Випускний вечір "Прощання з дитинством"

                        Випускний вечір «Прощання з дитинством»

 У залі гасне світло. На сцені тільки відблиски від дзеркальної кулі. Тихим, повільним кроком виходить випускниця, яка веде за руку першокласницю.

 

Першокласниця. Куди ми потрапили? І що зараз буде?  Казка?

Випускниця.   Казка.

Першокласниця.  А вона не дуже страшна?

Випускниця. Ні, маленька, вона сумна.

Першокласниця. Але ж  у неї буде щасливий кінець?

Випускниця.  Безумовно! Всі казки мають щасливий кінець. Але ця казка мала дуже щасливий початок...

Багато  років тому, коли  дерева були   великими, стежинки  в шкільному  подвір’ї довгими, а шкільні сходи  - крутими и високими, мами привели до школи десятеро  хлопчиків  і дівчаток. Якимось  дивом вони опинилися  в одному класі...

Першокласниця . Ой!  Я  знаю цю казку! Я сама живу в цій казці!

Випускниця. Але, розумієш,  для них сьогодні  ця  казка закінчується.  І вони вирушають  у великий  дорослий  світ.

Першокласниця.  І в дитинство вони  уже не повернуться?

Випускниця. Ні, не повернуться.

Першокласниця.  Що ніколи-ніколи?

Випускниця. Ніколи-ніколи!

Першокласниця. Тоді я хочу побажати їм  щасливої дороги!

 

(Виходять ведучі)

 

І. В дитинстві всі ми віримо в дива,

У добрих гномів та чарівних принців.

А коли юність крила розправляє,

Нам мріється, що все в житті здійсниться.

 

ІІ. Цей  вечір  літній   зітканий із див,

Почнеться зараз в мареві казковім.

Випускники рушають у далекий світ

Під парусом надії і любові.

 

І. Добрий вечір, шановні друзі!

 

ІІ. Доброго і гарного вечора!

 

І. В шкільній оселі свят завжди багато,

Де музика лунає, чути спів.

Але у нас сьогодні надзвичайне свято -

Ми проводжаємо своїх випускників.

 

ІІ.  Лунає музика в школі рідній

І тоне в квітах урочистий зал,

В очах у кожного – і радість, і надія, -

У нас – випускний шкільний останній бал!                                    

 

І.  Вітаємо всіх вас на нашім святі,

    Воно й смутком, й радістю дзвенить.

     Це свято зрілості і свято розставання,

     І майбуття прекрасна світла мить!

 

ІІ. Хай завжди буде літо і прощання,

   Легенький смуток і веселий сміх,

  Останній вечір і палкі бажання,

  Вітаємо, друзі, зі святом вас усіх.

 

І. Промчала весна, одинадцята весна,

Одинадцята весна в стінах рідної школи.

Про світлу весну і дружбу шкільну

Забути не можна ніколи.

 

ІІ. Непрохана сльозина у зіницях,

В душі зі смутком радість обнялись,

Випускники сьогодні, як годиться,

З дитинством попрощатися зійшлись.

 

  І. Шановні батьки, гості!

    Іще одна мить і знайомий шкільний дзвінок привітно покличе випускників нашої школи на прощання з дитинством.

(Першокласниця дзвонить)

 

ІІ. Для них останній дзвоник продзвенів завзято,         

 Державна атестація здана.

 Випускників запрошуємо на свято,

 Хай пролунають їхні імена.

 

 (Лунає музика і оголошуються ПІБ випускників, які підходять до сцени)

І. Шевченківська школа -

Це ті діти, що ти їх вчила,

І, покидаючи сьогодні твій поріг,

Вони крокують впевнено і гордо,

Бо ти для них – надійний оберіг.

 

ІІ. Для них ти -  радість волошкова,

Черемушок сріблястий передзвін.

 Живи, квітуй, Шевченківська школо,

У пам’яті минулих і прийдешніх поколінь.

 

 

І. Гарні, стрункі, красиві…

Найкращі, найстрункіші, найкрасивіші –

Це вони, наші випускники,

Давайте їх привітаємо оплесками!

