Вірш "Дитина не знає солдата"

*~*~*

Дитина не знає солдата,
Ніколи його і не знала.
Про нього їй тільки у школі
Щось вчителька розповідала.
Дитина солдата не знає,
Та мама недавно казала,
Що він там її захищає,
Щоб тут вона в спокої спала.
Дитина, волосся русяве,
На щастя, не бачила горя.
Та знає: далеко на сході
Обстріляна гнеться тополя.
Дитина і зростом маленька,
І ще невелика роками,
Та б'ється в тривозі серденько,
Прихилиться тихо до мами:
"А як вони й де там ночують?
А в них вихідні дні бувають?
А чим їх у полі харчують?
А з чого солдати стріляють?
Ой, мамо, а наш телевізор
Сьогодні включивсь на новинах.
Їм треба новий тепловізор,
Існує потреба в машинах..
Ой, мамо, а їх кулемети
Пускають повітряні кульки?
А взимку на їхніх наметах
Великі бувають бурульки?.."
Дитина... у кожному вдосі
У неї питання нове:
"Чому ця війна іде досі?
Коли вона клята мине?..
Ой, мамо, а можна малюнок
Я теж намалюю солдату?
А ти мій такий подарунок
Йому обіцяй передати..."
Дітей все на світі хвилює,
Та саме ця точно вже знає:
Вона ТУТ солдату малює,
Солдат ТАМ її захищає.