Вчитель. У ласкавому травневому повiтрi

Бузковий запах ллється i бринить.

Тож, на шкiльному нашому подвiр’ї

Останній дзвоник скоро продзвенить.

Це сльози й радiсть, свято i прощання.

Для когось вiн лунає перший раз,

Для когось справдi буде вiн останнiм,

А нас покличе у наступний клас!

 

 - Шановні батьки, вчителі та гості! Ось і добіг до кінця ще один навчальний рік. Як одна прекрасна мить, пролетіли чотири роки навчання у початковій школі!

 - Усе в житті буває вперше. Вперше тягнеться до сонця стебельце, щоб згодом порадувати нас хлібною зерниною, вперше народжується дитина, щоб продовжити рід, вперше приходимо ми до школи.

 - Дитинство – це краща пора життя людини. Але все має свій початок і свій кінець. І саме сьогоднішній день проводить межу між дитинством та юнацтвом. І зараз до класу ми запрошуємо наших іменників-випускників початкової школи! Вітаємо їх!

 

Під музику діти заходять до святкового прикрашеного класу.

- Дорогі діти, любі випускники, шановні батьки і гості! Я вітаю вас із сьогоднішнім радісним і водночас сумним святом, святом сподівань, надій і …спогадів.

Повернемось у 2007, 2008 роки, ті, коли в кожній вашій сім'ї народилося чарівне маля. У когось із вас з’явився на світ хлопчик, а у когось дівчинка, і, без сумніву, кожний із вас дуже був радий, щасливий. Так ішов день за днем. Правда з радістю, з щастям у ваш дім прийшли нові клопоти, турботи. І ось одного сонячного вересневого дня ви привели за руку своїх діток до нашої школи. По-різному йшли діти до школи, хтось ішов з радістю, але хтось ішов зі сльозами.

Та сьогодні ми зібралися, щоб провести їх з початкової школи до 5 класу.

Добрий день, шановні гості!

Раді вас вітати!

Всім бажаємо здоров'я

Й щастя повну хату.

 

Дорогі мами, тата, дідусі й бабусі!

Ми сьогодні зустрілись в тіснім нашім крузі,

На радісне свято, - веселе, чудове, -

Ваші діти закінчили початкову школу!

 

 

Хай пісня тут лине!

Хай сміх скрізь лунає!

У кожного радісна усмішка сяє.

Всі дружні, веселі, радійте за нас.

 

Всі.    Ми всі переходимо у 5 клас!

 

Скільки зустрічали свят ми у цій залі,

А такого свята ми іще не знали.

І сумне й веселе в нас сьогодні свято,

Будуть всі у п'ятий нас випроводжати.

 

Ми виступаєм знову у цій залі,

Де почалося в нас шкільне життя.

Чотирьох років наче не бувало,

Та твердо знаєм: вони не кануть в небуття.

 

Зібрались дружно ми на свято

Сьогодні тут в останній раз,

Щоб нам удачі побажали

І перевели у 5 клас.

 

Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для нас

Як перша сходинка до нього

Для всіх нас буде 5 клас.

 

В день весняний зустрічає школа

Дзвоника останні позивні

І на серці терпко, як ніколи,

І тобі сьогодні, і мені.

 

Тріпочуть листочки тополі,

Берізка ніжно шелестить.

Сьогодні свято в початковій школі –

Дзвінок останній продзвенить.

 

Вчитель.. Останній дзвінок!

670 днів разом з ранковим сонцем ви, дорогі четверокласники, переступали поріг рідного класу. Близько 3 тисячі 200 дзвінків почули ви за 4 роки. Ви чули їх по різному. Тоді, коли з букетом квітів йшли на перший урок в перший клас, і тоді, коли він немов би обривав цікаво проведені 40 хвилин вашого улюбленого уроку. І був довгожданий дзвінок на канікули. А ось дзвінок, який ви почуєте сьогодні буде останнім в стінах рідної початкової школи.

(По черзі дзвонять)

 

Вітаємо дорогу до школи,

Вітаємо наш 5 клас.

Дзвіночку, співай, як ніколи,

Дзвени веселіше для нас!

 

Чомусь сьогодні шкільний наш дзвінок

З жалем дзвенить, ніби плаче струмок

Певно сумує наш рідний дзвінок,

Що вже не покличе сюди на урок.

