На крилах прощального вальсу

Ведучий:
Непрохана сльозина у зіницях,

В душі із смутком радість обнялись.

Випускники сьогодні, як годиться

З дитинством попрощатися зійшлись.

Ведуча:
Як хочеться сказати: Зупинись!
Постій хвилинку не спіши в дорогу!
А ти біжиш, пливеш і мчиш кудись,
Все далі від батьківського порогу.

Ведучий:  З давніх - давен люди піднімали голову, спрямовуючи свій погляд на зоряне небо. Он Велика Ведмедиця, он Чумацький шлях, а он полетіла в небесній глибині комета, вітаючи нас вогненним хвостом. 

Ведуча: А он загорілася нова зірочка. Вона така маленька, не смілива ще… 

Ведучий: В народі кажуть: Загорілись на небі зірочки, то в родинах з’явились діточки 

Ведуча:  Так-так ! Саме народження дитини віщують зорі. 

Ведучий : Рік 1999… В родинах щасливих українців з’явилися маленькі хлопчики і дівчатка. 

Ведуча: Батьки довго радилися: яке ім’я подарувати своїм зірочкам? 

Ведучий: І ось рік 2016.Маленькі зірочки перетворились у яскраві і прекрасні зорі… 

Ведуча: Які за хвилину з’являться на цій сцені. 

Ведучий:  11 клас : оптимісти і жартівники, хлопці давно переросли свого класного керівника Лакіш Руслану Петрівну, яка навчила їх самостійності та відповідальності, якостям, необхідним сучасним чоловікам та жінкам.

Ведуча:  Філевич Марія Степанівна завжди приходила на допомогу у скрутні  хвилини життя, допомагала доброю порадою, навчила учнів співчувати, мріяти.

Ведучий : Зустрічаймо наших педагогів: Лакіш Руслану Петрівну та Філевич Марію Степанівну.
Ведуча:
Дорослими вже стали наші учні
Їх повноліття і тріумфу час настав
Тож просимо випускників востаннє
Зайти у цей святковий рідний зал!
Ведучий : 

Для них останній дзвоник продзвенів  завзято 
Державна атестація здана. 
Випускників запрошуєм  на свято, 
Хай пролунають їхні імена.

Ведуча:

 Ідуть, ідуть в юрбі випускники, 
Дорога їм встеляється квітками, 
Сьогодні ці дівчата й юнаки 
Ідуть в життя незнаними стежками. 

Ведучий:Зустрічаймо наших випускників оплесками.

( Оголошуються імена випускників)

(Батьки піднімають вгору рушники, під якими проходять випускники. Починає звучати мелодія  пісні «Наша шкільна країна»,  виходять випускники)

Ведучий:

Тепер належить їм майбутнє України

І їм долати сходинки життя,

Вони – надія наша, наша зміна,

Вони – це наше світле майбуття.

Ведуча: 
Слава нашій Україні!
Невмируща слава.
Стійте, в цю хвилину 
Лине Гімн держави.

Ведучий: Урочистий вечір, присвячений   випуску 2016-го року оголошується відкритим.

(Звучить гімн України)

Ведучий:

Директор має бути мудрецем, читцем, співачкою та ще й поетом, 
Щоб керувати школою, та ще виховувати всіх авторитетом.
Директор завжди знає, що і як
Чому у Тані настрій геть змінився,

А Любчик знову розлінився.
Директор добре знає свій урок, і відповідь дає на всі питання
Він навчає нас за кроком крок, даючи все нові й нові завдання.

Ведуча: 10 юнаків  і 9 дівчат, вранці розлетяться у різні куточки країни, а можливо, і за її межі. Та зараз вони ще тут, біля нас. І, користуючись цією нагодою, я передаю слово людині, яка чи не найбільшу  частку свого життя приділяє справам школярів. Це – директор нашої школи…..

Ведуча:

Очікуванням кожне серце б'ється,

Надії вогник ще в очах не згас,

Директорові слово надається,

сьогодні з радістю вітає вас.
Ведучий: Право відкрити двері в самостійне життя і  дати напутні слова надаємо директору школи Зигмунд Ользі Степанівні.

Ведуча: Шановна Ольга Степанівна, запрошуємо Вас до слова.

Ведучий:

 Вже юність жагуча чекає на старт,

Сьогодні ж - дитинство вруча атестат!

