Хитрющий Миколай.
Оксана Загребельна
Миколай в потрібний час
Завітає і до нас.
Зазирне у шибку він
Та зігріє тепло дім.
Почекає аж до ночі,
Поки всі заснуть охоче.
Ось ступає тихим кроком —
Не збудити б ненароком.
Бачить — дітки мирно сплять,
Тільки носики соплять.
Уві сні їм щось там снилось —
Маля носиком скривилось,
Щось собі пробурмотіло
Й далі спати заходилось.
Миколай злегка нагнувся,
До малечі посміхнувся,
Тихо ковдрочку розправив
І торбинку тут поставив.
Зазирнув, подумав трішки,
Дістав жменьку він горішків,
На столі їх розгорнув
І знов в торбинку зазирнув.
Витяг ще важкі пакунки —
Це малечі подарунки.
Весь рік чемними були...
Баче — добре підросли.
Головою похитав
І мандаринки ще доклав.
Зав'язав свою торбинку
Та й пішов собі з хатинки.
Кожен рік я Миколая
У віконце виглядаю,
Обіцяю мамі й тату
Миколая не проспати
І, коли він буде йти,
Тут його підстерегти.
Та Святий такий хитрющий,
Щойно очі я заплющив,
Прибаюкає, приспить,
Поцілує й зникне вмить.
Я і зараз геть не сплю...
А-а-а-а-а (позіхає)
Та дідуся пе-ре-хи-трю. (Засинає)