 

Разом з дзвіночком сумуємо й ми,

Всі ми здружились, зріднилися ми.

Якось незвично, що вже на урок

Наш 4 клас не покличе дзвінок.

 

Всіх четвертокласників вітаєм,

З останнім дзвоником шкільним,

Щастя всім ми вам бажаєм,

Веселим, гарним, молодим.

 

Прийшла такая вже пора,

Що розставатися нам пора.

Але не сумувати тут зібрались,

А пригадати, як все починалось.

Сценка

( Батько сидить читає газету. Заходить дочка.)

Дочка. Тату, а чому іде дощ?

 

Тато. Підеш до школи – дізнаєшся.

 

Дочка. Тату, а у Баби Яги є бабенятка?

 

Тато. Звідки я можу знати.

 

Дочка. Тату, а навіщо коняці коси не плечах?

 

Тато. Запитай у коняки.

 

Дочка. Тату, а мотоцикл любить цукерки?

 

Тато. Не знаю, я його не запитував.

 

Дочка. Тату, а ти не сердишся, що я в тебе про все запитую?

 

Тато. Що ти, моя дитинко? Як можна? Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати.

( Дочка виходить)

Тато. От вже непосидюче. Хоч би швидше тебе до школи відправити!

 

Давайте пригадаємо разом,

Як вперше на лінійці всі стояли

Розгублені, малі, кумедні,

З-за квітів ледве виглядали.

 

Ми пам'ятаєм, було навкруги

Море із квітів і звуків.

Із теплих маминих рук

Учитель взяв мою руку.

 

Наче весела родина,

Всі ми зайшли в світлий клас.

І отоді й почалося

Нове життя для всіх нас.

 

Для зору все було таке незвичне,

І вчительки усміхнене обличчя

Здалося найпривітнішим мені,

І палички у зошиті тонкому

Я написав рівненькі і прямі.

 

Щасливий біг із школи я додому,

Букварика тримаючи в руці.

Отак все починалося святково,

Тоді настали будні вже тяжкі.

 

Та не будем сумувати,

Є нам всім про що згадати.

Пригадаєм перші уроки

Першу радість і перші сльози.

 

Чотири роки, мов на хмарі пронеслись.

Маленькими були ми всі колись.

Покинули ми дитсадок,

Прибули до школи на урок.

 

Вересень, стежка до школи,

Дзвонить веселий дзвінок,

І через луг, через поле

Сонце спішить на урок.

 

Як Миколка збирався до школи.

(смішинка)

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М'яч,перо, граблі, подушку,

На обід м'яку ватрушку,

Два ведмедики, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола і парту,

Трактора, машину, мило,

Вже й надворі звечоріло.

Сів Миколка, дума думку:

- А чи все поклав у сумку?

 

Радості такої

Не було ніколи.

Чотири роки тому

Ми вперше йшли до школи.

 

Літера перша і перше слово,

Перша тривога і перша оцінка,

З книгою перша серйозна розмова.

 

Так поступово ми звикали

Тримати ручки й олівці.

Вже нас контрольні не лякали,

Ми часто чули: “Молодці!”

 

Тут ми про все, про все учили

Букви писати не любили!

Вірші нам добре надоїли.

Ой, як канікул ми хотіли.

 

Дізнались про все чимало,

Енергії на все ставало.

Стрибки і біг були щоденно,

І згадувать про це приємно.

 

Ох, скільки згадок про дитинство

Хтось щось не вивчив ненавмисно.

Любили більше ті уроки,

Де вчити задавали трохи.

 

Зозуля роки накувала

- Забув! – не раз відровідали.

І без пояснень було ясно:

Їсти на уроці – це прекрасно!

 

Всі роки клас радів нам щиро.

Всі роки в нім творили диво.

І веселились, і співали,

І вчилися, і танцювали.

 

Життя наше в школі схоже на казку:

Тести, семестри, оцінки, підказки.

Згадаєм радісні чотири роки –

Веселі перерви, цікаві уроки.

 

Було це неначе вчора:

Прийшли ми у перший клас

Було нам всього шість років,

Робили ми перші кроки –

Навчались залюбки.

 

Ми не забудемо ніколи

Першої в школі путі,

Зошит, Буквар свій у школі,

Першу пісню в шкільному житті.