Вітаємо випускників ____ року

( Лунає музика. Випускники піднімаються на сцену)

 

ІІ. Зі святом вас, дорогі випускники, шановні батьки, вчителі, гості, всі присутні у цій залі! Такого свята немає в жодному календарі. Воно буває лише раз у житті кожного із нас. Надходить день, коли доводиться пережити водночас і світлий сум, і біль розлуки із людьми, без яких не уявляєш свого життя, і ще – від передчуття зустрічі з невідомим, поки що майбутнім. Таке свято сьогодні у наших випускників.

І. Ви – молоді і повні сил.

Не вистачає, мабуть, крил,

Ви б рідну землю облетіли

І свої душі збагатили.

 

ІІ.  Дитинство ваше, мов вчорашній день.

Ось-ось майне крильми у темінь ночі,

А світанок від дзвінких пісень

Прокинеться і вам загляне в очі.

 

І.  Ви підійшли до першої межі.

Шкільним порогом звуть її в народі.

Ще крок – і Україна перед  вами

Відкриє всі свої шляхи-дороги.

 

ІІ.  Летять роки, немов пташина зграя,

Пливуть роки потоком бурних рік,

І мчать вони холодними вітрами,

Біжать мільйонами стежинок і доріг.

 

І. Ось і прийшов розлучатися час,

 Ви підросли, ви дорослими стали.

Роки шкільні не вернуться до вас,

Як би ви довго на них не чекали.

 

ІІ. Летять роки, і час нам не вблагати,

 Але у серці кожного минулі ті роки.

 Прийшла пора вручати свідоцтва,

 Вже підросли вчорашні малюки.

 

І. О, мить прекрасна, зупинись,

Годиннику, не йди так швидко,

Бо зараз вручать свідоцтва,

І що ж тоді?

Прощай, дитинство!

                                               Випускники

 1випускник. А час летить від вечора до рання –

 В минуле вже немає вороття.

 Наш поїзд мчить з республіки «Навчання»

  В республіку «Дорослого життя».

 

2 випускник.   Щоб нам на цім шляху не червоніти,

 І мати для проїзду документ,

 Ми просимо нам свідоцтва вручити –

 Найголовніший проїзний білет! 

 

ІІ. Увага! Хвилина настала чудова -

Випускників вітатиме школа.

В літопис школи навіки віків

Запишуть вас, усіх випускників.

 

І.Очікуванням кожне серце б’ється,

 Надії вогник ще в очах не згас.

Директорові слово надається,

Увага, випускники, директор вітає вас.

(Виступ директора)

 

Випускник

 Шкільне дитинство дзвоником злетіло,

 Доросле починається життя.

Нам щойно свідоцтва всім вручили –

Путівку в невідоме майбуття.

 

ІІ. Промайнули літа,

Мов  хмарина, за обрій далекий.

І до школи стежинка

Протоптана вся вже вкінець.

У руках – свідоцтва –

Твоя праця сумлінна, нелегка,

Свідоцтва - твоїй праці лавровий вінець.

 

І. Пролунав дзвінок останній, соловейком віддзвенів,

Ви йдете в дорогу дальню на очах у вчителів.

На душі бринить тривога, занімів порожній клас,

То дитинство босоноге проводжає тихо вас.

 

 

ІІ. Минає дитинство… І залишаються від нього тільки звуки, які наближають до класу кроки вчительки, скрип крейди, шум дощу, і аромат, аромат квітів учителям на прощання. Настане світанок, відкриються двері школи, вийде щаслива зграя випускників і всі розійдуться по домівках. Назавжди.

І. Але в якийсь момент всі зрозуміють, які прекрасні люди 11 років навчались поруч із вами, отримували оцінки, сиділи за однією партою. Таких уже не зустрінеш…

ІІ. Ну ось, здається, і все. Школу закінчено. Уроків більше ніколи не буде…

І. Дивне все таки слово “ніколи”. Все буде: інститут, сім’я, діти, робота, а ось школи … вже не буде – і дитинства також не буде.

ІІ. Дитинство минуло. Воно відходило по краплині, тихо й непомітно, з першими літерами на дошці, з коротеньким платтячком, з пронизуючими дзвінками, які дорожчі за всі теореми на світі, зі знайомим, звичним голосом першої вчительки.