У тім атестаті стоять не оцінки,

У нім - ваші мрії дитячі і вчинки,

В нім - підсумок перший початку життя -

Дитинства - в яке вже нема вороття.

( пісня « Зачекай дитинство» )

Випускник: Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей вечір, про завтрашню свободу, а тепер не віриться.

Випускник: І так  чомусь сумно... і тривожно. Як складеться наше життя далі?

Випускник:  У  школі все простіше — уроки, атестації  і заповітна мрія  - атестат.

Випускник: До речі, а де мій атестат адже це проїзний квиток з Країни дитинства в Країну Юності. Нам  треба пильнувати, щоб не дай бог ніде не загубити його на нашому вокзалі прощання.

Випускник: Та ти що,  ми стільки років трудилися, щоб його нарешті отримати, а тобі в голову такі страшні думки лізуть. І не думай про таке..

Випускник:

А час летить від вечора до рання —

В минуле вже немає вороття.

Наш поїзд мчить із станції «Навчання»

На станцію  «Дорослого життя».

Випускник:

А щоб нам на шляху не червоніти,

І мати для проїзду документ,

Нам незабаром  атестати вручать  —

Найголовніший проїзний білет!

Ведуча:

 Дорогі випускники! 
У вашому житті – вагома нині дата, 
І це сьогодні вже незаперечний факт; 
У цей чарівний  вечір вам вручають 
На зрілість перший, власний атестат. 

Ведучий:  Слово для зачитання наказу про випуск учнів 11-го класу зі школи надається заступнику директора з навчально-виховної роботи Сачок Ольга Сергіївна. До вручення атестатів про повну загальну середню освіту запрошується директор школи Зигмунд Ольга Степанівна.
                                       (Заступник читає наказ. Директор вручає атестати) 

Ведуча:

 Промайнули літа, мов хмаринка за обрій далекий, 
І до школи стежина протоптана вся  вже  вкінець, 
У руках – атестат – твоя праця сумлінна й нелегка. 
Атестат – твоїй праці лавровий вінець. 
Ведучий: 

Сьогодні отримали ви атестати, 
Із рідної школи пора відлітати, 
Зірки і планети свої відкривайте, 
І власну космічну орбіту шукайте. 

Хлопчик.

От щастить випускникам,

Добре, що й казати!

Вже не будуть їх за двійку дома лупцювати.

Їм не треба за спиною портфелі носити,

Щовечора три години уроки учити,

Не примусить їх ніхто писать реферати,

Безтурботно будуть жити, до обіду спати.

Ну, а в нас що за життя – справжнісінькі муки,

Стер я зуби вже давно об граніт науки.

Дівчинка.

В них роботи після школи – непочатий край,

Тож своє дитинство, друже, ти не підганяй.

Треба їм п’ять довгих років у вишах учитись,

Дівчаткам встигнути заміж вийти,

Хлопцям – оженитись.

І про дім, і про зарплату треба ще подбати,

Як народиться дитина – ночами не спати.

Потім виросте дитина, будуть батько й мати

Думу думати – де грошей на інститут взяти?

Хлопчик.

Ти мене так не лякай!

Це ж складні завдання!

Краще буду вже ходити

В школу на навчання!

Дівчинка.

Бажаєм вам в житті іти сміливо,

Бажаєм щастя кожному знайти!

Хай здійсниться , що кожному хотілось.

В дорогу, старший друг,

Щасливої путі!

Ведуча: 
Я щойно за кулісами знайшла записку і вважаю, що всі її повинні послухати
Ми, що нижче підписалися батьки сьогоднішніх випускників школи видаємо розписку школі в тому, що ми дійсно отримуємо в 2016-му році назад своїх дітей, зданих в школу в 2005 році, на тимчасове зберігання, виховання і навчання. Претензій до школи немає, але є подяки і вельми великі! Батьківський комітет з приймання дітей назад відзначає лише одну проблему: ми здавали на зберігання дітей мілкоформатних, а отримуємо назад — великогабаритних, а їх значно складніше прогодувати, взути, одягнути і дати подальшу освіту!
Але тим не менш, дивлячись на задоволені, красиві і натхненні обличчя дітей, ми сподіваємося на те, що отримані в школі знання, наші діти скоро віддадуть на благо суспільства, а суспільство від цих благ, дивись, щось виділить і батькам …
За це  дякуємо і підписуємося: Мами, тата, дядьки, тітки, дідусі, бабусі випускників 2016-го року.
Батьківський комітет з приймання дітей назад

Ведучий: 
Багато було вчителів у наших випускників, різні предмети вони викладали. Але всі вони робили одну велику неоціненну справу: плекали безтурботне дитинство, готували їх до великих звершень натхненного щасливого життя.
Ведуча:
Учителі – мудрі порадники і вірні друзі, терпеливі наставники і надійні захисники…Сьогодні зі словами пошани і подяки та з найкращими побажаннями звертаються до вас ваші  учні. 

