Віртуальна подорож "Пам'ятаємо минуле заради майбутнього"

Віртуальна подорож « Пам’ятаємо минуле заради майбутнього»Мета проведення: розширити й поглибити знання дітей про пам’ятники історії і мистецтва рідного міста Барвінкового; утверджувати у свідомості й почуттях здобувачів патріотичних цінностей; виховувати повагу до культурного та історичного минулого України, любов до рідного краю. Роботу підготувала вчитель початкових класів І-Іванівського ліцею Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської областіРезнікова Маргарита Іванівна

Дякую за увагу!

Знання історії рідного міста – справжня окраса громадянина. Якщо людина не цікавиться рідною стороною, не вдосконалює свої знання, то вона не живе, а просто існує. Великим історичним надбанням і символом є пам’ятники, які розміщені на території нашого району і стоять вони, як вартові нашої історії, як вартові біля братських могил полеглих радянських воїнів в роки Великої Вітчизняної війни та інших видатних людей нашої сучасності. У районі 46 пам’ятників історії, 2 пам’ятні знаки, 5 пам’ятників мистецтва, 5 пам’ятників архітектури та 46 пам’ятників археології. Всі пам’ятники історії та культури, що знаходяться на території району мають наукове, історичне і художнє значення, є недоторканим надбанням і знаходяться під охороною держави.9 пам’ятників розміщені на території м. Барвінкового. З них 6 - пам’ятники історії, 3 - пам’ятники мистецтва. А тепер вирушаємо у цікаву подорож місцями бойової слави.

1 екскурсовод. При в’їзді у місто Барвінкове встановлений на постаменті знаменитий танк Т-34 – в пам’ять про подвиг танкістів, які самовіданно воювали тут у вересні 1943 році. Відкритий у 1978 році. 2 екскурсовод. Першими добровольцями на фронт у грізні дні червня 1941 року були робітники заводу ,,Червоний промінь”. Про це розповідає меморіальна дошка на приміщені підприємства. ,,Работники завода, погибшие в годы Великой Отечественной войны…” і далі довгий список тих, кому вже не довелось повернутися в рідний цех, за свій станок. Пам’ятний знак робітникам та службовцям, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р. встановлений у 1952 році.

1 екскурсовод. Імена солдат і командирів Радянської Армії, які віддали своє життя в боротьбі за свободу і незалежність Батьківщини у роки Великої Вітчизняної війни викарбовані на плитах Пам’ятного знака воїнам-землякам. Пам’ятний знак воїнам-землякам знаходиться на центральній площі міста. Встановлений у 1989 році. Пам’ятник споруджено за зібрані народні кошти. Жінка, яка підтримує бійця, що впав на полі бою, уособлює собою образ усіх жінок повоєнних років, які втратили на війні рідних і близьких. Піднята в пориві рука – перестрога: ,. Ні, війні!”

2 екскурсовод. На центральній площі Барвінкового також височить пам’ятник засновнику міста Івану Барвінку. За переказами біля стрімкого берега Сухого Торця поселився хутором козак Іван Барвінок. До нього незабаром приєдналося кілька родин запорожців. На дикому місці швидко звели курені, навесні запарувала розорана нива, понад узліссям з’явилась черідка, по сусідству розкинулась пасіка, в прибережному чагарнику заколихався рибальський човен. За рік-два тут виник хутірець з садами, баштанами і колодязем. А невдовзі п’ять – шість хутірців утворили слободу. Слобода дістала назву Барвінкової Стінки. Згодом її стали називати Барвінкове. Козак Барвінок загинув у бою з поляками мученицькою смертю і його образ став прототипом образу Т. Бульби в однойменній повісті М. Гоголя. У 1963 році у новому сквері на центральному майдані було встановлено пам’ятник Івану Барвінку. Але через якийсь час за негласною вказівкою вищих органів його зняли, а постамент згорнули бульдозером у болото. Це сталося1965 році, а вже через два роки на тому самому місці було встановлено пам’ятник В. І. Леніну. На початку 90 –х років розпочалася кропітка діяльність із відновлення історичної спра ведливості. Урочисте відкриття монумента відбулося у 1992 році.