І. Пам’ятайте її завжди. Вона, як мама і тато, - єдина і неповторна, тому що – перша. Це до вас, шановна _________________ звернено зараз вдячні погляди ваших дітей. Подивіться, які вони красиві і зовсім дорослі.

 

ІІ. Шановна, _______________,

Ви їх старанно розуму навчали

Виховували так, як лиш могли.

Батьків частенько в школу викликали

Й від них самих у захваті були.

 

І. Цього їм не забути вже ніколи.

Та й Вам їх, мабуть, не забути

Скажіть же їм своє останнє слово,

Благословіть у самостійну путь.

ІІ. Слово для привітання надається першому вчителю наших випускників ________________________________________________.

( Виступ першого вчителя)

 

Випускник

Перший вчитель – найрідніший нам,

Бо маленькі й немічні прийшли ми.

Він радів і плакав з нами сам,

Розумів проблеми всі дитини.

 

Випускниця

Перший вчитель мій,

Слова найкращі – лиш тобі,

Добрі і відверті побажання.

Вдячні ми за все вам у житті.

Вам ці квіти із любов’ю і пошаною.

(Квіти вчительці)

 

І. Світ дитинства – пісня веселкова

 І казкові неповторні сни,

 Перше слово ніжності й любові.

 Перша брунька ранньої весни.

 

ІІ. Сміх і радість, ігри і приколи,

 Ролики, скакалки, шум і гам!

 Висипає на подвір’я  школи

 Дітвора грайлива тут і там.

 

І.На наше свято завітали гості - нинішні господарі країни дитинства, учні 1 класу.

Першокласники

1. Ми прийшли вас привітати

З цим щасливим світлим днем.

Хочемо вам пообіцяти:

Ми на зміну вам ідем.

2. Ви усі такі швиденькі,

І розумні, і меткі.

А були ж, як ми маленькі,

А он виросли які!

3. Ви навчились рахувати

І письмово, і в умі.

Вам не треба калькулятор,

Калькулятор ви самі.

4. Ми вам успіхів бажаємо,

І здоров’я і добра!

Естафету ми приймаємо.

Змінити вас уже пора.

5. Хай радість вам життя дарує,

Щоб посміхались ви весь час.

Хай збудеться завітна мрія,

Щоб ми раділи всі за вас!

(Першокласники дарують випускникам  квіти)

ІІ. Дорогі випускники!

У вашому житті – вагома нині дата,

 І це сьогодні вже незаперечний факт;

 У цей чарівний літній вечір вам вручили

 На зрілість перший, важливий документ.

 

І. Сьогодні отримали ви свідоцтва,

 Із рідної школи пора відлітати,

 Зірки і планети свої відкривайте,

 І власну космічну орбіту шукайте.

 

ІІ. До зірки шлях далекий і тяжкий.

 Та все ж по ньому варто прямувати.

 Лиш власний хліб – солодкий і смачний,

 Хоча його й нелегко здобувати.

 

І. Як довго ви чекали цього свята,

 Здавалось, радості не буде меж,

 І ось прийшло воно, останнє в школі свято,

 Та радості нема, і сміху теж

 

 ІІ. На синіх вікнах райдуга повисла,

 Вона до школи кличе тебе знов.

 Учителю, ви – перша їхня пісня,

 Як пісня птаха з гомінких дібров.

 

 І. Вони пам’ятають   кожне ваше слово,

Дивляться, як ви заходите в клас,

 І дзвонить ранком дзвоник малиново,

 І вчителька стрічає знову вас.

 

ІІ. Слово для привітання надається класному керівникові _________________________________________________________________

 (Виступ класного керівника)

Випускник

Люба __________________,

Нехай Вам життя подарує

Тільки радість, і щастя, і сміх,

Щоб Ви завжди були молодими,

Щоб були ідеалом для всіх.

Випускниця

Назавжди не прощаємося з Вами,

Ми ще зустрінемось, вірте не раз.

То ж всміхніться до нас на прощання

І прийміть оці квіти від нас.

(Квіти кл. керівнику)

 

І. Летять роки, немов пташина зграя

Пливуть роки потоком бурних рік

І мчать вони у даль веселими вітрами,

Біжать мільйонами стежинок і доріг

 

ІІ. Як хочеться сказати: юність, зупинись!