Випускник.

Ось і настала хвилююча мить прощання зі шкільною родиною. І сьогодні, можливо, як ніколи, ми відчули, що школа – це наш рідний дім, адже тут ми провели найкращі роки дитинства і юності. Як не хочеться залишати ці рідні стіни, але незвідана даль кличе нас , і ми вдячні всім, хто прийшов провести нас у далеку дорогу, яка називається дорослим життям. Ми із сумом озираємося на прожиті шкільні роки, бо вони ніколи не повторяться.

Випускник.

Школа подарувала нам і перше кохання, і вірних друзів, і радість пізнання того, що створено людським розумом. А ще подарувала нам хвилини спілкування з добрими і мудрими людьми – із нашими вчителями.

Випускник.

Дорогі вчителі, ми ніколи не забудемо ваших імен, ваших звичок, вашої великої науки. Минають літа, але навіть через багато літ ми із вдячністю згадуватимемо про вас. Навіть не віриться, що 1 вересня ми не зустрінемося на урочистій лінійці, не нам Руслана Петрівна і Марія Степанівна скаже привітне слово, не для нас пролунає перший дзвоник у новому навчальному році. Та де б ми не були у той день, ми подумки будемо разом із вами. Адже ви зробили для нас найцінніше – дали нам міцні і надійні крила, на яких ми впевнено линемо кожен у своє майбутнє.

Випускник.

Від будня до будня, від свята до свята
Знання і серця ви нам дарували.
Ви — наші долі, ви — наші злети,
Ви нас лише доброму вперто навчали.
Випускник.

1.Любі ви наші, а чим же віддячимо?
2.Тим, що ми є.
3.І тим, що ми значимо.
1.Тим, що ми будемо.
2.Тим, що ми створимо.
3.Тим, що збудуємо.
1.Тим, що засіємо.
2.Нивою тою, яку ми розоремо.
3.Тим, що в житті ми своєму зуміємо.
Випускник 1.Здоров’я вам від Бога й від роси!
Високого польоту – думці, мрії!
І щедрої, душевної краси!
Любові щирої, і Віри, і Надії!

Випускник2.Сплітайте славних успіхів вінець!
Започаткуйте гарні, добрі справи!
Несіть, як факел, полум’я сердець!
Во ім’я учнів, школи і держави!

Випускник3. Усі шкільні працівники і вчителі,
Прийміть уклін наш до землі,
Як часточки наших сердець,
З любові квітів вам вінець.

Випускник 4. І в день такий урочистий, святковий 
Дозвольте Вашу працю вшанувати, 
І квіти всі принесені сьогодні, 
Від всього серця Вам подарувати. 

( вручення квітів)

Ведуча: 17, 18 чи 20 років тому зустрілися Він і Вона, поєднавши свої долі, щоб сьогодні ви стали випускниками. Як добре, що вони все-таки зустрілися у життєвому морі, знайшовши за сивими туманами берег своєї любові, що звили затишне гніздечко і зрозуміли, що для цілковитого щастя у ньому має бути ще й пташеня. І ось настав той день, коли на руках молодих і вродливих мам з’явились маленькі рожеві та блакитні згорточки, які кліпали оченятами і голосно плакали. А мами і тата ніжно торкалися теплої дитячої щоки і наспівували колискові.

Ведучий: День за днем минали у щоденних клопотах і турботах: перший зубчик, перші кроки, перше слово… А було і так, що здавалося, не було виходу, коли ви сиділи довгими ночами біля ліжечка хворої дитини і шепотіли: « Господи, допоможи!». І Господь чув ваші молитви. Ваше дитя росло, піднімалось і тягнулось до сонечка, як та квіточка.

Ведуча:

А скільки разів, коли ви засинали

І усміхалися в солодкім сні,

Ночами  мами довго вишивали

Вам рушники на білім полотні.

