Виступ класного керівника

ВИСТУП НА ТЕМУ: "Формування творчої особистості учнів, їхньої комунікативної компетентності на уроках української мови і літератури"Підготувала: вчитель української мови і літератури. Козирянської гімназії, філії ОЗО "Лівинецький ліцей"Громик Раїса Вікторівна

АКТУАЛІЗАЦІЯ ВИБОРУ ТЕМИ Сьогодні перед учителем української мови та літератури стоїть чітка вимога: сприяти формуванню особистості, яка характеризується свідомим ставленням до мови, розвиненим мисленням та володіє вміннями й навичками вільно користуватися засобами мови й стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції.

«Мовна культура людини – це дзеркало його духовної культури. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її почуттів, душі, думок, хвилювань є краса і велич рідного слова.» В. Сухомлинський

У сучасній педагогіці поруч з питаннями «компетенція» та «компетентність» часто вживають терміни «комунікативна», «мовна», «мовленнєва». Тлумачний словник подає вельми схожі трактування цих понять: Компетенція – це добра обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи. Компетентний – це той. Який має достатні знання в будь-якій галузі, добре обізнаний, тямущий; має певні повноваження, повноправний.

Схожість у визначеннях не є випадковою, адже ці поняття походять від одного джерела: competentia – узгодженість, відповідність, а competo – відповідати, бути тямущим. Однак поняття «компетенція» традиційно вживається у значенні «коло повноважень», «компетентність» пов’язується з обізнаністю, кваліфікованістю. Сьогодні, на жаль, відбувається знецінення безпосереднього живого спілкування. Тому формуванню комунікативної компетентності особистості слід приділяти велику увагу.

Комунікативна компетентність – це складова життєвої компетентності, яка включає сукупність здатностей, пов’язаних з ефективним спілкуванням, а саме: володіння рідною та іноземними мовами, знання, вміння та навички, пов’язані із застосуванням засобів комунікації. Комунікативна компетенція – сукупність знань про спілкування в різноманітних умовах із різними людьми , а також уміння їх ефективно застосовувати у конкретному спілкуванні в ролі адресанта й адресата.

!!! Необхідно пам’ятати: метою вивчення української мови є формування в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного й необхідного обсягу знань, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та набуття певного соціального досвіду.

Формуючи комунікативну компетентність учнів, варто керуватися певними принципами: головним є не предмет, якому навчаю, а особистість, яку формую; кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її планів; кожна думка, висловлена учнем, має право на існування й варта уваги.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань: формування в учнів мотивації вивчення мови; забезпечення гармонійного розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма);

формування комунікативних умінь; формування потреби в самопізнанні, самореалізації, самовдосконаленні; виховання свідомої особистості з громадянською позицією, здатної до толерантності у спілкуванні, готової до професійного самовизначення, конкретного вибору свого місця в житті.

Формуючи комунікативну компетенцію учнів, доцільно: створювати проблемні ситуації, що вимагають від учнів активності, виявлення та пояснення розбіжностей між фактами; допомагати учням оволодіти найбільш ефективними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчати їх вчитися; відомо : насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує знання на практиці; у процесі навчання необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини; навчати так, щоб учень розумів, що це є для нього життєвою необхідністю.

Для формування комунікативної компетентності учнів на уроках української мови та літератури варто використовувати можливості продуктивного навчання:обговорення теми уроку, необхідності вивчення матеріалу; формування учнями власної точки зору;розвиток культури мовлення; можливість для безпосереднього спілкування;адекватне ставлення до критики;стимулювання критичного ставлення до себе; вміння адаптуватися в мовному середовищі.

На початковому етапі уроку доречними будуть такі форми роботи, які сприяють актуалізації опорних знань і налаштовують на роботу: асоціювання; припущення на основі малюнків; теоретична розминка; лексична хвилинка. Якщо на початку уроку визначаються цілі та ставляться проблемні завдання, то на основному етапі застосовуються такі прийоми в роботі, які дозволили б із мінімуму витраченого часу отримати максимум результатів (відповідей, навичок): робота в групах; читання з маркуванням тексту; завдання на встановлення відповідності; метод дослідження та інші.

На завершальному етапі уроку учні мають можливість обмінятися думками, висловити власні враження, оцінити роботу. Варто використовувати такі прийоми: «незакінчене речення»; твір-п’ятихвилинка; міні-тест. Інтерактивні методи навчання теж доцільно використовувати: «клоуз-тест»; «метод помилок»; «бліц-турнір»; «скарбниця слова»; «розумне перо»; «острів скарбів» та інші.

«Клоуз-тест»Це експрес-тест перевірки засвоєння учнями матеріалу. Проводиться в швидкому темпі. Приклад: Клоуз-тест «Дієприслівник» 1. Дієприслівник – це _______________________2. У реченні найчастіше буває _________________ 3. Відповідає на запитання ____________________ 4. Має морфологічні ознаки ___________________ 5. Дієприслівник, поєднуючись із залежними словами, утворює ___________________________________ .

«Метод помилок» Цей метод використовується здебільшого для закріплення матеріалу, контролю знань. Потрібно виявити і пояснити помилку в процесі колективного обговорення. Це можуть бути орфографічні, пунктуаційні, граматичні чи лексичні помилки у тексті. Завдання: визначте види помилок, відредагуйте і запишіть витравлені речення.

«Бліц-турнір»Учасники однієї групи ставлять питання до учнів іншоїІ навпаки

Я пишаюся тим, що працюю у творчому, цілеспрямованому колективі однодумців !!!І що б у мене не трапилось,я завжди буду:заходити до класу з усмішкою;стриманою, терплячою, уважною;не шукати легкого шляху;радіти успіхам своїх учнів;співпереживати їх невдачам;не боятися вибачитися, якщо я не права;нести дітям добру енергію.

Універсальний принцип такий: хоч би якою була ваша мета в роботі з тією чи іншою групою учнів, у вашому арсеналі завжди є як мінімум 4 ключові кроки до її досягнення. Навіть якщо вам потрібно вирішити надто просте питання, то кілька способів краще, ніж один. Усередині кожної людини є сили, що дрімають , які здатні здивувати її саму, здатні перевернути життя, варто їх лише підняти з надр і запустити в дію.

Вдячна за увагу!