Постій хвилинку, не спіши в дорогу!

А ти біжиш, пливеш і мчиш кудись,

Все далі від батьківського порогу

 

І.  У кожного з нас єсть щось найрідніше, наймиліше, що робить нас по справжньому щасливими.  Якщо є щось святе на землі, то це батько і

мати. І батькова хата, і мамине слово, і стежка, по якій вони ходять. Це два найдорожчих і найтепліших слова, дві людини, які розділяють із вами гіркоту невдач і щасливі хвилини радощів, віддають вам тепло свого серця. Любіть їх, своїх рідних, будьте гідними їх, дайте їм можливість пишатися вами, щоб передчасні зморшки не лягли на їх обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас.

ІІ. Мама  і  тато!

Любі випускники! Погляньте в очі своїх батьків. В  їх  погляді  ніколи  не  буває  ні  фальші, ні лукавості, ні  хитрування.  Їх  очі, дивлячись  на  вас, дітей, освітлені  живим  сяйвом. Вони світяться любов’ю до вас,   випромінюють  щирість, добро, доброзичливість, навіть  тоді, коли  мама чи  тато  гніваються. Чекають  найдорожчих  слів  випускники  від  найрідніших  їм  людей -  батьків. Ці  слова  сьогодні  особливо  вагомі  і  щирі. Послухайте своїх найрідніших людей.  То  ж  від  усіх  батьків  до  випускників  звертається__________________________________

(Виступ батьків) 

 

Випускник

  Матусю рідненька, найкраща й єдина!

  Щоб ти не хилилась ніколи в журбі

 І сонце, і зорі, і даль журавлину

 Я щедро сьогодні дарую тобі.

 І в осінь, і взимку, весною і влітку,

 Щоб щастя й здоров’я у тебе було.

 Уклін тобі, рідна матусю-лебідко,

 За молодість нашу, за ласку й тепло

Випускниця

Мої рідненькі, вам низький уклін

За ваші пильні і ласкаві очі,

За той казковий й неповторний часу плин,

За ті недоспані в турботах ночі.

 

Випускник

Проведи мене, мамо, будь ласка,

Проведи до воріт.

Хай простелиться доля, мов казка,

Мені, рідна, услід.

Відгородить вона мене всюди

Від нещасть і біди.

Проведи, мене, мамо, між люди,

В білий світ проведи.

Рідна мамо, подай мені руку,

Я у танці тебе поведу.

Попрощаємось разом з дитинством,

Вдячним серцем до ніг припаду.

 

(Дарують батькам квіти і запрошують на танець)

 

І. Скільки ти танцював,

Але згадай: хоч раз

Ти коли-небудь запрошував

Свою маму на вальс?

Багато вальсів лунало,

Пролітало над нею,

Але схилялась вона

Над колискою твоєю.

 

ІІ. Хай пливе над землею

Мамин вальс… мамин вальс…

А роки, що пройшли,

Хай гукнуть їх вдалі журавлі.

Вальс над мамою пливе,

І на всій землі

Немає людини  в цей час

Щасливішої  за її.

 

(Вальс з батьками)

 

І.У минулому  залишились уроки,
Щоденники, екзамени, дзвінки,
 були у школі цілих 11 років!
Усе скінчилось - вже випускники.

ІІ. Останній день дитинства в школі,

А завтра жде доросле вас життя.

Крізь всі роки ви збережете казкові

Дитинства вашого такі дзвінкі літа

І. Ось  і  стоїте  ви, дорогі випускники, на  порозі  школи між  двох  світів, між різних  берегів. Десь   за  цим шкільним  порогом  лежать дороги  дальні  у  світ ваших  мрій  і  сподівань.

 

ІІ. Хвилини  прощання  зі  школою. Важкі  і  радісні, хвилюючі  і  загадкові. Що  відчувають  наші  випускники?

Вам  слово, дорогі  наші  випускники

 

Випускники

1.Як швидко шкільні роки пролетіли,

Неначе вчора ми були такі малі.

За те, що нас любили й розуміли, -

 Спасибі дорогі учителі!