 

Ми читаєм і рахуєм,

Додавати вмієм всі.

Ох, як жаль, що ми не підем

Знову в перший клас усі.

 

Головний у нас урок –

Урок фізкультури.

Тому й виросли ми дуже,

В нас міцні фігури.

 

Б'ють тепер батьки тривогу:

Де взуття велике взять,

Щоб взути козакам ноги

В боти номер 45?

 

 

А дівчатка, а дівчатка,

Як з журналу мод зійшли

В першім класі, на початку,

Не такі вони були.

 

Швидко роки пролетіли

І в пам'яті спогад лише залишили.

Та завжди згадаєм свій перший дзвінок,

І четвертого класу останній урок.

 

Та де б я не був, куди б не пішов,

Яких би я друзів нових не знайшов.

На річці і в полі я згадую школу

І те, що у п'ятий я вже перейшов.

 

Чотири перших роки промайнуло,

Незабутніх шкільних літ.

І сьогодні, мов пташки з гніздечка,

Ми летимо у дорослий світ.

 

Нам скажуть всі слова напутні

І побажання в добрий час.

Яке чекає нас майбутнє?

Життя складеться як у нас?

 

Ніхто цього сказать не зможе,

Та ми надією живем,

Що будем жити в світі гоже,

Зорю свою усі знайдем.

 

Попереду ще класів в нас багато,

Але закінчимо ми їх, і буде все гаразд!

Чого ви зажурились, мамо й тато?

Це ж наша юність вже іде до нас!

 

Вчитель. Погляньте, дорогі діти, на своїх батьків, їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога. Бо попереду ще стільки випробувань! І батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. Тож любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість гордитися вами! Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас!

Без батьків чого ми в світі варті

Без маминої ласки і тепла.

Без батьківської строгості і жарту

І без свого родинного тепла.

 

Ви ж нас, як пташат, в гнізді зростили,

Давали дітям раду, як могли.

І в наших душах сонце засвітили,

І крила для польоту нам дали.

 

4 роки нас водили вранці,

Несли портфелі наші, ранці,

Із нами ви уроки вчили,

І малювали і лічили.

 

Писали з нами твори вдома,

І як встигали, невідомо,

При цьому готувати їсти,

Білизну прати, і місити тісто.

 

Нести домашнії турботи,

Ходити на свою роботу,

І залишатися на диво

Красивими і молодими.

 

Ми любим вас, кохані мами й тата,

Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

 

Хоч часом ми буваємо нечемні,

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо, напевно:

Ми більше радуємо вас.

 

Любі!

Ми вам обіцяємо: учитись, дружити,

Гарні оцінки додому носити,

Щоб дарувати радість вам,

Любесеньким нашим батькам.

 

Ми всі закінчили четвертий свій клас,

І старше життя вже чекає на нас.

Але ми сьогодні в останнє свято

Велике “спасибі” повинні сказати

Всім вчителям в урочистий цей час,

За те, що навчили ви добре всіх нас!

Свої надсилаємо вам привітання

 

Найкращі прийміть від нас побажання

Директор у школі – фігура центральна,

Як кажуть в народі – всьому голова!

І як він скерує – так підуть діла!

 

Завучам вклоняємось,

Вами ми пишаємось

Ви, неначе перлинки,

Для кожної дитинки.

За те, що ви були уважні до нас

Вам квіти дарує сьогодні наш клас.

 

В школі різні вчимо мови

Навіть ближчим став кордон

Стало всім на рідне слово

«Вері гуд» «гуд бай», «хеллоу»

 

А якби ми краще вчили

Те, що кажуть вчителі

Англійці б зрозуміли

Й їм би відповідь дали.

 

Спасибі хочемо сказати

Тим, хто вчив нас танцювати.

І на фортепіано для нас грали

Пісні і гопачок, і вальс.

 

На уроці співів музику ми слухали

Нотний стан проводили

І про композиторів бесіду заводили

Як без музики прожити, ми не уявляємо,

І до школи ідучи кожен день співали.

 

Спасибі усім, хто працює у школі!

За ласку, увагу, турботу й привіт!

Ми всі полюбили цей рідний куточок!

І тут нас навчали про весь білий світ!

