Віршована казка про Хліб "Пригоди хлібної сім'ї під Новий рік"

Мішково-Погорілівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

 

 

 

 

 

Казка

«Пригоди хлібної сім`ї під Новий рік»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор:

Катеренюк Тетяна Федорівна

 

 

 

 

 

 

 

2015 рік

Пригоди хлібної сім`ї під Новий рік

Дійові особи:

Дідусь – Хліб Хлібич

Бабуся – Пампушка

Тато – Батон

Мама – Булка

Син – Рогалик

Донька – Плюшечка

 

У одній собі хатині

Жила хлібная родина.

Самий старший – дід, Хліб Хлібич звати,

Цінував його весь рід, вмів пораду мудру дати.

Добра, лагідна й м’яка

Бабця з дідусем жила.

Всіх жаліла, просто душка,

Звали бабцю ту – Пампушка.

Донька гарна в них була,

Звалась просто – Булочка.

За Батона заміж вийшла,

Стала мов та пава – пишна.

Діток двох вони родили:

Донька – Плюшка, син – Рогалик.

Дружно й весело всі жили,

Щастя і достаток мали.

Якось раз під рік Новий,

Коли всі чекають свята,

Донька Плюшка й син малий

Запитали в мами й тата:

• От, цікаво, розкажіть,

Інші як стрічають рік?

• Всі готуються до свята, -

Мовив дітям хлібний тато.

• В домі світиться ялинка,

Дід Мороз несе дарунки,

Стіл готують для гостей,

Але все це … лиш в людей.

• У людей? А хто це, тату?
• Рано вам про це ще знати,

Краще йдіть, не заважайте,

Візьміть книжку, почитайте.

• Як завжди, - сказав Рогалик,
• Знов читай, бо їм все мало.

Брата враз обняла Плюшка

Й прошептала щось на вушко…

• О! Як же я не здогадався, -

Щиро братик здивувався.

• Наш дідусь про всіх все знає,

Швидше йдем, він там дрімає.

До Хліб Хлібича онуки

Враз вмостилися на руки.

Стали вмить його благати

Про ялинку розказати.

• Ця традиція не нова, -

Дід онукам тихо мовив.

• Кожна українська хата

Любить рік Новий стрічати.

Круг ялиночки з вогнями

Діти радують піснями.

Дід Мороз їм всім за це

Подаруночки несе.

А Снігуронька йде в хату

Щастя всім щоб побажати.

Потім діточки спішать

Пшеничкою посівать.

А господарі їм раді,

Бо достаток буде в хаті.

Їм за це дають гостинці,

Гроші й яблука в торбинці.

І цукерки, й мандаринки,

Все, що радує дитинку.

Так хотілося малечі

Все самим оце побачить:

І ялинку, і Снігурку,

І Мороза, й подарунки.

Сил не було в них чекати…

Тихо вибрались із хати…

А на вулиці будинки,

Всі святкові, мов з картинки.

Скрізь мигають ліхтарі

У вікні і у дворі.

Скрізь ялиночки стоять,

Вогники на них горять.

Хлібні дітки розгубились,

Вперше на таке дивились…

Та сестра сказала брату:

• Треба йти в найкращу хату!

І подались навпростець,

Не в будинок, а в дворець!

В двері стукають раденько,

Відкривають їм швиденько.

Вийшла дама, вся із себе

І спитала: - Що вам треба?

• Тьотя добра, Новий рік

Хочем ми у вас зустріть.

Станем ми вам у пригоді,

Хлібні діти ми та й годі.

Будем ми до чаю й просто,

Запросіть лиш нас у гості.

Дама хлібчик відштовхнула:

• Я такого ще не чула,

Щоб у свято, в Новий рік

Їла я якийсь пиріг.

В мене страви з ресторану,

Хліба їсти я не стану!

Тут прибігли до дверей

Донька Натка й син Андрей.

Хліб побачили й скривились:

• Фе, ще цим ми не давились…

В нас є скільки шоколаду,

Що нам хліба геть не нада.

І, стрибаючи до стелі,

Виштовхали хліб за двері…

Як же прикро, як досадно,

Чом же люди такі жадні?

Плачуть діточки, ридають,

Що робити вже й не знають…

Раптом…

Чують голос вдалині:

• Діточки мої малі…
• Що це? Хто це? Знову жінка?

Ні, не треба, - й плачуть гірко.

• Люди злі, ми зрозуміли,

Ми ж лиш свята захотіли.

Жінка гладить їх, втішає.

• Хто образив вас? – питає.

Люди всякії бувають,

Добрих більше, всі це знають.

Ну, а тих хто хліб кидає

Справедливо Бог карає.

Хлібом гордувати гріх,

Буде їм вже не до втіх.

Зрозуміли брат з сестрою:

Серце в тьоті з добротою.

І спитали: - Як вас звати,

Добра ви, як наша мати.

• Звать мене тітка Олена,

Хлібні дітки є й у мене.

Всі живуть у дружнім роді,

На Гмирьова, на заводі.

Є там й дядько Горожанин,

Й Калачі, і пан Стаханов.

І Елітний, й Паляниця,

Й Губернатор, як годиться.

Ще багато, що й казати,

Краще всіх їх показати.

• Свято є біля ялини

В тої хлібної родини?

• Ну, а як же, є звичайно!
• Йдем тоді до вас негайно.

Довго в дружнім хороводі

Святкували на заводі.

І не знали діти зроду –

Хліба більше, ніж народу.

З добрих рук людських той хліб

Йде до столу на обід.

І несе у кожну хату

Мир й достаток всім на свято.

І щасливі хлібні діти,

Як же їм тут не радіти!

Чи то в шутку, чи всерйоз

Прибув в санях Дід Мороз,

У Снігурки шубка синя,

Подарунків повна скриня.

І ялиночка струнка

Всіх до танцю заклика.

Раптом…

Хтось обняв дітей за плечі.

• Ей, просніться вже, малеча,

Йдіть до столу, досить спати,

Новий рік пора стрічати.

• Мамо? А де всі? Тьотя Олена?
• Де ялиночка зелена?

Мовчки діти за стіл сіли,

Що це сон був, зрозуміли.

Один одного вітали,

Потім просто розмовляли.

Тут бабуся запитала:

• Чи ви чули, чи ви знали,

Що з будинку, що навпроти

Все майно своє господар

В дитбудинок передав,

А дівицю геть прогнав.

• Так і треба, - дід вмішався.
• Вчить потрібно, хто зазнався,

Зла і жадна була дівка…

Діти знали, хто ця жінка.

• Що задумалися, діти?

Йдіть дарунки розбирати.

Вряд лежало  п’ять пакунків,

П’ять чудових подарунків.

Від бабусі, мами й тата,

І від дідуся, хто ж п’ятий?

 В п’ятому лежало фото,

Вся родина хлібзавода…

Сльози радості котились,

Значить все це не приснилось!

• Це все правда, - шепта на вушко

Братові сестра Пампушка.

• Це все правда, - каже й братик

Й зазира у очі радо.

• Зрозумів усе тепер я,

Тітонька Олена – ФЕЯ!