З любов’ю вишивали і молились Богу,

Не раз сльоза котилась на нитки

Сьогодні матері благословляючи  в дорогу

Прослали вам на щастя рушники.

Той рушник, заквітчаний півнями,

Щоб вас від зла й біди оберігав,

давав наснагу і повів з піснями,

до рідної світлиці повертав .

Хай рушниками – оберегами

Життєвий ваш проляже шлях!

Нехай біжить він не по тернах

А по квітуючих полях. 

( пісня про рушник)

Ведучий:

А ви, матусі не журіться,

На славу й честь благословіть синів.

І будьте певні, весело всміхніться,

І доньок ви своїх благословіть.

Випускник.

Рідна матусю! В далеку дорогу

Діти твої вирушають сьогодні.

Дай нам на щастя свою настанову,

Усмішки сяйво і теплі долоні!

( Виходять батьки )

Дитино моя, не  забудь  ту  домівку,

Де  в  радості  з  батьком  зростили  тебе,

Кохали, плекали, як  ніжную  квітку,

Хай  Ангел  хранитель  тебе  вбереже.

  І  де б  не  була  ти  , в  якій стороні,

            Дорогу  додому неси ти  в  собі.

            Батьки  своїх  діток  завжди  будуть ждать

             Хоч  їм  і  настала  пора  відлітать.

 

А тепер, як велить народний звичай, ми хочемо благословити Вас у далеку життєву дорогу!

( мама посіває дітей, тато дає цілувати ікону,а третя читає вірш-побажання)

Дорогі наші діточки!

Сиплемо на вас жито,

щоб добре було вам жити,

Сиплемо ще й овес,

щоб вами пишався рід наш увесь.

Ще й хміль і квіти, щоб ви були

 щасливі, наші діти.

Будьте ж багаті, як земля,

а щасливі, як весна.

Частіше прилітайте до шкільного

і батьківського гнізда.

Мати:
Все здолати потрібно вам буде не раз,
Не впадайте у відчай, боріться!
Йдіть сміливо ! У добрий вам, діточки, час!
Мрія кожного з вас – хай здійсниться.

Батько: 
Нехай же вас Господь благословляє
У світлу путь на добрії діла.
На вірну стежку завжди наставляє,
Щоб доля вам щасливою була.

Ведуча:

У  сім’ях в нас   хвилюючий дебют,

Бо діти вже в життя доросле йдуть.

Отож прийшли сьогодні проводжати

Їх всі:братики, сестрички,дідусі й бабусі, мами й тата.

( вступ братиків і сестричок)

1. Нелегким для нас був рік, є про що згадати,

Як учила вся сім’я тести разом з братом.

Добре, що вже все позаду – час відпочивати,

Та у мами новий клопіт – треба поступати!

2. Я теж похвалюся: моя сестра Богданна

Не тільки красуня, ще й розумниця велика!

Ось подивіться – це вам не жарти,

Такою сестрою пишатися варто!

3. Й моя сестричка нині школу закінчила

І всі фінанси в свої руки захопила.

Ой, плакали всі грошики, які ми назбирали,

Мені з них на морозиво лиш тільки перепало!

4. В мене брат – найкращий в світі!

Нехай заздрять люди,

Бо не соромно з таким прогулятись всюди.

Та шкода, на мене в брата часу небагато,

Бо у нього в голові вже інші дівчата!

5. Сьогодні в цей святковий день

Ми хочем привітати

Своїх сестричок і братів

І щиро побажати:

Щоб все, що задумали,

Вам у житті збулося.

Й сім’ю свою прославити

Іще не раз вдалося!

А батькам своїм ми хочем теж пораду дати,

Що дитяточко своє треба в ВУЗ  прилаштувати.

Випускник 1. Рідна матусю! 
Я додав сивини у волосся твоє. 
І не раз спричиняв тобі болі. 
Ти сьогодні прийми покаяння моє. 
Побажай мені доброї долі. 

Випускник 2. Батьку рідний, ти мужній і сильний завжди, 
Про це знають всі близькі нам люди, 
Ти матусю мою від біди бережи, 
Хай родина щасливою буде. 

Випускник 3. А зозуля кує і рахує вам роки, 
Я рахую їх теж, як стою в самоті. 
Я цілую, бабусю, твої стомлені руки, 
Я вклоняюся низько твоїх доброті. 

