпочинку від польових робіт навесні та восени.

 Витканий одяг, скатерки, вишиті сорочки та рушники були своєрідною характеристикою дівчини, її працьовитості.

  Послухайте легенду про символіку чорних та червоних ниток, якими майстри вишивають свої вироби.

  Під час чергового нападу турків на українські землі було вирізано майже всіх чоловіків.  Пролилася кров. Її символ - червоний колір.

  Приречені на довічне дівування дівчата, оплакуючи своїх наречених, вирішили протягом семи поколінь носити чорний одяг. Тому навіть шлюб брали у чорних сорочках - звідси чорний колір - колір журби.

  Рушник ... пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові. А чи знаєте ви, що рушники різняться за назвами?

Утирач - для рук та обличчя;

Стирок - для посуду, столу;

Покутник - ним обвішують стіни;

Плечовий - пов’язують сватів;

Подарунковий - обрядовий, весільний, яким зустрічають дорогих гостей хлібом-сіллю.

13дит.: - Хліб-сіль, рушник -  гостинності ознака.

Це культові і обрядові знаки.

Чудовий український наш рушник!

На щастя, він ще з побуту не зник.

14дит.: - Є звичай: рушником сватів в'язати,

Дорогу молодятам вистеляти.

Прекрасні візерунки рушників

Несуть красу із глибини віків.

Вих.: - Майже у всіх народів є улюблені рослини:

у канадців - клен;

у африканців - пальма;

у японців - сакура;

а в нас українців - верба і калина.

 Правду каже прислів’я: « Без верби і калини нема України».

15дит.: - Є багато рослин запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

16дит.: - Верба - одвічний символ України,

Також відома культова рослина.

Символізує вірність, рідний край,

Любов безмежну, ніби небокрай.

Вих.: - Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

  Тиждень перед Великоднем називають Вербним. Тоді освячують вербу. Повернувшись з церкви додому, цими освяченими гілочками плескали по дітях, приказуючи: « Будь здоровим, як вода, а багатим, як земля. За тиждень - Великдень».

 17дит.: - Криниця, журавель і кущ калини -

Безсмертя символ, Батьківщини.

Це символ вірності, це символ чистоти.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

 Це символ долі, щастя і краси

 І чистої дівочої коси.

Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину».

Вих.: - З гілочки калини батько синові виготовляв сопілочку, а слабеньким дівчаткам - немовляткам майстрували колисочку із калини. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок. Калину оспівують у поезіях, легендах, піснях.

Пісня «Калинонька»

 

Вих.: - А зараз я для вас приготувала цікаве завдання. Ви почуєте описи тварин і птахів. Спробуйте їх відгадати.

1. Ця тварина уособлює  материнські сили годувальниці Матінки-Землі. За українським повір’ям, коли купуєш, її потрібно брати з налигачем інакше без прибутку буде. Перед доїнням необхідно давати шматочок відламаного хліба, а не відрізаного, тому, що молоко відріжеш. (Корова)
2. Він є улюбленим птахом. Його назвали на честь Божества добра і кохання Леля. У народі кажуть, що саме цей птах приносить у наші домівки дітей, а якщо вимостить гніздо на хаті, там завжди буде добро і щастя. (Лелека)
3. Символ матері є саме цей птах. У слов’ян  - символ весни і домовитості. Вона на своїх крилах приносить сонячні дні. Часто згадувана в колядках, щедрівках. «Хто її гніздо зруйнує, або яєчка візьме, у того обличчя вкриється ластовинням» - казали в народі. (Ластівка)
4. За легендою, ключі від вирію Бог доручив саме їй. Відкриває вона ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. І у вирій вона повинна відлетіти вона раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гнізда. Та як би там не було, про неї ніхто ніколи в Україні не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір’ю, яка тужить за своїми дітьми. А ще Бог доручив їй лічити довгі роки життя людей. (Зозуля)
5. Цей птах своїми неповторними трелями зачаровує кожного. Багато народних пісень оспівують його. Маленька, сіренька непомітна пташка, а співає всю ніч так, що заслухатися можна. Кажуть, що ці птахи ніде так не співають, як в Україні. (Солов’ї)

А ці тварини та птахи також є символами нашої Батьківщини.

  А ще символами України є прапор, гімн та  герб. Це державні символи нашої країни. Про їхню історію я вам розповім у наступній зустрічі.

   Не треба нам забувати і про такі символи, як українська пісня та український танець.

Гуцульський танок

18дит.: - У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм одна пустиня,

Аніж земний в пустині рай.

Нема без кореня рослини,

А нас людей без Батьківщини.

19дит.: - Найкраща у світі - моя Україна.

Її обереги - верба і калина.

І нам найрідніші Вітчизна і мати,

То як же нам щиро її не кохати?

20дит.: - Тож сьогодні гордо

 Про рідну Україну

Всміхнена й щаслива

Пісня наша лине.

Пісня «На нашій Україні»

Вих.: - Знаєте, дітки, я дуже рада, що ви побували у мене в гостях. Тож скажіть про які символи та обереги сьогодні дізналися?

1. Як називається рушник, на якому лежав хліб та сіль для гостей? (Обрядовий)
2. Назвіть рушник, що подавала господиня на знак поваги на плече чи на руку гостеві. ( Утирач)
3. Який рушник вивішували над іконами, картинами? (Покутник)
4. Без якого рушника не обходиться кожний чистий посуд, стіл. (Стирок)