 

2. Тепер уже прийшла пора прощання,

І ми сьогодні трішечки сумні.

За наше виховання і навчання,

 Спасибі дорогі учителі!

3. Затихнуть пісні. І почнеться урок.
Урок, на який не подзвонить дзвінок.
За парти не сядемо так, як завжди,
Учитель з журналом не ввійде сюди.

4. Учителько наша! Не будете там
П’ятірок і двійок ви ставити нам.
Із того уроку не можна втекти,
Й погану оцінку не виправиш ти.

5. Перерв і канікул у ньому нема,
Хоч може минути там літо й зима.
Й не сорок п’ять він триває хвилин,
А довгі роки не вгава його плин.
Урок цей для тебе – ти твердо затям –
І перший, й останній, – він зветься життям.

6. Як швидко минули за партами роки і дні.
У пролісках синіх всміхаються далі ясні.
То юність, мій друже,
вклонилась тобі і мені,
І кличуть в дорогу нас стежки нові.

7. Тож пробачте сьогодні за все!
Жарти, витівки наші невдалі,
Нас життя вже на крилах несе
В невідомі, незвідані далі

8. Ось і відліт із рідного гнізда,
В якому ми учились і зростали.
Де нас добру і розуму навчили,
Де нас зустріла юність золота.

9. Не старійте, вчителі, ніколи,
Молодість вам більше до лиця.
Вас веде щораночку до школи
Яворина стежка без кінця.

10. Дорогі ви наші вчителі!
З вами нам було цікаво жити.
Наш уклін вам, любі, до землі
Й ці прекрасні і яскраві квіти

(Квіти вчителям)

І. Ось і скінчилось дитинство –

Прекрасна, щаслива пора.

Ще полум’я б’є променисто,

Та ніч випускна дорога.

 Сьогодні останній день разом,

Кружляє зажурено вальс

Майбутнє блакитним топазом,

Стрічає одинадцятий клас

 

 ІІ.  Ой, куди світанок дня покличе,

 Поведе куди він завтра вас?

І щемить чекання на обличчі,

І звучить шкільний прощальний вальс…

 

І. Пролине вечір цей, настане новий ранок,

Незвідані шляхи чекають завтра вас,

Та поки що хай музика лунає

І вас кружляє легкокрилий вальс.

(Випускники танцюють прощальний шкільний вальс)

 

ІІ. Ви завтра зустрінете сонечко красне,

Нехай ваш світанок буде ясним,

Росою умитим, свіжим і чистим,

В доросле життя ви рушаєте з ним.

 

І. І новий день уже горить світанком,

І в путь-дорогу кличе вас,

І обіймає музика прощальна

Випускний одинадцятий клас.

 

ІІ. Існує в народі повір’я, що велика дорога розпочинається з першого кроку, а коли іде дощ, то це на удачу. Тож нехай ваш перший крок буде вдалим і щасливим, і хай вас намочить срібний дощ.

(Випускники підкидають над собою монети)

І.  Дорогі випускники! Зараз у вас настає ота хвилина, яку можна сприймати як межу між дитинством і дорослим життям. Ви підете в це життя шляхами, які наворожила вам доля. За добрим слов'янським звичаєм, всім, хто вирушає в дорогу, стелять на удачу рушник, щоб шлях був чистим, гарним і квітучим, як оті рушники. А розстелять ці рушники перед своїми дітьми материнські руки, найтепліші, найдобріші, найрідніші.

           Рушник – на щастя  й долю оберіг,

 Прийміть в дарунок від своєї мами,

 Щоб він завжди вас у путі беріг

 Й вертав додому рідними стежками.

(Матері стелять рушник)

 

Випускник

Нехай наше завтра веселкою квітне,

І світла доволі в нім буде нехай.

Подай мені руку, юність крилата,

Зі мною у завтра сміливо рушай!

 

ІІ. Нехай вам небо безхмарно сміється,

Нехай вам все у житті удається.

Бажаємо щастя на кожній стежині,

Вірних друзів завжди на путі.

І хай усе, що потрібно людині,

Супутником буде у вашім житті!

 

І. У добру путь, дорогі випускники!

(Звучить музика. Випускники, наступаючи на розстелений рушник, спускаються зі сцени)