Випускник 4. Сивочолий дідусь і глава нашого роду! 
Ти навчив розуміти і зло, і добро. 
Де не буду – до тебе прийду на пораду, 
Знайду вірну стежину, як би там не було.

(пісня « Батьки мої»)

Випускник: Промайне, як мить наше свято, і всі ми розлетимося з рідних гніздечок, де мов ті невтомні пташки, нас доглядали, ростили, навчали наші рідні матусі й татусі, бабусі й дідусі. Ми безмежно вдячні вам  за турботу, за працю, за ласку. Без вас ми не змогли б досягти успіхів.

Діалог сина й матері

Син.

Матусю рідна, я лише ступаю

На цей важкий, тернистий шлях життя,

В усьому тільки добре помічаю,

А кажуть, вистачає в світі зла?

Мати.

А світ розпочинається з любові,

Як день зі світанкової зорі.

Коли пречисті, рідні колискові

Співають невсипущі матері.

І долю вам хрещато вишивають

Піснями, що тепліших не знайти.

І денно й ночно в Господа благають

Вас від страждань і горя берегти.

Син.

А світ мережаний то цвітом, то снігами.

А в світонька такі шляхи круті

Мати.

І між його вітрами й міражами

Ви осягнете істини святі.

Не нарікай на труднощі даремно,

Не підкоряйся млявості імли...

Син.

Коли ж навколо стане раптом темно?

Мати.

У грудях сонечко любові засвіти.

Для себе, для родини й України

Пильнуй вогонь добра від зла і марноти.

Бо ти на світі білому - Людина,

Бо в світі трудному світильник Божий - ти.

У цій шаленій чорно-білій січі

Крізь болісні і радісні літа

Несім любові промені одвічні -

Хай торжествують світло й доброта!

Випускник: Залишають роки пам'ять на чолі,

Час нестримний в очі загляда.

А для тебе, мамо, вічно ми малі,

Як для нас ти, мамо, вічно молода.

Знають найщиріші золоті слова

Найніжніші в світі мамині вуста.

Випускник: Моя матуся... Боже милий!     

Лиш з нею я така щаслива.

Вона мене так розуміє,

Завжди пораду дати вміє.

Розрадить мама, як сумна,

Коли в очах моїх сльоза

І коли серце мовчки плаче...

Моя матуся все те бачить.

Мене втішає її ласка,

І вся вона, немовби казка...

За неї я молюсь щодня.

Бо що без неї в світі я?

Випускник: Матусю рідненька! Дивлюсь тобі в очі

І бачу тебе ще таку молоду...

   Маленькою була — не спала ти ночі,   

   Для мене молила ти долю ясну.  

   О, скільки вже весен відтоді минуло! 

   І скільки усього було наяву!..

Я казки твоєї зовсім не забула,

І нею я досі, матусю, живу. 

Випускник: Материнське серце горе закрива,

                     Материнське серце щастя приверта.

Спасибі батькам за щирість і ласку,

За доброту і щедрість, за зоряну казку,

За витримку вашу, за батьківське слово.

До вас ми звертаємось знову і знову.

(пісня «Мамо, мамочко»)

Випускник: Ми до татів звертаєм своє слово

Колись до школи нас ви привели

Навчатись заставляли знову й знову

Любити школу й наших вчителів.

Випускник: 
Дорогий тату, не сумуй, я про тебе ніколи не забуду. Батько - голова сім'ї, сила і гордість. Вони все вміють, все можуть - руки наших татусів. Вони підставляють свої сильні плечі, коли в нас біда. Тепло батьківської любові зігріває нас в самі люті морози і заметілі. Низький уклін вам за це. 
/випускники роблять низький уклін/ 
Випускник : 
Дорогі наші тати,Ваші очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлася тривога. Бо попереду ще стільки випробувань у ваших дітей . Ми любимо вас , і будемо завжди гідними вас, що б ви завжди пишались нами! 

( Пісня про тата)

Ведуча: 

 Ну що ж, в добру путь, розправляйте вітрила

 Й готові до злету свої юні крила,

 Й рушайте в дорогу, в своє майбуття,

 Будуйте прекрасне і світле життя,

 Творіть власну долю, плекайте, дерзайте!

 Та де б не були, ви завжди  пам’ятайте,

 Що люблять і вічно вас будуть чекати

 З дитинства дві постаті - мама і тато.

Випускниця:  Я на вальс  вас тато запрошую,

                      Хай помчить він усіх до зірок.