 

Щоб ви ніколи не хворіли,

Роботу щиро щоб любили,

Щоб дачу мали і квартиру,

Щоб в мирі і достатку жили,

Щоб мали всі грошей багато,

Щодня щоб їли шоколад,

І щоб на вас із неба падав

Любові й щастя зорепад.

 

Нехай чебрецем квітнуть ваші літа,

Вам щастя належать по праву,

Хай посмішка ніжить дитячі уста,

А праця приносить вам славу.

 

  Шановна Олена Леонідівна! Я передаю вам цих чудових дітей. Передаю не просто , а по акту прийому-передачі.

Акт

прийому-передачі

учнів 4 класу

Бердичівського колегіуму № 14

   Я, Кравченко Ірина Вікторівна, вчитель початкових класів, довіряю Вам велике сузір’я розумних, творчих, оригінальних, непосидючих, інколи конфліктних, але самих найкращих дітей.

Технічна характеристика:

Хлопчиків - 12, дівчаток – 13, середній зріст 130 см, середня вага 30 кг. (За чотири роки вони з’їли 12 тон хлібобулочних виробів, винесли 40 тон сміття.)

Рук – 50, ніг – 50, розумних голів – 15, язиків – 25, із них балакучих – 10 (швидкість розмови 400 слів за хвилину).

Очей – 50, в тому числі: 50 – добрих, із них 24 – допитливих, 18 – веселих.

 

Особливі прикмети:

Полюбляють бігати,  кричати,

Шуткувати і сміятись, а вам:

Щоб любили, поважали, і нікого не ображали,

Щоб увагу приділяли, дні нарождення справляли.

 

Діти витримали перевірки комісій, показали хороші відкриті уроки, здали добре ДПА за курс початкової школи і можуть вивчати предмети середньої школи!

 

25.05.2018рік                                           Класовод          І. В. Кравченко

 

 

Шановна вчителько нова!

За нас ви будьте певні,

Хоч ми рухливі і шумні,

Зате розумні й чемні.

 

Хоч інколи ми пустуни маленькі

Хоч часто в школі ми здіймаємо галас і сміх

Та ми потягнемось до вас, немов до неньки,

Якщо полюбите ви щиро нас усіх.

 

Ми будем вчитись на відмінно

І з поведінкою буде все гаразд

Та ви прийміть нас із любов’ю

І заведіть у 5-й клас.

 

Таке воно важке – шкільне життя!

Як же час пролітає прудко.

Ваші діти так швидко ростуть

Білі плаття, як крила лебідки,

Нас у вальсі легкому несуть!

 

Хай же буде всім небо високе,

Ясне сонце і світлая путь.

Щастя, радість у світі широкім

Як же роки ці швидко ідуть!

 

Для нас ще буде школа і навчання,

І вересень ще скличе на поріг.

Та з класом цим прийшла пора прощання

І перед нами безліч є доріг.

 

Сьогодні радісно і сумно нині,

Скликаєм дяку вчителям, батькам.

Ми - український цвіт, ми – діти України,

І будемо трудитись, вірте нам!

 

Вчитель. Літа минають… Ось і минули ці 4 роки навчання. За ці роки ви добре пізнали один одного. Разом ми переживали і біль, і радість, хороший настрій і невезіння у житті. Але коли заходиш до класу і чуєш привітне «Добрий день!» та бачиш ласкаві і люблячі оченята, то все залишається там, за дверима. А ти починаєш жити подихом і повітрям класу.

Спасибі вам, дорогі діти, за підтримку і за хороші, теплі слова.

Шановні батьки! За те, що ви не залишалися осторонь шкільних проблем і брали активну участь у житті школи і класу я  хочу нагородити вас подяками.

Вручення подяк батькам.

• Дорогі діти! Вітаю вас із закінченням початкової школи. Наказом по школі всі учні нашого класу переведені до 5 класу! ( Вручення дипломів учням)
• А на останок хочу сказати такі слова.

Ніколи зла нікому не творіть,

Бо зло вертатися погану звичку має

Добро творіть, усім добро робіть

І втоми серденько нехай не знає.

З любов'ю в серці, з радістю ростіть,

Учіться людям сонечком світити.

І доброту в своїй душі носіть,

У мирі й злагоді учіться, діти, жити!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прощання з початковою школою

Випускний у 4 класі

 

 

 

 

 

Вчитель Кравченко І. В.