Вірш присвячений Івану Барвінку. Барвінок. У давні часи, вже далекі, Жив мужній, і сильний козак. Забувши біди й безпеки, Він степом нашим поспішав. Не був героєм він всесвітнім, А звали Барвінком його. Та місто в степу стало вічним І славу йому принесло. І стало цвісти-процвітати, Зростало й мужніло воно Було нам і батько, і мати, Дзвеніло, мов те джерело. Нехай завжди місто це квітне, Ми вдячні Барвінку на тім. Залишив він пам'ять нам світлу, Про себе й своїх козаків. Яртим Ірина  

1 екскурсовод. У провулку Горького знаходиться Братська могила радянських воїнів, які загинули захищаючи м. Барвінкове від німецьких загарбників 1942-1943 роках . Серед 157 воїнів похований Овчинников В. С. - Герой Радянського Союзу. У травні 1964 року на братській могилі по вулиці Київській (поховано 88 воїнів) відкрито новий пам’ятник тим, хто загинув при визволенні міста 1942-1943 роках, і тим 3 806 барвінківцям, що не повернулися з Великої Вітчизняної війни. На високому постаменті – велична фігура воїна з автоматом.

2 екскурсовод. 6 квітня 1986 року у нашій державі відзначається День Чорнобильської трагедії. Саме цього весняного дня на Чорнобильській АЕС сталася трагедія, якій судилося стати найтрагічнішою сторінкою у повоєнній історії України.334 барвінківчан були серед тисячі ліквідаторів наслідків аварії. Тих, хто кинувся на боротьбу з розбурханим атомом, першими, вже немає серед нас. Ми низько схиляємо голови перед їх пам’яттю. Не на полях війни вони впали – їх скосив підступний ворог, який не стріляє і не має обличчя, без кольору, запаху і смаку – невидима радіація, що робить свою чорну справу не відразу, а поступово, протягом років. У день Чорнобильської трагедії 26 квітня 2004 року відбулося урочисте відкриття пам’ятника героям-чорнобильцям. В основу пам’ятника лягло зображення взяте з ікони ,,Чорнобильський Спас”. Автор пам’ятника О. В. Топал.

1 екскурсовод. Скорботна Мати, меморіал – братська могила і пам’ятник радянським воїнам, що загинули в боях за м. Барвінкове в 1941-1943 роках, на Чумацькій горі. Місце для меморіалу обране не випадково6 саме з Чумацької гори починалося визволення міста взимку 1942р., коли тут знаходився командний пункт командира 5 кавалерійського корпусу А. А. Гречка, звідси ж почалося визволення Барвінкового у вересні 1943р. Меморіал збудований 1 1969 році. Меморіальний майданчик знаходиться на висоті 131,2 м. Пам’ятник являє собою скульптурне зображення матері, що застигла у скорботі на фоні схиленого на знак трауру військового прапора. Перед фігурою матері- вічний вогонь. На прапорі напис: ,,Живые, помните – они отдали жизнь за ваше счастье”. Висота пам’ятника – 10 метрів. До меморіалу ведуть 114 східців і оглядовий майданчик, з якого добре видно центр, південну, східну і західну околиці міста. В будівництві взяли участь прості мешканці міста, для чого були проведені суботники і недільники.

Відкритий 13.09.1969 року о 10.00 ранку на урочистому мітингу мешканців міста, присвяченому річниці його визволення від фашистських загарбників. Мітинг почався на центральній площі міста, потім відбулося урочисте перепоховання праху Невідомого Солдата на Меморіалі. Згодом на територію меморіалу було перенесено прах командира 270 дивізії З. Ю. Кутліна, організатора першого барвінківського революційного комітету В.І. Штирова та 23 червоноармійців, які до того були поховані на центральній площі міста.,,Скорботна Мати” – місце традиційного поклоніння пам’яті загиблих радянських воїнів у День Перемого над фашистськими загарбниками і у день визволення міста на початку вересня.

2 екскурсовод. У 1993 році в місті був встановлений пам’ятний знак у вигляді великого дерев’яного хреста, обкладеного диким камінням, жертвам голодомору 1932-1933 років. Пам’ятний знак установили в міському сквері біля церкви. Старожили кажуть, що там був цвинтар. Автор – Топал Олександр Володимирович, колишній архітектор Барвінківського району. У день відкриття хрест було врочисто освячено, відспівано за християнським звичаєм померлих. Щоразу, йдучи поминати до церкви своїх рідних, зупиняються люди біля хреста, згадують і поминають замордованих голодом, бо такі були майже не в кожній родині. Чому хрест? Тому, що сім десятиріч тому люди ховали без хрестів і навіть без могил. Ось і підійшла до кінця наша подорож. Я впевнена, що кожен з вас завжди буде пам’ятати минуле заради майбутнього. Вони у битві чесно полягли, А іншого – ні вибору, ні змоги. Вони загинули. Але перемогли, Бо віддали життя для Перемоги!”