                      Закружляє хмільною порошею.

                      Наші руки сплете у вінок.

Випускник: Рідна мамо, подай мені руку,

Я у танці тебе поведу.

Попрощаємось разом з дитинством,

Вдячним серцем до ніг припаду.

Ведучий. А зараз, як ви вже здогадались, наш традиційний "Мамин вальс".

Ведуча: Травень 2016 року. І ось настав він, цей день – день прощання зі школою. Попереду – незвідана даль. Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка.

( Під мелодію) Маленькі, затишні куточки нашої пам’яті. Такі близькі і рідні, звичні і привітні. Місця, де кожен може відпочити душею. Так, саме тут, у непримітних двориках нашого життя ми відчуваємо себе надзвичайно комфортно. І це не дивно, адже вони є колискою казкової країни, де всі мрії – це реальність.

Ведучий: Саме тут ми можемо заховатися від буденних тривог, захиститися від шквалів зустрічних вітрів. Цей чудовий шкільний дворик зберігає краплини за краплиною найдорогоцінніші події життя багатьох поколінь. І, скільки б не минуло років, жоден із нас не в змозі викреслити зі своєї пам’яті ці місця, що об’єднують багатьох. Ми можемо називати їх по-різному: берег дитинства, храм науки, країна дитячих мрій, але все втілюється в єдиному понятті – рідна школа.

Ведуча: Прощальний бал, пора цвітіння,

             А ви, мов лебеді, на нім,

             Це- зрілість ваша, це- змужніння

             Вам далі йти уже самим.

 

Ведучий: Тож куди світанок вас покличе,

                Поведе куди він завтра вас?

                І щемить чекання на обличчях,

                І звучить шкільний прощальний вальс.

Випускник: Сьогодні нам лягли дороги дальні

І мерехтять зірки, і вабить висота,

У школі вальс одлунює останній,

Над залою окрилено зліта.

 

Випускник: Цей вечір одцвіте, і ніч пройде,

Устане світанок за обрієм дальнім.

Засвітить веселку проміння ясне

Для мене й для тебе цей вечір прощальний.

Випускник: Кружляє світ, хвилює і підносить

І наближа щасливу нашу мить,

Твоє «Люблю», не вимовлене досі,

У вальсі цім прощальнім прозвучить.

Випускник: Сьогодні ми зі світлою печаллю

Переступаємо шкільний поріг.

Хай буде нам чарівний вальс прощальний

Провісником незвіданих доріг.

Ведучий: Прощальний вальс… Скільки в ньому спогадів, мрій, сподівань, радості і смутку, світлої печалі… Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу! Зараз пролунає прощальний вальс для наших випускників. Світанкова зоря покличе їх у незвідані далі, різнобарв’я життя, на працю і радість.

( Випускники танцюють вальс )

Ведуча: У  цю хвилюючу мить випускники згадують минуле, живуть сучасним і мріють про майбутнє.

Ведучий: Сьогодні ви прощаєтеся зі своїм класом, але ми віримо,  ви назавжди залишитесь однією командою, бо не буде у вашому житті людей, яких би ви знали краще, яким  би ви змогли довірити більше.

Ведуча: Сьогодні ви ще учні, а завтра вам розгорне свої обійми блакить неосяжного дорослого життя.

Ведучий: Тож сміливо прямуйте до нього із чистим серцем, високими думками, сміливо зустрічайте майбутнє. Ви є частинками душі кожного педагога. Хай із вами будуть завжди віра і оптимізм, надія на здійснення мрій, а мрії виростають із великої любові до життя.

Ведуча: За добрим звичаєм, щоб майбутнє було до вас прихильним і щасливим, годиться розрізати стрічку, яку тримають вихователька Філевич Марія Степанівна і класний керівник Лакіш Руслана Петрівна, люди що опікувалися вами протягом багатьох років.  А почесне право розрізати цю рожеву стрічку надається директору школи Зигмунд Ользі Степанівні.

( Музика. Стрічка розрізається. Випускники виходять із зали на чолі з директором, вихователем та класним керівником. Під час того, як учні виходять, батьки сиплять їм під ноги пелюстки квітів.)

Ведучий:

Хай, як пісня, лине доля ваша,

І дарує радощі в житті,

Хай здоров’я буде повна чаша.

Все найкраще – в вашім майбутті!

Разом: В добру путь, випускники!